справа № 375/2004/24 головуючий у суді І інстанції Банах-Кокус О.В.
провадження № 22-ц/824/9147/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
28 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 11 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11 травня 2020 року станом на 25 серпня 2024 року у розмірі 39 813,86 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 травня 2020 року відповідач звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 23 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Банк свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі. Проте взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач порушила, внаслідок чого станом на 25 серпня 2024 року утворилася заборгованість в сумі 39 813,86 грн.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 11 лютого 2025 року в задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» посилається на аналогічні обставини, що зазначені у позовній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідно до копії анкети-заяви від 11 травня 2020 року, ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Універсал Банк».
Згідно з розрахунком позивача загальний залишок заборгованості відповідача за наданим кредитом станом на 25 серпня 2024 року становить 39 813,86 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту.
Починаючи з 25 січня 2022 року невідома особа шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки заволоділа грошовими коштами у загальній сумі 22 900,00 грн. з банківської карти № НОМЕР_1 , а також на ім'я відповідача було відкрито шість мікрокредитів.
29 січня 2022 року ОСОБА_1 повідомила позивача про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку та менеджер банку заблокував карту та відповідач отримала нову карту «Монобанку» магазині «Експерт», що знаходиться у АДРЕСА_1 .
02 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до відділення поліції № 1 (смт. Рокитне) Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, а саме вчинення шахрайських дій з її картковим рахунком.
Згідно заяви, вбачається, що 23 січня 2022 близько 17 год 31 хв до ОСОБА_1 зателефонував невідомий чоловік по мобільному номеру телефону НОМЕР_2 , який представився працівником служби підтримки клієнтів Монобанку та шляхом обману і проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, заволодів грошовими коштами із кредитного карткового рахунку відповідача, який відкритий у АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_1 , у сумі 22 900,00 грн., чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Вказана заява була зареєстрована та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022116250000017 від 03 лютого 2022 року (а.с.97).
В провадженні відділення поліції № 1 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області перебуває кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 №12022116250000017 від 03 лютого 2022 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
На час розгляду справи відповідач визнана потерпілою у вказаному кримінальному провадженні в якому триває досудове розслідування.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей за кредитною карткою, її особового рахунку, акаунту чи додатку Монобанк, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Факт укладення між сторонами кредитного договору визнається відповідачем ОСОБА_1 , що звільняє позивача від доведення цих обставин на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит, однак остання взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, вчасно не вносила платежі за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 39 813,86 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 надала суду витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12022116250000017, відповідно до якого за її заявою від 03 лютого 2022 року внесено відомості про те, що 29 січня 2022 року їй стало відомо, що невідома особа шахрайським шляхом взяла на її ім'я кредит в Монобанку. (а.с. 98).
ОСОБА_1 під час допиту в якості потерпілої повідомила, що з травня місяця 2020 року є клієнтом Монобанку з метою використання вказаного рахунку для здійснення оплати комунальних послуг та поповнення рахунку мобільного телефону, і поповнення рахунку в Монобанку вона здійснювала з власних коштів, і кредитів в Монобанку ніколи не брала, також не здійснювала оформлення кредитів і в інших установах банків. 23 січня 2022 року близько 17 год. 31 хв. їй на мобільний телефон на номер НОМЕР_3 зателефонував невідомий абонент з номера НОМЕР_2 чоловічої статі та повідомив, що він є працівником служби підтримки клієнтів Монобанку та повідомив, що до її кабінету зайшли з другого пристрою iPhone 6s Plus при цьому повідомив, що останню операцію вона проводила по зняттю коштів та вказав точне місце і точну суму. Після цього повідомив, що їй на Вайбер зараз прийде повідомлення з пінкодом, яке вона має ввести. Під час спілкування з невідомою особою вона повідомила, що прийшов пінкод та ввійшовши до сайту Монобанку до власного кабінету ввела пінкод 3553. В цей час до неї звернувся невідомий та вказав, щоб вона нічого не нажимала. Після цього невідомий повідомив, що їй заблокують картку і перевипустять нову, яку вона забере у відділені банку. В подальшому вона виявила, що за нею рахується кредит починаючи 3 25 січня 2022 року на суму 22 900,00 грн. при цьому залишок коштів становив 88,99 грн.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
На підставі пунктів 2-4 частини 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом ; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 року у справі №699/16-ц (провадження №61-16504св18) та від 05.12.2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) зроблено висновок, що «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15 та в постанові Верховного Суду від 21.02.2019 року у справі №489/1649/17.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що сама ОСОБА_1 своєю необачною поведінкою сприяла проведенню несанкціонованих операцій по її рахунку, а саме в ході телефонної розмови повідомила третім особам код доступу, який був надісланий на її телефон, що призвело до незаконного використання третіми особами інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
У зв'язку з цим саме ОСОБА_1 є відповідальною за списання коштів з її рахунку, а відтак вона є відповідальною за всі фінансові операції по її рахунку до моменту повідомлення банку про вказані обставини.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, неповно з'ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви АТ «Універсал банк» сплатило судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. При подачі апеляційної скарги АТ «Універсал банк» сплатило судовий збір у розмірі 4 542,00 грн., оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача у розмірі 7 570,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 11 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», місце знаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код 21133352 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 11 травня 2020 року у розмірі 39 813,86 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот тринадцять) гривень 86 копійок та судовий збір у розмірі 7 570,00 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.