Справа № 759/1973/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9416/2025
29 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку апеляційного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року про залишення позову без розгляду у складі судді Шум Л.М.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про розірвання договорів, стягнення суми вкладів, процентів та стягнення моральної шкоди,-
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Непогодившись з указаною ухвалою 16 березня 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка містить клопотання про поновлення строку апеляційного скарження з посиланням на те, що копію оскаржуваної ухвали вона не отримувала.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2025 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без руху для подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням причин пропуску строку на оскарження та зазначенням дати коли стало відомо про оскаржувану ухвалу.
21 квітня 2025 року на адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування поважності пропущення строку зазначено, що копію ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року не отримувала. Про наявність оскаржуваної ухвали дізналася 21 лютого 2025 року, після чого 24 лютого 2025 року адвокат ознайомилася з матеріалами справи і 06 березня 2025 року було складено апеляційну скаргу, яку в той же день покладено в поштомат на відправку до суду. У зв'язку з чим просить поновити строк на оскарження ухвали суду.
Дослідивши матеріали справи та вивчивши подану апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року, необхідно відмовити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України,з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва постановлено 28 січня 2025 року. При цьому докази отримання направленої судом копії ухвали відсутні.
Разом з тим зі справи вбачається, що представниця ОСОБА_1 - адвокат Міронова Г.М. ознайомилася з матеріалами справи 24 лютого 2025 року (а.с. 127).
Враховуючи, те що про ухвалу суду від 28 січня 2025 року стороні позивача стало відомо 24 лютого 2025 року, а тому останнім днем для подачі апеляційної скарги є 11 березня 2025 року.
Апеляційний суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно положень ст. 354 ЦПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також слід врахувати, що Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вбачається, що покладені в основу заяви про поновлення процесуального строку доводи про те, що апеляційну скаргу було надіслано до суду апеляційної інстанції 06 березня 2025 року не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки відповідно до відбитку штемпеля АТ «Укрпошта» на конверті в якому було направлено апеляційну скаргу, міститься дата - 16 березня 2025 року (а.с. 138).
Отже, апеляційна скарга подана з пропуском п'ятнадцятиденного строку, встановленого ст. 354 ЦПК України.
За таких обставин апеляційний суд визнає неспроможними посилання ОСОБА_1 у заяві про усунення недоліків про подання апеляційної скарги на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року через засоби поштового зв'язку 06 березня 2025 року.
Інші причини, які б свідчили про поважність несвоєчасного подання апеляційної скарги після ознайомлення зі справою 24 лютого 2025 року скаржницею не зазначено і доказів на підтвердження указаних обставин та на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 04 квітня 2025 року не долучено.
Так, поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, в аспекті дотримання принципу правової визначеності, який включає принцип остаточності судового рішення.
З огляду на вищезазначене, у клопотанні про поновлення строку причина його поновлення на думку суду не є поважною в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України і скаржницею не наведено інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.
Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з - прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вище викладене, підстав для прийняття апеляційної скарги немає, у зв'язку з тим, що причини пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції, які на думку скаржниці є поважними, суд визначив не поважними.
За таких обставин, у відповідності до вимог п. 4. ч. 1 ст. 358 ЦПК України, правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року - відсутні.
Враховуючи викладене, керівні роз'яснення, які містяться у постанові Верховного Суду у від 21 лютого 2018 року у справі № 2103/490/2012, практику Європейського суду з прав людини, вимоги ст.ст. 357, 358 ЦПК України, суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 185, 356, 357, 358 ЦПК України, суд, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про розірвання договорів, стягнення суми вкладів, процентів та стягнення моральної шкоди.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Суддя-доповідач:
Судді: