Провадження № 11-сс/803/774/25 Справа № 179/309/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025042470000038 від 16 березня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 Самарського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12025042470000038, в якому останній просив накласти арешт на майно, яке вилучене 16 березня 2025 року в ході проведення огляду полезахисної смуги поблизу с.Дмухайлівка Самарівського району Дніпропетровської області, а саме на розпиляні колоди, різної довжини та діаметру стовбури дерев та гілки, в приблизній кількості 5 м3, ланцюгову бензинову пилку «FORTE», червоного кольору; пластикову каністру, ємністю 5 л з мастилом; пластикову пляшку, ємністю 1л з рідиною, яка має характерний запах бензину; пластикову пляшку, ємністю 1л з мастилом.
Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя зазначив, що звертаючись із вказаним клопотанням, органом досудового розслідування було долучено протокол огляду, в якому відсутні відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, що не дає слідчому судді можливості перевірити обставини вилучення майна, підстави для такого вилучення. Вказував на те, що органом досудового розслідування не надано достатніх і належних обставин вважати, що вилучене майно відповідає положенням ст.98 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №12025042470000038 задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги вказує на те, що слідчим суддею не надано належної оцінки того, що тимчасово вилучене під час проведення огляду майно визнано речовими доказами, а незастосування заходу забезпечення у виді арешту майна може негативно вплинути на хід досудового розслідування та призвести до його втрати. Вказує на те, що слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна також не надав належної оцінки протоколу огляду місця події та поясненням ОСОБА_8 , якого було викрито під час вчинення протиправних дій безпосередньо на місці вчинення злочину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши надані матеріали та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Апеляційний суд приходить до висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, спростовуються матеріалами провадження.
Як слідує з матеріалів провадження, 16 березня 2025 року до чергової частини ВП №1 Самарського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення зі служби “102» про те, що в полезахисній смузі поблизу с.Дмухайлівка Самарівського району Дніпропетровської області невідома особа здійснила спилювання дерев.
За даним фактом СВ ВП №1 Самарського РВП ГУНП в Дніпропетровській області 16 березня 2025 року внесено відомості до ЄРДР за № 12025042470000038 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.264 КК України.
16 березня 2025 року в ході проведення огляду полезахисної смуги поблизу с.Дмухайлівка Самарівського району Дніпропетровської області було виявлено та вилучено розпиляні колоди, різної довжини та діаметру стовбури дерев та гілки, в приблизній кількості 5 м3, ланцюгову бензинову пилку «FORTE», червоного кольору; пластикову каністру, ємністю 5 л. з мастилом; пластикову пляшку, ємністю 1л. з рідиною яка має характерний запах бензину; пластикову пляшку, ємністю 1л. з мастилом.
Під час проведення досудового розслідування було встановлено, що вказане майно належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно письмових пояснень якого вбачається, що останній здійснював спил дерев для опалювання свого будинку, в скоєному щиро кається.
Постановою слідчого СВ ВП №1 Самарського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 16 березня 2024 року вилучене майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Звертаючись із клопотанням про арешт майна слідчий зазначив, що вилучене майно з урахуванням вимог ст.98 КПК України є речовим доказом, оскільки містить відомості про вчинення кримінального правопорушення і може бути використаний як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, з наданих стороною обвинувачення документів не є можливим встановити відповідність вилученого майна критеріям речових доказів, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
В клопотанні слідчого не обґрунтовано, яким чином застосування арешту може запобігти можливості приховування майна, його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
З огляду на вище наведене апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором як під час розгляду клопотання у судовому засіданні суду першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду не доведено, що вилучене в ході проведення огляду полезахисної смуги поблизу с.Дмухайлівка Самарівського району Дніпропетровської області майно, а саме розпиляні колоди, різної довжини та діаметру стовбури дерев та гілки, в приблизній кількості 5 м3, ланцюгова бензинова пилка «FORTE», червоного кольору; пластикова каністра, ємністю 5 л з мастилом; пластикова пляшка, ємністю 1л з рідиною, яка має характерний запах бензину; пластикова пляшка, ємністю 1л з мастилом, відповідає критеріям речових доказів, зазначених в ст. 98 КПК України, та погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для накладення на них арешту.
Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, щодо незаконності оскаржуваного судового рішення, не заслуговують на увагу суду, оскільки, на думку апеляційного суду, не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
При цьому, апеляційним судом враховується, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025042470000038 закінчено та обвинувальний акт було передано до суду першої інстанції.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, та не вбачає будь-яких порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без зміни.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року про відмову у задоволенніклопотання слідчого СВ ВП №1 Самарського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12025042470000038 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4