1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 08 квітня 2025 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого адміністратором ТОВ «Атернус», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України,
за участі: в режимі відеоконференцзв'язку прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчої відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , строком на 60 днів, але в межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого. У разі встановлення доведення прокурором п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою з покладенням відповідних обов'язків або визначити розмір застави в межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Захисник зазначає про те, що прокурором визнано факт зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та можливість визначення застави з врахуванням обставин кримінального провадження. Однак, слідчим суддею зазначене не взято до уваги.
Стверджує, що ОСОБА_6 не є членом злочинних організацій, організованих злочинних груп, та особою яка здійснює злочинний вплив.
Крім того, поняття «злочинний вплив» в національному законодавстві відсутнє, а відтак і вчинення кримінального правопорушення особами, які «здійснюють злочинний вплив» у формі зібрання (ходки), тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 255-2 КК України, неможливе.
Звертає увагу на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, дружину, двох малолітніх дітей.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУ НП у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 27 жовтня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023100000000538, за підозрою, у тому числі ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.
21 травня 2024 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 липня 2024 року включно без права внесення застави.
В подальшому строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 неодноразово продовжено ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року на два місяці без права внесення застави.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 21 листопада 2024 року.
16 жовтня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч.1 ст. 255-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до десяти місяців, тобто до 21 березня 2025 року.
04 березня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні за ч.1 ст.255-2 КК України.
05 березня 2025 року підозрюваним та їх захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
13 березня 2025 року слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Оскаржуваною ухвалою ОСОБА_6 продовжено раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, в межах досудового розслідування, без визначення розміру застави.
З таким рішенням, колегія суддів погоджується частково, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та за умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що його причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України, є обґрунтованою.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно до вказаного рішення «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, прийшов до правильного висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, яке об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджує існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Крім того, слідчим суддею всупереч доводам апеляційної скарги, встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Водночас, колегія суддів вважає доводи сторони захисту щодо зменшення існування ризиків у даному кримінальному провадженні обґрунтованими, зважаючи на те, що 05 березня 2025 року відкрито матеріали провадження та на даний час виконуються вимоги ст. 290 КПК України.
Відповідно до рішення Європейськогоо суду з прав людини від 23 січня 2025 року у справі «Багатий проти України (заява № 14748/24) під час обрання чи продовження підозрюваному/обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно належним чином оцінювати необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин різних стадій провадження, розглядати можливість застосування інших запобіжних заходів як альтернативу триманню під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні. Можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком. Відтак, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід (Рішення КСУ від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024).
При цьому, відомостей про наявність інших обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, на підставі яких слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, матеріали клопотання та додані до нього матеріали не містять, та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не наведено.
За таких обставин, продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя не обґрунтував неможливість визначити розмір застави, з урахуванням того, що підозрюваний ОСОБА_6 з травня 2024 року перебуває під вартою, а досудове розслідування завершено.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
З урахуванням наведеного, враховуючи обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України, майновий стан підозрюваного, дані про його особу, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, дружину, двох малолітніх дітей, позитивно характеризується та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірів 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.
На переконання колегії суддів, саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, та продовжити щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, із визначенням застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2025 року, відносно ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчої відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 .
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 15 травня 2025 року.
Визначити ОСОБА_9 заставу у розмірі500 неоподаткованих прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_1 )
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування із експертами, свідками та іншими підозрюваними з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, однак не більше 2 (двох) місяців з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави в розмірі, визначеному судом.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Унікальний номер справи 752/4838/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження № 11сс/824/2802/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України