Справа № 686/1768/25
Провадження № 2/686/2357/25
18 квітня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі головуючої судді Хараджа Н.В.,
за участі секретаря судового засідання Польної Д.І,
позивачки ОСОБА_1 , її представника - адвоката Казмірчук М.М.,
представника відповідача Сергійчука Ю.В.,
розглянувши в режимі відеоконференцзв'язку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис № 39 та стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 35 000 гривень щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15 січня 2014 року між позивачкою та відповідачем зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис № 39. Від цього шлюбу в них є син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Більше 10 років подружнього життя у нас було взаємопорозуміння та повага. Вона безмежно кохала чоловіка, допомагала йому у всьому. Вони разом досягали поставлених цілей. У них були спільні інтереси. Позивачка була переконана, що все життя вона проживе з відповідачем. На відповідача завжди була зосереджена її увага, були важливі його бажання, оскільки вона щиро його кохала. З початку подружнього життя вони починали з нуля, працювали разом над створенням та розвитком бізнесу, який зараз успішно функціонує. У зв'язку з народженням дитини та станом його здоров'я, вона взяла на себе основну частину обов'язків по догляду за дитиною, тоді як відповідач займався операційною діяльністю бізнесу. У 2022 році через повномасштабне вторгнення російської федерації позивачка була змушена виїхати до Республіки Польща разом з сином. Спочатку відповідач надавав фінансову допомогу, однак після певного часу його підтримка стала недостатньою. У серпні 2024 року відповідач повідомив її, що має іншу жінку, яка проживає у нашому спільному домі, і відмовився надавати фінансову допомогу на лікування сина. Вважає, що на їх шлюб вплинули складні життєві обставини, які склалися у нашій країні, а саме: пандемія «СОVID -19» та повномасштабна війна. Позивачка була вимушена разом з дитиною виїхати в безпечне місце (Республіку Польща). Впродовж її перебування за межами території України відповідач знайшов іншу жінку. Позивачка не здогадувалася про його подружню зраду. Весь період перебування в іншій країні позивачка піклувалася про добробут сім'ї: надсилала побутові речі для чоловіка, речі для особистого вжитку та інші приємності для створення комфорту та затишку в оселі. Натомість він у телефонному режимі повідомив її, що у неї більше немає дому, він знайшов іншу жінку. У позивачки сталося сильне душевне та моральне потрясіння, адже чоловік, якого вона кохала більшу половину свого свідомого життя - зробив аморальний вчинок: зрадив її у подружньому житті, привів у їхній спільний дім чужу жінку, яка користується усім нашим пільно нажитим майном. Окрім того, відповідач почав значно менше виділяти коштів на утримання спільного сина, який постійно потребує лікарський консультацій та оперативного втручання з приводу здоров'я. Через що вона вимушено бере у борг кошти. Чоловік займається бізнесом, має великий дохід та змогу допомагати їй з утриманням сина. Однак по невідомих їй причинах цього не робить в повній мірі.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
11 березня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача - адвоката Сергійчука Ю.В., у якому зазначив, що відповідач позовну вимогу про розірвання шлюбу визнав, а у задоволенні вимоги про стягнення аліментів просив відмовити. Як вбачається з поданого відзиву, відповідач вважає за необхідне зазначити наступне: щодо заявленої позовної вимоги про розірвання шлюбу, вважає за необхідне зазначити, що відповідач визнає позов в цій частині та не заперечує проти його задоволення після усунення недоліків - подання до суду оригіналу свідоцтва про реєстрацію шлюбу. Справжньою підставою для розірвання шлюбу є саме ініціатива і рішення позивача, а не надумане обґрунтування, що наче відповідач проживає з іншою жінкою. Щодо заявлених позовних вимог про стягнення аліментів, то вказав, що Сімейним кодексом України (далі - СК України) передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Згідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. ОСОБА_3 постійно, починаючи з 2022 року, коли син з матір'ю виїхав до Польщі у зв'язку із повномасштабною агресією російської федерації, приймає участь у його матеріальному забезпеченні, що не заперечує і сама Позивачка, на рівні необхідному та достатньому для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Крім того на утриманні Відповідача перебувають: дитина від першого шлюбу - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; непрацездатні батьки: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; непрацездатна бабуся - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідач є фізичною особою-підприємцем на єдиному податку, а тому не має стабільного доходу, про що стверджує Позивачка. Відповідно до ч. 2 ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Згідно ч. 1 ст. 10 СК України, якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону). Враховуючи вищезазначене, суд при визначенні розміру аліментів повинен застосувати аналогію закону ( ч. 2 ст. 195 СК України) та виходити із середньої заробітної плати працівника для Хмельницької області, яка становить - 12 370 гривень. Позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження обставин, які б свідчили, що батько не приймає матеріальної участі у вихованні сина ОСОБА_4 . Не надано також доказів доходів Відповідача, які дають можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 35 000 грн. Позивачем разом із позовною заявою подано «виписки з банківського рахунку» про надходження коштів від Відповідача - це вкотре підтверджує, що батько активно приймає участь у фінансовому утриманні сина, проте це не може бути доказом, що свідчить про матеріальний стан Відповідача. Також Позивачем надано "копія квитанції про оплату лікаря та окулярів" польською мовою. Тому, надані Позивачкою квитанції про будь-яку оплату на іноземній мові є неналежними доказами, оскільки складені на іноземній мові, а Позивачкою не додано їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Отже, оскільки ОСОБА_3 попри відсутній стабільний дохід, приймає постійно та стабільно участь в матеріальному забезпеченні дитини, на його утриманні перебуває інша дитина, непрацездатні батьки, непрацездатна бабуся, тому у позові про стягнення аліментів слід відмовити.
17 березня 2025 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Казмірчук М.М. надійшла відповідь на відзив, згідно якої, позивачка викладенні обставини у відзиві відповідачем не визнала та зазначила, що починаючи з 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, вони з чоловіком, ОСОБА_3 , вирішили, що для безпеки дітей буде краще виїхати за кордон. Питання про розлучення ніколи не порушувалося, обговорювали лише можливість повернення до України. Проте, з огляду на високий рівень безпеки та якість освіти в Польщі, дійшли висновку, що спільному сину ОСОБА_9 краще продовжити навчання саме там, поки ситуація в Україні залишається небезпечною. За ці роки їхній син навчався одразу у двох школах: українській (онлайн) та польській (офлайн). Це було дуже важко для нього. Проаналізувавши якість освіти, вони вирішили залишити його лише в польській школі. Тим більше, що ОСОБА_9 почав отримувати якісне лікування, яке вони не могли забезпечити в Україні. Зазначила, що відповідач ніколи не брав активної участі у вихованні та навчанні сина - усе було на позивачці. У їхнього сина була вроджена вада ноги, яку в Україні так і не змогли діагностувати. У зв'язку з цим необхідна постійна реабілітація. Від самого народження сина носили на руках, а коли він підріс і став важчим, він дуже повільно ходив і скаржився на біль у ніжці. Лікарі лише розводили руками, і в якийсь момент її навіть почало здаватися, що він просто лінується і не хоче ходити самостійно. Лише у Варшаві змогли встановити справжню причину проблеми та призначити необхідне лікування. В цей час їй було надзвичайно складно: вона працювала, возила його до лікарні, недосипала, спала по дві години на добу, саме тоді почала віддалятися від чоловіка. Після реабілітації у неї почалися проблеми на роботі, вона була фізично і морально виснажена. На прохання надати кошти для оздоровлення дитини, відповідач відмовив, посилаючись на відсутність грошей. Після того вона також зверталась до відповідача щодо оплати витрат на лікування дитини, на що також відмовив, посилаючись на те, що має іншу жінку і більше не буде їх фінансово забезпечувати. Таким чином, вона опинилася в боргах, оскільки ще до цього записала сина до спортивного табору. Понесені витрати: лікарня Ока - 5 027,32 грн.; окуляри - 5 464,48 грн (аванс) + 850 злотих; табір (разом з одягом та кишеньковими коштами) - 2 600 злотих. Відповідно до законодавства, обов'язок матеріально утримувати дитину покладається на обох батьків. Однак усі витрати позивачка несла самостійно, у зв'язку із цим вимушена звертатися до суду та стягнути з відповідача половину зазначених сум -215 злотих, за курсом на день оплати, як додаткові витрати на дитину. Окремо зазначила, що позивачка не враховує витрати на харчування, одяг (який доводиться регулярно оновлювати через стрімке зростання сина), вітаміни, оплату харчування у школі, футбольну секцію, які вона також оплачує самостійно. Крім того, позивачці необхідно водити дитину до лікарів, що відображається на її робочому графіку та доходах. Також позивачка змушена шукати нове житло, оскільки договір оренди закінчився. Раніше позивачка платила за кімнату 2 000 злотих, але зараз мінімальна вартість окремої квартири починається від 3 500 злотих, що дорівнює її зарплаті. Окрім того, відповідач заборонив її повертатися додому. Він заявив, що якщо вона приїде до Хмельницького, то повинна орендувати житло самостійно. Всі речі, які вона купувала і висилала додому, залишилися в їхньому спільному житлі, яким зараз користується стороння жінка. Враховуючи викладене, просить суд: врахувати потребу дитини у постійному контролі та медичних обстеженнях; визначити аліменти у фіксованій сумі - 35 000 гри щомісяця для покриття всіх необхідних витрат на сина, зокрема медичних послуг; врахувати, що відповідач має високий рівень доходу, проте офіційно приховує свій прибуток. Позивачка працювала разом із відповідачем над створенням його фірми «Dent_Lux»: займалася рекламою, пошуком клієнтів, виготовленням рекламних матеріалів, організацією роботи, набором персоналу. Проте, коли бізнес став стабільним, відповідач заявив, що вона не має до нього жодного стосунку. Тепер він уникає будь-якої фінансової відповідальності щодо дитини.
24 березня 2025 року на адресу суд від представника відповідача - адвоката Сергійчука Ю.В. надійшло заперечення (на відповідь на відзив). Як вбачається із заперечення відповідач зазначає, що не погоджується із твердження позивачки щодо відсутності участі у вихованні дитини , адже позивачка практично не працювала і увесь час подружнього життя відповідач займався забезпечення не лише сина, але й безпосередньо позивачки. При цьому, Відповідач завжди брав активну участь у вихованні сина, завжди цікавився його життям та приділяв достатньо часу дитині. Щодо розміру аліментів, позивач не надала жодних доказів на підтвердження обставин, які були заявлені у відповіді на відзив, не надано доказів доходів Відповідача, які дають йому можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 35 000 грн. У відзиві Відповідач зазначив, що здійснює діяльність як фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок ІІІ група. При цьому дохід від підприємницької діяльності не такий, як заявляє Позивач, що підтверджується Податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2024 рік. Погіршення фінансового становища Відповідача також підтверджується тим, що при перерахуванні коштів на сплату аліментів та витрат, пов'язаних із навчанням у добровільному порядку у Відповідача завжди значиться від'ємний баланс на банківській картці, що свідчить про відсутність у Відповідача значних доходів. Відповідач жодним чином не відмовляється сплачувати аліменти на сина, однак в міру його фінансових можливостей. Якщо суд прийде до висновку про задоволення позову в частині стягнення аліментів, оскільки ОСОБА_3 не має стабільного доходу, на його утриманні перебуває дитина від першого шлюбу, непрацездатні батьки, непрацездатна бабуся, а тому має змогу сплачувати аліменти в розмірі не більше 5000 грн.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 свою позовну заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити та надала пояснення, аналогічні письмовим. Додатково зазначила, що вона з початку повномасштабного вторгнення російської федерації разом із сином проживає в Польщі, проте періодично поверталася в України. Фактично шлюбні припинилися з травня 2024 року, проте він продовжував її надавати допомогу десь близько 30000 грн.-40000 грн., проте з вересня 2024 року він цю допомогу почав зменшувати і надавав допомогу на дитину у розмірі 10000 грн. плюс близько 2-х тисяч гривень на репетитора для дитини, але в березні 2025 року з моменту звернення її до суду, він надавав допомогу лише по 5000 гривень. вважає, що така сума для неї є дуже мала, оскільки вона мешкає в Польщі, її дохід складає десь в перерахунку на гривні 40000 грн., дитина потребує лікування, крім того відпочинку в таборах, який є коштовним, не має власного житла, винаймає квартиру, на дитину отримує в Польщі допомогу біля 300 злотих. Зазначає, чоловік є підприємцем, в нього є діючі підприємства, має тіньовий нелегальний дохід, має у власності будинок, транспорті засоби на ньому не зареєстровані, здатний сплачувати вказані суми. Попросила шлюб розірвати та стягнути з нього 35000 грн., а також втрати на правову допомогу
Представник позивачки - адвокат Казмірчук М.М. в судовому засіданні підтримала позицію своєї підзахисної та просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідача не з'явився, будь-яких заяв, клопотань не надав.
Представник відповідача - адвокат Сергійчук Ю.В., в частині позовних вимог щодо розлучення зазначив, що відповідач їх визнає та просив стягнути половину судового збору, оскільки в цій частині позов визнає. Щодо сплати аліментів позов визнав частково, зазначивши, що відповідач ніколи не відмовлявся від утримання своєї дитини, допомагав в межаї свої можливостей і продовжує надавати таку допомогу, тож на теперішній час єдина змога, яку він може надавати своїй дитині становить 5000 грн., оскільки ті доходи які він отримує, це дохід від його підприємницької діяльності, більшу суму аліментів сплачувати не може. Додатково зазначив, що в нього є повнолітній син від попереднього шлюбу, який навчається і він йому допомагає в навчанні, є непрацездатні батьки, яким він також допомагає, тож просив в цій частині задовольнити позов частково, лише у розмірі 5000 грн.
Суд, заслухавши думку сторін, безпосередньо дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 15 січня 2014 року уклали шлюб, який у цей же день зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №39, що підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно Здолбунівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 26 березня 2025 року.
Із безпосередньо досліджених судом копій свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що видане 21 червня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, суд встановив, що, перебуваючи у шлюбі, у сторін народився син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказані обставини сторона не оспорюються.
Вирішуючи по суті позовну вимогу про розірвання шлюбу, суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, з урахуванням вимог ст.110 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.
Аналогічні роз'яснення викладено в абз. 1 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007, згідно з якими проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до положень ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що немає згоди позивача на продовження шлюбу із відповідачем. Водночас позицію відповідача з приводу розірвання шлюбу у судовому засіданні, що відбулося 28.03.2025 року висловив його представнику, який зазначив, що його довіритель в частині позовних вимог про розірвання шлюбу визнав та просив розірвати шлюб, укладений із позивачкою.
Під час дослідження судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя позивачки та відповідача і збереження між ними шлюбу буде суперечити їх інтересам як подружжя за відсутності згоди кожного із них на продовження шлюбу. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які, як встановлено судом, у сторін відсутні.
Суд вважає, що причини, що спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу, а відповідно і не заперечення проти розірвання шлюбу зі сторони відповідача, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечитиме спільним інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позовна заява в означеній частині підлягає задоволенню.
Також суд, задовольняючи позовну вимогу про розірвання шлюбу, керується положеннями ч.4 ст.206 ЦПК України, згідно якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки визнання відповідачем ОСОБА_3 позовної вимоги про розірвання шлюбу, укладеного із позивачкою ОСОБА_2 , не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому суд приймає визнання відповідачем позову, а відповідно і ухвалює судове рішення про задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу.
Крім того, відповідно до положень ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки позивачка, у прохальній частині позовної заяви, не виявила волі на зміну прізвища після розірвання шлюбу, що і підтвердила у судовому засіданні, тому суд не вбачає правових підстав для відновлення позивачу дошлюбного прізвища.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання сина то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (яку ратифіковано Україною 27.02.1991 p.), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом ч. 1. ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-111, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Одним із способів утримання, відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, є стягнення аліментів за рішенням суду.
Відповідно до ч. 3 ст.181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно приписів ч. 3 ст. 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
За змістом ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
З урахуванням закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, враховуючи, що між сторонами не досягнуто домовленості щодо способу виконання відповідачем обов'язку по утриманню сина, з огляду на те, що відповідач у добровільному порядку на утримання дитини надає матеріальну допомогу регулярно, є працездатним, позов визнав частково, на утриманні має сина від попереднього шлюбу, виходячи з матеріального становища сторін та дитини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5000 гривень 00 копійок щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня звернення до суду з позовною заявою - 21.01.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вказаний розмір аліментів з урахуванням рівного обов'язку обох батьків на утримання та виховання дитини буде відповідати інтересам та потребам останнього.
При цьому, задовольняючи позов частково, суд враховує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір доходу відповідача та можливість з його боку сплачувати аліменти у розмірі 35 000,00 грн. на місяць. Суд при визначення розміру аліментів враховує, що сторони не оспорюють, що відповідач є ФОП й має нерегулярний дохід, отже наявні підстави для стягнення аліментів в твердій грошовій суми. При цьому, оскільки на обох батьків покладено рівний обов'язок по утриманню дитини, а отже, заявляючи до стягнення саме такого розміру аліментів, позивач також мала довести свої щомісячні витрати на дитину в аналогічному розмірі. У матеріалах справи наявні документи, складені польською мовою, що є неналежним доказам, оскільки складені на іноземній мові, а позивачкою не додано їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Також суд не бере до уваги роздруковані скриншоти з Інтернет ресурсів, оскільки вони не містять необхідної інформації, яка б мала доказове значення по справі. При цьому витрати, які зазначає позивач як на підставу для призначення аліментів, пов'язані із лікуванням та оздоровленням дитини, не можуть враховуватися судом, оскільки ці витрати входять до складу додаткових витрат на утримання дитини, що не є предметом позову по цій справі.
Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах платежу за один місяць.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача пропорційно задоволеними вимогам на користь держави судовий збір у розмірі 1816 грн. 80 коп. судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача надано наступні докази: копію Договору про надання правової допомоги № 1 від 07.01.2025 року, відповідно до умов якого передплата за надані послуги складає 5,025 грн.,
Копію акту приймання наданих послуг за договором №1 від 07.01.2025 року від 12.01.2025 року, копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №1 від 08.01.2025 року, а також платіжну інструкцію Р24А3754389869D8869 від 07.01.2025 року.
З урахуванням викладеного, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 717 гривень 86 копійок.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 15 січня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис № 39 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити за позивачкою прізвище « ОСОБА_10 ».
Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5000 гривень 00 копійок щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня звернення до суду з позовною заявою - 21.01.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , витрати на правову у розмірі 717 гривень 86 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь держави 1816 грн. 80 коп. судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Повний текст рішення суду складено 28.04.2025 року.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа