2/130/84/2025
130/823/24
"11" квітня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі головуючої судді Грушковської Л.Ю.,
за участі секретаря Шпак А.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тещенка М.М.,
представника третьої особи Служби у справах дітей Любарської селищної ради Матійчук О.В.,
представника органу опіки та піклування Любарської селищної ради Васільєвої Т.П.,
свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в судовому засіданні у м. Жмеринка за загальними правилами позовного провадження в режимі відеоконференції з представником третьої особи Служби у справах дітей Любарської селищної ради Матійчук О.В. та представником органу опіки та піклування Любарської селищної ради Васільєвою Т.П. цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Любарської селищної ради про позбавлення батьківських прав,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тещенко М.М. звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області із даною позовною заявою, в якій просив позбавити відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.06.2002 сторони по справі зареєстрували шлюб. Під час спільного проживання у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживають з позивачем та перебувають на його утриманні. Відповідач не цікавиться успіхами дітей у навчанні, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не займається їх підготовкою до самостійного життя. 26.04.2018 Любарським районним судом Житомирської області видано судовий наказ про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей. З червня 2018 відповідачка ОСОБА_4 не проживала разом із позивачем, однак отримувала аліменти на утримання дітей, з якими фактично разом не проживала. 13.12.2018 ОСОБА_1 задоволено та звільнено від сплати аліментів на утримання дітей, які стягувались на користь відповідача. 19.09.2019 шлюб між сторонами заочним рішенням Любарського районного суду Житомирської області розірвано. 15.11.2022 заочним рішенням Любарського районного суду Житомирської області присуджено стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частки усіх видів її заробітку (доходу) до досягнення сином ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Станом на 20.02.2024 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_8 заборгованість зі сплати аліментів становить 51453 грн. та у період з 23.01.2023 по 20.02.2024 ОСОБА_4 жодного платежу не здійснено. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01.06.2023 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та покладено на службу у справах дітей Любарської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов'язків стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також попереджено ОСОБА_4 про необхідність зміни ставлення до виховання її неповнолітніх дітей. Ситуація, яка мала місце 01.06.2023 по суті не змінилась, що свідчить про те, що ОСОБА_4 реально не змінила своє ставлення до виховання неповнолітніх дітей. Лише після здійснення у 2024 році уповноваженими державними органами певних заходів ОСОБА_4 з метою створення уявлення виконання нею батьківських обов'язків відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчинила ряд дій, які реально спрямовані не на здійснення виховання дітей, здобуття ними освіти та підготовки їх до самостійного життя, а виключно лише на створення видимості виконання нею батьківських обов'язків та прояву інтересів до дітей. У 20 числах лютого 2024 ОСОБА_4 стала систематично телефонувати до доньки ОСОБА_2 на її номер телефону НОМЕР_1 , а 06.03.2024 здійснила перерахування грошових коштів у сумі 2000 грн. на банківський рахунок доньки ОСОБА_6 , при тому, що у період з 23.01.2023 по 20.02.2024 ОСОБА_4 у добровільному порядку не здійснено жодного аліментного платежу. Перерахування 06.03.2025 грошових коштів для ОСОБА_7 в сумі 2000 грн. (по суті по 1000 грн. на кожну дитину) від імені ОСОБА_4 здійснено ОСОБА_8 , з яким вона спільно проживає в с. Северинівка та має спільну дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У період з 01.06.2023 по 13.02.2024 ОСОБА_4 чи інші особи, які діють в її інтересах, перерахування грошових коштів на утримання дітей. У ОСОБА_4 перебуває на утриманні донька - дитина-інвалід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що впливає на можливість фактичного відвідування ОСОБА_4 місця проживання дітей у с. Великі Деревичі та смт. Любар Житомирського району Житомирської області, однак не виключає можливість це здійснити. ОСОБА_4 жодним чином не змінила свого ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що призводить до втрати психологічного контакту матері з дітьми, що призводить до втрати психологічного контакту матері з дітьми, а як наслідок належного їх виховання, відсутності впливу на формування їх світогляду та підготовки до самостійного життя у майбутньому.
Ухвалою суду від 19.03.2024 відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
Представник відповідача ОСОБА_10 - адвокат Ткаченко Т.В. подала відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що у матері дітей, щодо яких батько бажає позбавити її батьківських прав, є наймолодша дочка, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , 8-місячною, має вади здоров'я, зокрема, вроджену катаракту обох очей, з приводу якої в лікарні Охматдит у м. Києві було зроблено декілька операцій, дитина є інвалідом. Але мати любить усіх своїх дітей та болісно переживає ситуацію, що склалася у неї з ОСОБА_5 та ОСОБА_11 . Діти, будучи налаштованими батьком проти матері, самі не бажають спілкуватись із нею окрім озвучення своїх матеріальних потреб. А після позбавлення їхньої матері здатності працювати та отримувати заробіток по причині догляду за їх молодшою сестрою, - взагалі втратили до неї інтерес. Очевидно, що для зацікавленості у спілкуванні із дітьми, які вже є доволі дорослими та реалізації такої зацікавленості має бути бажання обох сторін, а не лише матері, яка до того, ж долаючи перешкоди у спілкуванні зі свого боку, одночасно 24/7 зайнята доглядом за дитиною із глибокою інвалідністю.
Відповідач ОСОБА_12 22.11.2024 подала заяву, в якій позовні вимоги визнала та просила судове засідання провести без її участі, а заяву про визнання позову задовольнити.
Ухвалою від 22.11.2024 відмовлено у прийнятті визнання ОСОБА_4 позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Любарської селищної ради про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою суду від 10.01.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити. Пояснив, що одружився з відповідачкою ОСОБА_4 в 2002 році, придбали будинок, в 2002 році народилась донька ОСОБА_13 . В 2008 році народився син ОСОБА_14 , в 2010 році - донька ОСОБА_15 . В 2018 році відповідачка поїхала від нього, він пізніше подав на розлучення. Після цього відповідачка приїжджала тільки два рази, гроші не відсилала. Знає, що відповідачка ОСОБА_4 вийшла заміж та має дитину з інвалідністю. Син ОСОБА_14 навчається в ОСОБА_16 ліцеї, отримує стипендію, донька ОСОБА_15 навчається в 9 класі в с. Великі Деревичі. Пропозиції відповідачки щодо переїзду дітей до неї не було.
Представник відповідача ОСОБА_10 - адвокат Ткаченко Т.В. пояснила, що у відповідачки ОСОБА_4 виникли складні життєві обставини, вона їздила на заробітки до м. Київ, пізніше вона покинула свою сім'ю, позивач ОСОБА_4 подав на розлучення та рішенням суду шлюб їх розірвано. Відповідачка вийшла заміж та у неї в 2021 році народилась дитина ОСОБА_9 із інвалідністю, за якою потрібен постійний догляд, тому у неї мало можливостей приділити час своїм старшим дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_17 . Відповідачка ОСОБА_4 дійсно визнала те, що у неї не вистачає часу для виховання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_18 та визнала позов.
Дитина ОСОБА_2 пояснила, що навчається в 9 класі, матір покинула її коли було 6-7 років, не займається нею. ОСОБА_19 телефонує та скидає кошти на картку. Із старшим братом ОСОБА_5 матір не спілкується взагалі. Батько забезпечує їх та виховує. В мами є інша сім'я та дитина.
Дитина ОСОБА_3 пояснив, що навчається в Любарському професійному ліцеї. Матір ОСОБА_4 не займається ними із сестрою близько 8 років, спілкується рідко з меншою сестрою ОСОБА_11 , з ним взагалі не підтримує зв'язку. Батько ОСОБА_1 виховує їх, ходить на збори, забезпечує усім необхідним. Коли матір їх покинула, то спочатку казала, що поїхала на заробітки, вони чекали, а потім просто не приїжджала. Бажання телефонувати їй немає, її номер йому невідомий, так як його номер їй. Ображений за те, що матір його покинула.
Свідок ОСОБА_20 пояснила, що є старостою с. Великі Деревичі. ОСОБА_4 покинула дітей на чоловіка близько 8 років тому. До складу сім'ї позивача ОСОБА_1 входять діти ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (старша донька, проживає окремо, заміжня). Сторони не проживають разом близько 8 років. Щодо конфліктів в сім'ї не знає нічого, позивач ОСОБА_1 працьовитий, не вживає алкогольних напоїв. Останній раз бачила відповідачку ОСОБА_4 близько 4 років тому. Їй відомо про постановлення рішення про відмову у задоволенні про позбавлення відповідача батьківських прав та покладено обов'язок змінити ставлення за виховання дітей, однак ставлення ОСОБА_4 до дітей не змінила.
Свідок ОСОБА_21 пояснила, що працює в сільській раді двірником, відповідачка ОСОБА_4 залишила дітей позивачу ОСОБА_1 та поїхала, пізніше подала на позивача до суду про стягнення аліментів. Позивач ОСОБА_1 виживав з дітьми як міг. Старша дитина ОСОБА_6 покинула навчання для того, щоб доглядати за меншими братом та сестрою, так як батьку треба було працювати. Відповідачка ОСОБА_6 не приходила ні разу до дітей, не телефонувала та не спілкувалась. Старша донька ОСОБА_13 сама з батьком збирала меншу сестру ОСОБА_22 до першого класу. Відповідачка ОСОБА_4 не проживає в селі з 2016, з того часу її не бачила, тільки спілкувалась телефоном. З приводу того, чи їздили діти до матері не знає нічого. Старші доньки ОСОБА_13 та ОСОБА_23 вийшли заміж та народили дітей, однак відповідачка ОСОБА_4 онуків не бачила, не спілкується з ними, не була ні на родинах, ні на хрестинах, ні на днях народженнях.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що є дочкою сторін. Відповідачка ОСОБА_4 її матір довгий час не проживає сім'єю з батьком та дітьми, не приймає участі у вихованні, не підтримує та не допомагає дітям. Зі старшим сином ОСОБА_5 взагалі не спілкується, з меншою донькою ОСОБА_11 рідко розмовляють по телефону. За час спільного проживання коли батько ОСОБА_1 працював на роботі вночі, то матір вночі йшла з дому, як виявилось потім до інших чоловіків, залишаючи дітей одних. Відповідачка ОСОБА_4 остаточно покинула дітей в 2017 році, подала батька на аліменти та отримувала їх не проживаючи з дітьми, вони проживали на дуже малі кошти, які залишались у батька, збирала разом із батьком молодшу сестру ОСОБА_22 в перший клас, брат ОСОБА_14 ходив до третього класу. Вона не підтримує ніяких зв'язків з матір'ю. Вона вступила в інститут в м. Житомир, провчилась тиждень та була вимушена забрати документи, так як батько працював на роботі вночі треба було, щоб хтось доглядав менших дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_22 . Після 2017 року матір приїжджала тільки один раз коли ОСОБА_15 потрапила в лікарню. З червня 2023 після рішення суду не змінилось ставлення відповідачки до дітей, з меншою донькою спілкується деколи по телефону, із старшим сином ОСОБА_5 не спілкується взагалі. Не тримає зла на матір, однак зрозуміти її не може. Вважає, що ніяка з причин не може слугувати причиною для того, щоб залишити своїй дітей, її ніхто не ображав, не виганяв, не змушувати йти від них, вони неодноразово телефонували до матері, однак вона не спілкувалась з ними.
Представники третьої особи служби у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та органу опіки та піклування Любарської селищної ради підтримали висновок про доцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_4 щодо дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Представник ОСОБА_1 - адвокат Тещенко М.М. в поданій заяві просив продовжити слухання справи без участі позивача та його представника, задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача ОСОБА_10 - адвокат Ткаченко Т.В. в поданій заяві просила завершити судове засідання без участі сторони відповідача, не заперечувала проти задоволення позову.
Начальник Служби у справах дітей Любарської селищної ради Ющенко Л. в поданій заяві просила розглянути без участі представника служби, не заперечувала проти задоволення позову.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи таке.
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відповідно (а.с.29, 33, 36 т. 1).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 40, т. 1).
Відповідно до довідки Великодеревичівського старостинського округу Житомирського району Житомирської області від 23.01.2024 №13 до складу сім'ї ОСОБА_1 входить ОСОБА_25 , ОСОБА_2 (дочка) та ОСОБА_3 (син). Діти проживають з батьком та перебувають на його утриманні (а.с. 41, т. 1).
Згідно копії рішення Любарського районного суду Житомирської області від 13.12.2018 року звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_3 , чина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_2 , які стягуються на підставі судового наказу Любарського районного суду Житомирської області від 26.04.2018 по справі №282/624/18 (а.с. 188-189, т. 1).
Відповідно до копії заочного рішення Любарського районного суду Житомирської області від 19.09.2019 розірвано шлюб між сторонами (а.с. 192, т. 1).
Відповідно до копії заочного рішення Любарського районного суду Житомирської області від 15.11.2022 присуджено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення сином ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 195-196, т. 1).
Згідно копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01.06.2023 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено. Попереджено ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Покладено на службу у справах дітей Любарської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов'язків стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 197-201, т. 1).
Відповідно до довідки-характеристики Великодеревичівського старостинського округу Житомирського району Житомирської області від 07.03.2024 №47 ОСОБА_1 дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним зареєстровані ОСОБА_25 - дочка дружини, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_2 - дочка. Мати дітей з дітьми не проживає, не спілкується та участі у вихованні дітей не приймає (а.с. 43, т. 1).
Відповідно до листа ВП №1 Житомирського РУП ГУНП від 15.02.2024 ОСОБА_1 у період з 01.09.2019 по теперішній час до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався (а.с. 44, т. 1).
Відповідно до характеристики Відділу освіти, молоді та спорту від 21.02.2024 №7 ОСОБА_2 навчається у 8 класі Великодеревичівського ліцею. Зарекомендувала себе як дисциплінована, вихована учениця. Тато ОСОБА_2 - ОСОБА_1 приділяє належну увагу доньці, багато спілкується із нею, цікавиться навчанням та здоров'ям дитини, постійно відвідує батьківські збори, підтримує зв'язок з класним керівником, педколективом та дирекцією ліцею. Дитина забезпечена приладдям, спортивним одягом та усім необхідним. Мати ОСОБА_4 не займається вихованням доньки, не має контакту ні з класним керівником, а ні з дирекцією ліцею, жодного разу не була присутня на батьківських зборах чи класних заходах (а.с. 45, т. 1).
Відповідно до листа Любарського професійного ліцею №01-48 від 22.02.2024 ОСОБА_3 вступнив на навчання до Любарського професійного ліцею з 01.09.2023 за професією «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва; слюсар з ремонту с/г машин та устаткування, водій автотранспортних засобів (кат. «С1»)». Термін навчання 3 роки 01.09.2023-30.06.2026). Отримує стипендію. Батько ОСОБА_3 постійно підтримує зв'язок з класним керівником та майстром виробничого навчання, які закріплені за групою, в якій навчається ОСОБА_14 в телефонному режимі. За потреби відвідує особисто навчальний заклад. Документи на вступ до ліцею ОСОБА_14 подавав у приймальній комісії з батьком. Мати учня ОСОБА_4 життям та навчанням сина не цікавиться, жодного разу за допомогою засобів зв'язку із представниками навчального закладу не зв'язувалась, особисто ліце й не відвідувала (а.с. 46, т. 1).
Згідно довідки Любарського професійного ліцею №89 від 22.02.2024 ОСОБА_3 дійсно навчається на денній формі навчання з 01.09.2023 в Любарському професійному ліцеї. Термін навчання 3 роки (а.с. 47, т. 1).
Відповідно до копії характеристики від 22.02.2024 ОСОБА_3 заняття відвідує регулярно, до навчання ставиться відповідально, прагне оволодіти обраними професіями. ОСОБА_14 проживає з батьком, який займається його вихованням. Батько учня ОСОБА_1 постійно спілкувався з класним керівником щодо питань навчання та поведінки учня. Мати учня ОСОБА_4 життям та навчанням сина не цікавилась. З 01.09.2023 учень отримує стипендію (а.с. 49, т. 1).
Згідно КНП «Любарський центр первинної медико-санітарної допомоги» Любарської селищної ради Житомирської області №166 від 22.02.2024 неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на диспансерному обліку з приводу хронічних захворювань не перебувають (а.с. 50, 5, т. 1).
Відповідно до копії виконавчого листа, виданого 21.12.2022 Любарським районним судом Житомирської області присуджено стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення сином ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 62, т. 1).
Згідно копії постанови від 23.01.2023 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №282/745/22 від 21.12.2022 (а.с. 63, т. 1).
Відповідно до копії листа Управління соціального захисту населення від 21.02.2023 №534/01-17/02/1/02.23 ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні як одержувач допомоги особам з інвалідністю з дитинства при народження дитини та державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. Здійснює догляд за дитиною ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 64, т. 1).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів заборгованість ОСОБА_4 станом на 20.02.2024 за період вересень 2022 - лютий 2024 становить 51453 грн. (а.с. 65, т. 1).
Згідно копії акту №1 від 25.10.2023, копії акту №1 від 30.01.2024, копії акту №2 від 06.03.2024 обстеження умов проживання умови проживання добрі, у будинку наявний косметичний ремонт, кімнати облаштовані меблями, належні санітарно-гігієнічні умови проживання дітей. Є окремі кімнати, місця для сну, відпочинку, зберігання особистих речей дітей та підготовки уроків. Діти проживають на повному утриманні батька, матір разом із дітьми не проживає, аліментів на утримання дітей не сплачує, із дітьми не спілкується (а.с. 85, 86, 89-90, т. 1).
Відповідно до копії висновку органу опіки та піклування Любарської селищної ради від 29.03.2024 орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав матір ОСОБА_4 відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 61-62, т. 2).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 164 ч. 1 п. 2 Сімейного Кодексу України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», а саме п. 16 згідно якого ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У рішенні Європейського суду від 18.12.2008 по справі «Савіни проти України» зазначається, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Оцінивши докази у їх сукупності, судом беззаперечно встановлені обставини, які свідчать про самоусунення відповідачкою від виконання батьківських обов'язків та відсутність інтересу до життя та майбутнього неповнолітніх дітей.
Таким чином, провівши ретельний аналіз обставин справи, суд приходить до висновку, що застосування до відповідача крайніх заходів у виді позбавлення її батьківських прав в даному випадку є доречними і достатніми з урахуванням обсягу наявних доказів, що відповідатиме інтересам дітей та узгоджується з правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в п. 48 рішення від 18.12.2008 № 39948/06 у справі «Савіни проти України» та в п. 65 рішення № 46544/99 у справі «Кутцнер проти Німеччини».
За викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим, з метою захисту прав та інтересів неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_10 стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Окремо, суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому ст.169 СК України.
Питання про судові витрати необхідно вирішити в порядку передбаченому ч.1 ст.142 ЦПК України щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого ним при подачі позову. Решта 50 відсотків судового збору, згідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 з державного бюджету 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя