Справа № 308/16516/22
14 квітня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Дегтяренко К.С.,
за участю секретаря судового засідання - Чейпеш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить визнати за ним право власності на нерухоме майно, а саме на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 46,1 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м., на одну житлову кімнату, що знаходиться у АДРЕСА_1 та провести поділ земельної ділянки кадастровий номер: 211010000:10:001:0307, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею: 0,0029 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , літера «Є», порівну між сторонами, саме по 50/100 частки земельно ділянки для кожної із сторін:.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
В обгрунтуванн позову позивач зазначає наступне, сторонни перебували у шлюбі, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області 02.11.2006, про що в Книзі реєстрації одружень зроблено відповідний актовий запис №724.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у цивільній справі № 308/12839/22 від 23.11.2022 року шлюб між сторонами розірвано.
За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами придбано та створено наступне нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 46,1 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м., на одну житлову кімнату, що знаходиться у АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений 29.02.2012 року приватним нотаріусом Ужгородського МНО Балаж М.В., зареєстрований у реєстрі за № 373.
У подальшому даний житловий будинок був зданий в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації серія та номер: ЗК161210330936, що видана виконавчим комітетом Ужгородської міської ради.
Земельна ділянка, кадастровий номер: 211010000:10:001:0307, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею: 0,0029 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 і на якій знаходиться житловий будинок, що набутий сторонами у шлюбі і яка належить відповідачу на підставі рішення сесія Ужгородської міської ради від 11.10.2018 року.
Факт належності даного майна відповідачу підтверджується відповідними правовстановлюючими документами та витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.
Отже спірне майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 46,1 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м., на одну житлову кімнату, що знаходиться у АДРЕСА_1 , дані про які зазначені у позовній заяві відносяться до спільної сумісної власності колишнього подружжя. Земельна ділянка, кадастровий номер: 211010000:10:001:0307, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею: 0,0029 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , на якій розташований житловий будинок, підлягає поділу між подружжям на підставі норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України у рівних частинах, відповідно до рівності часток у праві спільної часткової власності подружжя на будинок, що знаходиться на даній земельній ділянці.
За вказаних підстав, просить позов задовольнити.
06.09.2023 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Демченко Т.С. надійшла зустрічна позовна заява. В обгрунтування зустрічної позовоної заяви, зазначає наступне, 02.11.2006 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, актовий запис №724.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у цивільній справі №308/12839/22 від 23.11.2022 року шлюб між сторонами розірвано.
За час перебування у шлюбі, сторонами (окрім житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер: 211010000:10:001:0307, які є предметом поділу по первісному позову) було придбано транспортний засіб марки «Chrysler 300C», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_4 .
Досягти згоди щодо поділу набутого за час шлюбу майна у добровільному порядку сторонам не вдалося, у зв'язку з чим у позивачки виникла необхідність звернутися до суду з даним зустрічним позовом. Вважає, що автомобіль марки «Chrysler 300C», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , є спільною сумісною власністю подружжя.
При цьому стороні позивача за зустрічним позовом достеменно відомо, що ОСОБА_1 відчужив транспортний засіб марки «Chrysler 300C», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 своій сестрі і на сьогоднішній десь вона є власником даного автомобіля - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номерний знак змінено на НОМЕР_4 .
Тому, просить визнати автомобіль марки «Chrysler 300C», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 та інші транспортні засоби, які були придбані під час шлюбу (після витребування доказів судом) спільною сумісною власністю подружжя. Після отримання доказів щодо автомобілів, які були придбані подружжям за час перебування в шлюбі, провести їх поділ згідно уточнених позовних вимог.
10.06.2024 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Демченко Т.С. надійшла заява про зміну позовних вимог за зустрічним позовом. У вказаній заяві представник позивача за зустрічним позовом зазначає, на виконання ухвали суду , щодо витребування доказів, до суду надійшов договір купівлі продажу транспортного засобу марки «Chrysler 300C», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 № 2141/2022/3539238 від 03.12.2022 року, згідно якого позивач за первісним позовом ОСОБА_1 відчужив вищевказаний автомобіль гр. ОСОБА_5 за 48 000 гривень. Вказаний договір, крім іншого підтверджує, що автомобіль ОСОБА_1 було придбавно під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , згоди на відчуження транспортного засобу ОСОБА_3 не надавала.
Крім того вважають, що ціна транспортного засобу є явно заниженою, а тому оцінку йому теба надавати виходячи із ринкової вартості, що зроблено позивачем та визначено середньоарефмитичну вартість транспортного засобу 11 448, 60 доларів США, що станом на 07.06.2024 року складає 459 221, 29 грн., на половину з яких претендує позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 , у зв'язку з чим просить зустрічний позов задовольнити.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2023 року прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та задоволено клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2024 року задоволено клопотання представника позивача за зустрічним позовом про витребування доказів.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2024 року прийнято до розгляду по суті заяву представника позивача за зустрічним позовом про зміну позовних вимог за зустрічним позовом.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2025 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання 14.04.2025 року :
позивач та його представник не з'явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності;.
відповідач та його представник не з'явились, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:
02.11.2006 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, актовий запис №724.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у цивільній справі №308/12839/22 від 23.11.2022 року шлюб між сторонами розірвано.
Під час шлюбу набуте наступне майно.
Житловий будинок, загальною площею 46,1 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м., на одну житлову кімнату, що знаходиться у АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений 29.02.2012 року приватним нотаріусом Ужгородського МНО Балаж М.В., зареєстрований у реєстрі за № 373.
Земельна ділянка, кадастровий номер: 211010000:10:001:0307, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею: 0,0029 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 і на якій знаходиться житловий будинок, що набутий сторонами у шлюбі і яка належить відповідачу на підставі рішення сесія Ужгородської міської ради від 11.10.2018 року.
Транспортний засіб марки «Chrysler 300C», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 .
Відповідно до договору купівлі продажу транспортного засобу марки «Chrysler 300C», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 від 03.12.2022 року, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , за яким транспортний засіб зареєстровано 07.02.2019 року, відчужив його гр. ОСОБА_5 за 48 000 гривень.
Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено устатті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшенням, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від21.12.2007№11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Судом встановлено, що під час шлюбу сторонами набуто житловий будинок, загальною площею 46,1 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м., на одну житлову кімнату, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
Власником вказаного будинку є відповідач ОСОБА_3 на підставі договору купфвлі-продажу від 29.02.2012 року.
Вказаний будинок, на переконання суду, повністю відповідає критеріям спільно набутого майна подружжя і тому підлягає розподілу на підставі ст. 60 СК України.
Щодо земельної ділянки 211010000:10:001:0307, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею: 0,0029 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 і на якій знаходиться житловий будинок, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Спірна земельна ділянка належить відповідачу на підставі рішення сесія Ужгородської міської ради від 11.10.2018 року.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 викладено висновок, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди superficies solo cedit (збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Подібні за змістом правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі №6-2цс15, постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №693/568/13-ц, від 30 січня 2019 року у справі №382/2454/15-ц., від 20 вересня 2021 року у справі №307/2235/20.
Тобто, земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, яке належить на праві спільної сумісної власності подружжя, у разі поділу такого майна між подружжям підлягає поділу між сторонами пропорційно часткам сторін у нерухомому майні.
А відтак, враховуючи викладене, спірна земельна ділянка підлягає поділу в рівних частках між подружжям.
Крім того у період шлюбу сторін було придбано автомобіль «Chrysler 300C», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_1 .
Станом на день подання зустрічного позову, вказаний транспортний засіб відчужено відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 за 48000 гривень.
Згода на відчуження вказаного майна позивачем за зустрічним позовом не надавалась, при цьому суд звертає увагу, що на момент продажу автомобіля 03.12.2022 року рішення суду про розірвання шлюбу від 23.11.2022 не набрало законної сили, тобто сторони, ще перебували у шлюбі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що транспортний засіб, теж наділений всіма критеріями спільного майна подружжя, разом з тим такий був відчужений ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу транспортного засобу марки «Chrysler 300C», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 від 03.12.2022 року, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , за яким транспортний засіб зареєстровано 07.02.2019 року, відчужив його гр. ОСОБА_5 за 48 000 гривень, без згоди іншого подружжя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Враховуючи, визнання транспортного засобу Chrysler 300C», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску спільною сумісною власністю подружжя та відчуження вказаного транспортного засобу відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_6 без згоди позивача ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню грошова компенсаціїя частини вартості автомобіля.
Щодо визначення вартості спірного транспортного засобу, суд, вважає за необхідне виходити з вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна, що відповідає правовому висновку, викладеному, зокрема у вищенаведеній постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).
При цьому, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 було надано суду розрахунок, зокрема, взято 5 транспортних засобів марки «Chrysler300C», 2007 року випуску з різними цінами : 15.000 дол.США, 14.444 дол.США, 8.500 дол.США, 9.299 дол.США, 10.000 дол. США.
Тоді середньоарифметична вартість такого автомобіля становить 11 448,60 дол.США (40,15 грн.за 1 дол.США згідно курсу НБУ станом на 07.06.2024 року)= 459 661,29 (чотиристо п'ятдесят девять тисяч шістсот шістдесят одна грн. 29 коп.). вартості , яка має належати ОСОБА_3 складає 229 830 (двісті двадцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять) гривень 64 коп.
Суд, погоджується із наданим розрахунком, оскільки він відповідає ринковій вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна, контррозрахунку стороною відповідача ОСОБА_1 не надано, як і ненадано будь яких інших доказів, якіб свідчили про ринкову вартість транспортного засобу на час його поділу.
Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на викладене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги як за первісним позовом так і за зустрічним позовом підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. ст. ст.4, 5, 7, 12-13, 89, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом та позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на частину житлового будинку , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , літера «Є».
Здійснити поділ земельної ділянки кадастровий номер 211010000:10:001:0307 цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0029 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , літера «Є» порівну між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 50/100 частки земельної ділянки за кожним.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя вартість транспортного засобу «Chrysler300C», номер кузова НОМЕР_6 , що становить 229 830 (двісті двадцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять) гривень 64 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ), місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_8 ), місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 23.04.2025 року.
Суддя Дегтяренко К.С.