Провадження № 11-кп/803/1596/25 Справа № 203/3893/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_7 , діючої в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , на ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 березня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041030002382 від 13 липня 2024 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Татарбунари Одеської області,
зареєстрованої за адресою:
АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою:
АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 березня 2025 року задоволено клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури м.Дніпра ОСОБА_6 та продовжено застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 травня 2025 року, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі в 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121120 гривень (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років, судове дослідження доказів по справі не проведене, свідки не допитані, а отже перебуваючи на волі обвинувачена, передбачаючи можливе покарання, може переховуватися від суду із метою уникнення відповідальності та продовжити вчинення кримінальних правопорушень, з огляду на те, що ОСОБА_8 не має будь-яких джерел доходів та постійного місця мешкання, має місце реєстрації в Одеській області. Отже на теперішній час не зникли ризики, зазначені ст.177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченій міри запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою зменшити визначений розмір застави до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що висновки слідчого судді в частині визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави є помилковими. Наголошує на тому, що розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального провадження, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого. Вимоги ч. 4 ст. 182 КПК України прямо зазначають, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного, обвинуваченого, і жодним чином вказана норма не вимагає, щоб розмір застави був співрозмірним з розміром завданої ним шкоди. Вказує на те, що суддею не було враховано, що на утриманні обвинуваченої перебувають шість малолітніх дітей, вона незаміжня, раніше не судима, а тому визначений розмір застави є непомірним.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні обвинувачена та її захисник підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
З апеляційної скарги вбачається, що стороною захисту не оскаржується вид застосованого запобіжного заходу, строк його застосування та встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Суть апеляційної скарги зводиться лише до вирішення питання в частині визначеного розміру застави, а тому апеляційний суд розглядає справу лише в цій частині.
Так, апеляційним судом встановлено, що ухвалою суду було задоволено клопотання прокурора та продовжено стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 травня 2025 року із визначенням застави у сумі 121120 гривень (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
З викладеної норми слідує, що метою застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави є те, що у разі невиконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків, внесені грошові кошти будуть стягнені в дохід держави.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що принцип верховенства права є однією з основ демократичного суспільства, притаманною всім статтям Конвенції.
Невід'ємним елементом зазначеного принципу, який також є однією із загальних засад кримінального провадження, є пропорційність. Зокрема, це підтверджується абзацом 3 підпунктом 2.2. пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що така пропорційність обов'язково має застосовуватися судом при вирішенні питання щодо суми застави, яку у разі наявності відповідних підстав у порядку ч.8 ст. 182 КПК України слід звернути в дохід держави.
У своєму рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що в цілях ст.14 Конвенції різниця у поводженні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розсудливого виправдання, не переслідує законної мети і якщо запропоновані засоби не є пропорційними до переслідуваної мети (справа «Карлгайнц Шмідт проти Німеччини»).
У рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання, тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
У рішенні у справі «Гафа проти Мальти» від 22 травня 2018 року ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції, покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого.
Тому суд вважає, що у разі виникнення підстав для застосування судом ч.8 ст.182 КПК України має бути дотриманий принцип пропорційності, який є невід'ємною складовою верховенства права.
Як вбачається з наданих матеріалів, обвинувачена раніше не судима, не має будь-яких джерел доходів та постійного місця мешкання, має на утриманні шість малолітніх дітей.
При цьому, апеляційним судом при визначені розміру застави враховуються обставини кримінального правопорушення, а саме відкрите викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, вартість викраденого майна, майновий стан обвинуваченої та її сім'ї.
З огляду на те, що застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави мало стимулюючий характер дотримання покладених на неї обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, враховуючи особу обвинуваченої ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає, що визначений розмір застави на цій стадії кримінального провадження відповідає критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), здатний забезпечити справедливий баланс інтересів особи та суспільства, а тому не суперечитиме статті 1 Першого Протоколу та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , діючої в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 березня 2025 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4