9 квітня 2025 року місто Київ
справа № 754/8812/22
провадження №22-ц/824/1648/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , подану адвокатом Холіним Андрієм Борисовичем,
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2024 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 8 травня 2024 року,ухвалені у складі судді Сенюта В.О.,-
У жовтні 2022 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 складений на ім'я ОСОБА_2 .
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина, що складається з нерухомого та іншого майна, яке належало померлому. Спадкова справа за померлим заведена державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори Гриценко О.В.
Позивачі, звернувшись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, як спадкоємці першої черги, дізналися, що їхній батько - ОСОБА_5 за життя склав заповіт на все майно, яке йому належало. Спадкоємцем за вказаним заповітом є відповідач ОСОБА_2 - рідний брат померлого ОСОБА_5 .
У серпні 2021 року померлому ОСОБА_5 поставлено діагноз - ліпосаркома заочеревинного простору. Оскільки померлий проживав окремо від синів, його лікуванням займався рідний брат - ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 . Відповідно, позивачі про перебіг хвороби останніх місяців життя ОСОБА_5 не знали. Про смерть ОСОБА_5 , позивачка дізналася лише 1 січня 2022 року, зі слів ОСОБА_2 ..
За день до смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ним складено заповіт на користь відповідача, яким останній успадковує все майно померлого.
З огляду на викладене, позивачами зроблено висновок, що відповідач скориставшись безпорадним станом спадкодавця, за яким ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, сприяв укладенню заповіту на його користь, навмисно, приховуючи інформацію про стан здоров'я померлого від позивачів.
У зв'язку з цим, позивачі просять визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , складений на ім'я відповідача ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С. 29 грудня 2021 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1110 на підставі ч. 1 ст. 225 ЦК України.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 4 грудня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним залишено без розгляду.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, представник ОСОБА_1 адвокат Холін А.Б. подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги і відмовити в стягненні з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.
Зазначає, що суд першої інстанції не встановив обставин, які підлягали встановленню, надав невірну оцінку отриманим доказам. Зокрема, свідок ОСОБА_6 підтвердив, що складання заповіту на користь ОСОБА_2 не відповідало волі померлого ОСОБА_5 .
Суд не взяв до уваги висновок експертного дослідження від 15 грудня 2022 року № 784, зазначивши, що такий документ не був підготовлений для суду.
Висновок експертного дослідження від 15 грудня 2022 року № 784, а також висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 7 листопада 2023 року № 1153 ґрунтуються на допустимих доказах в розумінні ст.78 ЦПК України. Зазначає, що у висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 7 листопада 2023 року допущена описка, а саме у даті висновку експертного дослідження, який був врахований експертами.
Суд надав перевагу висновку фахівця в галузі судової психіатрії ОСОБА_7 , відносно висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 7 листопада 2023 року № 1153, чим порушив вимоги приписів ст.74 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Палій А.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Холін А.Б. просили задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Палій А.В. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції як законні та обґрунтовані залишити в силі.
В судове засідання треті особи державний нотаріус П'ятої Київської державної нотаріально контори Гриценко О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернявська А.С. не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що згідно свідоцтва про смерть, виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 4 січня 2022 року, актовий запис № 210, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 51 року, після смерті якого відкрилась спадщина.
29 грудня 2021 року померлий ОСОБА_5 звернувся із заявою до спеціаліста в галузі судової психіатрії ОСОБА_7 для проведення огляду та надання відповіді на питання: чи страждає заявник на будь-які психічні розлади, якщо так, то на які саме? Чи може заявник за своїм психічним станом брати участь в юридичних діях , укладання правочинів? Для складання висновку ОСОБА_5 надав дозвіл на користування будь-якою медичною документацією.
29 грудня 2021 року фахівець у галузі судово-психіатричної експертизи ОСОБА_7 надав висновок спеціаліста. Відповідно до вказаного висновку, ОСОБА_5 має намір скласти заповіт на ім'я свого брата ОСОБА_2 і хоче мати результати огляду спеціаліста з приводу свого психічного стану, бо не виключає ситуації, в якій цей висновок може стати в нагоді. За результатами дослідження медичної документації, огляду ОСОБА_5 та бесіди із ним, спеціаліст надав висновок про те, що ОСОБА_5 внаслідок ракової та наркотичної медикаментозної інтоксикації має психічні розлади на рівні органічного астенічного розладу та легкого когнітивного органічного розладу. Виразність вищевказаних психічних розладів у ОСОБА_5 така, що останній здатний за своїм психічним станом брати участь в юридичних діях, правочинах.
29 грудня 2021 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 1110, відповідно до якого, спадкодавець все своє майно заповів ОСОБА_2 .
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідними братами, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Дніпровським відділом ЗАГ м. Києва від 27 січня 1970 року, актовий запис № 175, та свідоцтвом про народження, виданим Дніпровським відділом ЗАГ м. Києва від 27 січня 1970 року, актовий запис № 176.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 мав двох дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження, видане Відділом реєстрації громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 31 серпня 2001 року, актовий запис № 1200 та свідоцтво про народження, видане Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 11 липня 2017 року, актовий запис № 1880.
За даними Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13 вересня 2022 року внесено відомості щодо кримінального провадження 12022100060001196 за заявою ОСОБА_1 з приводу таємного викрадення ОСОБА_2 майна у великому розмірі, яке належить малолітньому сину заявниці - ОСОБА_8 .
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.
У рішенні суд зазначив, що сторона позивача всупереч частини першої статті 81 ЦПК України не надала належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_5 під час складання заповіту 29 грудня 2021 року був абсолютно неспроможний розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, а відтак позов є необґрунтованим та безпідставним.
Проте з такими висновками суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини першої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
За змістом статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно із частинами першою, другою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Згідно із частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно із частиною першою статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19) та від 22 грудня 2021 року у справі № 350/792/20.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, причиною смерті ОСОБА_5 було онкологічне захворювання. Після його смерті, відкрилась спадщина (том 2 а. с. 10).
Згідно Заповіту, складеного 29 грудня 2021 року, ОСОБА_5 все своє майно заповів своєму рідному брату - ОСОБА_2 (том 2 а.с. 13). Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А. С. та зареєстровано в реєстрі за № 1110.
На підтвердження достовірності цього Заповіту, стороною відповідача до суду першої інстанції надано висновок спеціаліста у галузі судово-психіатричної експертизи ОСОБА_7 від 29 грудня 2021 року, в якому зазначається, що ОСОБА_5 внаслідок ракової та наркотичної медикаментозної інтоксикації має психічні розлади на рівні органічного астенічного розладу та легкого когнітивного органічного розладу. Виразність вищевказаних психічних розладів у ОСОБА_5 така, що останній здатний за своїм психічним станом брати участь в юридичних діях, правочинах (том 1 а.с.110-112).
З аналізу змісту цього висновку, можна дійти до висновку, що експертом визнається наявність у ОСОБА_5 психічних розладів внаслідок медикаментозного лікування онкології наркотичними препаратами, проте дія таких препаратів не впливає на здатність померлого вчиняти правочини, в тому числі його дієздатності на складання Заповіту.
Висновок спеціаліста у галузі судово-психіатричної експертизи ОСОБА_7 від 29 грудня 2021 року та оспорюваний Заповіт датовані однією і тією ж датою - 29 грудня 2021 року.
Наступного дня, 30 грудня 2021 року, згідно свідоцтва про смерть, виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 4 січня 2022 року, актовий запис № 210, ОСОБА_5 помер.
Вважаючи, що підписуючи такий Заповіт, ОСОБА_5 не міг усвідомлювати значення своїх дій та їх наслідки, що й було використано його братом ОСОБА_2 , позивачі звернулися з цим позовом до суду.
На підтвердження позовних вимог, представником позивачів - адвокатом Поздняковим П.В. надано висновок експертного дослідження від 15 грудня 2022 року №784, виконаний фахівцем в галузі судово-психіатричної експертизи ОСОБА_9 , відповідно до якого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на період підписання заповіту 29 грудня 2021 року, виявляв ознаки психологічного розладу у вигляді Глибокої астенії внаслідок ракової інтоксикації на тлі прийому наркотичних анальгетиків, який істотно впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, обмежуючи цю здатність. Для встановлення ступеню психічних порушень у ОСОБА_5 на період підписання заповіту 29 грудня 2021 року, необхідно в обов'язковому порядку проведення посмертної судово-психіатричної експертизи в рамках статті 255 ЦПК України (том 1 а.с. 199-202).
Проте, суд першої інстанції вважав такий висновок не належним та не допустим доказом, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 18 грудня 2019 року по справі № 522/1029/18, оскільки наданий висновок експертного дослідження від 15 грудня 2022 року № 784, не містить вказівки на те, що він підготовлений для подання до суду.
Разом з тим, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки зазначений висновок експертного дослідження від 15 грудня 2022 року № 784 складений фахівцем в галузі судово-психіатричної експертизи Козерацькою О.О., у висновку міститься відмітка про те, що експерт обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Сама по собі відсутність у висновку вказівки на те, що він підготовлений для подання до суду, не виключає можливості його врахування як письмового доказу та надання належної оцінки в сукупності з іншими доказами.
Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Холіним А.Б. до суду першої інстанції був поданий висновок судово-психіатричної експертизи від 7 листопада 2023 року № 1153. Судово-психіатрична експертиза була проведена на підставі запиту адвоката для подання висновку до суду згідно ст.106 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.1,2,5, 6 ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України для проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, то що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Судово-психіатрична експертиза була проведена комісією експертів у складі Ревенок О.А. (заступник генерального директора з судової експертизи, судовий експерт) та Козерацької О.А. (судовий експерт, головний судово-психіатричний експерт відділу судово-психіатричної експертизи ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України»). У висновку міститься відмітка за підписами експертів про те, що вони обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Зі змісту самого висновку експертизи вбачається, що предметом дослідження експертів були: копія позовної заяви про визнання заповіту недійсним на 8 аркушах.; копія заповіту ОСОБА_5 від 29 грудня 2023 року на 2 аркушах; копія матеріалів кримінального провадження № 12022100060001196 від 13 вересня 2022 року з Печерського УП ГУНП у м. Києві; висновок експертного дослідження № 784 від 15.12.2023 року на 7 аркушах; копія медичної карти стаціонарного хворого (МКСХ) № 39041 з КНП «КМКОНЦ» на ім'я ОСОБА_5 (на 22-х пронумер. аркушах); копія медичної карти стаціонарного хворого (МКСХ) № 21/1/2533 з КЛ «Феофанія» та копія медичної карти амбулаторного хворого (МКАХ) № 16436/21 з КНП «КМКОНЦ».
Відповідно до висновку експертів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у момент укладення заповіту від 29 грудня 2021 року на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С.: 1) виявляв ознаки стану наркотичного сп'яніння на тлі вираженої астенії, соматогенно обумовленої (ракова інтоксикація) (МКХ-10:F11.0); 2) не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними (том 2 а.с. 228-231).
Висновок судово-психіатричної експертизи від 7 листопада 2023 року № 1153 суд першої інстанції також не прийняв до уваги, обґрунтовуючи це тим, що в основу висновку покладені матеріали, в тому числі медична документація, яка за датою складена пізніше (15 грудня 2023 року), ніж дата складання самого висновку (7 листопада 2023 року) та копія матеріалів кримінального провадження № 12022100060001196 від 13 вересня 2022 року з Печерського УП ГУНП у м. Києві, що не було предметом дослідження судом під час розгляду справи, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
З таким висновком суду першої інстанції також погодитись не можна, оскільки експертиза проводилась на замовлення одного із учасників справи, який і визначався з об'ємом наданих на дослідження експертів матеріалів, а тому сам по собі факт не дослідження судом копії матеріалів кримінального провадження № 12022100060001196 від 13 вересня 2022 року з Печерського УП ГУНП у м. Києві, не дає підстав вважати висновок експертів недопустимим доказом.
Крім того, дійсно, у висновку експерта від 7 листопада 2023 року в описі використаних експертом матеріалів значиться висновок експертного дослідження від 15 грудня «2023» року № 784 на 7 (семи) аркушах. Разом з тим, в матеріалах справи наявний висновок експертного дослідження № 784 від 15 грудня 2022 року на 7 (семи) аркушах. Зазначені обставини дають підстави вважати, що у висновку експертів в описі використаних експертами матеріалів, допущена описка у році складання висновку експертного дослідження № 784.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
З метою усунення сумнівів стосовно обґрунтування висновків експертизи, апеляційний суд задовольнив клопотання сторони позивача про виклик експертів в судове засідання.
В судовому засіданні 26 березня 2025 року експерт Козерацька О.А., будучи попереджена про кримінальну відповідальність, підтвердила свій висновок судово-психіатричної експертизи від 7 листопада 2023 року № 1153. Також підтвердила і складений нею висновок експертного дослідження від 15 грудня 2022 року № 784.
Крім того, відповідаючи на запитання учасників справи, судовий експерт Козерацька О.А. пояснила, що зазначений у висновку судово-психіатричної експертизи від 7 листопада 2023 року, рік висновку експертного дослідження 15 грудня «2023» року є опискою, правильним є вказівка на «2022» рік. Також, зазначила, що в даті заповіту, копія якого була надана експертам і про який згадується в описі отриманих експертами матеріалів, також міститься описка.
Відповідаючи на питання адвоката Палій А.В., судовий експерт ОСОБА_9 зазначила, що висновок спеціаліста в галузі судової психіатрії від 29 грудня 2021 року, складений лікарем-психіатром ОСОБА_7 , досліджувався комісією експертів, про що зазначено у самому висновку. Висновок спеціаліста в галузі судової психіатрії від 29 грудня 2021 року знаходився в копії медичної картки стаціонарного хворого з КНП «КМКОНЦ», а тому його не було зазначено в переліку використаних матеріалів при проведенні експертизи, як окремий документ.
Також ОСОБА_9 пояснила, що в іншій справі, яка розглядалась Дніпровським районним судом м. Києва, нею також проводилась судово - психіатрична експертиза відносно ОСОБА_5 (висновок від 14 серпня 2023 року № 851), яка також підтверджує відсутність у ОСОБА_5 можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Отже, зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про відхилення висновку судово-психіатричної експертизи від 7 листопада 2023 року № 1153, з тих підстав, що в основу висновку покладені матеріали, в тому числі медична документація, яка за датою складена пізніше (15 грудня 2023 року), ніж дата складання самого висновку (7 листопада 2023 року) та копія матеріалів кримінального провадження № 12022100060001196 від 13 вересня 2022 року з Печерського УП ГУНП у м. Києві, що не було предметом дослідження судом під час розгляду справи, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Апеляційний суд вважає, що висновок судово-психіатричної експертизи від 7 листопада 2023 року № 1153 є належним та допустимим доказом, безпідставно не прийнятим судом першої інстанції, такий висновок узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами, зокрема і експертним дослідженням від 15 грудня 2022 року № 784, та містить категоричний висновок про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у момент укладення заповіту від 29 грудня 2021 року, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши доводи сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі пояснення та висновки експерта, які суд апеляційної інстанції вважає належними та допустимими доказами у цій справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що на час посвідчення заповіту, померлий ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а відтак, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Згідно частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду згідно з вимогами частини першої статті 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
З урахуванням того, що рішення суду першої інстанції підлягає скасування, а позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , підлягають задоволенню, у відповідача відсутні підстави для стягнення зі сторони позивача витрат на професійну правничу допомогу. А тому, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 8 травня 2024 року підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , подану адвокатом Холіним Андрієм Борисовичем, задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , задовольнити.
Визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 складений на ім'я ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською Анастасією Сергіївною 29 грудня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 1110.
Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 8 травня 2024 року скасувати.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 29 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус