Справа № 572/547/21
28 квітня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль в режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, розлученого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, відповідно до ст.89 КК України несудимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.240-1 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 (дистанційно)
обвинуваченого ОСОБА_3 (дистанційно)
захисника - адвоката ОСОБА_5 (дистанційно)
Близько опівночі з 27 на 28 червня 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , переслідуючи корисливий мотив, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, попередньо домовилися між собою умисно вчинити напад на громадянина ОСОБА_8 з метою заволодіння належним йому майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Реалізовуючи свій протиправний намір, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою та спільно між собою, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, переслідуючи корисливий мотив та маючи умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, 28 червня 2020 року, приблизно о 01 год. 30 хв., на автомобілі марки «Skoda» модель «Superb», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_7 , прибули до господарства ОСОБА_8 , яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому, залишивши автомобіль на відстані приблизно 200 метрів від вказаного господарства, переконавшись в тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, з метою виконання свого злочинного умислу, через огорожу, ворота якої замикаються за допомогою металевого засову, увійшли на територію домоволодіння ОСОБА_8 , дочекалися коли господар вийшов в коридор будинку та відчинив вхідні двері, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проникли в приміщення житлового будинку та умисно вчинили напад на потерпілого, зваливши його з ніг, наносячи удари руками та ногами в область голови та тулуба, заподіяли ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді: масивних шкірних крововиливів та осаджень м'яких тканин голови і обчиччя, забою головного мозку важкого ступеня із лівобічною внутрішньомозковою травматичною гематомою лівої півкулі головного мозку, крововиливів тулубу, переломів 8, 11 ребер справа, уламкового компресійного перелому тіла четвертого грудного хребця, багатоуламкового компресійного перелому тіла п'ятого грудного хребця, переломів поперечних відростків третього та четвертого грудних хребців зліва, перелому остистого відростка четвертого грудного хребця, забою-осаднень кінцівок, які в свої сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх заподіяння.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, поєднану єдиним спільним злочинним умислом, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , застосувавши фізичну силу до потерпілого ОСОБА_8 , обмотали йому руки та ноги електропроводом, тим самим позбавивши його вільно пересуватися в приміщенні житлового будинку, відшукали належне останньому майно, а саме: грошові кошти в сумі 4 000 гривень із гаманцем, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на автомобіль марки Mercedes-Benz Vito 110 CDI, д.н.з. НОМЕР_4 , бінокль марки «Tasco ZIP FOCUS FULLYCOATED 101BRZ/C», тактичний рюкзак зеленого кольору, мобільний телефон марки «ХІАОМІ», універсальний пульт до телевізора марки «МАС 2008», шуруповерт марки «Smart SCD-0012Li», набір ключів марки «PRO» та пістолет Флобер з кобурою, яким умисно заволоділи, привласнили та розпорядилися на власний розсуд, тим самим спричинили матеріальну шкоду ОСОБА_9 на загальну суму приблизно 8 000 грн.
Також у невстановлений час та місці ОСОБА_3 , діючи умисно, незаконно, придбав каміння ззовні схоже на бурштин - сирець, та вирішив його зберігати за місцем проживання. Реалізовуючи свій протиправний намір ОСОБА_3 в той же час, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на особисте збагачення, не маючи відповідних документів, які б підтверджували законність походження придбаного ним каміння бурштину, діючи в порушення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-IV від 6 вересня 2005 року залишив при собі каміння ззовні схоже на бурштин-сирець, яке відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» № 637/97-ВР від 18 листопада 1997 року, Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12 грудня 1994 року, відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, та в подальшому перенісши до приміщення квартири по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зберігав до 07.07.2020 року, а саме до моменту проведення працівниками поліції на підставі ухвали слідчого судді обшуку, по місцю проживання останнього, в ході якого виявлено та вилучено камінці ззовні схожі на бурштин-сирець вагою 2,14343 кг., які відповідно до висновку гемологічної експертизи за експертною спеціальністю 17.1 «Дослідження дорогоцінного, напівдорогоцінного та декоративного каміння» є бурштином природного походження в стані сировини, вартістю 6 659, 32 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю при цьому не оспорюючи фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та надав наступні покази. Підтвердив, що в ніч з 27 на 28 червня 2020 року разом з Дуляницьким та Семигутою їздив в село Сарненського району Рівненської області, де вони разом всі проникли на територію господарства, а згодом і в приміщення житлового будинку, де було вчинено напад на потерпілого ОСОБА_8 . Також підтвердив обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 та заволодіння належним останньому майном та грошовими коштами, якими в подальшому розпорядилися на власний розсуд. Він особисто будь-яких протиправних дій щодо потерпілого ОСОБА_9 не вчиняв. Після вказаних подій з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 більше не зустрічався. До цих пір його мучить сумління про такі його необдумані дії, поїздка була не з його ініціативи.
У скоєному щиро розкаявся, виявив щирий жаль з приводу вчиненого та засуджує свої дії. Він добровільно відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, на підтвердження чого суду надані відповідні платіжні документи. Просить суд при визначенні міри покарання врахувати, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей. Одна із його доньок позбавлена батьківської опіки, оскільки її мама померла, а він знаходиться в місцях позбавлення волі. Також зазначив, що його мамі 84 року, вона часто хворіє, має фізичну ваду - відсутність кисті руки, і за своїм станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду. Крім того, обвинувачений та його захисник просили суд розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України. Прокурор не заперечував проти розгляду кримінального провадження в такому порядку.
Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, скерував на адресу суду письмову заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 не пред'являв.
Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав себе винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
За таких обставин, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особу, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, за ознаками - напад на гр. ОСОБА_9 з метою заволодіння його майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло і заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240-1 КК України за ознаками - незаконне придбання та зберігання бурштину, законність походження якого не підтверджується відповідними документами, доведена у повному обсязі.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлені.
Щодо особи винного, суд враховує, що обвинувачений на диспансерному нагляді у нарколога та психіатра не перебуває, по місцю проживання характеризується посередньо, в силу ст.89 КК України є не судимим, на даний час перебуває в СІ, режим утримання в СІ не порушував, зауважень на його поведінку до суду від установи та прокурора не надходило, на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, одна із доньок позбавлена материнської опіки, що підтверджено свідоцтвом про смерть, та мати похилого віку, яка за своїм станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, висновок ЛКК №465 від 09.04.2025.
Згідно з приписами ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин у справі, особи обвинуваченого, який усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся, а також тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, покарання, яке передбачено за вчинений злочин, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, за відсутності обставин, які його обтяжують, дає підстави для застосування ст. 69 КК України.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року №629/2739/18 зауважила про те, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Отже, призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, і за міркуванням суду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме визнання вини, щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, особу обвинуваченого, який розкаявся у вчиненому та запевнив суд, що він усвідомив свою провину, особисте ставлення до вчиненого, часткове відшкодування завданої шкоди в розмірі 22 200,00 грн, сам виховує неповнолітню дитину та піклується матір'ю похилого віку, суд рахує, що на підставі ст.69 КПК України, ОСОБА_3 може бути призначене покарання нижче від нижчої межі, встановленої санкції ч.4 ст.187 КК України, з конфіскацією майна, за ч.1 ст.240-1 КК України ближче до нижньої межі санкції даної статті, та у відповідності до ч.1 ст.70 КК України- за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
На переконання суду застосування ст.69 КК України, відповідатиме меті покаранню, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи Бакланов проти Росії від 09 червня 2005 року; Фрізен проти Росії від 24 березня 2005 року; Ісмайлова проти Росії від 29 листопада 2007 року) та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Таке покарання, на думку суду, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Також до ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін якого спливає 28 квітня 2025 року.
Суд вважає, що з моменту обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися обставини, які стали підставою для обрання такого запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
З врахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_3 та тяжкості інкримінованого йому діянь, його поведінки, суд вважає за необхідне продовжити до набрання вироком законної сили строк тримання під вартою обвинуваченому, але не більше як на шістдесят днів, тобто до 26 червня 2025 року.
Вирішуючи питання про речові докази, суд керується приписами ст.100 КПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про їх незаконне використання.
Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.
Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Суд рахує за вірне застосувати спеціальну конфіскацію до бурштину-сирцю масою 2,14343 кг., який примусово безоплатно вилучити у власність держави.
Згідно із ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З довідки про витрати на проведення судових експертиз вбачається, що розмір витрат на проведення судової гемологічної експертизи становить 4857,41 грн., а відтак суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Цивільні позови в межах кримінального провадження потерпілим до ОСОБА_3 не пред'являвся.
На підставі викладеного та керуючись ст.100,124, 349, 373,374 КПК України, ст.ст.50,65-67,69, 70, 96-1, 96-2, ч.4 ст.187, ч.1 ст.240-1 КК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187 та ч.1 ст.240-1 КК України та призначити покарання:
за ч.1 ст.240-1 КК України - 2(два) роки позбавлення волі;
за ч.4 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі із конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років із конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його затримання, тобто з 22 лютого 2021 року, зарахувавши строк тримання під вартою в строк відбування покарання.
Продовжити застосований відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 26 червня 2025 року, без визначення розміру застави.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави судові процесуальні витрати в сумі 4857,41 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят сім гривень 41 копійок ) грн.
Після набрання вироком суду законної сили речові докази:
- сім-карту «Київстар» НОМЕР_5 , сім-карта «Лайф» без маркувальних позначень червоного кольору, сім-карту НОМЕР_6 , слот для сім-карти «Водафон» НОМЕР_7 , слот до сім-карти «Київстар» з написом червоного кольору «Запасна 0678316981 466-2-5-9» НОМЕР_8 ; кросівки чорного кольору «New Balanse», тапочки синього кольору; шуруповерт марки «Зеніб», підсак, жилку на дерев'яній палиці (донка), шорти сірого кольору, джинси синього кольору, штани сірого кольору, джинси синього кольору, штани сірого кольору, футболку рожевого кольору, футболку бежевого кольору, футболку сірого кольору, футболку темного кольору, футболку чорного кольору, сірі штани, шорти камуфляжні, футболку чорного кольору, труси чорного кольору, спортивну футболку темно-синього кольору, футболку марки «Пума», джинси синього кольору поясом, футболку сірого кольору, жилет бежевого кольору, кофту чорного кольору, штани сірого кольору, футболку зеленого кольору, кофту білого кольору, футболку чорного кольору, шорти чорного кольору, шорти чорного кольору, футболку оранжевого кольору, футболку голубого кольору, кофту білого кольору, желет-безрукавку сірого кольору, предмет схожий на скляну лампочку, блокнот з чорновими записами та сумочку чорного кольору, які знаходяться на зберіганні в кімнаті збереження речових доказів Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області - повернути власнику ОСОБА_3 .
На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати (вилучити) у власність держави бурштин-сирець масою 2,14343 кг.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1
Відповідно до норми ч.15 ст.615 КПК України, враховуючи, що в Україні діє воєнний стан, суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку та врученням повного тексту вироку учасникам судового провадження .
Суддя ОСОБА_1