Справа № 750/3178/25
Провадження № 2-а/750/71/25
29 квітня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Дудка Є.М.,
за участю представника позивача - Кайрод Т.Г., представника відповідача - Піддубка Є.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кайрод Тетяни Григорівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Кайрод Тетяни Григорівни звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позову посилається на те, що 25 лютого 2025 року ОСОБА_1 дізнався, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , без повідомлення позивача про час та місце розгляду, розглянуто справу про скоєне адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП, за наслідком якого позивача визнано винним у інкримінованому проступку та Постановою № 28 від 13.01.2025, за підписом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 17 000, 00 (сімнадцять тисяч) грн. Оскільки позивач не був обізнаний про розгляд стосовно нього справи про адміністративне правопорушення та не сплатив і не оскаржив зазначений штраф у 15 денний термін, сума штрафу відносно позивача подвоїлася та складає 34 000 грн.
Про наявність постанови позивач дізнався після блокування карткового рахунку, а також 25 лютого 2025 року дружиною, за місцем реєстрації було отримано лист від Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Із постанови відповідача вбачається, що ОСОБА_1 19.10.2024 року о 11 год. 00 хвилини не з'явився за викликом ІНФОРМАЦІЯ_3 (повістка за № 459594 від 08.10.2024 року), чим порушив абзац 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП».
Зазначену у постанові повістку № 459594 від 08.10.2024 року позивач не отримував ані засобом поштового зв'язку, ані будь-яким іншим чином.
Крім того, відповідно до довідки форми 5 позивач є мобілізованим до лав Збройних Сил України з 26 грудня 2024 року (додаток 3), а постанова № 28 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП було винесено 13 січня 2025 року, тобто коли позивач вже проходив військову службу, а тому розгляд справи про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_4 відбулося без участі позивача, чим було порушено його право надати пояснення або заперечення.
Вказану постанову по справі про адміністративне правопорушення позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 проводився за відсутності позивача та без належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, в діяннях позивача взагалі відсутні ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки позивач не отримував повістку, не знав і не міг знати про те, що його викликають до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а сама постанова по справі не містить посилання на будь-які докази, що підтверджували б зворотнє. У присутності позивача протокол не складався, про місце і час розгляду справи його не повідомляли, оскаржувана постанова за адресою його місця проживання не надходила. Відповідно посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 порушено процедуру розгляду справи, розгляд справи здійснено відповідачем за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам надано строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач через систему «Електронний суд» 27.03.2025 надав відзив на позов, у якому проти його задоволення заперечив, вказавши, що позивач отримав повістку від 08.10.2024 № 459594 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 19.10.2024, що підтверджується самою повісткою, конвертом Укрпошти та довідкою про причини повернення, трекінгом із сайту Укрпошти, але в порушення абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не виконав вимоги повістки та не з'явився до відповідача. Відповідач звертає увагу, що згідно з п. 41 постанови КМУ від 16 травня 2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних є належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик. Отже повістка вважається врученою належним чином, оскільки на конверті Укрпошти є довідка про відсутність позивача за зареєстрованою адресою.
У судове засідання позивач не з'явився, його інтереси представляла адвокат Кайрод Т.Г., яка позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні змісту позовної заяви. Також звернула увагу суду, що її клієнт не міг отримати повістку про явку до ТЦК та СП, оскільки така повістка була надіслана на зареєстровану адресу позивача: АДРЕСА_1 , однак цей будинок було зруйновано під час обстрілів військовими зс рф у 2022 році та з цього часу там ніхто не проживає. Позивач також стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення він не підписував. Крім того. представник позивача звертає увагу суду, що позивач на час розгляду справи про адміністративне правопорушення вже був призваний на військову службу і фізично не міг бути присутнім при розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно нього. Також представник позивача зазначила, що 17 квітня 2025 року набули чинності зміни до ст. 247 КУпАП, за якими проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні змісту відзиву на позов. Крім того, звернув увагу суду, що відповідачем було направлено повістку з викликом до ТЦК, що підтверджується матеріалами справи, а питання її доставки працівниками поштового зв'язку лежить поза межами компетенції відповідача. Також вказав, що доказом повідомлення позивача про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення є його підпис у протоколі, де вказана ця інформація.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 28 від 13.01.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу 17 000, 00 грн (а.с. 8 зворот).
За змістом постанови, позивач під час дії особливого періоду та оголошення мобілізації отримав повістку за № 459594 від 08.10.2024 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 19.10.2024 об 11 год. 00 хвилини, проте за повісткою не з'явився, чим порушив абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Частиною 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ встановлено обов'язки громадян під час мобілізації, зокрема: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 8 ч. 3 ст.22).
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк (абз. 19-20 ч. 3 ст. 22).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (абз. 22).
Судом встановлено, що 08 жовтня 2024 року було сформовано повістку № 459594, яка згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, та за якою позивача зобов'язано з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 19 жовтня 2024 року на 11.00 годину для уточнення даних (а.с. 34).
Цього ж дня (08.10.2024) вказану повістку було направлено рекомендованим листом з описом вкладення на адресу за місцем проживання та реєстрації позивача, а саме: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією конверта з відмітками відділення поштового зв'язку АТ «Укрпошта» (а.с. 34 зворот).
Крім того, на конверті вказано трекінг №: 0600294559032. До матеріалів справи долучено роздруківку із сайту АТ «Укрпошта» за цим номером трекінгу, в якому відображено дату невдалої спроби вручення відправлення позивачу - 14.10.2024 та дату повернення відправнику - 18.10.2024 (а.с. 35).
Згідно з відміткою у довідці (зворотньому повідомленні до рекомендованого відправлення), причиною повернення є відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 34 зворот).
Суд зазначає, що після набрання чинності змінами до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов'язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою».
Довідка № 603 від 20.04.2023 КП «ЖЕК-13» про непридатність до експлуатації житлового приміщення у будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 33), довідка № 152 від 05.09.2022 Відділу квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міськради (а.с.33 зворот) та фотознімок будинку (а.с. 34) підтверджують той факт, що позивач не міг проживати на час його виклику до ТЦК за місцем своєї реєстрації, проте він не виконав свій обов'язок повідомити ТЦК та СП або самостійно внести інформацію про зміну облікових (місце проживання) даних через систему «Реєстр+», натомість повістка № 459594 сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. Дана повістка направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення на адресу місця проживання, яка зазначена в реєстрі призовників.
Отже, позивач вважається належним чином повідомленим про необхідність явки до ТЦК, а тому суд відхиляє його доводи щодо зворотнього.
Стосовно твердження відповідача про нескладення у його присутності протоколу про адміністративне правопорушення та неналежне повідомлення про розгляд справи, суд зазначає наступне.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. При цьому, обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Суд звертає увагу, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
З дослідженого у судовому засіданні протоколу № 28 від 09.01.2025 про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вбачається, що позивача повідомлено про розгляд справи об 10 годині 13.01.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_3 (а.с. 35 зворот-36). У цьому ж протоколі мається написане від руки пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та підпис цієї особи.
Отже, на час винесення оскаржуваної постанови, відповідач мав достовірні дані щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, дотримався порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечив реалізацію особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, а тому позивач не був позбавлений можливості участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема висловлення заперечень, надання доказів, а також можливості скористатися правничою допомогою.
Суд відхиляє посилання позивача на довідку форми 5, згідно з якою позивач є мобілізованим до лав Збройних Сил України з 26 грудня 2024 року, а постанову № 28 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП було винесено 13 січня 2025 року, тобто коли позивач вже проходив військову службу, а тому фізично не міг приймати участь у розгляді справи щодо нього, оскільки вказаний факт спростовується наданими відповідачем доказами. Позивач мобілізований до лав ЗСУ 12 січня 2025 року, а не 26.12.2024, що підтверджується витягом з наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.01.2025 № 12 (а.с. 36 зворот), а тому не міг перебувати на військовій службі з 26.12.2024.
На запит відповідача (а.с. 48), військова частина НОМЕР_1 повідомила, що позивач зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 з 12 січня 2025 року (а.с. 48 зворот), що також підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 12 від 12.01.2025 (а.с. 49).
З огляду на вищевикладене, суд відхиляє доводи позивача щодо неналежного його повідомлення про розгляд справи та позбавлення можливості надати відповідні пояснення та скористатися правничою допомогою під час такого розгляду.
При розгляді справи у суді позивач користується правовою допомогою адвоката та не був позбавлений цієї можливості на стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення. Натомість, у відповідача були відсутні правові підстави не здійснювати розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з огляду на належне його повідомлення про дату, час та місце розгляду.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набув чинності 18 травня 2024 року, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані уточнити свої дані в строк 60 днів за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання.
Зважаючи на резонансність та суспільний інтерес до питання мобілізації, необхідність та строки здійснення уточнення облікових даних військовозобов'язаними активно висвітлювалося у загальнодоступних відкритих джерелах.
Суд звертає увагу, що позивач мав можливість та обов'язок у визначений законом строк добровільно уточнити свої облікові дані, у тому числі дистанційно, проте цього не зробив, що стало безпосередньою причиною направлення відповідачем йому повістки та подальшого притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 3 вказаної статті визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідач навів обгрунтовані заперечення проти позову, що підтверджені відповідними доказами.
З огляду на встановлені обставини, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженою особою відповідача в межах наданих йому законом повноважень та з дотриманням вимог КУпАП.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналогічний принцип має дія процесуальної норми права.
Зокрема, у ст. 3 КАС передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи; закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Системний аналіз норм КУпАП, теорії та практики правозастосування дає підстави для висновку, що провадження в справах про адміністративні правопорушення складається з чотирьох стадій: 1) порушення справи про адміністративне правопорушення; 2) розгляд справи про адміністративне правопорушення і винесення по справі постанови; 3) оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення та виконання постанови.
Таким чином, розгляд судом скарги на постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є стадією провадження у справі про адміністративне правопорушення, тобто указане провадження розпочато, але на час розгляду справи в суді не закінчено.
Законом України 13 березня 2025 року № 4316-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення механізмів притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни до ст. 247 КУпАП, зокрема статтю доповнено п.10, згідно з яким проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення. Провадження у такій справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Указана вище норма законодавства набрала законної сили з 17.04.2025.
Оскільки процесуальна дія - розгляд скарги на постанову № 28 від 13.01.2025, здійснюється судом після набрання чинності новою редакцією ст. 247 КУпАП, ця норма застосовується до спірних правовідносин.
Отже, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність скасування оспорюваної постанови та закриття провадження у справі на підставі п. 10 ст. 247 КУпАП.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, на підтвердження яких суду надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, 3, 5 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом п. 8 указаної статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд приймає до уваги, що виникненню спору сприяли неправильні дії позивача щодо не виконання передбаченого законодавством України про мобілізацію обов'язку уточнення свої облікових даних в умовах перебування України у стані війни, а тому сплачений та заявлений до стягнення з відповідача судовий збір повністю покладає на сторону позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 139, 241-247, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про скасування постанови тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 28 від 13.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП задовольнити.
Постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 28 від 13.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити у зв'язку проходженням ним військової служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Олег КОСЕНКО