Провадження № 11-кп/803/1455/25 Справа № 214/7991/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.03.2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 ,, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2ст. 121 КК України, -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.03.2025 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 08 травня 2025 року включно.
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив про вагомість ризиків переховування від суду, оскільки він не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто у останнього відсутні міцні соціальні зв'язки, не працевлаштований, які на теперішній час не зменшились.
Вважає, що більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги:
Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник ОСОБА_7 та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині відмови в визначенні розміру застави та в цій частині ухвалити нову, якою визначити заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн..
В обґрунтування свої вимог захисник ОСОБА_7 зазначив, що при розгляді його клопотання про визначення розміру застави суддею першої інстанції не прийнято до уваги, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий,скоїв злочин в неповнолітньому віці, тривалий час тримається під вартою ( більше 4-х років) в матеріалах справи відсутні докази щодо вини ОСОБА_8 , свідки події відсутні.
Зазначає, що згідно чинного КПК, враховуючи обставину, що ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, судом можу визначити розмір застави від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначає, що наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого.
Звертає увагу, що прокурором в клопотанні не доведено жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України .
Наголошує, що сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .
Наголошує,що справа по суті не розглядається, лише вирішується питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Позиції сторін в суді :
В судовому засідання захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в ній.
Прокурор в судовому засіданні просив ухвалу суду 1-ї інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Обвинувачений про дату, час та місце апеляційного перегляду був повідомлений належним чином, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходило у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено у його відсутність, відповідно до ч. 4 ст. 405 Кримінального процесуального кодексу України.
Висновки суду:
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами пунктів 3 та 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що в провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
28 травня 2021 року слідчим суддею Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відносно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24 липня 2021 року включно, без визначення розміру застави, який в подальшому було продовжено.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 08 травня 2025 року включно, без визначення розміру застави. Відмовлено в задоволені клопотання захисника ОСОБА_9 , про визначення обвинуваченому ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, проти життя та здоров'я особи, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років. Тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, відсутність стійких соціальних зв'язків обвинуваченого, останній не одружений, неповнолітніх дітей на утримані не має, не працевлаштований, що беззаперечно свідчить про наявність ризику переховування від суду, що є підставою для продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Крім того, суд врахував, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні тяжкого злочину в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, тому апеляційні доводи сторони захисту в цій частині вважає необґрунтованими.
Ураховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, оскільки прокурор довів наявність ризику переховування від суду з урахуванням тяжкості покарання за інкримінований злочин, який не зменшився, та у сукупності з іншими встановленими обставинами колегія суддів вважає, що вказане виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого, не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, належна процесуальна поведінка обвинуваченого та відсутність спроб реалізації ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Підстав, які б виключали можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачається, доказів на підтвердження неможливості на даний час перебування ОСОБА_8 під вартою, суду не надано.
При цьому, доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведенності прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та їх існування на час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики вказані у клопотанні прокурора з їх обґрунтуванням, а судом першої інстанції надано обґрунтовану та повну оцінку заявленим прокурором ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та встановлені в ухвалі суду першої інстанції саме ті ризики, які продовжують існувати.
Судом першої інстанції взято до уваги вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України та вірно зазначено, що оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, суд одночасно із продовженням строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає йому запобіжний захід у вигляді застави та її розмір, ураховуючи встановлені підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, а також те, що визначення альтернативного запобіжного заходу є правом, а не обов'язком суду.
Не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги факти того, що обвинувачений раніше не судимий, скоїв злочин в неповнолітньому віці, адже вони не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підґрунтям для застосування та продовження саме такого запобіжного заходу ОСОБА_8 . Крім того, вказані обставини не стали запобіжником вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_8 під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Доводи сторони захисту щодо обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Як встановлено колегією суддів дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст. 121 КК України за ознаками умисного тілесного ушкодження, а саме умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого способом, що має характер особливого мучення, що спричинило переривання вагітності та смерть потерпілої. Крім того обвинувачений вчинивши кримінальне правопорушення не звернувся до правоохороних органів, а втік з місця скоєння злочину, що свідчить про його байдуже ставлення до заподіяного.
Визначаючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що обвинувачений може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
У зв'язку з вище зазначеним колегія суддів приходить до висновку, що застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої особи та не створить необхідні умови для встановлення істини у вказаній кримінальній справі.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання обвинуваченого під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Доводи захисника, щодо недоведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 колегія суддів залишає без розгляду, оскільки вони не є предметом розгляду даної апеляційної скарги, оскільки на даній стадії судового провадження апеляційний суд оцінює законність саме ухвали про продовження строків тримання під вартою і лише шляхом перевірки обставин, які підтверджують чи спростовують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою. Щодо обґрунтованості підозри та висунутого обвинувачення, за наслідками дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, суд може висловитись з приводу доведеності інкримінованого обвинувачення лише у вироку.
Колегія суддів не вбачає на даний час, надмірної тривалості тримання обвинуваченого під вартою, оскільки приймає до уваги тяжкість пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення з сукупністю ризиків, які продовжують існувати. Тому, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу колегія суддів вважає таким, що не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням наданих матеріалів та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 законним, обґрунтованим та вмотивованим, а висновок про необхідність продовження строку тримання під вартою правильним, обмеження права обвинуваченого на свободу в цьому випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти ймовірній реалізації ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги захисника задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: