іменем України
Справа №377/132/25
Провадження №2/377/186/25
29 квітня 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
24 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на частину другу статті 104, частину третю статті 105, статті 110, 112 СК України, просила розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 24 листопада 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 2307.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона з відповідачем перебуває в шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис №2307. За час шлюбу в них народилися діти, сини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причиною її звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу стало те, що між нею та відповідачем так і не склалось сімейне життя. В них відсутні спільні інтереси та взаєморозуміння, наявні різні погляди на сімейне життя, втрачені почуття любові та поваги один до одного, тривалий час вони проживають окремо, шлюб між ними існує формально. Внаслідок цього подальше спільне життя з відповідачем і збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам. До того ж, відповідач систематично вчиняє проти неї фізичне та психологічне насильство, тому вона буде звертатись до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно нього. За її переконанням немає подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини, примирення між ними неможливе, тому шлюб необхідно розірвати. Позивач категорично налаштована на розлучення, тому просила не надавати строк для примирення. Між нею та відповідачем досягнуто згоди з приводу виховання спільних дітей, сини проживають разом із нею, відповідач сплачуватиме аліменти на їх утримання, спільне майно вони поділили порівну, тому між ними відсутні спірні питання з цього приводу. Після розірвання шлюбу позивач просила залишити їй прізвище ОСОБА_5 .
Ухвалою судді від 31 березня 2025 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 29 квітня 2025 року.
Позивач ОСОБА_1 у призначене судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце якого повідомлена належним чином, до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у призначене судове засідання не прибув, про дату, час і місце якого повідомлений належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 24 листопада 2009 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, копію якого долучено до матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 24 листопада 2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів 24 листопада 2009 року зроблено відповідний актовий запис за №2307. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка- ОСОБА_5 ; дружини- ОСОБА_5 ( а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_3 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області 18 травня 2010 року складено відповідний актовий запис за №86 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 18 травня 2010 року, копію якого долучено до матеріалів справи ( а.с.14).
ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін також народився син ОСОБА_4 , про що Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 20 листопада 2018 року складено відповідний актовий запис за №152 та 20 листопада 2018 року видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , копію якого долучено до матеріалів справи ( а.с.15).
Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим 04 січня 2010 року Славутицьким МВ ГУ МВС України в Київській області, копію якого долучено до матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.6-8).
Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 14 листопада 2001 року Куликівським РВ УМВС України в Чернігівській області, копію якого долучено до матеріалів справи, а також інформації №20 від 14 березня 2025 року Ковчинського старостинського округу Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.11-12, 23).
Як вбачається із змісту позовної заяви, причиною звернення позивача до суду з позовом про розірвання шлюбу стало те, що між позивачем та відповідачем так і не склалось сімейне життя, в них відсутні спільні інтереси та взаєморозуміння, наявні різні погляди на сімейне життя, втрачені почуття любові та поваги один до одного, тривалий час сторони проживають окремо та шлюб між ними існує формально. Відповідач систематично вчиняє проти позивача фізичне та психологічне насильство. Подальше спільне життя з відповідачем і збереження шлюбу для позивача є неможливим і суперечить її інтересам.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зі статті 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно з частиною другою статті 18, статтею 51, частиною третьою статті 56, частиною першою статті 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім'ї неможливе.
За таких обставин суд дійшов висновку, що сім'я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідача.
Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених частиною другою статті 110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
Як вбачається із змісту позовної заяви, спільні діти сторін проживають разом із позивачем, між сторонами досягнуто згоди щодо їх виховання, відповідач сплачуватиме аліменти на їх утримання. Спірні питання щодо спільного майна між сторонами на час подання позову відсутні. Вказані обставини відповідач не заперечував.
Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просила залишити їй після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_5 , тому суд доходить висновку про залишення їй цього прізвища.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
За змістом частини першої статті 142 ЦПК України у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.4213091820.1 від 25 лютого 2025 року позивач за подання позовної заяви сплатила судовий збір в сумі 1 211,20 грн, яка зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України ( а.с.1,2).
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, який відповідач визнав до початку розгляду справи по суті, то на користь позивача з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, тобто 605,60 гривень, інша частина судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на її користь.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований 24 листопада 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис за № 2307.
Після розірвання шлюбу залишити прізвище позивачу ОСОБА_5 .
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок, сплачений за подання позовної заяви згідно з квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.4213091820.1 від 25 лютого 2025 року, яка зберігається в матеріалах цивільної справи №377/132/25 (провадження №2/377/186/25).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення суду складено 29 квітня 2025 року.
Суддя Н. С. Бабич