Провадження № 33/803/1262/25 Справа № 199/3634/25 Суддя у 1-й інстанції - Дяченко І.В. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
28 квітня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2025 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з постановою суду першої інстанції, 01.02.2025 о 06:00 годині водій ОСОБА_1 у м. Дніпрі по вул. Янтарна, 2, керував транспортним засобом «Renault Espace», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушень. Зміст доводів апеляційної скарги зводиться до твердження, що у справі були відсутні належні докази про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, передбачених відповідною інструкцією, у зв'язку з чим вважає, що у поліцейського були відсутні підстави для вимоги про проходження ним відповідного огляду на стан наркотичного сп'яніння. Зазначає, що у справі також відсутні докази про перебування його у стані сп'яніння, є лише протокол про адміністративне правопорушення в якому викладена суб'єктивна думка поліцейського і який не може бути достатнім доказом його винуватості. Вважає недопустимим як доказ медичний висновок про перебування його у стані наркотичного сп'яніння, оскільки він не був з ним ознайомлений та не знав про його існування.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, про час, дату і місце апеляційного провадження повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив та не звертався заявою про відкладення судового засідання, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду у його відсутність.
Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, які зводяться до твердження, що він не перебував під час керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, медичний висновок про його стан наркотичного сп'яніння є недопустимим доказом, оскільки він не знав про його існування та його з таким висновком ніхто не ознайомлював, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.
Приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що його винуватість підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 258516 від 28.02.2025, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП; відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників патрульної поліції, з якого убачається, що ОСОБА_1 добровільно погоджується на пропозицію працівників поліції проїхати до медичного закладу аби пройти огляд на виявлення або не виявлення стану наркотичного сп'яніння; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.02.2025 № 445, відповідно до якого ОСОБА_1 01.02.2025 о 06:45 годині пройшов медичний огляд в КП «ДБКЛПД» ДОР» для встановлення стану сп'яніння. Результат огляду: перебуває у стані наркотичного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи ОСОБА_1 про недопустимість медичного висновку як доказу з тих підстав, що він не знав про його існування і розцінює ці доводи, як такі, що ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні положень закону.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду» з наступними змінами і доповненнями (Далі - Порядок), зазначено, що огляд проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;
лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За правилами пункту 12 Розділу ІІ, пунктів 7, 8 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (Далі - Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Відтак, будь-яких порушень вимог ст. 266 КУпАП апеляційним судом, як і судом першої інстанції, які були б підставою для визнання доказів недійсними, не встановлено, а перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння підтверджується медичним висновком КП «ДБКЛПД» ДОР» від 03.02.2025 № 445, який є належним, допустимим та достовірним доказом.
Диспозиція вказаної статті окреслює обставини, які підлягають доведенню в межах справи про адміністративне правопорушення і в даній справі такі обставини доведені матеріалами справи, зокрема відеозаписом з нагрудних реєстраторів працівників поліції та медичним висновком тому будь-яких сумнівів у правильності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції немає.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП, які апелянт тлумачить на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. П. Піскун