ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21061/23
провадження № 2/753/1927/25
(Заочне)
28 квітня 2025 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря судового засідання Скобіоли О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерції про відшкодування шкоди,
До Дарницького районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 , з позовом до держави РФ про відшкодування шкоди. В обґрунтування позову зазначено, що на праві власності, ОСОБА_1 , належить транспортний засіб: TESLA Model Y, номер шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . 20.09.2023року ОСОБА_1 залишила автомобіль на станції технічного обслуговування за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна 5 а.
21.09.2023 року близько 05:57 під час ракетного обстрілу відбулося влучання в станцію технічного обслуговування за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна 5 а, в результаті чого автомобіль повністю знищений. Приїхавши на місце знищення автомобіля, ОСОБА_1 подала заяву про вчинення кримінального правопорушення. Працівниками поліції було повідомлено, що по даному факту внесено відомості до ЄРДР за № 22023101110000735. У зв'язку з завданням майнової шкоди, позивачем було замовлено транспортно - товарознавчу експертизу. Згідно висновку експерта вартість матеріального збитку становить 1 956 080,00 грн. 25.09.2023 року Адвокатом позивача подана заява до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання ОСОБА_1 , потерпілою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 22023101110000735 по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 438 КК України. Таким чином, у зв'язку з знищенням автомобіля, позивачу завдана матеріальна шкода в сумі 1 956 080,00 грн.
Крім того, позивач набула у власність нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 площею 40 кв. м. на 12 поверсі. Після набуття права власності на квартиру, позивачем було зроблено сучасний ремонт, придбано побутову техніку, кухонні та спальні меблі та шафи, диван, кондиціонер тощо. Після того як позивачем було зроблено ремонт, в квартирі ніхто не проживав, позивач час від часу навідувалась до квартири. Враховуючи регулярні артилерійські обстріли цивільної інфраструктури, житлових приміщень у м. Ірпінь Київської області, доступ до квартири тривалий час був обмежений та небезпечний для життя та здоров'я. В травні 2022 року позивач приїхала до квартири та побачила, що в результаті ракетних та артилерійських обстрілів, квартира - фактично знищена: вікна вибиті, внутрішні та зовнішні стіни вибито, усі меблі, диван, кухонні гарнітур - знищені, електроенергія в кварті відсутня. В лютому - березні 2022 року під час воєнної операції російських збройних сил на території України, в квартиру позивача влучив снаряду або боєприпас, в результаті якого квартира позивача повністю знищена. На момент знищення, в квартирі позивача було наступне майно: меблі, диван, кухонний гарнітур, побутова техніка (кондиціонер, мікрохвильова піч, «кухонний комбайн», кофеварка). 23.05.2022 року адвокат позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України. У відповідь на заяву адвоката, Ірпінська міська рада зазначила, що багатоквартирний будинок за адресою: м. Ірпінь, вул. Університетська, буд. 2-з, було обстежено експертами за результатами якого складено звіт. Відповідно до звіту, на 12 поверсі зафіксовано пряме влучання у вузол примикання несучої колони до плити перекриття з пошкодженням армування та відшарування бетону. Уламками боєприпасів частково пошкоджено дах, фасад, зовнішні несучі стіни». Тож, внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації проти України, квартира АДРЕСА_1 площею 40 кв. м. та усе майно позивача яке знаходилось в Квартирі - знищено та зруйновано.
Таким чином, в результаті знищення квартири та автомобіля, позивачу завдано моральної шкоди в сумі 100 000 грн. В результаті знищення квартири, позивач та її малолітня дитина залишились без єдиного житла, речей, одягу тощо, вимушені жити у близьких осіб, родичів, друзів, винаймати житло, позичати кошти, постійно переїжджати з одного місця проживання до іншого, змінювати дитячий садочок. Знищення квартири та усього майна призвело до важкого матеріального стану позивача, яка з родиною вимушена була переїхати та жити за містом, без можливості пішого доступу до громадського транспорту. Відповідно, щодня використовувався автомобіль як єдиний засіб пересування, доставлення дитини до дитячого садочку, відвідування дитячих освітніх та спортивних заходів, поїздок на роботу до м. Києва, використання практично для всіх побутових, соціальних та медичних потреб родини. Знищення автомобіля, квартири та всього майна позивача вкрай негативно вплинули на її психічний та емоційних стан, а також на стан дитини, в позивача почались проблеми з серцево - судинною системою, остання почала приймати заспокійливі,порушився нормальний сон.
З урахуванням викладеного просить суд стягнути з РФ на її користь майнову шкоду у розмірі 1956080,00 грн., та відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.01.2024 року, по справі було відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2024 року, по справі було закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримали в повному обсязі наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання представника відповідача, який не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , вбачається що ОСОБА_1 , на праві власності належить транспортний засіб TESLA, Model Y, номер шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
21.09.2023 року головним інспектором ВЗНС Дарницькго РУ ГУ ДСНС у м. Києві було складено акт про пожежу за адресою: м. Київ, вул Зрошувальна, 5-у, де здійснює свою діяльність ТОВ "Краффс", відповідно до якого було зафіксовано, що внаслідок пожежі було знищено зокрема транспортний засіб TESLA, Model Y, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до звіту про причину виникнення пожежі, складеного головним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям та заходів цивільного захисту Дарницького РУ ГУ ДСНС України у м. Києві, зазначено, що ймовірною причиною виникнення пожежі, яка сталося 21.09,2023 року за адресою: м.Київ, Дарницький район, вул. Зрошувальна, 5-у, є займання горючих матеріалів внаслідок вибуху ракети Х-101.
21.09.2023 року СУ ІНФОРМАЦІЯ_1 до ЄРДР за № 22023101110000735 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 438 КК України, за фактом порушення збройних сил рф 21.09.2023 року законів та звичаїв війни, внаслідок чого було здійснено обстріл по об'єктам цивільної інфраструктури Шевченківського та Дарницького району м. Києва, а саме за адресами: вул. Бориспільска, 9, вул. Зрошувальна, 3а,5,5у,6, а також вул. Половецька, вул. Татарська та вул. Підгірна.
Згідно з висновком експерта №1035/09/2023 від 29.09.2023 року за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи вартість матеріального збитку завдана власникові транспортного засобу TESLA, Model Y, номер шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження внаслідок військової агресії рф від 21.09.2023 року станом на дату проведення експертизи складає 1956080,00 грн.
Відповідно до договору купівлі продажу квартири від 21.02.2020 року посвідченого приватним нотаріусом Ірпінської міського нотаріального округу, вбачається що ОСОБА_2 , передав у власність ОСОБА_1 , квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25.08.2022 року, вбачається, що багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було обстежено експертами. Квартира АДРЕСА_1 знаходиться на 12 поверсі. Відповідно до звіту на 12 поверсі зафіксовано пряме влучання у вузол проникнення несучої колони до плити перекриття з пошкодженням армування та відшарування бетону, що негативно впливає на несучу здатність конструкцій. Уламками боєприпасів частково пошкоджено дах та вентиляційні канали у будинку, фасад, зовнішні несучі стіни.
З відповіді слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.01.2025 року, вбачається, що на даний час триває досудове розслідування кримінального провадження № 22023101110000735, зареєстрованого в ЄРДР 21.09.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України. Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження від ОСОБА_1 , на адресу слідчого управління цивільного позову не надходило.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦПК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
При цьому ст. 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом, оскільки російська федерація вийшла за межі суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, тому що будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну, і суди України, мають право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Аналогічну позицію щодо непоширення на РФ судового імунітету при розгляді справ щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, викладено в постанові Верховного Суд від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17 (провадження № 14-167 цс 20).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) (28 July 1998) вирішено зобов'язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.
Відповідно до вимог «Правила суду - компенсація шкоди», які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п.п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та який наступними указами Президента України неодноразово продовжувався, та триває станом на момент постановлення судового рішення по даній справі.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п'ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п'ятому - восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів; особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
2 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
16 березня 2022 року Міжнародний суд ООН у міждержавній справі України проти росії ухвалив рішення про вжиття тимчасових заходів, згідно з яким визначив, що рф має негайно зупинити воєнні дії, які вона розпочала на території України 24 лютого 2022 року.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
27 квітня 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 р. у справі № 490/9551/19 (провадження № 61-19853св21) з огляду на те, що починаючи з 2014 року, загальновідомим є той факт, що РФ чинить збройну агресію проти України, то у категорії справ про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров'ю, життю, завданої внаслідок збройної агресії РФ на території України, іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. Дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.
Згідно з ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
Таким чином, Російська Федерація є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме Російська Федерація є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
Відповідно до вимог «Правила суду - компенсація шкоди», які використовуються ЄСПЛ при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема підпунктом 15 пункту 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який уважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Конвенцією порушення.
При вирішенні позовних вимог про компенсацію завданої позивачу моральної шкоди, а також розміру цієї шкоди, суд застосовує практику ЄСПЛ та керується розміром задоволених вимог заявників по схожим спорам, що розглядалися ЄСПЛ, зокрема, у рішеннях ЄСПЛ «Хачукаєви проти Росії», «Сагаєва та інші проти Росії», «Ісламова проти Росії», «Султигов та інші проти Росії», а також зокрема рішення у справі «Лоізіду проти Турецької Республіки», згідно якого вирішено зобов'язати сплатити компенсацію заявнику, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 591/4825/17, провадження № 61-1188св18).
При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
З урахуванням викладеного беручи до уваги, що діями відповідача позивачу було завдано матеріальну шкоду яка полягала у знищенні належного їй транспортного засобу, суд вважає позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1956080,00 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи, що внаслідок знищення транспортного засобу позивача та пошкодження квартири внаслідок бойових дій в м. Ірпені, остання залишились без житла, та була вимушена,винаймати житло, постійно переїжджати з одного місця проживання до іншого, та була позбавлена можливості використовувати свій автомобіль який є єдиним засобом її пересування, останній була завдана моральна шкода, су д приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Разом з тим, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 20560,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до Російської Федерції про відшкодування шкоди- задовольнити.
Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 майнову шкоду у розмірі 1956080,00 грн., та моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.
Стягнути з Російської Федерації на користь держави судовий збір у розмірі 20560,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особа, яка брала участь у справі, але не була присутня при оголошенні рішення, може оскаржити рішення протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Посольство Російської Федерації в Україні, адреса: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 27.
Суддя С.В.Кулик