Іменем України
29 квітня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/201/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго»,
код ЄДРПОУ: 03357671;
вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000
відповідач: Сосницька селищна рада Корюківського району Чернігівської області,
код ЄДРПОУ: 04412656,
вул. Грушевського, 15, селище Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100
предмет спору: про стягнення 692092,58 грн
за участю:
від позивача: Малолєткін Р.С.
від відповідача: не з'явився.
У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» подано позов до Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області про стягнення 692092,58 грн заборгованості між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого тарифу для населення в опалювальному періоді 2021-2022, а також судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 02 квітня 2025 року; встановлено учасникам справи процесуальні строки.
21 березня 2025 року від відповідача за підписом ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнає позовні вимог та не заперечує щодо їх задоволення. Відзив містить клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. У доказ повноважності підписання відзиву Кузьменко І.М., до відзиву додано довіреність, видану ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 та витяг з ЄДР з відомостями про керівника ОСОБА_2
31 березня 2025 року від відповідача за підписом ОСОБА_1 подано до суду клопотання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, у зв'язку з визнанням відповідачем позовних вимог. У доказ повноважності підписання клопотання ОСОБА_1 , до клопотання додано довіреність, видану ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 та витяг з ЄДР з відомостями про керівника ОСОБА_2
31 березня 2025 року від відповідача за підписом ОСОБА_1 подано до суду клопотання про розстрочення виконання рішення. У доказ повноважності підписання клопотання ОСОБА_1 , до клопотання додано довіреність, видану Портним А.Д. на ім'я Кузьменко І.М. та витяг з ЄДР з відомостями про керівника ОСОБА_2 .
У судовому засіданні 02 квітня 2025 року суд перейшов до розгляду справи по суті; представник позивача у своєму виступі підтримав позовні вимоги; представник позивача не заперечив щодо розстрочення виконання рішення; суд залишив без розгляду відзив на позовну заяву та клопотання про розстрочення виконання судового рішення та повернення позивачу 50% судового збору у зв'язку з відсутністю повноважень підписанта; суд відклав судове засідання на 29 квітня 2025 року.
15 квітня 2025 року від відповідача за підписом ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку подачі відзиву про визнання позову та заяви про розстрочення виконання судового рішення та приєднання до матеріалів справи виписку ЄДР про підтвердження повноважень Кузьменка І.М. До клопотання додано виписку з ЄДР з зазначенням повноважень представника ОСОБА_1 , а також заяву №04/20/374 від 27.03.2025 про розстрочення судового рішення та про повернення 50 відсотків судових витрат.
У судовому засіданні 29 квітня 2025 року представник позивача не заперечив щодо клопотання відповідача, яке надійшло на адресу суду 15 квітня 2025 року.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
АТ “Облтеплокомуненерго» є теплопостачальним підприємством, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код 35.30).
Згідно з дефініцією, наведеною в статті 1 Закону України “Про теплопостачання», постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Рішеннями виконавчого комітету Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 13.10.2021 №283 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання» та від 13.10.2021 № 284 «Про встановлення тарифів на послугу з постачання теплової енергії» встановлені економічно-обґрунтовані тарифи:
Тариф на теплову енергію - 3 422,35 грн/Гкал (без ПДВ);
Тариф на послуги з постачання теплової енергії - 4 106,81 грн/Гкал (з ПДВ).
Виконавчим комітетом Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області 16.11.2021 прийнято рішення №346 «Про застосування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії акціонерному товариству «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» для потреб населення».
Пунктом 1 Рішення №346, зазначено, що відповідно до Меморандуму, для недопущення застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг (населення) тарифів на послугу з постачання теплової енергії, встановлених Сосницькою селищною радою, розмір яких перевищуватиме розмір тарифів, що застосовувалися до відповідних споживачів у кінці опалювального періоду 2020-2021 років, застосувати в опалювальний періоді 2021-2022 років при розрахунках, в яких кінцевим споживачем комунальних послуг є населення, тарифи у розмірах, що застосовувалися АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» при розрахунках з населенням за теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, за послуги з постачання теплової енергії (централізоване опалення) в опалювальному періоді 2020-2021 років і були встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2018 №1766 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню публічним акціонерним товариством «ОБЛТЕПЛОКОМКУНЕНЕРГО», яке є виконавцем цих послуг» та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2020 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року №86» а саме:
Тариф на теплову енергію - 1770,98 грн/Гкал (без ПДВ)
Тариф на послуги з постачання теплової енергії (централізоване опалення) - 1737,61/Гкал (з ПДВ);
Пунктом 2 Рішення №346 визначено, що відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру, пред'явленого до сплати споживачам в опалювальному періоді 2020-2021 років, що виникне в результаті незастосування вказаних у рішенні виконавчого комітету Сосницької селищної ради від 13.11.2021 року №283 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання», від 13.11.2021 №284 «Про встановлення тарифів на послугу з постачання теплової енергії», рахувати як втрати акціонерного товариства «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО», які відшкодовуються за рахунок коштів бюджету Сосницької селищної ради на підставі розрахунку обсягу відшкодування, за умови фактичного виконання пункту 5 розділу 3 Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії в опалювальному періоді 2021-2022 рр. від 30.09.2021 щодо забезпечення Кабінетом Міністрів України державної підтримки бюджетів територіальних громад, зокрема за рахунок субвенцій на допомогу громадам, у яких індекс податкоспроможності менше, або дорівнює 0,9, що дозволить покрити не менше 80 % дефіциту коштів місцевих бюджетів на підтримку підприємств теплопостачання, починаючи з четвертого кварталу 2021 року.
Відповідно до п. 3 Рішення № 284 тарифи на послугу з постачання теплової енергії встановлені цим рішенням вводяться в дію з 01.10.2021.
Відповідно до п. 5 Рішення № 346 рішення набирає чинності з дня його.
Розпорядженням селищного голови Сосницької селищної ради від 11 жовтня 2021 року за №101-а було розпочато опалювальний сезон 2021/2022р.р.
Розпорядженням селищного голови Сосницької селищної ради від 07 квітня 2022 року за № 24-а було завершено опалювальний сезон 2021-2022р.р.
Отже, Сосницька селищна рада взяла зобов'язання відшкодувати різницю між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого тарифу для населення в опалювальному періоді 2021-2022, визначив джерело для відшкодування різниці між такими розмірами - бюджет Сосницької селищної ради.
Позивач не застосовував до населення економічно-обґрунтовані тарифи у опалювальному періоді 2021/2022, а застосовував тарифи, які приписані до застосування вищевказаними рішеннями Сосницької селищної ради №283 та №284 від 13.10.2021 та №346 від 16.11.2021.
Як вказує позивач у позовній заяві, розмір боргу відповідача з відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого становить:
- Жовтень 2021р. - 29 769,99 грн.;
- Листопад 2021р. - 106 625,59 грн.;
- Грудень 2021р. - 152 539,36 грн.;
- Січень 2022р. - 153 949,08 грн.;
- Лютий 2022р. - 99 875,91 грн.;
- Березень 2022р. - 103 817,66 грн.;
- Квітень 2022р. - 45 514,99 грн.
Всього різниця між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого позивачем тарифу, а отже борг відповідача складає 692092,58 грн.
АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» на адресу Сосницької селищної ради були направлені листи: від 29.11.2021, №2471/05, від 20.12.2021 №2739/05, від 13.01.2022 за №125/05, від 11.02.2022 за №395/05, від 29.04.2022 за №539/05, від 03.05.2022 за № 551/05, від 12.05.2022 за № 593/05 відповідно до яких відповідачу були надані розрахунки обсягу відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру пред'явленого до сплати споживачам за відповідні періоди, а також акти прийому-передачі по кожному з цих розрахунків.
Загальна сума різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру пред'явленого до сплати споживачам становить 692092,58 грн з ПДВ.
Відповідачеві направлялися листи про виконання зобов'язання від 13.12.2024 за вих.№2537/05, 30.08.2024 за вих. №1615/05 та 09.05.2024 за вих. №776/05 про сплату боргу. Проте відповідач свого грошового зобов'язання не виконав.
Відповідно до наданої відповіді від 23.05.2024 за вих. № 04-20/603 на лист від 09.05.2024 за вих. № 776/05 Сосницька селищна рада повідомила про неможливість винайти кошти у місцевому бюджеті у сумі понад 692092,58 грн для відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру пред'явленого до сплати споживачам в опалювальному періоді 2021-2022 рр.
Станом на день звернення позивача до суду відповідач не оплатив суму 692092,58 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.
Згідно ст. 11 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до підпункту 2 пункту а) частини 1 статті 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (в тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
До основних повноважень органів місцевого самоврядування в сфері теплопостачання, зокрема, належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством (абз. 7 статті 13 Закону України “Про теплопостачання»).
За частинами 1 - 3, 14 статті 20 Закону України “Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво теплової енергії, в тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про ціни та ціноутворення» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження в сфері ціноутворення.
Частинами 1-3 статті 12 Закону України “Про ціни та ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.
Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, зокрема, шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін (стаття 13 Закону України “Про ціни та ціноутворення»).
За змістом статті 15 Закону України “Про ціни та ціноутворення» Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
Виконавчий комітет Сосницької селищної ради, ухвалюючи рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії взяв на себе зобов'язання відшкодувати втрати підприємства, зумовлені різницею в тарифах, зазначених у пунктах 1, 2 цього Рішення.
Матеріалами справи встановлено, що за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року обсяг відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого, пред'явленого до сплати споживачам становить 692092,58 грн.
АТ “Облтеплокомуненерго» на адресу на адресу Сосницької селищної ради були направлені листи від 29.11.2021, №2471/05, від 20.12.2021 №2739/05, від 13.01.2022 за №125/05, від 11.02.2022 за №395/05, від 29.04.2022 за №539/05, від 03.05.2022 за № 551/05, від 12.05.2022 за № 593/05 відповідно до яких відповідачу були надані розрахунки обсягу відшкодування різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого розміру пред'явленого до сплати споживачам за відповідні періоди, а також акти прийому-передачі по кожному з цих розрахунків.
Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату різниці нарахувань за жовтень 2021 року - квітень 2022 року у сумі 692092,58 грн, що підтверджується листами від 13.12.2024 за вих.№2537/05, 30.08.2024 за вих. №1615/05 та 09.05.2024 за вих. №776/05.
За приписами частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач не відшкодував витрати, зумовлені різницею у тарифах у сумі 692092,58 грн та визнав заявлений позивачем позов.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України, що визнані відповідачем, як наслідок, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
У поданому клопотанні відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на шість місяців, з оплатою згідно графіку:
-до 30.05.2025 - 115348,76 грн,
-до 30.06.2025 - 115348,76 грн,
-до 31.07.2025 - 115348,76 грн,
-до 29.08.2025 - 115348,76 грн,
-до 30.09.2025 - 115348,76 грн,
-до 30.10.2025 - 115348,78 грн.
Подане клопотання обґрунтоване зокрема тим, що в країні введено воєнний стан, а також тим, що фінансування органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок місцевого бюджету.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).
Передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки або розстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку або розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.
Так, розстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника.
Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов'язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 (із змінами) введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.
Суд враховує, що введення воєнного стану на території України, що спричинило загальний економічний спад у державі, як прямо, так і опосередковано вплинули на фінансові можливості підприємств, установ, організацій.
Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення рішення суду, враховуючи вплив воєнного стану та наявність його негативних наслідків на діяльність відповідача, враховуючи те, що фінансування органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок місцевого бюджету, враховуючи приписи ч. 1, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України стосовно того, що розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, а також те, що позивач не заперечував щодо розстрочення рішення суду, суд вважає розумним і справедливим задовольнити клопотання відповідача та дійшов висновку про доцільність розстрочення виконання рішення суду з дня його ухвалення у частині стягнення 692092,58 грн на 6 місяців:
з оплатою згідно графіку:
-до 30.05.2025 - 115348,76 грн,
-до 30.06.2025 - 115348,76 грн,
-до 31.07.2025 - 115348,76 грн,
-до 29.08.2025 - 115348,76 грн,
-до 30.09.2025 - 115348,76 грн,
-до 30.10.2025 - 115348,78 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір».
У зв'язку з визнанням відповідачем позову, Акціонерному товариству “Облтеплокомуненерго» підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 5190,70 грн.
Решта 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 5190,70 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.129, 232, 236-241, 252, 331 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ: 04412656, вул. Грушевського, 15, селище Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100) на користь Акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго» (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 55-б; код 03357671) 692092,58 грн заборгованості та 5190,70 грн судового збору.
3.Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/201/25 з дня його ухвалення на шість місяців, з оплатою згідно графіку:
-до 30.05.2025 - 115348,76 грн,
-до 30.06.2025 - 115348,76 грн,
-до 31.07.2025 - 115348,76 грн,
-до 29.08.2025 - 115348,76 грн,
-до 30.09.2025 - 115348,76 грн,
-до 30.10.2025 - 115348,78 грн.
4.Повернути Акціонерному товариству “Облтеплокомуненерго» (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 55-б; код ЄДРПОУ: 03357671) з Державного бюджету України (Отримувач: ГУК у Черніг.обл/тг м.Чернігів/22030101, код 37972475, рахунок UA 098999980313121206083025739, Казначейство України) 5190,70 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №20540 від 26.02.2025.
5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 29.05.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/