Справа №759/11610/23 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2774/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
18 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року, яким:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новотроїцьке Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, який оівційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України не судимий,-
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України;
та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, який офіційно не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимий: вироком Мукачівського міського суду Закарпатської області від 8 травня 2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення воліз застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік; вироком Мукачівського міського суду Закарпатської області від 22 жовтня 2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік; вироком Мукачівського міського суду Закарпатської області від 6 листопада 2018 року за ч. 2 ст. 185, 71 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі; вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2021 року вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2018 року частково скасовано в частині застосування ст. 76 КК України та вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки на підставі ст. 75 КК України звільнивши від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 роки іспитового строку не вчинить нового злочину; вироком Мукачівського міського суду Закарпатської області 22 грудня 2018 року ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України на 2 роки 4 місяці позбавлення волі, звільнений 31 грудня 2020 року по відбуттю строку покарання,-
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_9 , діючи групою осіб разом з ОСОБА_8 , 20.05.2023 року близько 21 години 00 хвилин, перебуваючи біля магазину "Мікс Март", що за адресою: місто Київ, вулиця Генерала Наумова, буд. № 39, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинив хуліганські дії, відносно ОСОБА_10 .
Так, 20.05.2023 року, близько 21 години 00 хвилин, ОСОБА_10 , перебуваючи біля магазину "Мікс Март", що розташований неподалік будинку № 39 по вулиці Генерала Наумова у місті Києві, де біля дверей входу до раніше зазначеного магазину почав спілкування з наглядно знайомою йому ОСОБА_11 . В цей час до них підійшов раніше ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_9 , почав нецензурно виражатись в бік ОСОБА_12 , на що ОСОБА_10 , вирішив зробити останньому зауваження щодо нецензурного вираження в бік ОСОБА_12 при цьому висловившись у ввічливій формі в бік ОСОБА_9 своє невдоволення з приводу нецензурної лайки.
В свою чергу, ОСОБА_9 , почувши дане зауваження, підійшов на відстань витягнутої руки до ОСОБА_10 та почав виражатись в бік останнього нецензурними словами, чим спровокував словесний конфлікт. В ході даного словесного конфлікту, ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що знаходиться у громадському місці, при значному скупченні громадян, з метою провокації хуліганських дій, безпричинно, штовхнув ОСОБА_10 в область грудей в результаті чого між останніми утворилась штовханина.
Відразу після цього, до ОСОБА_10 , підбіг ОСОБА_8 та діючи групою осіб разом з ОСОБА_9 нехтуючи елементарними правилами поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, протиставляючи себе загальноприйнятим нормам моралі, з хуліганських спонукань, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння в присутності сторонніх громадян, почали штовхати ОСОБА_10 .
Крім цього, ОСОБА_9 , діючи групою осіб разом з ОСОБА_8 20.05.2023 року близько 21 години 00 хвилин, перебуваючи неподалік магазину «Мікс Март», за адресою: місто Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок № 39, умисно заподіяли ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Так, 20.05.2023, близько 21 години, ОСОБА_10 перебував неподалік магазину «Мікс Март», де проводив особисте дозвілля разом з ОСОБА_12 . В цей же час, біля вказаного магазину перебували раніше наглядно знайомі ОСОБА_10 - ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , які проводили особисте дозвілля, розпиваючи при цьому алкогольні напої. 20.05.2023, близько 21 години, до ОСОБА_10 підійшов ОСОБА_9 та почав нецензурно виражатись в бік ОСОБА_12 , в свою чергу ОСОБА_10 зробив останньому зауваження, після чого виник словесний конфлікт, з приводу того, що ОСОБА_9 поводив себе негідно по відношенню до ОСОБА_12 . В ході зазначеного словесного конфлікту ОСОБА_9 , почав штовхати ОСОБА_10 де в цей час до них підійшов ОСОБА_8 та почав також нецензурно виражатись в бік ОСОБА_10 , що викликало у ОСОБА_9 та ОСОБА_8 раптово виниклу особисту неприязнь, яка переросла в умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, наблизились до ОСОБА_10 на відстань витягнутої руки та почали хаотично наносити удари ногами та кулаками свої рук по обличчю, голові та тулубу останнього, від яких ОСОБА_10 впав на асфальтоване покриття, після чого ОСОБА_9 , разом з ОСОБА_8 , продовжили наносити удари ногами в область голови та тулуба ОСОБА_10 , на протязі декількох хвилин, поки прохожі громадяни не зупинили дії ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Після спричинення зазначених тілесних ушкоджень, ОСОБА_10 підвівся та присів на лавочку, яка знаходились поруч. В подальшому, останньому було викликано швидку медичну допомогу.
Своїми умисними злочинним діями ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_8 , групою осіб, умисно спричинили ОСОБА_10 наступні тілесні ушкодження: А) закрита травма лицевого черепу: синці на спинці та скатах носу, навколо правого та лівого ока по типу «окулярів», перелом лівої носової кістки; Б) закрита травма грудної клітини: синець на боковій поверхні грудної клітки зліва в проекції 7-10 ребер по середнє-паховій лінії, перелом 8-го ребра; В) Синці - в тім'яно-скроневій ділянці зліва, на нижній губі справа, в проекції середньої третини грудини, на лівій грудній залозі у верхнє-внутрішньому квадранті, в підключичній ділянці зліва, в підключичній ділянці справа; садна в лобній ділянці по центру, в поперековій ділянці зліва, в проекції зовнішньої кісточки лівої гомілки; крововилив на склері правого ока в проекції зовнішнього кута; садно на фоні крововиливу на слизовій оболонці нижньої губи справа від рівня перехідної складки з переходом на червону кайму. Синці та садна, а також забійна рана на обличчі, мають ознаки легкого тілесного ушкодження, в тому числі, яке спричиняє короткочасний розлад здоров'я (забійна рана). Комплекс ушкоджень, описаний в п. Б), має ознаки середнього ступеню тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Крім цього, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжує діяти.
ОСОБА_8 у невстановлений досудовим розслідуванням час та при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, усвідомлюючи, що в країні введено воєнний стан, діючи повторно, вирішив викрасти чуже майно, яке належить ТОВ «ОККО-ДРАЙВ», з метою обернення його на свою користь та особистого збагачення.
З метою виконання свого злочинного умислу, спрямованого на повторне заволодіння чужим майном, ОСОБА_8 29 червня 2023 року о 14 год. 31 хв. зайшов до приміщення АЗС «ОККО», що за адресою: м. Київ, проспект Акаадеміка Палладіна, 33 та, користуючись тим, що його дії не викликають підозри в оточуючих, взяв з торгівельних полиць товари, що належать ТОВ «ОККО-ДРАЙВ», а саме: слабоалкогольний напій «Jack Daniels Whisky Cola» ємністю 0,33 л вартістю 130 грн. (без ПДВ), наліпку «Бандеро-мобіль» вартістю 10 грн. 15 коп. (без ПДВ) та одноразову електронну сигарету «DRAGON» 600 Лимків 2% вартістю 199 грн., а всього майна на загальну суму 339 грн. 15 коп. (без ПДВ), які в подальшому сховав до кишені штанів, в які був одягнений. Після чого, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, не розрахувавшись за вказане чуже майно, яке попередньо сховав до кишені штанів, в які був одягнений, 29 червня 2023 року о 14 год. 36 хв. вийшов за межі приміщення АЗС «ОККО», а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ТОВ «ОККО-ДРАЙВ», матеріальної шкоди на загальну суму 339 грн. 15 коп. (без ПДВ).
Крім цього, ОСОБА_8 26 лютого 2024 року приблизно о 10 годині 40 хвилин, діючи в умовах воєнного стану, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Підлісна, 1, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_13 , чим спричинив матеріальний збиток на суму 3300 грн.
Так, ОСОБА_8 , 26.02.2024, приблизно о 10 годині 40 хвилин, знаходячись в приміщенні під'їзду, а саме на сходовому майданчику першого поверху, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Підлісна, 1, відчуваючи потребу в грошах, умисно, повторно, усвідомлюючи, що має не зняту та не погашену судимість за вчинення корисливих злочинів, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, вирішив таємно викрасти чуже майно.
Безпосередньо реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , продовжуючи знаходитись за адресою: м. Київ, вул. Підлісна, 1, в приміщенні загального коридору першого поверху під'їзду, діючи умисно, повторно, з корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у виді заподіяння матеріальної шкоди, в умовах воєнного стану, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв дитячий візок чорного кольору марки «EL CAMINO SIENA».
Після чого, ОСОБА_8 , усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, вийшов з приміщення під'їду, маючи змогу розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року, зокрема, ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки позбавлення волі;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_8 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з 11 листопада 2024 року.
Зараховано у строк покарання ОСОБА_8 попереднє ув'язнення у період з 21 травня 2023 року по 23 травня 2023 року включно та з 26 лютого 2024 року по 10 листопада 2024 року включно.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь експерта ОСОБА_14 процесуальні витрати за проведення експертизи № 836 від 4 березня 2024 року в розмірі 200 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № 042/1-221-2023 від 9 червня 2023 року в розмірі 1673 грн.
Вирішено питання речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати та призначити більш м'яке покарання у вигляді умовного терміну.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що на умовному терміні у нього буде можливість довести суспільству своє виправлення та сумлінне ставлення до праці. Також він буде піклуватися про рідних та дітей.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції розглянув це кримінальне провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд першої інстанції з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення
Колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведені положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Так, перевіряючи вирок суду в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року передбачено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу обвинуваченого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити менш суворий вид покарання або більш суворий в межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно зі ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, має середню-спеціальну освіту, працездатний, але офіційно не працює, пільг та утриманців не має, раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, вчинив крадіжку в період судового розгляду кримінального провадження щодо нього за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України. Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання суд визнав щире каяття. Обставинами, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України суд визнано рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Поряд з цим, суд першої інстанції врахувавши положення ст. 65 КК України, обставини кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, дані про його особу, дійшов висновку про доцільність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкціями частин статей, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи наведені у вироку висновки місцевого суду в частині призначеного покарання ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, суд діяв з дотриманням вимог статей 50, 65,66 КК України та визначив обвинуваченому необхідну та достатню міру покарання.
Підстав для застосування положень статті 75 КК України про що просить обвинувачений у апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Встановлені обставини вчинених кримінальних правопорушень, які зазначені у вироку суду та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком.
Доводи апеляційний скарги обвинуваченого про те, що він на умовному терміні буде мати можливість довести суспільству своє виправлення та сумлінне ставлення до праці, на думку колегії суддів, не знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчинених правопорушень, не є вирішальними для суду та не впливають на призначення судом міри покарання.
Призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам закону, є справедливим і достатнім для виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, підстав для його пом'якшення та застосування положень ст. 75 КК України за апеляційними доводами обвинуваченого не встановлено.
Інших доводів, які б свідчили про суворість призначеного покарання, апеляційна скарга не містить.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання узгоджується з статтями 50, 65 КК України, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а вирок відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4