Справа № 553/1635/25
Провадження № 2/553/1023/2025
Іменем України
28.04.2025м. Полтава
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Грошова Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво,
До Ленінського районного суду міста Полтави надійшов позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради, в якому позивач просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 26 липня 1996, право власності на самочинне будівництво, а саме: житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: літ. «А-2» житловий будинок, загальною площею 195,1 кв.м, житловою площею 87,3 кв.м, літ. «Б» гараж, літ. «В» сарай, літ. «Г» погріб вхідний.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Грошовій Н.М.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Так, відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява подається з додержанням вимог, викладених у стаття 175 і 177 цього кодексу.
При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами ч.1 ст.185 ЦПК України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху для забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Вищенаведена позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме:
- п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
- п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Зміст прохальної частини позову свідчить про те, що позивачем заявлено одну позовну вимогу майнового характеру - про визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво, а саме: житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: літ. «А-2» житловий будинок, загальною площею 195,1 кв.м, житловою площею 87,3 кв.м, літ. «Б» гараж, літ. «В» сарай, літ. «Г» погріб вхідний.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання остання. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у справах №487/7152/21 від 19.06.2023, №369/11817/15-ц від 12.06.2018, 638/14101/15-ц, 359/10041/17, 753/19473/19, 752/22981/20.
До позовної заяву приєднано квитанцію до платіжної інструкції № 0.0.4327648841.1 від 22.04.2025 року про сплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн., тобто з позовних вимог немайнового характеру для фізичних осіб в мінімальному розмірі.
При цьому, оскільки позивачем не визначено ціну позову з урахуванням норми п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України з наданням відповідних доказів дійсної вартості самочинного будівництва, суд позбавлений можливості зазначити конкретний розмір судового збору з позовних вимог майнового характеру, який підлягає до сплаті.
Слід зазначити, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача.
Ціна позову має важливе значення, насамперед, для правильного визначення розміру судового збору, який повинен сплатити позивач при зверненні до суду.
Відповідно до ч. 1, ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Натомість позивачем не визначено ринкової вартості майна, яке є предметом позову, відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», зокрема, не подано звіт про оцінку майна.
Позивачами не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину, на яку він посилається в обґрунтування позовних вимог, зокрема, доказів звернення в 2024 році з метою реєстрації права власності на земельну ділянку до землевпорядної організації. Не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги до відповідача, не зазначено, якими саме діями чи бездіяльністю та які саме права та інтереси позивача, що є предметом спору, порушено, не визнано чи оспорено відповідачем, як не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини та існування спору з відповідачем з предмету позову.
За таких обставин, суд вважає заяву такою, що не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та пропонує заявнику:
- зазначити ціну позову з урахуванням норми п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України з наданням відповідних доказів дійсної вартості самочинного будівництва, а саме: житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: літ. «А-2» житловий будинок, загальною площею 195,1 кв.м, житловою площею 87,3 кв.м, літ. «Б» гараж, літ. «В» сарай, літ. «Г» погріб вхідний;
- зазначити докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та вказані обставини, а саме: звернення в 2024 році з метою реєстрації права власності на земельну ділянку до землевпорядної організації;
- викласти обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги до відповідача, зазначивши, якими саме діями чи бездіяльністю та які саме права та інтереси позивача, що є предметом спору, порушено, не визнано чи оспорено відповідачем, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини та існування спору з відповідачем з предмету позову.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищезазначені обставини, суддя позбавлений можливості вирішити питання відкриття провадження у справі, а тому заяву слід залишити без руху та надати заявнику строк на усунення недоліків.
Керуючись статями 175, 177, 185, 260 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання ухвали.
Запропонувати позивачу, відповідно до вказівок судді, у наданий строк усунути зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки, інакше позовна заява буде вважатися неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Копію ухвали направити позивачу.
Суддя: Н.М. Грошова