печерський районний суд міста києва
Справа № 757/682/25-п
15 квітня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С. В., за участю секретаря Чуйкіної В. О., прокурора Шкурпела Р.В., особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -
ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу з питань діяльності місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою Управління конституційного та адміністративного законодавства Департаменту публічного права Міністерства юстиції України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог абзацу 1 частини 2-7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» та частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 18.02.2024 о 13:14 несвоєчасно, без поважних причин подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2022 рік (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Окрім того, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу з питань діяльності місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою Управління конституційного та адміністративного законодавства Департаменту публічного права Міністерства юстиції України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог абзацу 1 частини 2-7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» та частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 18.02.2024 о 12:21 несвоєчасно, без поважних причин подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2021 рік (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , в судовому засіданні зазначила, що були об?єктивні підстави несвоєчасного подання декларацій. Так, зокрема, особа вказує, що з 2016 року по сьогодні вона перебуває у декретній відпустці, в неї є дві дитини, одна з яких має проблеми зі здоров?ям (поставлений діагноз - затримка мовленнєвого розвитку), тому вказане потребує багато часу для догляду за дитиною. Крім того, в період, коли необхідно було подати декларації, діти ОСОБА_1 часто хворіли. В неї у грудні також були проблеми зі здоров?ям: захворювання хребта, проходила довгий курс лікування, були грижі та протрузії міжхребетних дисків, від стаціонарного лікування вона відмовилася, проте була довга реабілітація. Також ОСОБА_1 зазначила, що подала декларації одразу, як тільки дізналася про таку необхідність, вказані дії вчинила ненавмисно та вважає, що пропуск строку подання декларацій не наніс великої шкоди. Окрім того, ніхто з її роботи її завчасно не попереджував про необхідність подання декларації. Таким чином, просить закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Прокурор вважав наявним у діяннях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Так, прокурор зазначив, що особа, під час надання пояснень до протоколу про вищевказані поважні причини пропуску строку не зазначала. Окрім того, наведені обставини, на думку прокурора, не є поважними причинами пропуску строку подання декларації, оскільки медичні документи датуються, починаючи з 2019 року, та з вказаних документів важко з?ясувати, чи мала особа можливість працювати з комп'ютером. Перебування в декретній відпустці не є поважною причиною невчасного подання декларації. Таким чином, прокурор просив визнати ОСОБА_1 винною та призначити покарання у вигляді штрафу в мінімальних розмірах.
Суддя, заслухавши пояснення особи, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи, матеріали, що надані ОСОБА_1 , вислухавши висновок прокурора, доходить наступних висновків.
В примітці до статті 172-6 КУпАП зазначено що суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу з питань діяльності місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою Управління конституційного та адміністративного законодавства Департаменту публічного права Міністерства юстиції України, є суб'єктом відповідальності за порушення вимог фінансового контролю.
Згідно із статтею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 статті 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції надає рекомендаційні роз'яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно- правових актів.
З метою реалізації цього повноваження та на виконання п. 3 розділу II Закону України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», в умовах воєнного стану» Національне агентство підготувало Роз'яснення від 13.11.2023 № 4.
Так, дані роз'яснення надані для забезпечення однакового застосування положень Закону стосовно заходів фінансового контролю, мають рекомендаційний характер, не містять правових норм і відображають правозастосовну практику.
НАЗК надає роз'яснення, щодо типів існування декларацій, коли слід їх подавати та який звітний період вони охоплюють. Таким чином, Законом передбачено три типи декларацій суб'єкта декларування, а саме:
1) щорічна декларація декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону, або абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону в період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
2)декларація при звільненні декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов'язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності.
3)декларація кандидата на посаду - декларація, яка подається відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону та охоплює звітний період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено.
Абзацом 1 частини 27 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб?єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Таким чином, з 12.10.2023 здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону України «Про запобігання корупції» (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону). Строк подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2022 рік становить не пізніше 31.01.2024.
Тобто у ОСОБА_1 виник обов'язок подати щорічні декларації за минулі 2021 та 2022 роки до 31.01.2024.
За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 лише 18.02.2024 о 13 год. 14 хв. подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особи за минулий 2022 рік, та 18.02.2024 о 12год. 21 хв. за 2021 рік.
Вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, слід врахувати об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин.
Тобто за наявності останніх відповідальність за вищезазначеною статтею виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням під вартою.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторони захисту у судовому засіданні, ОСОБА_1 в обґрунтування причин порушення строку подання декларації вказала, що це відбулося у зв'язку із тим, що з 2016 року та по теперішній час вона перебуває у декретній відпустці. Окрім того, молодша дитина від народження має проблемі зі здоров?ям, що потребує посиленої уваги та догляду. Також ОСОБА_1 зазначає, що в період, коли треба було подавати декларації, діти часто хворіли, що також потребувало додатково догляду. Окрім того, ОСОБА_1 посилається на те, що з кінця грудня вона мала захворювання хребта. Також ОСОБА_1 зазначає, що її ніхто вчасно не попередив про відновлення подання декларацій, а подала вона їх одразу, як тільки дізналася про вказану необхідність.
З приводу вказаних заперечень суд зазначає наступне.
Так, посилання на те, що ОСОБА_1 не знала, що було відновлена необхідність подання декларацій, не є поважною причиною для несвоєчасного подання декларацій, оскільки, як зазначалось, згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Окрім того, неповідомлення ОСОБА_1 відповідними органами державної влади про відновлення декларування також не звільняє останню від відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 було відомо, що на неї, як державного службовця, поширювалась дія ЗУ «Про запобігання корупції», та, відповідно те, що вона була суб?єктом декларування.
Те, що ОСОБА_1 перебуває з 2016 року у декретній відпустці також не є поважною причиною невчасного подання декларацій, оскільки, як зазначає сама ОСОБА_1 , вона раніше завжди вчасно подавала декларації (також у період декретної відпустки), що фактично свідчить про те, що перебування у декретній відпустці не перепоною для подання декларації.
Також судом не може бути визнана поважною причиною неможливість подання нею декларації у визначений законом період те, що молодший син ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) має проблеми зі здоров?ям та потребує посиленого догляду, оскільки з медичної документації та з пояснень особи в судовому засіданні вбачається, що дитина має вказані проблеми від народження, на стаціонарному лікуванні не перебуває, що раніше не заважало ОСОБА_1 вчасно подавати декларації.
Посилання ОСОБА_1 , що в період, коли треба було подавати декларації її діти часто хворіли та на її незадовільний стан здоров?я, зокрема проблеми із хребтом, не свідчить про неможливість подання нею декларації у визначений законом період, оскільки, як вказує ОСОБА_1 , на стаціонарному лікуванні вона та діти не перебували. Окрім того, з наявних матеріалів вбачається, що діти та вона не хворіли безперервно з 12.10.2023, тобто фактично ОСОБА_1 мала доступ до офіційного веб-сайту Національного агентства та мала можливість подати декларацію.
Окрім того, суддя бере до у ваги і те, що при наданні письмових пояснень до протоколу ОСОБА_1 причиною несвоєчасного подання декларацій назвала виключно те, що вона не відслідкувала змін у законодавстві, якими відновлено обов'язкове подання декларацій.
Таким чином, судом не встановлено поважних причин несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 ..
Суд дійшов висновку, що матеріали, зібрані у справі, а саме дані, які містяться в протоколах про адміністративне правопорушення № 79, 80 від 09.01.2025; відомостях з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; відповіді Національного агентства з питань запобігання корупції; послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 , доводять наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (в тому числі враховуючи строк, на який було пропущено подання декларацій).
Отже, ОСОБА_1 вчинила адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
При призначенні стягнення правопорушнику суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом'якшують відповідальність.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суддя дійшов до висновку, що з метою виховання правопорушниці та попередження вчинення нею нових правопорушень необхідним і достатнім буде адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2% прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на час ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.172-6, 280, 283-285,287 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і піддати її адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
У разі несплати правопорушницею штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення їй постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушниці стягується подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Суддя С. В. Шапутько