Справа № 757/7733/25 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Провадження№11-сс/824/2341/2025 Доповідач: ОСОБА_2
02 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Миколаївка, Петропавлівського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні № 12018040380000280 від 03.06.2018, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 17.04.2025.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а викладені у ній обставини такими, що не відповідають дійсності.
Апелянт вказує на те, що клопотання не містить посилання на докази, обмежується виключно перерахованими ризиками, стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Будь яких доказів, щодо ухилення ОСОБА_7 від участі у судовому засіданні, стороною обвинувачення суду не надано.
До матеріалів клопотання додано поштові квитанції щодо направлення повідомлення про підозру, з яких вбачається, що станом на дату затримання 20.02.2025, поштовий конверт знаходився в стані доставляння, однак ОСОБА_7 не було відомо про оголошення йому підозри.
Також апелянт зазначає, що повідомлення про підозру, щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень є необґрунтованим.
В матеріалах кримінального провадження відсутній протокол допиту потерпілого та його заява за ч. 2 ст. 121 КК України, щодо вчинення відносно нього кримінального правопорушення. Однак слідчий суддя з'ясувавши, що протокол допиту відсутній не тільки у матеріалах доданих до клопотання, а й взагалі у матеріалах кримінального провадження,визнав достатнім для прийняття рішення, пояснення прокурора, з яких вбачається, що сторона обвинувачення не може знайти потерпілого та допитати його з приводу обставин спричинення йому тілесних ушкоджень.
Апелянт вважає, що слідчим суддею не об'єктивно відмовлено у задоволенні клопотання, про виклик до залу судового засідання, з метою допиту у статусі свідка ОСОБА_10 , якому саме і спричинено тілесні ушкодження.
Щодо епізоду пов'язаного з вчиненням кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, апелянт зазначає, що у матеріалах доданих до клопотання, наявний протокол допиту потерпілого ОСОБА_11 , з якого вбачається, що особа визнана потерпілою, не мала у своїй власності майна яке начебто вимагалось підозрюваним у ході вчинення кримінального правопорушення. При цьому слідчим суддею не надано належну оцінку показанням інших учасників події які вказували, що 24.08.2023 на базі відпочинку «Угольок», між потерпілим ОСОБА_11 та громадянином ОСОБА_12 сталася бійка, у ході якої ОСОБА_12 спричинив потерпілому тілесні ушкодження.
Стороною захисту заявлено клопотання, щодо допиту ОСОБА_12 в залі суду, який знаходився в будівлі суду, однак відхилення заявленого клопотання, апелянт вважає таким, що вказує на відсутність об'єктивності судового розгляду з боку суду.
Поза увагою суду, залишено той факт, що з матеріалів доданих до клопотання вбачається, що після отримання тілесних ушкоджень, потерпілий не звертався за допомогою до відповідних установ, однак в матеріалах доданих до клопотання, частково наявний висновок судово-медичної експертизи, яка проведена майже через рік післяотримання потерпілим, тілесних ушкоджень, по документах які зі слів потерпілого, не існують.
Щодо епізоду пов'язаного з вчиненням кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, то слідчим суддею не звернено увагу, щодо факту перекручення обставин події, яка сталась у м. Першотравянську 03.06.2018, допущеного з боку органу досудового розслідування, на думку сторони захисту, кваліфікація зазначеного правопорушення, органом досудового розслідування значно завищена.
Так, ще у 2018 року, у зазначеному кримінальному правопорушенні органом досудового розслідування, винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з тим, що потерпілий не мав будь яких претензій та вважав все, що сталось своєю особистою справою.
При цьому, зазначені події кваліфіковані органом досудового розслідування за ознаками ст. 125 КК України, що у повній мірі відповідало обставинам кримінального правопорушення, на які вказували свідки, допитані у провадженні.
Також апелянт вказує на те, що поза увагою суду залишено доводи сторони захисту з приводу закінчення строків давності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Крім того апелянт зазначає, що слідчим суддею не надано належну оцінку тому, що у ОСОБА_7 наявні міцні соціальні зв'язки, на його утриманні знаходяться неповнолітні діти.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргазахисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12018040380000280 від 03.06.2018, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що статтею 3 Конституції України, передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Статтею 29 Конституції України, гарантується, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
03.06.2018 приблизно о 03 год. 00 хв., ОСОБА_7 , ОСОБА_7 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, пересуваючись на автомобілях, під'їхали до будівлі Комунального некомерційного підприємства «Першотравенська міська лікарня», розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Шахтарської Слави, 1, тобто перебували у громадському місці.
Припаркувавши автомобілі, у ОСОБА_7 , ОСОБА_7 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб виник злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку та завдання тілесних ушкоджень черговому лікарю відділення анестезіології, реаніматології та інтенсивної терапії вищевказаного медичного закладу ОСОБА_13 у людному місці, на очах працівників та пацієнтів Комунального некомерційного підприємства «Першотравенська міська лікарня».
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_7 , ОСОБА_7 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи підійшли до входу до відділення анестезіології, реаніматології та інтенсивної терапії вищевказаного медичного закладу, який у нічний час доби є зачиненим, та, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, зневажаючи існуючі в України правила та норми поведінки, почали намагатися зайти у приміщення, при цьому поводячись агресивно, вживаючи нецензурну лексику, пошкодивши вхідні двері відділення анестезіології, реаніматології та інтенсивної терапії Комунального некомерційного підприємства «Першотравенська міська лікарня».
В подальшому, перебуваючи у приміщенні відділення, ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , діючи у групі, продовжуючи свої дії, спрямовані на порушення громадського порядку, діючи, спрямовані на порушення громадського порядку, з особливою зухвалістю, заподіяли ОСОБА_13 тілесні ушкодження, завдавши множинні удари кулаками рук в область голови та тулуба ОСОБА_13 .
Після цього останні схопили ОСОБА_13 за волосся та силоміць потягнули в бік приймального відділення Комунального некомерційного підприємства «Першотравенська міська лікарня», де, продовжуючи свої дії, діючи у групі, знов заподіяли ОСОБА_13 тілесні ушкодження, завдавши не менше десяти ударів кулаками рук та ногами в область голови та тулуба, при цьому вживаючи нецензурну лексику та оскорбляючи медичний персонал лікарні.
Згодом, ОСОБА_7 та ОСОБА_7 були вимушені припинити свої хуліганські дії через необхідність надання медичної допомоги ОСОБА_14 , якого вони привезли з собою у стані сильного алкогольного сп'яніння.
Після вказаних подій, ОСОБА_13 госпіталізовано до стаціонарного відділення Комунального некомерційного підприємства «Першотравенська міська лікарня» з тілесними ушкодженнями, де йому було діагностовано закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій грудної клітини зліва, гематому лівої ушної раковини, забій спинки носа, посттравматичний риніт, що відповідно до висновку експерта № 120 від 05.06.2019 є легкими тілесними ушкодженнями, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, ОСОБА_7 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 23.07.2022 ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи прибули до готелю «Колос», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Полтавська, 127В/4, де оселилися в готельному номері № 4 з метою відпочинку на вихідні.
На наступний день, а саме 24.07.2022, під час відпочинку у готельному номері № 4 готелю «Колос», приблизно о 17 год. 10 хв. у ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті попередньо виниклого конфлікту, виник раптовий умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб.
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_7 дав вказівку присутньому в готельному номері № 4 готелю «Колос» ОСОБА_15 здійснити телефонний дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_10 з метою його запрошення до вищевказаного готельного номеру під приводом розмови.
ОСОБА_15 відразу ж здійснив дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_10 та передав прохання ОСОБА_7 приїхати до готелю під приводом розмови, на яке ОСОБА_10 в ході телефонної розмови погодився та пообіцяв невдовзі приїхати до готелю.
В цей час ОСОБА_7 , діючи умисно, переслідуючи мету заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, дав вказівку присутньому в готельному номері № 4 готелю «Колос» ОСОБА_12 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, нанести ОСОБА_10 тілесні ушкодження за допомогою ножа, який ОСОБА_12 мав при собі, на що ОСОБА_12 погодився, дістав ніж та, тримаючи його в руці, фактично приготувався застосувати предмет, конструктивно призначений за своїми властивостями для ураження живої чи іншої цілі за допомогою м'язової сили людини, почав очікувати на ОСОБА_10 в готельному номері № 4 біля вхідних дверей.
За деякий час до парковки готелю «Колос» на автомобілі ОСОБА_16 приїхав ОСОБА_10 , після чого, припаркувавши автомобіль, піднявся на другий поверх готелю, підійшов до готельного номеру № 4 та почав заходити в номер.
о 17 год. 17 хв., в той час, коли ОСОБА_10 перебував у дверях готельного номеру № 4 готелю «Колос», ОСОБА_12 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_7 , розуміючи можливі наслідки від застосування ножа у вигляді заподіяння смертельних поранень, допускаючи настання будь-яких наслідків, у тому числі і заподіяння смерті, скориставшись фактором раптового нападу, завдав ОСОБА_10 три удари лезом ножа в область правого передпліччя, лівої частини грудної клітини та лівої частини живота, що спричинило колото-різане поранення довжиною до 3 см на 2 см вище пупка по зовнішньо-ключичній лінії, колото-різане поранення довжиною до 1 см в ділянці 4 міжребер'я по середньо-ключичній лінії, колото-різане поранення верхньої третини правого передпліччя, чим заподіяв ОСОБА_10 проникаюче поранення живота, що згідно з висновком судово-медичної експертизи № 363/44 від 17.10.2022, є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент заподіяння.
Не очікуючи нападу з боку ОСОБА_12 та отримавши ножові поранення в область розташування життєво важливих органів, ОСОБА_10 , реально сприйнявши небезпеку для свого життя та здоров'я від умисних цілеспрямованих дій озброєного ножем ОСОБА_12 , почав тікати.
ОСОБА_7 в цей час схвально відгукнувся на дії ОСОБА_12 та рішуче відмовився йти будь-куди з готельного номеру № 4 готелю «Колос», незважаючи на аргументи присутніх в готельному номері осіб про те, що після звернення ОСОБА_10 до медичного закладу до готелю ймовірно прибудуть працівники поліції.
Через деякий час, в цей же день, ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та дві невстановлені досудовим розслідуванням особи вийшли з приміщення готельного номеру № 4 готелю «Колос», сіли в автомобіль та почали рухатися автомобілем в бік м. Першотравенськ Дніпропетровської області, де, перебуваючи у русі, ОСОБА_12 через вікно автомобіля викинув ніж, яким до цього наніс тілесні ушкодження ОСОБА_10 .
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, вчиненому групою осіб, ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що фермерське господарство «Олімп» (код ЄДРПОУ: 32598341), засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_17 та товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Гарант-Агро 4» (код ЄДРПОУ: 33117387), керівником якого є ОСОБА_18 , засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого, окрім інших, є ОСОБА_14 , здійснюють свою діяльність на території Української сільської територіальної громади Дніпропетровської області (до 2018 року - Троїцька сільська рада), при цьому землі сільськогосподарського призначення зазначених товариств межують між собою.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено.
З листопада 2022 року ОСОБА_17 перебуває в особистих стосунках зі ОСОБА_11 , а саме спільно проживає з останнім та між ними склалися відносини, що притаманні подружжю, без реєстрації шлюбу, тобто ОСОБА_17 та ОСОБА_11 є близькими родичами.
Влітку 2023 року, точний час досудовим слідством не встановлений, але не пізніше серпня 2023 року, перебуваючи у невстановленому місці, ОСОБА_14 вступив у попередню змову з ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та іншими невстановленими досудовим слідством особами для вчинення злочину проти власності як джерела для здобуття коштів та матеріальних благ.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, вирішив висунути ОСОБА_11 вимогу передачі чужого майна, а саме вимогу про переоформлення ОСОБА_17 земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності та в оренді фермерського господарства «Олімп», на користь ОСОБА_14 , погрожуючи застосуванням насильства над потерпілим чи його близькими родичами.
Так, 24.08.2023 в обідній час ОСОБА_14 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на протиправне заволодіння майном ОСОБА_17 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, діючи з корисливих мотивів, зателефонував ОСОБА_22 та наказав йому зі ОСОБА_11 прибути на зустріч під приводом розмови, яка була запланована на наступний день.
На наступний день, 25.08.2023 в обідній час ОСОБА_14 , перебуваючи на території бази відпочинку «Угольок», розташованої неподалік від с. Троїцьке Петропавлівського району Дніпропетровської області за координатами 48.44824, 36.38469, знову зателефонував ОСОБА_22 та наказав йому зі ОСОБА_11 прибути для зустрічі на базу відпочинку «Угольок».
Того ж дня, у післяобідній час, точний час досудовим слідством не встановлений, ОСОБА_11 разом із ОСОБА_22 на автомобілі прибули на базу відпочинку «Угольок», де на них чекали ОСОБА_14 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та інші невстановлені досудовим слідством особи.
Під час зустрічі, ОСОБА_14 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, з корисливих мотивів, висловив ОСОБА_11 погрозу у нанесенні тілесних ушкоджень, вчиненні фізичної розправи над ним та його близькими родичами, не даючи при цьому змоги піти з місця події, та висунув вимогу переоформлення ОСОБА_23 земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності та в оренді фермерського господарства «Олімп», на його користь.
Не отримавши згоди ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, з корисливих мотивів, дав вказівку присутнім в альтанці для відпочинку ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 нанести ОСОБА_11 тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_14 та останні почали наносити ОСОБА_11 численні удари кулаками рук та ногами по голові та тулубу ОСОБА_11 , від яких останній втратив свідомість.
Після того, як ОСОБА_11 прийшов до свідомості, він, реально сприйнявши небезпеку для свого життя та здоров'я від умисних цілеспрямованих дій, будучі дезорієнтованим у просторі, побіг в бік річки Самари, розташованої на приблизній відстані 5 метрів від альтанки для відпочинку та стрибнув у річку. ОСОБА_14 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, наказав ОСОБА_21 та ОСОБА_20 повернути ОСОБА_11 до альтанки, на що останні стрибнули у річку та почали силою занурювати ОСОБА_11 у воду, змушуючи опускатися на дно, тобто топити останнього, після чого силоміць витягнули на берег та примусово притягнули до альтанки.
Своїми умисними діями ОСОБА_14 , діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, заподіяли ОСОБА_11 тілесні ушкодженні, які згідно з висновком експерта № 042-802-2024 від 27.08.2024 віднесені до категорії середнього ступеня тяжкості.
В подальшому, ОСОБА_14 висунув ОСОБА_11 вимогу переоформлення ОСОБА_17 земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності та в оренді фермерського господарства «Олімп», на користь ОСОБА_14 до 31.12.2023 року, після чого ОСОБА_11 припинили утримувати на базі відпочинку «Угольок» та дозволили піти.
При цьому, у ОСОБА_11 обґрунтовано склалося враження, що у разі невиконання вимог про переоформлення ОСОБА_17 земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності та в оренді фермерського господарства «Олімп», погрози ОСОБА_14 та інших осіб будуть виконані.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у вимаганні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
17.02.2025, відповідно до норм Глави 11 КПК України, повідомлення про підозру вручено матері ОСОБА_7 та скеровано поштою за місцем його проживання.
18.02.2025 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майор поліції ОСОБА_9 , за погодженням начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_24 , звернулася до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
18.02.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні № 12018040380000280 від 03.06.2018, про дозвіл на затримання з метою приводу та надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_7 , з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На обгрунтування клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , слідча зазначила, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 даних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами допитів свідків; висновками експертів; протоколами огляду предметів; протоколами огляду відеозаписів; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
В ході досудового розслідування установлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Обґрунтованість підозри підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому останній, не маючи сталих соціальних зв'язків та постійного місця роботи, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винним, яке пов'язане із позбавленням волі за вчинення вказаного кримінального правопорушення, може переховуватися від органу досудового розслідування, суду, у тому числі на тимчасово не підконтрольній території.
Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, який обґрунтовується тим, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановленні всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено всіх учасників вчинення правопорушення, місця перебування інших речей, предметів та документів, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому підозрюваний, перебуваючи на волі, може самостійно, або за допомогою інших невстановлених на даний час учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконно впливати на свідків, експертів, підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, перебуваючи на волі, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, експертів та інших підозрюваних, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків, експертів та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, експертів та дослідження їх судом.
Крім того, в ході проведення допитів свідків у кримінальному провадженні деякі свідки виявили бажання про зміну своїх анкетних даних, керуючись Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві", посилаючись на те, що на їх адресу від ОСОБА_14 та наближених до нього осіб неодноразово надходили погрози життю і здоров'ю та погрози знищення та пошкодження майна, належного свідкам, що також свідчить про наявний ризик незаконного впливу на свідків.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення процесуальних дій у справі чи затягуванні з ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування, у тому числі зможе продовжити протиправну діяльність.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обґрунтовується тим, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як не має постійного місця роботи, а отже, сталого джерела доходів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення кримінальних правопорушень.
Разом з цим,на думку сторони обвинувачення на даний час існує наявність ризику, який обґрунтовується запровадженням відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» правового режиму воєнного стану в Україні, який в подальшому неодноразово продовжено.
Так, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в п. 8 листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 як відповідний ризик має ураховуватися запровадження воєнного стану та збройна агресія в Україні.
Враховуючи наведене, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а тому необхідним є обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не може бути застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 у зв'язку з тим, що він може бути не дієвим, так як останній підозрюється у вчиненні умисних злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів та за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна.
До підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистої поруки неможливо застосувати у зв'язку з тим, що відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважатиме такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те що, вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, проте, з оточення підозрюваного вказані особи, які могли б виступати в якості поручителя відсутні.
Також, до підозрюваного ОСОБА_7 не може бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у зв'язку з тим, що така міра обмеження особистої свободи є недієвою, зважаючи на обставини кримінального правопорушення та встановлені і обґрунтовані у даному клопотанні ризики.
Беручи до уваги викладене, а також дані про особу ОСОБА_7 , обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, суд своїми рішеннями повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Даних, які б унеможливлювали тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали кримінального провадження не містять.
21.02.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 17.04.2025.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора, захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відтак, слідчий суддя перевіряючи обґрунтованість підозри, в ухвалі зазначив, що викладені у клопотанні обставини, дають підстави підозрювати особу ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України, а долучені матеріали підтверджують ці обставини, зокрема: протоколами допиту потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_11 ; протоколами допиту свідків: ОСОБА_25 , ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_22 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання від 27.05.2019 ; протоколом огляду речей та документів від 04.06.2024; протоколом огляду речей та документів від 17.09.2024; протоколом огляду відеозапису від 15.10.2024; протоколом огляду відеозапису з камер відеоспостереження від 16.10.2024; протокол проведення слідчого експерименту від 03.05.2024; висновком судово-медичної експертизи від 05.06.2019 за № 120; висновком судово-медичної експертизи від 17.10.2022 за № 363/44; висновком судово-медичної експертизи від 27.08.2024 за № 042-802-2024.
Також слідчим суддею перевірено твердження сторони захисту про непричетність підозрюваного до вчинення, інкримінованих йому злочинів, визнано їх передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.
Крім того, всупереч твердженням апелянта враховано доводи сторони захисту про необхідність безпосереднього допиту свідків слідчим суддею, проте визнано їх неспроможними, адже чинним КПК встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками чи потерпілими, у кримінальному провадженні, зокрема такі показання спочатку на стадії досудового розслідування отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
На даному етапі сукупність відомостей, що містяться в матеріалах кримінального провадження є достатніми на даній стадії для висновку про обґрунтованість підозри, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя вважав виправданим.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України,що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Крім того, слідчий суддя взяв до уваги доведені прокурором обставини, якими слідчий обґрунтовує на підставі ст. 177 КПК України наявність ризиків, викладених у клопотанні, а саме те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за санкцією найтяжчого із яких передбачено покарання лише у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, слідчий суддя вважає, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний може вживати заходів щодо створення перешкод для встановлення обставин кримінальних правопорушень.
Також слідчий суддя прийшов до вірно висновку, із чим погоджується і колегія суддів, враховуючи конкретні обставини злочинів, їх суспільну небезпечність та характер вчинених злочинів, за якими підозрюється ОСОБА_7 , які пов'язані із грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із умисним тяжким тілесним ушкодженням, а також вимаганням, вчиненим за попередньою змовою групою осіб.
При цьому слідчий суддя врахував спосіб вчинення злочинів та поведінку підозрюваного під час їх вчинення, який з метою полегшення вчинення кримінальних правопорушень використовує найбільш несприятливий для населення України час, надзвичайну обстановку, тяжкі обставини та умови, в яких опинилася Україна, для реалізації та досягнення своєї протиправної мети та незаконних цілей.
Це безумовно свідчить про схильність останнього до кримінально-караної діяльності та антисоціального способу життя.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважав, що з урахуванням обставин вчинення злочинів, є достатньо вагомими підставами для прийняття підозрюваним ОСОБА_7 спроб вчинити інші кримінальні правопорушення, зокрема аналогічні. Вказаний ризик є вагомим та вірогідність його настання є досить високою.
Також, враховуючи фактичні обставини за яких підозрюваному інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважав доведеним наявність ризику, щодо здійснення ним можливого незаконного впливу на свідків, експертів та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, які можуть своїми показаннями викривати його у вчиненні злочинів, змінити показання на його користь, з метою уникнення відповідальності за вчинення нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів, чим перешкоджатиме встановленню істини по справі.
При цьому, існування попереднього ризику може також спонукати підозрюваного до вчинення нового злочину з метою впливу на свідків, експертів та підозрюваних в рамках даного кримінального провадження, тому ризик вчинити нове кримінальне правопорушення, беззаперечно є реальним та вагомим.
Крім того, характер інкримінованих підозрюваному злочинів, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей підозрюваного, що підтверджує ймовірність його свідомої непроцесуальної поведінки.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні вказаних ризиків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи характер вчиненого злочину, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
Доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості повідомленої підозри ОСОБА_7 , фактично зведені до питань не доведеності винуватості та наявності складу інкримінованих ОСОБА_7 , кримінальних правопорушень.
Однак, з'ясування вказаних обставин може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
При цьому, слідчий суддя прийшов до висновку, про відсутність виправданих потреб у визначенні підозрюваному ОСОБА_7 розміру застави, з огляду на право суду, що закріплене у п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в застосуванні підозрюваному ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зважаючи на викладене, ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року є законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки постановлена згідно норм матеріального права, з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження. Натомість доводи та твердження захисника підозрюваного, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , без задоволення.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4