18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
05 березня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/780/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача - Флорі Г.І. за самопредставництвом (голова правління кооперативу), адвоката Манзар Т.В., відповідача - адвоката Свистун Ю.Л., Середенка В.І. особисто, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Гаражно-будівельного кооперативу “Сирена» до ОСОБА_1 про стягнення 94450 грн.,
Позивач - Гаражно-будівельний кооператив “Сирена» в особі свого представника, через систему “Електронний суд», звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Середенка Володимира Івановича (далі також - відповідач) про стягнення, на підставі ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, 94450 грн. збитків, завданих відповідачем кооперативу, та відшкодування судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, будучи членом Гаражно-будівельного кооперативу “Сирена», у період 2013-2020 років, не будучи головою правління кооперативу і особою, уповноваженою укладати господарські угоди в інтересах кооперативу, завдав позивачу матеріальної шкоди безпідставними витратами на юридичні послуги шляхом укладення і виконання договорів про надання правової допомоги з адвокатом Куликом А.О., без затвердження кошторису на ці витрати загальними зборами членів кооперативу, на загальну суму 94450 грн.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/780/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.08.2024 року.
Відповідач в особі представника подав, через систему “Електронний суд», 24.07.2024 року клопотання (вх. № 11770/24, а.с. 135) про продовження строку на подачу відзиву, 05.08.2024 року відзив на позовну заяву (вх. № 12313/24, 138-140), в якому заперечував проти позову з мотивів необґрунтованості і безпідставності позовних вимог. Заперечення полягають у тому, що з 04.08.2013 він перебував на посаді голови правління ГБК “Сирена», в інтересах кооперативу і для захисту прав саме кооперативу в цивільних, господарських і адміністративних справах, де учасником був кооператив, він неодноразово укладав договори з адвокатом Куликом А.О. про надання правової допомоги кооперативу, а не собі особисто. Крім того, відповідач заявив про застосування до позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності, і з цієї підстави також просив відмовити у задоволенні позову повністю.
07.08.2024 року і 02.09.2024 року відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження його доводів, викладених у відзиві на позов (вх. № 12424/24, № 13542/24, а.с. 148-182, 192-193).
Ухвалами суду від 08.08.2024 і 03.09.2024 у підготовчому провадженні оголошувались перерви до 24.10.2024 року.
Представник позивача подав, через систему “Електронний суд», 15.08.2024 року відповідь на відзив (вх. № 12757/24, а.с. 188-189), в якій спростовував доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, просив задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалами суду від 24.10.2024, 14.11.2024 у підготовчому провадженні оголошувались перерви до 05.12.2024 року.
Ухвалами суду від 05.12.2024, 14.01.2025, 03.02.2025 відповідно підготовче провадження у справі № 925/780/24 закрите, призначено судові засідання з розгляду справи по суті, в яких оголошувались перерви до 05.03.2025 року.
29.01.2025 року представником позивача, через систему «Електронний суд», подано заяву (вх. №1417/25, а.с. 232-233) про внесення даних про нового представника позивача - адвоката Манзар Т.В., з якою позивачем 28.01.2025 року укладено договір про надання правничої допомоги № 5.
В судовому засіданні 05.03.2025 року представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві підтримала, просила задовольнити повністю. Відповідач і його представник позов не визнали і просили суд в його задоволенні відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позов. Представник позивача також заявила про намір подати суду докази розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у строки, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні 05.03.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши їх заяви по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову повністю з таких підстав.
До позовної заяви на підтвердження обставин, викладених в ній, позивачем додано письмові докази, із яких вбачається наступне.
За наказом ГБК “Сирена» від 16.05.2013 № 1 ОСОБА_1 з цього дня приступив до виконання обов'язків голови правління кооперативу з встановленням посадового окладу на підставі протоколу загальних зборів кооперативу від 20.04.2013 (а.с. 24 зв.).
Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.07.2014, державна реєстрація юридичної особи позивача - Гаражно-будівельного кооперативу “Сирена» (далі також - ГБК “Сирена», кооператив) проведена 17.03.1999 року, ідентифікаційний код 22792088, перелік засновників (учасників) кооперативу складав 870 осіб; керівником та підписантом з 04.08.2013 року зареєстрований ОСОБА_1 (а.с. 25-27).
Рішенням загальних зборів ГБК “Сирена», оформленими протоколом № 04/12 від 17.12.2012 року, затверджено Статут ГБК “Сирена» (а.с. 13 зв.-14). Статутом ГБК “Сирена» встановлено, зокрема, наступне:
п. 1.1. - ГБК “Сирена» створений громадянами, які на добровільних засадах на загальних зборах вирішили утворити гаражно-будівельний кооператив (обслуговуючий кооператив) відповідно до чинного законодавства України, затвердити Статут та своєю працею брати участь у його діяльності;
п. 2.3. - кооператив, здійснюючи обслуговування членів кооперативу по експлуатації гаражів для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян, не ставить за мету отримання прибутку;
п. 3.1. - кооператив є юридичною особою з дати його державної реєстрації;
п. 3.2. - кооператив має цивільні права та обов'язки, здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, цього Статуту та розроблених на їх основі внутрішніх нормативних документів;
п. 3.4. - кооператив діє на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності за рахунок членських, щорічних та цільових внесків і не передбачає одержання прибутку;
п. 7.4. - за збитки, нанесені кооперативу, член кооперативу, який наніс збитки, несе відповідальність та зобов'язаний відшкодувати нанесені збитки в повному об'ємі. Термін повернення встановлюється правлінням кооперативу;
п. 8.1. - управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, відкритості, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу;
п. 8.2. - вищим органом управління кооперативом є загальні збори (збори уповноважених ) членів кооперативу;
п. 8.3. - виконавчим органом управління кооперативу є правління кооперативу;
п. 11.2. - голова правління кооперативу, зокрема, забезпечує безумовне дотримання кооперативом, правлінням кооперативу та членами кооперативу вимог чинного законодавства України стосовно діяльності кооперативу, вимог цього Статуту; укладає договори оренди, а також інші угоди від імені кооперативу з фізичними та юридичними особами, а також органами державної влади; виконує інші обов'язки, передбачені цим статутом та чинним законодавством України;
п. 11.3. - загальні збори членів кооперативу (збори уповноважених) можуть вносити деякі обмеження для голови правління, в тому числі на підписання господарських договорів;
п. 12.1. - ревізійна комісія обирається на загальних зборах в кількості 5 осіб на період 2-х років і являється контролюючим органом правління кооперативу;
п. 12.4. - ревізійна комісія має право перевіряти правильність використання матеріально - технічних ресурсів, приміщень, споруд, технічних засобів та іншого майна , вимагати від посадових осіб та членів кооперативу необхідні документи , виносити за результатами перевірок пропозиції на розгляд загальних зборів кооперативу чи уповноважених.
Рішенням загальних зборів ГБК «Сирена», оформленим протоколом № 1-17/1 від 25.02.2017 року, затверджено нову редакцію Статуту ГБК «Сирена» (а.с. 14 -15).
Із виписки із протоколу загальних зборів ГБК «Сирена» від 31.01.2021 вбачається, що на порядок денний зборів було винесено 10 питань: 1. Звіт ОСОБА_1 за 2019 р., за січень-березень 2020 р.; 2. Звіт інвентаризаційної комісії за період листопад 2020 - січень 2021; 3. Припинення повноважень правління ГБК «Сирена» (минула каденція); 4. Вибори правління ГБК «Сирена» (нова каденція); 5. Вибори ревізійної комісії ГБК «Сирена» та інші. По пункту 5 порядку денного прийнято рішення про обрання персонального складу ревізійної комісії ГБК «Сирена», призначено головою ревізійної комісії ГБК «Сирена» ОСОБА_2 (а.с. 18-19).
Рішенням ревізійної комісії ГБК «Сирена», оформленим протоколом № 2/21 від 30.10.2021, призначено внутрішню документальну перевірку (п. 3) (а.с. 19-20).
За результатами перевірки (ревізії), викладеними в акті ревізійної комісії ГБК «Сирена» від 14.01.2022, витрати кооперативу на юридичні/адвокатські послуги в період 2013-2020 р.р. за актами виконаних робіт на суму 94450 грн. визнано необґрунтованими, ці витрати є збитками та підлягають стягненню (поверненню) з члена кооператива Середенка В.І. в бюджет кооперативу (а.с. 2-21).
Із виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.02.2022 вбачається, що цього дня в реєстрі внесено запис № 1000261070017004060 про те, що керівником ГБК «Сирена» є ОСОБА_3 , представником - ОСОБА_2 (а.с. 17-18).
Рішенням правління ГБК «Сирена», оформленим протоколом № 6/22 від 06.08.2022, ухвалено підготувати та подати судовий позов на відшкодування збитків ГБК «Сирена», завданих ОСОБА_1 за договорами по юридичним/адвокатським послугам за участі ОСОБА_4 на загальну суму 94450 грн. (а.с. 21-22).
Відповідно до складеного позивачем реєстру договорів про надання консультаційних та юридичних послуг, актів прийому-передачі послуг до цих договорів, відповідачем як особисто, так і як представником кооперативу, за період з 01.11.2013 по 10.02.2020 укладено як з адвокатом ОСОБА_4 так і з Приватним підприємством «Гарант Права», директором якого є ОСОБА_4 , 58 договорів про надання правової допомоги на загальну суму 115850 грн., на їх виконання згідно з актами прийому - передачі наданих послуг з бюджету кооперативу виплачено виконавцю 94450 грн. (а.с. 116-119). До реєстру додано копії цих договорів і актів, із них вбачається, що їх предметом було надання адвокатом кооперативу юридичних консультацій, складання проектів установчих та інших ділових і процесуальних документів, господарських договорів, представництво в судах (а.с. 27-116).
До відзиву на позов на підтвердження викладених в ньому обставин відповідач додав письмові докази, із яких вбачається таке.
Рішеннями загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена», оформленими протоколом № 3 від 25.02.2017, згідно з повісткою дня, зокрема: затверджено звіти голови правління кооперативу ОСОБА_1 за 2015, 2016 роки, затверджено кошторис кооперативу на 2017 рік; обрано правління і ревізійну комісію кооперативу в новому складі, до складу нового правління обрано ОСОБА_1 , його ж обрано головою правління на новий термін; затверджено зміни до статуту кооперативу; постановили, що голова правління має право підписувати договори на суму до 17000 грн., а більше - з рішення правління або загальних зборів кооперативу. Серед інших питань вказано членам кооперативу ОСОБА_3 і ОСОБА_5 в короткий термін узаконити побудований без дозвільних документів бокс (а.с. 149-156).
Із протоколу загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» № 1 від 16.02.2019 вбачається, що головою правління кооперативу ОСОБА_1 була оголошена реєстрація присутніх членів кооперативу та було встановлено відсутність кворуму. Разом з тим зборами під головуванням ОСОБА_6 , при секретарі ОСОБА_5 прийнято рішення про обрання складу уповноважених осіб, визначено дату та час проведення зборів уповноважених осіб (а.с. 157).
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.01.2019 у справі № 711/6059/16-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 07.05.2019 і постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.12.2019, частково задоволено позови ОСОБА_7 і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_8 до Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена». Визнано незаконним рішення правління кооперативу, оформлене протоколом № 6 від 28.11.2016, в частині відмови ОСОБА_2 у прийнятті в члени кооперативу, в іншій частині позову ОСОБА_2 і третьої особи ОСОБА_8 - відмовлено. Представництво відповідача у справі здійснювали ОСОБА_1 і ОСОБА_4 (а.с. 158-163, 164-170, 171-178).
Із протоколу засідання правління ГБК «Сирена» № 3 від 07.08.2020 вбачається, що 15.05.2020 групою членів правління було відсторонено ОСОБА_1 від виконання обов'язків голови правління кооперативу і проведено виїмку документації кооперативу, у зв'язку з чим правлінням було обрано тимчасово виконуючого обов'язки голови правління і вилучену документацію передано йому (а.с. 193).
03.02.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 1000261070017004060 про те, що керівником ГБК «Сирена» є ОСОБА_3 , представником - ОСОБА_2 . Наказом голови правління ГБК «Сирена» від 23.02.2021 ОСОБА_2 прийнято на посаду юрисконсульта кооперативу, 01.03.2021 кооперативом в особі голови правління ОСОБА_3 укладено з ОСОБА_2 трудовий договір (а.с. 179, 180, 181, 182).
Отже, предметом позову у справі, що розглядається є вимога ГБК «Сирена» до Середенка В.І., заявлена на підставі ст.ст. 22, 1166 ЦК України, про стягнення збитків у розмірі 94450 грн., які є безпідставними витратами, завданими відповідачем позивачу, на оплату послуг адвоката Кулика А.О.
Спірні правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про кооперацію», який з урахуванням характеру спірних правовідносин, є спеціальним нормативним актом.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, п.п. 4, 5, 7, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Законом України «Про кооперацію» від 10.07.2003 № 1087-ІV з наступними змінами визначено правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні. Цим Законом встановлено зокрема наступне:
кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (абз. 2 ч. 1 ст. 2);
обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу (абз. 4 ч. 1 ст. 2);
кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності (ст.4 );
відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо (ч. 2 ст. 6);
кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами (ст.4 );
Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність (ч. 1 ст. 8);
Статут кооперативу зокрема повинен містити відомості про порядок формування, склад і компетенцію органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах (п. 9 ч. 2 ст. 8);
Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству (ч. 3 ст. 8);
членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство(ст.10 );
вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (ст.11 );
основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити (ч. 1 ст. 12);
основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків (ч. 2 ст. 12);
членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду (ст.13);
вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу (ч. 1 ст. 15);
до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу (ч. 2 ст. 15);
рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу (ч. 3 ст. 15).
виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п'ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу (ст. 16);
кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Порядок покриття завданих кооперативом збитків визначається його статутом. Члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу в межах внесеного ними паю, якщо інше не передбачено статутом кооперативу або законом. Кооператив не несе відповідальності за зобов'язаннями своїх членів (ст. 27).
Положення Статуту позивача узгоджуються з наведеними нормами Закону № 1087-ІV, зокрема в частині визначення прав і обов'язків членів кооперативу, повноважень органів управління кооперативу, їх діяльності.
Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними (постанова ВП ВС від 13.10.2020 у справі N 695/2665/16-ц).
В обґрунтування своєї вимоги позивач послався на норми статей 22, 1166 ЦК України.
Відшкодування позадоговірної шкоди, за своєю правовою природою є деліктною відповідальністю.
За положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України. Відповідно до цієї норми закону майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-ІV (далі також - Закон від 15.05.2003 № 755-ІV) встановлено, зокрема, таке:
державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру. (ч.ч. 1, 2 ст. 4);
державний реєстратор після внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця зобов'язаний сформувати реєстраційну справу. Реєстраційна справа має реєстраційний номер, який присвоюється при внесенні запису про проведення державної реєстрації до Єдиного державного реєстру. У реєстраційній справі юридичної особи зберігаються: документи, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, зокрема один екземпляр оригіналів установчих документів; документи, що подаються для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, зокрема один екземпляр оригіналів змін до установчих документів та/або один екземпляр установчих документів у новій редакції; документи, що подаються для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відокремлені підрозділи юридичної особи; документи, що подаються для заміни свідоцтва про державну реєстрацію; документи, що подаються для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи; документи, що подаються для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи; судові рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; документи, що подаються для внесення до Єдиного державного реєстру судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; копії повідомлень, зокрема про відмову у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів; документи про зміну місцезнаходження реєстраційної справи; копії виписок з Єдиного державного реєстру; судові рішення, що стали підставою для внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо припинення юридичної особи; заяви, запити про доступ до документів з реєстраційної справи; постанови про виїмку документів з реєстраційної справи, примірники протоколів виїмки та копії описів документів, які вилучені; судові рішення про витребування документів з реєстраційної справи, супровідні листи або документи, якими суд уповноважив осіб на їх одержання, копії описів документів, які вилучені; документи, що подаються для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі (ч.ч. 1-3 ст. 11);
відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17);
якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ч.ч. 1-3 ст. 18).
З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що відповідно до поданих представниками сторін виписок із Єдиного державного реєстру:
від 01.07.2014 - державна реєстрація юридичної особи позивача - Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» проведена 17.03.1999 року, ідентифікаційний код юридичної особи 22792088, перелік засновників (учасників) кооперативу складав 870 осіб; керівником та підписантом з 04.08.2013 року зареєстрований відповідач - Середенко В.І.
від 03.02.2022 - цього дня в реєстрі внесено запис № 1000261070017004060 про керівника ГБК «Сирена» - Флоря Г.І. і представника - Сергатого С.О.
Отже, протягом часу з 01.07.2014 до 03.02.2022 в Єдиному державному реєстрі була внесена інформація про відповідача як керівника юридичної особи позивача і ця інформація, відповідно до вимог Закону від 15.05.2003 № 755-ІV, є достовірною.
У відповідності до норм ст. 16 Закону України «Про кооперацію», положень пунктів 11.2., 11.3. Статуту позивача - Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена», рішення загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена», оформленого протоколом № 3 від 25.02.2017, відповідач як голова правління кооперативу був уповноважений укладати одноособово від імені кооперативу господарські угоди на суму до 17000 грн.
Усі договори, про які зазначається позивачем, зі сторони позивача укладені уповноваженою особою, зазначену суму не перевищують, в установленому законом порядку вони не змінювались, недійсними не визнавались, відтак з урахуванням норми ст. 204 ЦК України, є правомірними.
Лише той вчиняє шкоду, хто робить що-небудь, не маючи на це права.
Відтак, за обставин даного спору, в діях відповідача суд не вбачає повного складу правопорушення, відповідальністю за яке було б відшкодування спірних збитків, тому у задоволенні позову з цих підстав відмовляє повністю.
Іншою підставою заперечень проти позову відповідач навів пропуск позивачем строків давності для звернення до суду з цією вимогою до нього. Оскільки за попереднім висновком суд відмовляє у задоволенні позову до відповідача з підстав відсутності порушення стороною відповідача права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, тому заяву відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, як підставу відмови у задоволенні позову, суд залишає без задоволення.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормами Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом приймається рішення на підставі доказів, поданих обома сторонами.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.
Відповідно до частин 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів в Україні», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Враховуючи викладене, суд надає перевагу доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, його особистим поясненням і поясненням його представника в засіданнях суду, а позовні вимоги і з заявлених у позові підстав визнає необґрунтованими, недоказаними і у їх задоволенні відмовляє повністю.
Доводи позивача про внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації щодо нього як керівника ГБК «Сирена» на підставі підроблених документів, щодо інших зловживань відповідачем, внаслідок яких було спричинено спірні збитки, суд відхиляє через їх недоведеність і невідповідність встановленим обставинам справи.
На підставі статті 129 ГПК України понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору за подання позову покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 28.04.2025 року.
Суддя В.М. Грачов