Справа № 756/10171/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6876/2025
28 квітня 2025року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Хворост Дарії Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року у складі судді Ткач М.М.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У серпні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося у суд із позовом, у якому просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 49 651 грн 68 коп та судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що 21 листопада 2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за № 951761375 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані та номер банківської картки, на яку в подальшому отримав грошові кошти в сумі 10 400 грн, пройшовши декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини та уклав кредитний договір.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року, при цьому інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року.
В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01.
31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, при цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №213 від 24 січня 2023 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 23 308 грн 48 коп.
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49 651 грн 68 коп.
05 липня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали договір факторингу № 05/07/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 05/07/24 від 05 липня 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49 651 грн 68 коп. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Станом на день звернення із даним позовом до суду, заборгованість за Кредитним договором № 951761375 від 21 листопада 2022 року не погашена, а тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 49 651 грн 68 коп, витрати на професійну правничу допомогу 6 000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено. Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду, представниця відповідача подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що районний суд помилково вважає, що у позивача є право вимоги за кредитним договором № 95176137521 від 21 листопада 2022 року, оскільки на момент укладання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року кредитні відносини фактично не існували, передача прав вимоги була передчасною чи необґрунтованою. Неможливо передати право якого не існує на момент укладення договору.
Вказано, що позивачем не надано до матеріалів справи належним чином оформленого витягу з реєстру прав вимог чи копії реєстру прав вимог. Роздрукований на трьох окремих аркушах доказ який позивач назвав як реєстр прав вимоги №213 від 24 січня 2023 року не може бути належним доказом, так як в супереч вимогам ч. 2 ст. 95 ЦПК України, доказ не подано ні в оригіналі ні в належним чином засвідченій копії ні навіть не оформлено його як витяг. По факту це три окремих аркуші паперу і підстав вважати що вони становлять одне ціле немає.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Тараненко А.І. в інтересах ТОВ «Юніт Капітал» просив рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Вказує, що права вимоги до відповідача були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у грудні 24 січня 2023 року, тобто після укладення кредитного договору 21 листопада 2022 року, які позивач набув в липні 2024 року.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається зі справи, 21 листопада 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №951761375, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 10 400 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 36 на звороті - 44).
Згідно з п.2.3 договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 10 400 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 21 грудня 2022 року.
Відповідно до п. 4.7 договору, кредитодавець в якості суб'єкта первинного фінансового моніторингу до укладення договору та встановлення ділових відносин, серед іншого, здійснив заходи належної перевірки особи позичальника, в тому числі позичальнику запропоновано здійснити ідентифікацію технічними засобами, що використовуються кредитодавцем. Верифікація позичальника здійснена шляхом отримання інформації про позичальника з офіційного та/або надійного джерела, а саме наступним способом: «спосіб верифікації - Система BankID НБУ; дата отримання інформації - 07.10.2022; ідентифікатор для перевірки сесії передачі інформації - e3c5a7c4-8ebe-4d7e-b76f-0f29976bcd40.
За змістом п. 4.10.6 договору, позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) шляхом направлення повідомлення кредитодавцю, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п.3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати».
Пунктом 7.1 та 7.2 договору, визначено, що на момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 21.12.2022, а саме протягом 30 (тридцяти) днів від дати отримання першого траншу позичальником. Основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2., або п. 9.1.1.7., або п. 9.2.1.5. договору.
Відповідно до п.7.3 договору, проценти за договором сплачуються в наступному порядку:
- протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору (пп. 7.3.1);
- після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п.п. 7.3.2).
Пунктом 8.3 договору, визначено, що за умови якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах пункту 8.5 договору, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за весь строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (п. 8.4 договору).
Відповідно п.8.5.2 договору, якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів та здійснить повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку дисконтного періоду (з урахуванням всіх пролонгацій), то зобов'язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом за період від дати видачі кредиту до 21.12.2022 (включно) будуть визначається на умовах п. 8.5.1. договору за дисконтною процентною ставкою, а з наступного дня після 21.12.2022 за ставкою 551,32 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,51 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка). У разі здійснення позичальником двох та більше пролонгацій кредитодавець може зменшити розмір індивідуальної процентної ставки у наступних періодах пролонгації. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір позичальник інформується в особистому кабінеті.
Відповідно до п. 8.7 договору, якщо позичальник користуватиметься кредитом без продовження дисконтного періоду, умови про розрахунок загальних витрат за кредитом та загальної вартості кредиту на умовах, описаних в п. 8.5 договору не застосовуються. Відповідно загальна вартість кредиту на період всього дисконтного періоду визначається відповідно до розміру Базової процентної ставки вказаної в п. 8.3 Договору.
Згідно з п. 8.10 договору, проценти в розмірі визначеному за правилами цього договору нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до закінчення строку дії цього договору.
Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.
Також до договору додано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору № № 951761375 від 21 листопада 2022 року (а.с. 35-36).
На виконання умов договору, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало грошові кошти у розмірі 10 400 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» № 06_2/2024, платіжним дорученням, яке наявне в матеріалах справи (а.с. 46, 47, 56-57).
Згідно з розрахунком заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яке є первісним кредитором, відповідач має заборгованість, яка складається з тіла кредиту у розмірі 10 400 грн та процентів - 12 908 грн 48 коп (а.с. 72-73).
28 листопада 2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 79-87).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.3. договору, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
В той же час відповідно до п. 1.5 договору факторингу № 28/1118-01 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 визначено, що фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Відповідно до пункту 8.2 договору, строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020, інші умови залишено без змін (а.с. 79-82).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року, Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції (а.с. 74-77).
31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року, інші умови залишено без змін (а.с. 55).
31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31 до Договору факторингу №28/118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року.
Відповідно до реєстру прав вимоги №213 від 24 січня 2023 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3287809632 від 21 листопада 2022 року на загальну суму 23 308 грн 48 коп (70-71).
Згідно із довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за вих. № 951761375/ФК від 04 липня 2024 року, 24 січня 2023 року було здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором №951761375 від 21 листопада 2022 року, укладеного з ОСОБА_1 , товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (а.с. 27).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон плюс», відповідач станом на 23 лютого 2024 року має заборгованість на загальну суму 49 651 грн 68 коп (а.с. 11-12).
Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в майбутньому, а не лише ті вимоги, які існували на момент укладення договору.
Отже, відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, який хоча і було фактично укладено до укладання договору кредитної лінії № 951761375 від 21 листопада 2022 року, однак виконання умов якого здійснювалось з урахуванням додаткових угод, укладених після виникнення спірних правовідносин.
23 лютого 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 23/0224-01.
Пунктом 2.1 договору факторингу № 23/0224-01 визначено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 23/0224-01, під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
В той же час, відповідно до п. 1.5 договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.
Згідно із реєстру прав вимоги № 1 від 23 лютого 2024 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №951761375 від 21 листопада 2022 року на загальну суму 49 651 грн 68 коп (а.с. 13-14).
Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 23/0224-01 фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
У подальшому, 05 липня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 05/07/24, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід'ємною частиною Договору (а.с. 65-68).
Згідно із реєстру боржників до Договору факторингу № 05/07/24 від 05 липня 2024 року, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №951761375 від 21 листопада 2022 року на загальну суму 49 651 грн 68 коп (а.с.16-17).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне задоволення заявлених позовних вимог виходив з їх обґрунтованості та доведеності належними та допустимими доказами.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у судовому рішенні, які є обґрунтованими та підтверджені наданими позивачем доказами та не може погодитись з доводами сторони відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема, постанові від 12 січня 2021 по справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 тощо.
Таким чином колегія суддів вважає, що вказаний кредитний договір, який укладений в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання.
При цьому, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Так, платіжним дорученням від 21 листопада 2022 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" ініціювало переказ коштів в загальній сумі 10 400 грн на картковий рахунок відповідача (а.с. 47). Переказ кредитних коштів первісним кредитором також підтверджено Довідкою № 06_2/2024, наданою АТ КБ "Приватбанк", відповідно до якої за дорученням ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було проведено успішний платіж на картки клієнтів, зокрема 21 листопада 2022 року у розмірі 10 400 грн на картку відповідача НОМЕР_2 (а.с. 56-57).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
На підставі п. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до п. 1.4. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, "Борг" - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 2 зазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно з п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
До матеріалів справи долучено копії договорів факторингу, витяги з реєстру боржників і прав вимоги, належним чином засвідчені печатками та підписами всіх сторін. Зазначені документи відповідають вимогам чинного законодавства та є належними доказами.
Договори факторингу, які у встановленому порядку недійсними не визнані та в яких визначені розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги, є підтвердженням суми заборгованості.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Договори, укладені між відповідачем та первісними кредиторами, договори факторингу, укладені між первісними кредиторами та позивачем у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.
Копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги, платіжні інструкції, є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Врахувавши, що первісний кредитор ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і відповідач узгодили істотні умови договору № 951761375 від 21 листопада 2022 року (суму кредиту, дату його видачі, умови та дату повернення, нарахування та сплату процентів) і відповідач погодився на отримання у кредит коштів, саме на таких умовах, однак порушив їх, заборгованість не погасив, і право вимоги перейшло до позивача, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 у користь ТОВ "Юніт Капітал" заборгованості за зазначеним кредитним договором в розмірі 49 651 грн 68 коп згідно з поданим позивачем розрахунком, який відповідачем не оспорений.
Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність позивачем обставин переходу права вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи містяться копії договорів факторингу, додаткові угоди до таких договорів, витяги із реєстрів та є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги неналежне оформлення витягу з реєстру прав вимог, оскільки розділом 2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно з п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.
Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що вони повністю відповідають вимогам законодавства України, адже мають всі необхідні реквізити. Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Розрахунки заборгованості не суперечать один одному та узгоджується з іншими письмовими доказами у справі.
Натомість, стороною відповідача розрахунок заборгованості не спростовано, свого розрахунку боргу не надано.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав правильну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі є нічим іншим, як намаганням відповідача уникнити цивільно-правової відповідальності за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Задовольняючи позов ТОВ "Юніт Капітал", суд першої інстанції урахувавши, що реально понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн документально підтвердженні, відповідають обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача витрати у вказаному розмірі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Хворост Дарії Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: