Справа № 685/129/25
Провадження № 2/685/152/25
24 квітня 2025 року селище Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В.,
за участю секретаря судового засідання Медун В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42655697; місцезнаходження: вулиця Степана Бандери, будинок 87, офіс 54, місто Львів, 79013) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
05.02.2025 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» Дзундза Ольга Володимирівна звернулась до Теофіпольського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ціною позову 26 396,92 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачкою зобов'язань з повернення кредиту, взятих на себе у зв'язку з укладенням договору.
Так, позивач зазначає, що 01.01.2021 між між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 з використанням електронного цифрового підпису, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, за умовами якого товариство надало клієнту грошові кошти в сумі 7200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.
Позивач зазначив, що грошові кошти відповідачка отримала шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачкою. Відтак, позивач вважає, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за договором № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту виконало в повному обсязі.
Отримавши грошові кошти у позику від ТОВ «Лінеура Україна», відповідачка не виконала належним чином кредитні зобов'язання, чим порушила статті 509, 526 та 1054 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись статтями 530, 1082, 1084 Цивільного кодексу України та на підставі договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги за кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі - ТОВ «Сіроко Фінанс»); на підставі договору факторингу № 20240821 від 21.08.2024 ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило право вимоги за кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі - ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»), а ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло право вимоги до відповідачки, на підставі чого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021 у розмірі 26 396 гривень 92 копійки, з яких: 7200 гривень 00 копійок становить заборгованість за основною сумою боргу (по тілу кредиту), 16 416 гривень 00 копійок становить заборгованість за нарахованими процентами, 2780 гривень 92 копійки становить інфляційне збільшення.
Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області Турчин-Кукаріної І.В. від 10.02.2025 позовну заяву представниці позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.
24.02.2025 представниця позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» Дзундза О.В. у строки, встановлені судом, подала заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 10.02.2025.
Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 26.02.2025 провадження у справі відкрито, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу призначено до розгляду по суті на 14:40 год 25.03.2025, встановлено учасникам строк для подання заяв по суті справи.
У судове засідання, призначене на 25.03.2025, сторони не прибули, заяв чи клопотань не подали. Надіслана відповідачці копія ухвали повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На підставі положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідачка вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи судом. У зв'язку з неявкою учасників справи, судове засідання відкладено на 17.04.2025.
У судове засідання, призначене на 17.04.2025, сторони не прибули, заяв чи клопотань не подали. Надіслана відповідачці судова повістка повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На підставі положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідачка вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи судом. У зв'язку з повторною неявкою учасників справи, судове засідання відкладено на 24.04.2025.
У судове засідання, призначене на 24.04.2025, сторони вчергове не прибули, заяв чи клопотань не подали. Надіслана відповідачці судова повістка повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На підставі положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідачка вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи судом.
Із врахуванням позиції Верховного Суду у справі № 752/8103/13-ц від 24.10.2024, якщо сторони судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.
Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 520/5386/15-ц).
Окрім цього, із урахуванням поданого у позовній заяві клопотання позивача про розгляд справи у відсутності представника позивача на підставі положень ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу 24.04.2025 незалежно від явки сторін за наявними матеріалами на підставі поданих сторонами доказів, оскільки неявка сторін спору не перешкоджає його вирішенню по суті.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням фактичних обставин справи, змісту позовних вимог, позицій сторін та їх представників, викладених у заявах по суті справи, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про наявність такого, що підлягає судовому розгляду, спору між сторонами, що виник з відносин договору кредиту та договору факторингу.
При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідачки грошових коштів, зазначених у позові, суд, оглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши правову позицію сторін, висловлену у наявних у справі заявах по суті справи (у позові), виходячи із змісту спірних правовідносин, встановив такі фактичні обставини справи.
1. Факт укладення договору кредиту.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері регламентує Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2017, який набрав чинності 10.06.2017.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2017, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
За змістом ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2017, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Судом встановлено, що 01.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 14-21), який було підписано позичальницею ОСОБА_1 з використанням електронного цифрового підпису позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Підписанням кредитного договору відповідачка підтвердила, що перед укладенням цього Договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, зазначена в ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг», а також те, що відповідачка ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», розміщених на вебсайті та затверджені наказом №07-ОД від 19.02.2020, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (п. 9.10 договору № 1413811).
Пунктом 1.1 договору № 1413811 визначено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІТС товариства.
Згідно з п. 1.2 договору № 1413811 товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит: сума кредиту складає 7200,00 грн; строк кредиту - 30 днів; дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору - 31.01.2021 (а.с. 21), тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка становить 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 цього договору (п. 1.3, 1.4 договору № 1413811).
Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_2 (п. 2.1 договору № 1413811).
Зі змісту договору вбачається, що такий договір підписано 01.01.2021 електронним підписом відповідачки (п. 10 договору № 1413811).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення договору № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та позичальницею ОСОБА_1 .
2. Факт отримання грошових коштів у позику.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг») до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.
У матеріалах справи відсутні відомості про відмову споживача від договору про споживчий кредит.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення § 1 Глави 71 ЦК України (позика), якщо інше не встановлено § 2 Глави 71 ЦК України (кредит) і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На вимогу ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається із листа сервісу онлайн платежів iPay за вих. № 2643_241009093158 від 09.10.2024, відповідно до договору на переказ коштів ФК-19/03-21 від 12.03.2019, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна», було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 01.01.2021 о 13:53:05 на суму 7200,00 грн, маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 76520945, призначення платежу: зарахування 7200 грн на карту НОМЕР_3 (а.с. 55).
У цивільному процесі кожна сторона спору доводить ті обставини, про які стверджує. Правом подати відзив відповідач не скористався, хоча позовну заяву з додатками та ухвалу суду про призначення справи до розгляду отримав. У матеріалах справи відсутні належні, достовірні, допустимі, достатні докази, які б спростовували отримання відповідачем грошових коштів за договором № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021.
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язання перед ОСОБА_1 , взяті на себе за договором № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021 виконав у повному обсязі, грошові кошти у сумі 7200,00 грн, було передано відповідачці у власність шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки.
З огляду на вказане, суд вважає факт виконання кредитодавцем умов договору з передачі грошових коштів доведеним, та на цій підставі, виниклим обов'язок відповідача повернути позичені грошові кошти в порядку та на умовах, визначених договором кредитування.
3. Факт невиконання позичальником обов'язку з повернення кредиту.
Порядок та строки повернення кредиту визначено у договорі (п. 3) та надано у вигляді графіку платежів (додаток до договору № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021, а.с. 21), паспорта споживчого кредиту (а.с. 22-24), які є невід'ємними частинами договору, підписаного відповідачкою з використанням електронного цифрового підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Відповідачка підписанням кредитного договору підтвердила, що перед укладанням цього кредитного договору їй було в чіткій та зрозумілій формі надано інформацію щодо умов кредитування, разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що отримавши грошові кошти у позику в сумі 7200,00 грн, відповідачка повернула їх ТОВ «Лінеура Україна» повністю або частково.
За змістом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За змістом ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд зауважує, що обрана відповідачкою процесуальна поведінка, у тому числі неявки в судові засідання, неподання заяв по суті справи, неподання у встановлені процесуальні строки доказів унеможливлюють формування у справі висновків про повну або часткову безпідставність позовних вимог.
Належні і допустимі докази виконання позичальницею ОСОБА_1 взятих на себе за договором № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021 обов'язків з повернення позичених грошових коштів та процентів, у матеріалах справи відсутні.
4. Факт переходу права вимоги від клієнта до фактора.
У ході дослідження факту права на позов у контексті переходу права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі договору № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , суд встановив таке.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).
Виконання боржником грошової вимоги факторові звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом (ст. 1082 ЦК України). За змістом ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача статусу фінансової установи (а.с. 60-61).
Відповідно до договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 (а.с. 25-30), ТОВ «Лінеура Україна», діючи як клієнт, з однієї сторони, та ТОВ «Сірко Фінанс», як фактор, з іншої сторони, уклали договір факторингу, відповідно до пункту 1.3. якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в погодженій відповідно до умов цього договору сумі в розпорядження клієнта за плату, на передбачених цим договором умовах, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за зобов'язаннями, що визначені в реєстрі прав грошових вимог, погодженому сторонами за цим договором за формою згідно з додатком № 2. В межах строку дії цього договору, згідно досягнутих домовленостей сторін, клієнт може отримувати за плату фінансування, із відступленням прав грошових вимог, більш ніж за одним реєстром, відповідно до укладених сторонами додаткових угод про погодження суми фінансування, оплати, та відступлення прав грошових вимог, за формою згідно з додатком № 1, при цьому кожне наступне погодження та реєстр доповнюють, а не замінюють попередній (п. 1.4. договору факторингу № 015-220221).
Згідно з п. 4.1. договору факторингу № 015-220221 клієнт відступає факторові права грошових вимог до боржників, які виникли у клієнта на підставі кредитних договорів з боржниками, в розмірі дійсної заборгованості. Права грошових вимог, що відступаються клієнтом факторові, їх кількість, сума та деталізація, визначаються відповідним реєстром. Цей договір є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржниками, права грошових вимог яких відступаються, про заборону чи обмеження відступлення права грошової вимоги (п. 4.2. договору № 015-220221).
На підставі п. 4.3. договору факторингу № 015-220221 на виконання умов цього договору, переуступлені за реєстром права грошових вимог переходять до фактора з моменту підписання сторонами акта прийняття-передання відповідного реєстру прав грошових вимог (Додаток 3) та виконання фактором зобов'язання з передачі клієнтові суми фінансування, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх зобов'язань.
Як вбачається з п. 9 договору факторингу № 015-220221, зазначений договір підписаний представниками ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» 22.02.2021 (а.с. 30).
У матеріалах справи наявний витяг з реєстру прав вимог № 015-220221 від 22.02.2021 із зазначенням персональних даних ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором, датою укладення договору кредиту, суми заборгованості (а.с. 52).
Відтак, суд вважає доведеною обставиною перехід 22.02.2021 на підставі договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 прав вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Сіроко Фінанс» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі договору № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .
Відповідно до договору факторингу № 20240821/1 від 21.08.2024 (а.с. 36-43), ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», діючи як фактор, з однієї сторони, та ТОВ «Сіроко Фінанс», як клієнт, з іншої сторони, уклали договір факторингу, відповідно до пункту 1.1. якого за цим договором фактор передає грошові кошти (розмір фінансування) в розпорядження клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а клієнт відступає фактору належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Наступне відступлення фактором права вимоги за цим договором до третіх осіб допускається.
Згідно з п 2.1. договору факторингу № 20240821/1 перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в наступному порядку: клієнт формує та надає фактору інформацію згідно з реєстром прав вимоги, необхідну для оцінки заборгованостей боржників, шляхом направлення такої інформації на електронну пошту фактора за формою, погодженою сторонами у відповідному додатку до цього договору; у випадку погодження такої інформації, фактор формує реєстр права вимоги та надсилає клієнту підписану скановану копію такого реєстру електронною поштою, а протягом наступного робочого дня - надсилає два (2) екземпляри підписаного реєстру в паперовому вигляді.
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги, відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.
Протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня переходу права вимоги, клієнт зобов'язаний передати фактору документи щодо кожного боржника, вказаного в реєстрі, в електронному вигляді в погоджений сторонами спосіб. Факт прийому-передачі документів фіксується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі документів за формою, погодженою сторонами у відповідному додатку до цього договору. Клієнт зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання відповідного запиту фактора, надати детальний розрахунок простроченої заборгованості за кредитним договором, право вимоги, щодо якого було відступлено, та всіх інших платежів по кожному платіжному періоду, а також інформацію про підставу їх нарахування, включаючи платіжні періоди первинного кредитора (п. 2.2. договору факторингу № 20240821/1).
Договір факторингу № 20240821/1 від 21.08.2024 набуває чинності відповідно до його п. 10.1. з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань.
У матеріалах справи наявний витяг з реєстру прав вимог № 20240821/1 із зазначенням персональних даних ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором, датою укладення договору кредиту, суми заборгованості (а.с. 54).
Відтак, суд вважає доведеною обставиною перехід на підставі договору факторингу № 20240821/1 від 21.08.2024 прав вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі договору № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .
Отже, судом встановлено факти укладення договору № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 ; виконання ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язання перед ОСОБА_1 , взятих на себе за договором № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021 у повному обсязі; передання грошових коштів у сумі 7200,00 грн відповідачці у власність шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки; невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021; переходу на підставі договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 прав вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Сіроко Фінанс» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі договору № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 ; а також переходу на підставі договору факторингу № 20240821/1 від 21.08.2024 прав вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» у кредитних правовідносинах, що виникли на підставі договору № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .
Як вбачається із наведеного позивачем ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» детального розрахунку заборгованості з особового рахунку ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за договором № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021, сума загальної заборгованості позичальника перед кредитодавцем становить 26 396,92 грн, з них 7200,00 грн - залишок заборгованості по тілу кредиту, 16 416,00 грн - залишок заборгованості за процентами за користування кредитом, 2780,92 грн - інфляційне збільшення (а.с. 56).
На підставі положень ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Стосовно суми заявленого до стягнення основного зобов'язання (тіла кредиту) в розмірі 7200,00 грн суд виходить із відсутності у справі доказів виконання позичальницею її обов'язків щодо повернення позичених коштів, разом з тим, з урахуванням принципу диспозитивності, вважає за можливе на підставі наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» (а.с. 56), врахувати його при вирішенні питання про обґрунтованість позовних вимог, відтак, зазначені грошові кошти підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача у заявленому розмірі.
Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами суд здійснив перерахунок нарахованих позивачем процентів за період дії договору кредитування, з урахуванням положень п. 1.2., 1.3., 1.4., 1.5., 3.1. договору № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021, застосовуючи до договору фіксовану процентну ставку 1,9 % від суми кредиту за день користування кредитом протягом 30 днів основного строку кредитування та 90 днів строку нарахування процентів з моменту виникнення прострочення. У результаті перерахунку нарахованих позивачем процентів за формулою: сума процентів = (7200 (грн) / 100 х 1,9 х 120 (днів) = 16 416,00 (грн), суд дійшов висновку, що позивач просить суд стягнути проценти за період користування кредитом у розмірі, передбаченому умовами договору.
Разом з тим, із урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках, крім цього, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 17 050 грн обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.
Також, суд вважає належними до стягнення 2780,92 грн інфляційного збільшення, нараховані за період з 01.02.2021 по 23.02.2022.
Cуд зауважує, що відповідачка не спростувала наведеного у позові розрахунку, хоча достовірно обізнана з ним.
На підставі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми позичених коштів в будь-який час.
На підставі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, дослідженими в судовому засіданні, оціненими кожен по окремості, а також у сукупності та взаємозв'язку, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального права, з дотриманням вимог процесуального права, суд дійшов висновку про те, що майнові права позивача підлягають захисту в судовому порядку, позов підлягає задоволенню, а порушене право відновленню шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 у розмірі 26 396 (двадцять шість тисяч триста дев'яносто шість) гривень 92 (дев'яносто дві) копійки, з яких: 7200 (сім тисяч двісті) гривень 00 (нуль) копійок становить заборгованість за основною сумою боргу (по тілу кредиту), 16 416 (шістнадцять тисяч чотириста шістнадцять) гривень 00 (нуль) копійок становить заборгованість за нарахованими процентами, 2780 (дві тисячі сімсот вісімдесят) гривень 92 (дев'яносто дві) копійки становить інфляційне збільшення.
Щодо питання про розподіл судових витрат, яке підлягає вирішенню відповідно ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення, то на підставі ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на відповідача.
Розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду позивача відповідно до поданої копії платіжної інструкції № 1073 від 29.01.2025 становить 2422,40 грн (а.с.1), відтак, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.
Окрім цього, згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.
Як вбачається із долучених до позову письмових доказів, у зв'язку зі зверненням до суду позивач поніс витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн, що підтверджено копією договору про надання правової допомоги № 250127-5Ш від 27.01.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Дзундзою Ольгою Володимирівною (а.с. 62-64), копією попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (а.с. 65), відповідно до якого вартість наданих послуг становить 7000 грн.
Відтак, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Артеміда-Ф» підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
На підставі наведеного та керуючись статтями 41, 55 Конституції України, статтями 15, 16, 205, 207, 525-530, 610, 626, 628, 629, 638, 639, 1054-1056-1, 1077-1086 Цивільного кодексу України, статтями 1, 13-15, 19 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-84, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором № 1413811 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.01.2021 у розмірі 26 396 (двадцять шість тисяч триста дев'яносто шість) гривень 92 (дев'яносто дві) копійки, з яких: 7200 (сім тисяч двісті) гривень 00 (нуль) копійок становить заборгованість за основною сумою боргу (по тілу кредиту), 16 416 (шістнадцять тисяч чотириста шістнадцять) гривень 00 (нуль) копійок становить заборгованість за нарахованими процентами, 2780 (дві тисячі сімсот вісімдесят) гривень 92 (дев'яносто дві) копійки становить інфляційне збільшення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (ІКЮО в ЄДРПОУ: 42655697; місцезнаходження: вулиця Степана Бандери, будинок 87, офіс 54, місто Львів, 79013).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повне рішення суду складено 29.04.2025.
Головуюча суддя Турчин-Кукаріна І.В.