Провадження № 22ск/803/2/25 Справа № 803/20/25 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
29 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Пищиди М.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський Союз" від 29 листопада 2013 року у справі№4872/2013 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закредитнми договором,-
20 березня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський Союз" від 29 листопада 2013 року у справі№4872/2013 .
Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на оскарження вказаного рішення з огляду на те, що про наявність рішення ОСОБА_1 дізнався тільки у серпні 2024 року, оскільки накладено арешт на все майно, який здійснено на підставі постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) під час примусового виконання виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська згідно ухвали від 05.09.2014 року по справі №200/12993/14-ц за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський банківський Союз" від 29.11.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Звернувшись із заявами від 18.10.2024 року до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський банківський Союз" та Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська про надання копій рішень та інформації по справі, жодної відповіді не надійшло.
На підставі викладеного просить поновити строк для оскарження рішення третейського суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2025 року з метою перевірки наявності підстав для поновлення строку на оскарження рішення третейського суду та відкриття провадження по справі за заявою ОСОБА_1 апеляційний суд витребував з Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський банківський Союз" матеріали справи №4872/2013 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закредитнми договором.
25 квітня 2025 року на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2025 року, Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Дніпровський банківський Союз" надав лист-відповідь, де зазначив, що термін зберігання справи сплив, третейська справа №4872/2013 знищена. Також надано копію рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський Союз" від 29 листопада 2013 року у справі№4872/2013, в якому зазначено, що заявник повідомлявся про розгляд третейської справи .
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору.Стаття 4 Закону України «Про третейські суди'визначає серед інших такі принципи організації і діяльності третейського суду: законності (пункт 1), незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові (пункт 2), змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 4), всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів (пункт 10).
Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VІІІ ЦПК України «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів».
Відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України і частини другої статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене шляхом звернення до суду із заявою про його скасування сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки.
Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (частина третястатті 454 ЦПК України).
Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (частина п'ятастатті 454 ЦПК України).
Частина сьома статті 454 ЦПК України містить правило про те, що заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п'ятою статті 454 ЦПК України, повертається.
Рішенням Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року № 2 р(II)/2022 у справі № 3-9/2019(206/19) за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п'ятої, частини сьомої статті 454 ЦПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п'ятої, частину сьому статті 454 ЦПК України у тому, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.
Водночас Конституційний Суду України вказав, що пункт 1 частини п'ятої, частина сьома статті 454 ЦПК України, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.
Тому до спливу зазначеного періоду указана норма підлягає застосуванню, але з урахуванням висновків Верховного Суду.
Здійснюючи тлумачення положень частини сьомої статті 454 Цивільного процесуального кодексу України, Верховний Суд зазначає, що зазначена норма процесуального права не є імперативною, цей строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, наприклад, це передбачено у частині другій статті 358, частині третій статті 394, частині третійстатті 424 ЦПК Українита інших нормах.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина першастатті 120 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та другастатті 126 ЦПК України).
За частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 781/2/2018 (провадження № 61-41606ав18), від 29 жовтня 2020 року у справі № 755/7631/20 (провадження № 61-12521ав20), від 20 травня 2022 року у справі № 824/236/21 (провадження № 61-19239ав21) та від 02 червня 2022 року у справі № 814/477/21 (провадження № 61-13256ав21).
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 щодо поновлення строку на оскарження рішення третейського суду апеляційний суд керується наступним.
Оскаржуване рішення третейського суду ухвалене 29 листопада 2013 року.
Із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський Союз" від 29 листопада 2013 року у справі №4872/2013 ОСОБА_1 звернувся 12 березня 2025 року, що підтверджується поштовим конвертом, тобто через 12 років, стверджуючи, що не був обізнаний про існування такої справи.
До заяви про скасування рішення додана роздрукована з ДРСР копія ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2014 року у справі №200/12993/14-ц про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський банківський Союз" від 29.11.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Також, окрім копії паспорту (не всі аркуші), РНОКПП та витягу з реєстру територіальної громади, заявником подано копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень.
У доданих документах адреса боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , проте дата реєстрації за зазначеною адресою датована 04.10.2022р, згідно копії паспорту, заявник народився в м.Черкаси, проте, не можливо встановити адресу реєстрації на момент винесення оскаржуваного рішення, оскільки додано не всі аркуші копії паспорту.
Заявник стверджує, що не був обізнаний про розгляд його справи, разом із тим жодного доказу підтвердження цього не подав.
Зокрема заявник не вказує, чи отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, яка відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» направлялась учасникам виконавчого провадження разом з ідентифікатором для доступу до матеріалів виконавчого провадження.
Зокрема, у разі ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, заявник міг надати докази, того, що документи (постанови державного виконавця), які містяться у виконавчому провадженнійому не надсилалися. Проте, таких доказів та відповідних доводів матеріали заяви не містять.
Так само, заявник подає копію ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2014 року роздруковану із державного реєстру судових рішень, не подаючи жодних доказів на підтвердження того, що суд, який у 2014 році розглядав відповідну заяву у межах справи №200/12993/14-ц, не виконав вимоги процесуального закону, щодо належного повідомлення учасників провадження про час та місце судового розгляду.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункти 4, 5 частини п'ятоїстатті 12 ЦПК України).
Згідно з частинами першою-четвертою статті12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заявником не наведено поважних причин, які свідчать про наявність об'єктивних перешкод, у тому числі зумовлені діями (бездіяльністю) Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська, чи державним виконавцем, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню із заявою про скасування рішення третейського суду.
Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_1 звернувся із вказаною заявою про скасування рішення третейського суду після спливу майже 12 років від дня ухвалення оскаржуваного рішення третейського суду, що суперечить принципу правової визначеності.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» викладено висновок Європейського суду з прав людини про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом із тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21 (провадження № К/990/25232/22).
Відповідно достатті 13 ЦК України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №199/6713/14-ц (провадження № 14-92 цс 19) зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина першастатті 44 ЦПК України).
Оскільки причини пропуску на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський Союз" від 29 листопада 2013 року у справі №4872/2013 не є поважними, підстави для поновлення пропущеного процесуального строк відсутні, заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський Союз" від 29 листопада 2013 року у справі №4872/2013 підлягає поверненню.
Керуючись ч.7 ст.454 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський банківський Союз" від 29 листопада 2013 року у справі№4872/2013 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закредитнми договором повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя М.М. Пищида