Провадження № 11-сс/803/720/25 Справа № 201/3144/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22024130000000456 від 22 серпня 2024 року стосовно
ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Рубіжне Луганської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_8
Обставини, встановлені ухвалою слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання прокурора в застосуванні до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування рішення слідчий суддя зазначив, що до клопотання прокурора не долучено копію постанови про визначення слідчого або групи слідчих у кримінальному провадженні та доручення проведення досудового розслідування відповідному органу досудового розслідування зокрема слідчому відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, що у свою чергу позбавило можливості слідчого суддю об'єктивної можливості перевірити ці обставини. Також до клопотання прокурора не долучена копія повідомлення про підозру, тому прокурором не доведено факту набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваної у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора. Зазначає, що в оскарженій ухвалі слідчого судді зазначає, що слідчим суддею встановлено факт оприлюднення 28.02.2025 на веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 28.02.2025 та в газеті «Урядовий кур'єр» № 44 (7969) від 28.02.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опублікованого повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України та повістку про виклик на 10 годину 00 хвилин 04,05 та 06 березня для вручення її письмового повідомлення про підозру. Хочу зазначити, що на веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 28.02.2025 розміщення у відкритому доступі файл з повідомленням про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України. Судом не взято до уваги норми ч.8 ст. 135 КПК України та ч.2 ст. 278 КПК України відповідно до яких ОСОБА_7 повідомлено про підозру належним чином.
Повідомлення про підозру обґрунтоване доказами, долученими до клопотання, що є підставою для застосування запобіжного заходу. Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, який відноситься до категорії тяжких (ч. 5 ст. 111-1 КК України), вагомість наявних достатніх доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, неприбуття на виклики до слідчого (викликалася двічі, кожного разу на три дати), при цьому не повідомивши про неможливість прибути чи наявність поважних причин неприбуття. Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 зареєстрована в АДРЕСА_1 та знаходиться в м. Рубіжне Луганської області, яке у зв'язку зі збройною агресією рф були захоплені представниками військових формувань рф та незаконних збройних формувань лнр. Разом з тим, з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України отримано відомості про перетин державного кордону України, в'їзд на тимчасово окуповану територію України і виїзд з такої території ОСОБА_7 , у яких відсутні дані про в'їзд останньої на територію підконтрольну Україні з початку збройної агресії рф проти України 24.02.2022.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України свідчить поведінка підозрюваної, яка будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, керуючись своїми особистими інтересами та маючи умисел на зайняття посади депутата так званої «Ради міського округу муніципального утворення міський округ міста Рубіжне луганської народної республіки» та реалізуючи його, вступила у злочинну змову з представниками окупаційної влади російської федерації та «лнр» і в порушення вимог Конституції і Законів України добровільно, умисно зайняла вказану посаду, де виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, та й надалі продовжує займати зазначену посаду. ОСОБА_7 на теперішній час перебуває на території України, яка перебуває під контролем окупаційної адміністрації, активно співпрацює з представниками держави агресора та фактично своїми діями підтверджує намір продовжити скоєне нею кримінального правопорушення, що надає їй можливість скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку влади України.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу і з підстав, викладених у скарзі, просив її задовольнити, вважав ухвалу слідчого судді необґрунтованою, просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 196 КПК в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Перевіривши надані матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею не дотримані належним чином, а доводи прокурора, викладені в судовому засіданні та в апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора слідчий суддя зазначив, що до клопотання прокурора не долучено копію постанови про визначення слідчого або групи слідчих у кримінальному провадженні та доручення проведення досудового розслідування відповідному органу досудового розслідування зокрема слідчому відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, що у свою чергу позбавило можливості слідчого суддю об'єктивної можливості перевірити ці обставини. Також до клопотання прокурора не долучена копія повідомлення про підозру, тому прокурором не доведено факту набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваної у кримінальному провадженні.
В той же час, як слушно зазначає прокурор в апеляційній скарзі, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора встановив факт оприлюднення 28.02.2025 на веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 28.02.2025 та в газеті «Урядовий кур'єр» № 44 (7969) від 28.02.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опублікованого повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК та повістку про виклик на 10 годину 00 хвилин 04,05 та 06 березня для вручення її письмового повідомлення про підозру.
На веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 28.02.2025 розміщений у відкритому доступі файл з повідомленням про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК.
Крім того, прокурором надані копії повідомлення про підозру ОСОБА_7 та постанови про визначення групи слідчих.
Таким чином, суд дійшов суперечливих висновків, пов'язавши факт не долучення до клопотання прокурора копії повідомлення про підозру з не набуттям ОСОБА_7 процесуального статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні, в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 135 КПК та ч. 2 ст. 278 КПК відповідно до яких ОСОБА_7 повідомлено про підозру належним чином.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК слідчим суддею під час розгляду клопотання необхідно встановити, окрім обґрунтованості підозри, дві обставини: (1) наявність ризиків згідно до ст. 177 КПК; (2) наявность достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: інформацією з Державної прикордонної служби від 20.02.2025, відповідно до якої починаючи з 24.02.2022 ОСОБА_7 державний кордон України у контрольно-пропускних пунктах Державної прикордонної служби України та (або) лінію розмежування з тимчасово окупованими територіями не перетинала; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які показали, що особисто знайомі з ОСОБА_7 , а також підтвердили факт зайняття останньою посади т.зв. «совета городского округа города Рубежное первого созыва»; протоколами пред'явлення для впізнання за участі свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за фотознімком; протоколом огляду від 23.01.2025 в ході яких встановлено публікації з відеозаписами на яких встановлено ОСОБА_7 , яка брала участь у заходах, що проводяться т.зв. «адміністрацією міста Рубіжне лнр»; протоколом огляду від 12.09.2024, яким встановлено реєстрацію ОСОБА_7 на вибори до Рубіжанської міської ради лнр.
Повідомлення про підозру має містити відомості, зокрема зміст підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Таким чином, рівень такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86 рішення від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 175 рішення від 21.04.2011).
Стандарт «обґрунтованої підозри» є вищим ніж стандарт «достатніх підстав (доказів)», оскільки пов'язаний з обмеженням прав, свобод та інтересів людини, в даному випадку право на свободу.
В даному провадженні пред'явлена ОСОБА_7 підозра є обґрунтованою, що підтверджується доказами, долученими прокурором до клопотання.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд доходить висновку, що наявні підстави для застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 12 КК кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, відноситься до тяжких злочинів. Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам з-поміж іншого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, який відноситься до категорії тяжких (ч. 5 ст. 111-1 КК), вагомість наявних достатніх доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, неприбуття на виклики до слідчого (викликалася двічі, кожного разу на три дати), при цьому не повідомивши про неможливість прибути чи наявність поважних причин неприбуття.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 зареєстрована в АДРЕСА_1 та знаходиться в м. Рубіжне Луганської області, яке у зв'язку зі збройною агресією рф були захоплені представниками військових формувань рф та незаконних збройних формувань лнр.
Разом з тим, з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України отримано відомості про перетин державного кордону України, в'їзд на тимчасово окуповану територію України і виїзд з такої території ОСОБА_7 , у яких відсутні дані про в'їзд останньої на територію підконтрольну Україні з початку збройної агресії рф проти України 24.02.2022.
Також апеляційний суд враховує характер та спосіб вчинення злочину, а саме, що ОСОБА_7 вчинила умисні дії та добровільно, під час воєнного стану, у співпраці з представниками рф та окупаційної влади лнр, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, ОСОБА_7 знаходиться на окупованій території, працює на окупаційну адміністрацію, що спонукатиме до втечі і переховування у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України свідчить поведінка підозрюваної, яка будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, керуючись своїми особистими інтересами та маючи умисел на зайняття посади депутата так званої «Ради міського округу муніципального утворення міський округ міста Рубіжне луганської народної республіки» та реалізуючи його, вступила у злочинну змову з представниками окупаційної влади російської федерації та «лнр» і в порушення вимог Конституції і Законів України добровільно, умисно зайняла вказану посаду, де виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, та й надалі продовжує займати зазначену посаду. ОСОБА_7 на теперішній час перебуває на території України, яка перебуває під контролем окупаційної адміністрації, активно співпрацює з представниками держави агресора та фактично своїми діями підтверджує намір продовжити скоєне нею кримінального правопорушення, що надає їй можливість скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку влади України.
Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що незастосування запобіжного заходу або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою,до підозрюваної фактично призведе до її переховування від органів досудового розслідування та/або суду, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності, а також до продовження протиправної поведінки і вчинення злочину.
Положеннями ч. 6 ст. 176 КПК визначено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно до абзаців 7, 8 ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Вказані обставини також свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК апеляційний суд вважає за необхідне не застосовувати до підозрюваної альтеративний запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись статтями 177-178, 183, 193, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 Кримінального кодексу України скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та застосувати стосовно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 Кримінального кодексу України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави та без визначення строку дії ухвали, відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4