Апеляційне провадження Справа № 752/1543/25
№ 33/824/2581/2025
28 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Алієвої Д.У.
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Руденка Сергія Сергійовича на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва Вдовиченко О.О. від 04 березня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 191384 від 08 грудня 2024 року, водій ОСОБА_1 08 грудня 2024 року о 4 год. 30 хв. у м. Київ, по вул. Івана Сірка, 15, керував транспортним засобом Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Alcotest Drager 7510 ARMF 0293. Результат огляду 1,41 ‰.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн. на користь держави.
Не погоджуючись з постановою судді, адвокат Руденко С.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що переглянувши відеозапис, який наявний у матеріалах справи, ним не виявлено обставини, які б підтверджували наявність у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, адже ОСОБА_1 звично себе поводив, лише намагався захистити себе та намагався отримати відповідь на питання, що його турбували.
Також вказує на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення та в матеріалах справи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тоді як відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зазначає, що ОСОБА_1 для покращення свого стану здоров'я використовував лікарські препарати, зокрема , з метою запобігання інфекційної хвороби горла та гортані. Які перебувають у вільному доступі, але не є такими, що знижують увагу та швидкість реакції, але є такими, що мають у своєму складі етанол, зокрема лікарський засіб-спрей.
Посилається на те, що працівники поліції не забезпечили виконання ст. 268 КУпАП в частині надання можливості ОСОБА_1 користуватися юридичною допомогою.
Звертає увагу суду на те, що огляд проводився без залучення двох свідків, водій не був доставлений до закладу охорони здоров'я з метою проведення огляду на стан сп'яніння, тому вважає, що поліцейськими було порушено процедуру огляду на стан сп'яніння, що свідчить про його недійсність та відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Зауважує, що матеріали справи не містять доказів: керування ОСОБА_2 транспортним засобом; зупинки транспортного засобу; відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів.
Стверджує, що відеозаписи з нагрудних камер не є належними та допустимими доказами у справі, оскільки не є безперервними та не фіксують значний обсяг часу спілкування поліцейських з ОСОБА_1 .
Вважає, що наявні у справі докази не є такими, що поза розумним сумнівом доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, всі сумніви, в даному випадку, у відповідності до ст. 62 Конституції України, необхідно трактувати на користь особи ОСОБА_1 , а тому, на думку сторони захисту, в діях останнього відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Руденко С.С. були повідомлені у спосіб, передбачений законом, однак в судове засідання не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представник (захисник) не з'явився в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити справу по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представника особи чи самої особи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи, належне повідомлення як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, так і його захисника,відсутність клопотання про відкладення розгляду справи, достатність матеріалів для розгляду справи, строки розгляду справи встановлені КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Руденка С.С.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 191384 від 08 грудня 2024 року, водій ОСОБА_1 08 грудня 2024 року о 4 год. 30 хв. у м. Київ, по вул. Івана Сірка, 15, керував транспортним засобом Skoda Oktavia, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Alcotest Drager 7510 ARMF 0293. Результат огляду 1,41 ‰, тест 1458.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
даними, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 08 грудня 2024 року серії ЕПР1 №1191384;
даними проведеного тесту за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю в розмірі 1,41‰;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08 грудня 2024 року;
актом огляду на стан алкогольного cп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
відеозаписом з бодікамери.
Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України.
Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що стороною захисту після перегляду відеозапису, який наявний в матеріалах справи, не виявлено обставини, які б підтверджували наявність у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, адже ОСОБА_1 звично себе поводив, лише намагався захистити себе та намагався отримати відповідь на питання, що його турбували, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги , з огляду на те, що виявлення ознак сп'яніння входить до повноважень поліцейського, а не сторони захисту або суду. При цьому, як вбачається з відеозапису, поліцейський повідомив ОСОБА_1 , про виявлені у нього ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови (час запису 04:25:43 - 04:26:00).
Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення та в матеріалах справи відсутні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тоді як відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що з переглянутого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень по суті порушення (час запису 05:16:58 - 05:17:02).
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 для покращення свого стану здоров'я використовував лікарські препарати, зокрема, з метою запобігання інфекційної хвороби горла та гортані, які перебувають у вільному доступі, але не є такими, що знижують увагу та швидкість реакції, але є такими, що мають у своєму складі етанол, зокрема лікарський засіб-спрей, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи; про такі обставини не було зазначено і водієм під час проведення поліцейськими огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки. Суд вважає, що такі доводи спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції не забезпечили виконання ст. 268 КУпАП в частині надання можливості ОСОБА_1 користуватися юридичною допомогою також не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що огляд проводився без залучення двох свідків, то суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан сп'яніння проводиться в присутності двох свідків в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису, так як огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був зафіксований на відеозапис, присутність свідків відповідно до положень ч.2 ст. 266 КУпАП, не є обов'язковим.
Доводи апеляційної скарги про те, що водій не був доставлений до закладу охорони здоров'я з метою проведення огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки (час запису 04:34:26 - 04:34:28) та на запитання поліцейського чи згодний він з результатом огляду (час запису 04:38:16), водій ОСОБА_1 не висловив заперечень, що свідчить про його згоду із результатом огляду, а відтак підстав для доставлення водія до медичного закладу для проходження огляду у працівників поліції не було.
З огляду на наведене, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що поліцейськими було порушено процедуру огляду на стан сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_2 транспортним засобом, зупинки транспортного засобу, відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскілки такі доводи не спростовують висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 не висловлював своїх заперечень щодо керування транспортним засобом під час огляду на стан сп'яніння та складання поліцейським матеріалів адміністративного правопорушення, дії працівників поліції не оскаржував.
Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови суду першої інстанції не встановлено.
Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.9а Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Руденка Сергія Сергійовича - залишити без задоволення.
Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва Вдовиченко О.О. від 04 березня 2025 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В.В. Саліхов