Справа №591/3962/25
Провадження № 4-с/591/12/25
29 квітня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кордюка Віталія Петровича про визнання постанови про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кордюка В.П. звернулася до Зарічного районного суду м. Суми з зазначеною заявою і просить визнати такою, що не підлягає виконанню постанову головного державного виконавця ВПВР управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції Ричкаля С.П. №52314137 від 30 січня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
За ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У відповідності до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
З вказаного вбачається, що учасник виконавчого провадження має право порушувати питання про визнання бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення в порядку розділу VІI ЦПК України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Частиною першою статті 287 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Правовий висновок з цього приводу висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року (справа № 127/9870/16-ц), 30 січня 2019 року (справа № 161/8267/17), 3 квітня 2019 року (справа № 370/1034/15-ц) та 19 травня 2020 року (справа № 754/2223/15-ц).
З матеріалів скарги вбачається, що предметом спору у зазначеній справі є постанова головного державного виконавця ВПВР управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору на користь держави.
Що вказує на те, що така постанова виконавчої служби підлягає оскарженню в порядку, визначеному ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» і скарга на таку підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином у відкритті провадження у справі за вказаною скаргою слід відмовити, так як вона не може розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 186, 447, 448 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кордюка Віталія Петровича про визнання постанови про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню.
Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутися з зазначеними вимогами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з моменту її складання апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.П. Сидоренко