Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" квітня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3936/24 (922/2547/24)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" ( 64508, Харківська обл., Сахновщинський р-н., с. Сугарівське)
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" ( 61024, м. Харків, вул. Пушкінська. буд. 80, офіс 13)
про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки"
за участю представників сторін:
позивача - Голован Я.І;
відповідача - Костиря Г.А
Приватне акціонерне товариство "Сахновщинське імені М.О. Ключки" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" про стягнення заборгованості у розмірі 2 375 925,42 грн., 3 % річних у розмірі 2 523 635,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 198 938,98 грн., пеня у сумі 2 295 311,50 грн.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № К0610 від 06.10.2020 року в частині повного та своєчасного розрахунку.
Ухвалою суду від 29.07.2024 року позовну заяву (вх. № 2547/24) залишено без руху. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху
31.07.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 18985/24) про долучення доказів сплати судового збору.
05.08.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 19631/24) про долучення документів.
05.08.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 19651/24) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04 вересня 2024 року о 12:15 год.
27.08.2024 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21396/24 від 27.08.2024 року).
Ухвалою суду від 02.09.2024 року клопотання представника відповідача викладене у відзиві на позовну заяву (вх. № 21396/24 від 27.08.2024 року) про участь в усіх судових засідань в режимі відео конференції - задоволено частково.
02.09.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№21899).
Ухвалою суду від 04.09.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, у зв'язку із його необґрунтованістю та безпідставністю.
16.10.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 26088/24), у якому останній, просить суд, прийняти дане клопотання та задовольнити. Відкласти розгляд справи № 922/2547/24 призначене на 16.10.2024 року об 11:40 год. на іншу дату у зв'язку виникненням технічних проблем у представника позивача, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 16.10.2024 року задоволено клопотання позивача (вх. № 26088 від 16.10.2024 року) про відкладення розгляду справи. Продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Підготовче засідання у справі відкладено на "30" жовтня 2024 р. о (б) 10:50 год. Зобов'язано позивача у строк по 29.10.2024 року виконати вимоги ухвали суду від 04.09.2024 року, та надати до суду оригінали документів. а саме: договору №К0610 від 06.10.2020 року; - видаткових накладних № 241 від 07.10.2020 року, № 242 від 08.10.2020 року, № 243 від 09.10.2020 року, № 244 від 10.10.2020 року, № 245 від 12.10.2020 року, № 260 від 16.11.2020 року, № 68 від 04.11.2020 року для огляду у судовому засіданні. Явку учасників справи у підготовче засідання визнано обов'язковою
Внаслідок ворожого обстрілу 28 жовтня 2024 року було пошкоджено будівлю Держпрому та приміщення в яких знаходиться Господарський суд Харківської області. У зв'язку з вказаними подіями, судове засідання призначене на 30.10.2024 о (б) 10:50 по вказаній справі не відбулось, у зв'язку із чим, ухвалою суду від 04 листопада 2024 року було знято з розгляду справу № 922/2547/24 та призначено розгляд підготовчого засідання на 13 листопада 2024 року о (б) 10:50 год.
05.11.2024 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 27763/24) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 06.11.2024 року заяву представника відповідача (вх. № 27763/24 від 05.11.2024 року) про участь в усіх судових засідань в режимі відеоконференції - задоволено частково.
13.11.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів (вх. № 28591/24).
Ухвалою суду від 13.11.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом продовжено строк розгляду справи на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою суду від 13.11.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 20 листопада 2024 року о (б) 13:30 год. Також, судом задоволено усне клопотання відповідача від 13.11.2024 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
20.11.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про ознайомлення із матеріалами справи (вх. № 29260/24).
Ухвалою суду від 20.11.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено усне клопотання про долучення оригіналів документів, витребуваних судом, до матеріалів справи та надано позивачу строк до 21.11.2024 до 13:00 год. для їх долучення.
Ухвалою суду від 20.11.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.11.2024 року о (б) 11:30 год. Також, судом задоволено усне клопотання відповідача від 20.11.2024 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
22.11.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 29397/24).
27.11.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 29866/24).
Ухвалою суду від 27.11.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 05 грудня 2024 року о(б) 14:00 год.
28.11.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи (вх. № 30047/24).
03.12.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява про призначення експертизи (вх. № 30352/24).
05.12.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 30613/24).
05.12.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про витребування інформації (вх. № 30617/24).
05.12.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 30620/24).
Ухвалою суду від 05.12.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 19 грудня 2024 року о(б) 10:30 год.
19.12.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення (вх. № 31884/24).
Ухвалою суду від 19.12.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відмовлено у задоволенні клопотанні позивача про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з тим, що останній не позбавлений права направити у судове засідання іншого представника.
Ухвалою суду від 19.12.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 19 грудня 2024 року о(б) 16:00 год. Також, судом задоволено усне клопотання відповідача від 19.12.2024 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 19.12.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом зобов'язано відповідача надати для огляду оригінали документів до суду.
Ухвалою суду від 19.12.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 25 грудня 2024 року о(б) 10:00 год.
25.12.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 32391/24) про передачу справи.
25.12.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 32402/24) про направлення справи №922/2547/24 для розгляду по суті в межах справи №922/3936/24.
25.12.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 32407/24) про долучення документів.
Ухвалою суду від 25.12.2024 року знято з розгляду справу № 922/2547/24 у зв'язку із оголошенням станом на час розгляду справи 25.12.2024 року у м. Харкові повітряної тривоги. Призначено підготовче засіданні на "30" грудня 2024 р. о(б) 16:00 год.
Ухвалою суду від 30.12.2024 заяву позивача від 25.12.2024 року вх. № 32391/24 про передачу справи та клопотання відповідача від 25.12.2024 року вх. № 32402/24 про направлення справи №922/2547/24 для розгляду по суті в межах справи №922/3936/24 - задоволено. Матеріали справи № 922/2547/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське ім. М. О. Ключки" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" про стягнення заборгованості у розмірі 2 375 925,42 грн., 3 % річних у розмірі 2 523 635,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 198 938,98 грн., пеня у сумі 2 295 311,50 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі № 922/3936/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське ім. М. О. Ключки".
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 2547/24 від 22.07.2024) передана на розгляд головуючому судді Усатому В.О.
Суд зазначив, що в межах справи №922/3936/24 ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2024, крім іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" (64508, Харківська обл., Красноградський р-н, село Сугарівське, код ЄДРПОУ 00851198). Визнано вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Магма Капітал" до боржника в розмірі 8 421 011,71 грн - основного боргу, 591 956,73 грн - пені та 24 224,00 грн - витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство. Введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки". Призначено розпорядником майна ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" арбітражного керуючого Бандолу Олександра Олексійовича (адреса для листування: АДРЕСА_1 , свідоцтво № 853 від 17.07.2013, РНОКПП НОМЕР_1 ).
25.12.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" за №74944.
Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна ; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь - яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спору про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Ухвалою суду від 07.01.2025 прийнято справу № 922/2547/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" до розгляду в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" №922/3936/24. Постановлено розгляд справи почати спочатку за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "04" лютого 2025 р. о 16:40. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відзивів. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам надати суду.
Присутній у судовому засіданні 04.02.2025 представник відповідача підтримав клопотання (вх.№30352 від 03.12.2024) про призначення у справі технічної експертизи документів.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заяву (вх.№30617 від 05.12.2024) про витребування доказів.
Протокольною ухвалою від 04.02.2025 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11.02.2025 о (б) 15:10.
Присутній у судовому засіданні 11.02.2025 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою суду від 11.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання суду на 20.03.2025 о (б) 10:20.
19.03.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№7071).
20.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№7219) про витребування додаткових доказів, та поставлення перед експертами додаткових питань, у разі задоволення судом клопотання відповідача про призначення у справі технічної експертизи документів.
Присутній у судовому засіданні 20.03.2025 представник відповідача підтримав клопотання (вх.№30352 від 03.12.2024) про призначення у справі технічної експертизи документів в повному обсязі.
В підготовчому засіданні 20.03.2025 представник позивача, заперечував проти задоволення клопотання про проведення експертизи, підтримав клопотання (вх.№30617 від 05.12.2024, вх.№7219 від 20.03.2025) про витребування додаткових доказів, та поставлення перед експертами додаткових питань, у разі задоволення судом клопотання відповідача про призначення у справі технічної експертизи документів.
Суд в підготовчому засіданні 20.03.2025 постановив протокольну ухвалу на підставі ст.ст. 42, 169, 177, п. 10 ч. 2 ст. 182, п. 4 ч. 5 ст. 232 ГПК України про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 20.03.2025 о 16:30 год.
В призначене на 20.03.2025 о 16:00 год. підготовче засідання сторони своїх повноважних представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 20.03.2025 в задоволенні клопотання відповідача (вх.№30352 від 03.12.2024) про призначення у справі технічної експертизи - відмовлено. Підготовче засідання відкладено на "01" квітня 2025 р. о 16:50.
Крім того , в вищезазначеній ухвалі судом зазначено, що враховуючи , що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача (вх.№30352 від 03.12.2024) про призначення у справі технічної експертизи, суд не вбачає підстав для розгляду клопотань позивача (вх.№30617 від 05.12.2024, вх.№7071 від 19.03.2025, вх.№7219 від 20.03.2025).
01.04.2025 до суду від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява (вх.№8113).
01.04.2025 до суду від позивача надійшла заява (вх.№8186) про повернення заявнику зустрічної позовної заяви.
Присутній у судовому засіданні представник позивача повідомив суд, що ним подані додаткові документи. Заявив усне клопотання про долучення їх до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Підтримав зустрічну позовну заяву в повному обсязі , просив суд прийняти її до спільного розгляду з первісним позовом.
Суд в підготовчому засіданні 01.04.2025 постановив протокольну ухвалу на підставі ст.ст. 42, 169, 177, п. 10 ч. 2 ст. 182, п. 4 ч. 5 ст. 232 ГПК України про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 03.04.2025 о 12:30 год.
02.04.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№8189) про долучення доказів.
02.04.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№8198) про долучення доказів до матеріалів справи, разом з клопотанням про поновлення строку для подання додаткових доказів.
03.04.2025 до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№8344) про поновлення строку на подання доказів.
Присутній у судовому засіданні 03.04.2025 представник позивача підтримав клопотання про поновлення строку для подання додаткових доказів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
03.04.2025 року, у відповідності до норми статті 233 Господарського процесуального кодексу України, судом було проголошено вступну та резолютивну частину ухвали, якою постановлено повернути зустрічну позовну заяву (вх. № 8113 від 01.04.2025) разом із доданими до неї матеріалами заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н".
Ухвалою суду від 03.04.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів, та у відповідності до вимог статті 119 Господарського процесуального кодексу України, поновлено позивачу строк на подання доказів, та долучено їх до матеріалів справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2025 о (б) 17:20.
Щодо клопотання представника позивача про поновлення строку для подання додаткових доказів суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з ч. 2, ч. 4 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів.
Як слідує з ч.ч. 1,3,4 ст. 166 ГПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк , встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Згідно з ч.ч 2,4,8 ст.80 ГПК України позивач, особи , яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Зі змісту статті 80 ГПК України вбачається, що процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Зави, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду , крім випадків, передбаченим цим Кодексом.
Водночас, як вже зазначено, представник позивача заявив клопотання про поновлення строку для подання додаткових доказів.
В обґрунтуванні поданого клопотання про поновлення строку представник позивача зазначає, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні " від 24.02.2022 №64/2022, Затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває і на даний час. Місто Харків та Харківська область знаходиться під постійними ворожими обстрілами з боку Російської Федерації , що унеможливлює вчасне подання до суду доказів.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Слід зазначити, що вирішення питання щодо поновлення строку, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України, перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Частиною четвертою статті 119 ГПК України передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на наведені у клопотанні обставини, поточну ситуацію, яка склалась в країні та зокрема в місті Харкові, беручи до уваги те, що представником позивача одночасно із клопотанням про поновлення строку подано додаткові докази , з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, враховуючи норми статей 7, 13 ГПК України, а також завдання та основні засади (принципи) господарського судочинства, визначені статтею 2 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення представнику позивача пропущеного строку для подання до суду додаткових доказів та долучення до матеріалів справи клопотань (вх.№8189, вх.№8198, вх.№8344).
08.04.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява (вх.№8667) про зупинення провадження у справі.
В обґрунтування вищезазначеного клопотання представник відповідача зазначає , що ТОВ ВКП "Восток -Н" подано до Господарського суду Харківської області позовну заяву №922/3936/24 (922/1219/25) до Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О.Ключки" про визнання недійсним Договору №К0610 від 06.10.2020 року між ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" та ТОВ ВКП "Восток-Н" разом з оформленими на його підставі видатковими накладними №241 від 07.10.2020 року, №242 від 08.10.2020 року, №243 від 09.10.2020 року , №244 від 10.10.2020 року , №245 від 12.10.2020 року , №260 від 16.11.2020 року, №68 від 04.11.2020 року, які є предметом спору у справі №922/3936/24 (922/2547/24) про стягнення заборгованості.
Присутній у судовому засіданні 08.04.2025 представник відповідача зазначив, що розгляд заяви про зупинення провадження у справі є передчасним , оскільки ухвалою суду від 08.04.2025 залишено без руху позовну заяву (вх.№1219/25 від 07.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" про визнання правочину недійсним, у зв'язку з чим заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. На задоволенні заяви (вх.№8667) про зупинення провадження у справі не наполягав.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви (вх.№8667) про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 08.04.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача (вх.№8667 від 08.04.2025) про зупинення провадження у справі, та на підставі ст.195, ч.2 ст.216, ст.232 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні до 15.04.2025 о (б) 17:40.
14.04.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява (вх.№9145) про зупинення провадження у справі №922/3936/24 (922/2547/24).
В обґрунтування вищезазначеної заяви відповідач зазначає , що у провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/3936/24 (922/1219/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «ВОСТОК - Н» до приватного акціонерного товариства «Сахновщинське імені М.О. Ключки» про визнання недійсним Договору №К0610 від 06.10.2020 року між ПрАТ «Сахновщинське імені М.О. Ключки» та ТОВ ВКП «ВОСТОК - Н» разом з оформленими на його підставі видатковими накладними: № 241 від 07.10.2020 року, № 242 від 08.10.2020 року, № 243 від 09.10.2020 року, № 244 від 10.10.2020 року, № 245 від 12.10.2020 року, № 260 від 16.11.2020 року, № 68 від 04.11.2020 року, які є предметом спору у справі №922/3936/24 (922/2547/24) про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.04.2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" (вхідний номер №1219/25 від 07.04.2025) до Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" прийнято до розгляду в межах справи №922/3936/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" та відкрито провадження у справі 922/3936/24 (922/1219/25).
При цьому, відповідач вказує, що відповідно до п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Присутній у судовому засіданні 15.04.2025 представник відповідача підтримав заяву (вх.№9145) про зупинення провадження у справі №922/3936/24 (922/2547/24) в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви (вх.№9145) про зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні 15.04.2025 протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача (вх. №9145 від 14.04.2025) про зупинення провадження у справі
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених в заявах по суті справи.
Представник відповідача заперечував проти позовну в повному обсязі, заявив усне клопотання про застосування строків позовної давності.
В судовому засіданні 15.04.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Щодо заяв представника відповідача (вх.№8667 від 08.04.2025, вх.№9145 від 14.04.2025) про зупинення провадження у справі №922/3936/24 (922/2547/24) суд зазначає наступне.
Стаття 177 ГПК України встановлює, що завданнями підготовчого провадження є:
1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;
3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;
4) вирішення відводів
5) визначення порядку розгляду справи;
6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
2. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
В свою чергу, як вже було зазначено судом вище, ухвалою суду від 03.04.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, крім іншого, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2025 о (б) 17:20.
Згідно ст. 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Частиною 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки, зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України на стадії її розгляду по суті заборонено нормами Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 922/3936/24 (922/2547/24) до набрання законної сили рішенням по справі №922/3936/24 (922/1219/25).
Суд окремо вважає необхідним зазначити, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
У пунктах 2, 4 частини 3статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях7,13 ГПК України, а тому господарські суди зобов'язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).
Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
06.10.2020 між ТОВ ВКП "Восток-Н" (Покупець, Відповідач) та ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О Ключки" (Постачальник, Позивач) укладено договір поставки №К0610 (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити Товар українського походження, врожаю 2020 року , на умовах, зазначених у цьому Договорі (надалі - Товар).
Згідно з п.2.2 Договору Датою поставки Товару вважається дата оформлення видаткової накладної на ім'я Покупця.
Відповідно до п.3.1 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем у грошовій формі впродовж 2-х банківських днів після настання усіх наступних подій: поставки Товару; надання Постачальником Покупцю документів , зазначених у п.2.5., 5.10 Договору. У разі ненастання зазначених подій та/або невиконання Постачальником умов Договору Покупець має право затримати оплату Товару, зокрема :
п.3.1.1 У випадку не реєстрації Постачальником податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до ст.201.1 ПКУ Покупець сплачує грошову суму в розмірі 80% вартості Товару, протягом 2 (двох) банківських з дати поставки Товару та надання копій документів зазначених у пункті 2.5 та 5.10;
п.3.1.2 Покупець сплачує грошову суму в розмірі 20% вартості Товару, протягом 2 (двох) банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст.201.1 ПКУ.
Згідно з п.3.2 Договору оплата за Товар здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника. Зобов'язання Покупця по оплаті вважаються виконаними з дати списання грошових коштів за поточного рахунку Покупця. Покупець не відповідає за можливу затримку із зарахуванням обслуговуючим банком Постачальника грошових коштів, переказаних Покупцем в якості оплати, на поточний рахунок Постачальника.
Відповідно до п.4.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору Покупець сплачує Постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який вона нараховувалась , від загальної вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання Покупцем свого зобов'язання за цим Договором.
Згідно з п. 4.10 Договору Сторони домовились встановити строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у 3 (три) роки.
Відповідно до п.5.5 Договору Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за ним. Дата підписання договору вказується у правому верхньому куті договору на першій сторінці, під заголовком договору. Сторони допускають можливість підписання договору сторонами в попередньо відсканованої однієї зі сторін і роздрукованої іншою стороною формі або відправленою за допомогою факсимільного зв'язку , при цьому отриманий документ має юридичну силу до моменту обміну сторонами його оригіналами з мокрими печатками і підписами сторін.
Позивач вказує, що на виконання та у відповідності до умов Договору поставки №К0610 від 06.10.2020 року Приватне акціонерне товариство "Сахновщинське імені М.О. Ключки" поставило відповідачу товар на загальну суму 2375925,42 грн.
В підтвердження зазначеного, позивачем долучено до позовної заяви наступні видаткові накладні:
1) Накладна №241 від 07.10.2020 на суму 269 666,76 грн.;
2) Накладна №242 від 08.10.2020 на суму 216 142,08 грн.;
3) Накладна №243 від 09.10.2020 на суму 247 473,60 грн.;
4) Накладна №244 від 10.10.2020 на суму 236 689,20 грн.;
5) Накладна №245 від 12.10.2020 на суму 239 697,48 грн.;
6) Накладна №260 від 16.11.2020 на суму 489 456,00 грн.;
7) Накладна №68 від 04.11.2020 на суму 676 800,00 грн.
Крім того, позивач вказує, що останнім було виписано та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, за Договором поставки №К0610 від 06.10.2020 року наступні податкові накладні:
1. № 8 від 07.10.2020р., на загальну суму 269 666,76 грн. з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН 9269905030 від 19.10.2020 р., з урахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 02.11.2020 №1 до податкової накладної від 07.10.2020 №8;
2. №9 від 08.10.2020 р., на загальну суму 216 142,08 грн. з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН 9281847539 від 29.10.2020 р.;
3. №10 від 09.10.2020 р., на загальну суму 247 473,60 грн. з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН 9281918094 від 29.10.2020 р.;
4. №11 від 10.10.2020 р., на загальну суму 236 689,20 грн. з ПДВ № реєстрації в ЄРПН 9282491997 від 29.10.2020 р.;
5. №14 від 12.10.2020 р., на загальну суму 239 697,48 грн. з ПДВ № реєстрації в ЄРПН 9304446365 від 18.11.2020 р. ;
6. № 19 від 16.11.2020 р., на загальну суму 489 456,00 грн. з ПДВ зареєстровано в ЄРПН 01.12.2020 р.;
7. №20 від від 16.11.2020 р., на загальну суму 676 800,00 грн. з ПДВ зареєстровано в ЄРПН 01.12.2020 р.
Позивач стверджує, що станом на час подачі даного позову заборгованість за поставлений товар у розмірі 2 375 925,42 грн. відповідачем сплачена не була.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку та стягненню з відповідача грошових коштів у сумі 6 123 811,15 грн., з яких 2 375,42 грн - основний борг, 253 635,25 грн - сума 3% річних, 1 198 938,98 грн - сума інфляційних збитків, 2 295 311,50 грн - сума пені.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалось судом вище, 06.10.2020 між ТОВ ВКП "Восток-Н" (Покупець, Відповідач) та ПрАТ "Сахновщинське ім. М.О Ключки" (Постачальник, Позивач) укладено договір поставки №К0610 (надалі - Договір).
Судом встановлено, що вищезазначений Договір поставки №К0610 підписаний збоку позивача Головою правління - В.М Морозіковою та відповідача Директора - Німенського І.В та скріплені печатками останніх.
Відповідно до п.3.1 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем у грошовій формі впродовж 2-х банківських днів після настання усіх наступних подій: поставки Товару; надання Постачальником Покупцю документів , зазначених у п.2.5., 5.10 Договору. У разі ненастання зазначених подій та/або невиконання Постачальником умов Договору Покупець має право затримати оплату Товару, зокрема :
п.3.1.1 У випадку не реєстрації Постачальником податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до ст.201.1 ПКУ Покупець сплачує грошову суму в розмірі 80% вартості Товару, протягом 2 (двох) банківських з дати поставки Товару та надання копій документів зазначених у пункті 2.5 та 5.10;
п.3.1.2 Покупець сплачує грошову суму в розмірі 20% вартості Товару, протягом 2 (двох) банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст.201.1 ПКУ.
Судом встановлено , що на виконання умов Договору поставки №К0610 від 06.10.2020 позивачем було поставлено на адресу відповідача товар на суму 2 375 925,12 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
1) Накладна №241 від 07.10.2020 на суму 269 666,76 грн.;
2) Накладна №242 від 08.10.2020 на суму 216 142,08 грн.;
3) Накладна №243 від 09.10.2020 на суму 247 473,60 грн.;
4) Накладна №244 від 10.10.2020 на суму 236 689,20 грн.;
5) Накладна №245 від 12.10.2020 на суму 239 697,48 грн.;
6) Накладна №260 від 16.11.2020 на суму 489 456,00 грн.;
7) Накладна №68 від 04.11.2020 на суму 676 800,00 грн.
Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні підписані збоку позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та скріплені печатками останніх.
Крім того, судом встановлено, що позивачем на виконання Договору поставки №К0610 від 06.10.2020 року було виписано та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних наступні податкові накладні:
1. № 8 від 07.10.2020р., на загальну суму 269 666,76 грн. з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН 9269905030 від 19.10.2020 р., з урахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 02.11.2020 №1 до податкової накладної від 07.10.2020 №8;
2. №9 від 08.10.2020 р., на загальну суму 216 142,08 грн. з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН 9281847539 від 29.10.2020 р.;
3. №10 від 09.10.2020 р., на загальну суму 247 473,60 грн. з ПДВ., № реєстрації в ЄРПН 9281918094 від 29.10.2020 р.;
4. №11 від 10.10.2020 р., на загальну суму 236 689,20 грн. з ПДВ № реєстрації в ЄРПН 9282491997 від 29.10.2020 р.;
5. №14 від 12.10.2020 р., на загальну суму 239 697,48 грн. з ПДВ № реєстрації в ЄРПН 9304446365 від 18.11.2020 р. ;
6. № 19 від 16.11.2020 р., на загальну суму 489 456,00 грн. з ПДВ зареєстровано в ЄРПН 01.12.2020 р.;
7. №20 від 16.11.2020 р., на загальну суму 676 800,00 грн. з ПДВ зареєстровано в ЄРПН 01.12.2020 р.
З урахуванням вищевикладеного, відповідно до умов Договору поставки №К0610 від 06.10.2020 року відповідач повинен був оплатити товар в строк встановлений договором - протягом двох банківських днів, з дня реєстрації податкових накладних:
- за накладною №241 від 07.10.2020 на суму 269 666,76 грн. до 21.10.2020 включно.;
- за накладною №242 від 08.10.2020 на суму 216 142,08 грн. до 02.11.2020 включно ;
- за накладною №243 від 09.10.2020 на суму 247 473,60 грн. до 02.11.2020 включно;
- за накладною №244 від 10.10.2020 на суму 236 689,20 грн. до 03.11.2020 включно;
- за накладною №245 від 12.10.2020 на суму 239 697,48 грн. до 20.11.2020 включно;
- за накладною №260 від 16.11.2020 на суму 489 456,00 грн. до 03.12.2020 включно;
- за накладною №68 від 04.11.2020 на суму 676 800,00 грн. до 03.12.2020 включно.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що на видатковій накладній №68 від 04.11.2020 в графі "Договір" стоїть номер Договору "010421 С від 01.04.2021", в накладній №260 від 16.11.2020 не зазначений номер Договору , тобто вказано інший номер договору, аніж той, в межах якого була здійснена поставка товарів за вказаними у позові видатковими накладними, або не зазначений номер договору зовсім.
Проте, у наданих позивачем видаткових накладних зазначено найменування товару та ціну товару за 1 одиницю без ПДВ, а також загальну вартість з ПДВ. У наданому до позовної заяви Договору поставки №К0610 від 06.10.2020 також узгоджено сторонами конкретне найменування товару та ціну за 1 одиницю товару без ПДВ.
Суд зазначає, що наявність помилок чи описок у первинних бухгалтерських документах не свідчать про їх недійсність. Тобто певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його, як доказу здійснення господарської операції (наведені висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 821/589/17).
Також слід прийняти до уваги практику Верховного суду, який у своїй Постанові від 24 січна 2019 року по справі № 924/234/18 зазначив наступне:
Відтак висновки судів про доведеність матеріалами справи факту поставки позивачем відповідачеві товару за видатковою накладною №327 від 19.09.2017 визнаються обґрунтованими враховуючи зокрема і те, що недоліки при складанні первинних документів, що фіксують господарську операцію, за їх наявності, не можуть стати безумовною підставою для звільнення контрагента від обов'язку оплатити вартість отриманих товару, робіт чи спожитої послуги.
Колегія суддів звернула увагу відповідача на те, що певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції (такі висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17).
У справі №904/2357/20 у Постанові від 21 серпня 2020 року Верховний Суд наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування ''вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
З наданих позивачем видаткових накладних №68, №260 та Договору поставки №К0610 прямо вбачається, що повністю співпадають найменування товару та ціна за одиницю товару, тобто, незалежно від того, що на самій видатковій накладній вказаний інший номер Договору, така видаткова накладна складена саме на виконання Договору поставки №К0610 від 06.10.2020.
Відповідач заперечує проти стягнення заборгованості у даній справі, посилаючись, крім іншого, на положення ст.207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони, пунктом 2 тієї ж статті передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. На думку відповідача , Договір поставки №К0610 від 06.10.2020, наданий позивачем до матеріалів справи не відповідає вимогам зазначених статей Цивільного Кодексу України, які регламентують порядок оформлення правочину у письмовій формі, бо збоку відповідача Договір поставки №К0610 від 06.10.2020 - не підписувався та печаткою не скріплювався.
Суд не приймає вказані доводи відповідача, з огляду на наступне.
Зі змісту наданих суду накладних та Договору поставки вбачається, що з боку відповідача договір та видаткові накладні підписані Німенським І.В , який згідно з даних ЄДРЮОФОПГФ є уповноваженою особою відповідача - керівником юридичної особи, який може вчиняти дії від імені юридичної особи.
Судом встановлено , що у спірних правовідносинах наявний відбиток печатки відповідача - ТОВ "ВКП "Восток-Н" як на договорі поставки №К0610 від 06.10.2020 так і на накладних №241 від 07.10.2020, №242 від 08.10.2020, №243 від 09.10.2020, №244 від 10.10.2020, №245 від 12.10.2020, №260 від 16.11.2020, №68 від 04.11.2020.
Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на документи, що фіксують здійснення господарських операцій (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі №911/2502/22 від 04.07.2024).
Наявність печатки на акті, за умови відсутності доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати та/або доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, є додатковим аргументом на користь того, що підписання такого акту відповідало волі особи, від імені якої підписано документ та проставлено печатку.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 №918/780/18.
Також судом враховано правові висновки Верховного Суду з вищезгаданого питання, що викладені, зокрема у постановах: від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, згідно з якими, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа; від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, за змістом якої відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Верховний Суд у справах №915/878/16 та №905/49/15 вказав, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на видаткових накладних, заперечення відповідача щодо неможливості ідентифікації осіб, які прийняли товар не можуть бути взяті судом до уваги, за відсутності доказів її незаконного вибуття або незаконного використання її іншою особою. Саме відповідач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором.
Верховний суд у постанові від 07.11.2024 у справі № 925/727/22 з посиланням на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 29.04.2015 у справі №903/679/14 (провадження № 3-77гс15), зазначив, що накладна є документом, який засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин, а тому у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що печатка ТОВ "ВКП Восток-Н" була загублена відповідачем, викрадена , або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. Так, відповідачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів із заявами про викрадення чи підробки печатки.
Крім того, суд звертає увагу що Приватне акціонерне товариство "Сахновщинське імені М.О. Ключки" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" про стягнення заборгованості у розмірі 2 375 925,42 грн., 3 % річних у розмірі 2 523 635,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 198 938,98 грн., пеня у сумі 2 295 311,50 грн. - 22.07.2024 року. Ухвалою суду від 12.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Тобто, саме з 12.08.2024 відповідач був обізнаний про відкриття провадження у даній справі. А тому суд приходить до висновку, що відповідач не був позбавлений можливості протягом розумного строку звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, зокрема з позовом про визнання Договору поставки №К0610 недійсним, у разі якщо вважав за необхідне. Натомість відповідач порушив перед судом питання про зупинення провадження у даній справі тільки на стадії розгляду справи по суті. Таким чином, оскільки, зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України на стадії її розгляду по суті заборонено нормами Господарського процесуального кодексу України, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 922/3936/24 (922/2547/24) до набрання законної сили рішенням по справі №922/3936/24 (922/1219/25).
Окрім того, суд враховує у даному разі правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20, у якій зазначено, що відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Судом встановлено, що в даному випадку відповідачем не порушувалось питання про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Щодо тверджень відповідача про відсутність підстав для виникнення податкових зобов'язань , а отже і відсутність підстав відповідно до п.201.1, ст.201 ПК України, для складання податкових накладних суд зазначає наступне.
Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - ПК України), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 зазначив, що податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте, не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару (надання послуг) та їх прийняття.
При цьому, слід зазначити, що за результатами перегляду справи в касаційному порядку об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй поставові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, не вбачала підстав для відступу від висновку колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладеного у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи № 922/2081/19 про те, що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції, але його конкретизувала: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто, в даному випадку, господарська операція зі спірного договору поставки товару відображена в податковому обліку постачальника (сторін спору) на підставі видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи. Відповідачем не надано доказів того, що ним, надавалися до центрального рівня ДПС України уточнювальні декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту Приватним акціонерним товариством "Сахновщинське імені М.О. Ключки" в межах договору поставки № К0610 від 06 жовтня 2020 року.
Окремо суд звертає увагу, що наказом Державної служби статистики від 20.01.2020 року № 52 введено в дію форму державного статистичного спостереження № 29-сг (річна) "Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду. Із зазначеного звіту можливо встановити наступні відомості: посівну площу, відведену під кожну сільськогосподарську культуру, обсяг виробництва у початково оприбуткованій масі, у масі після доробки.
Зокрема, із долученого до матеріалів справи звіту вбачається, що у 2020 році обсяг виробництва кукурудзи становив 7 101,90 центнер, що значно перевищує обсяг поставленого Відповідачу товару. Зазначений обсяг виробництва кукурудзи також підтверджується поданою Позивачем формою № 37-сг (місячна) "Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур" станом на 1 жовтня 2020 року та 1 листопада 2020 року.
Факт проведення посівної компанії сільськогосподарської продукції кукурудзи у 2020 році на орендованих Позивачем земельних ділянках також підтверджується звітом про посівні площі сільськогосподарських культур № 4-сг за 2020 рік.
Отже, з форм державного статистичного спостереження, можливо встановити, що у 2020 році на земельних ділянках, які перебувають у користування Позивача, проводилася посівна компанія кукурудзи, а обсяг її виробництва перевищує обсяг поставленого Відповідачу товару, що додатково підтверджує можливість здійснення та реальність господарських операцій за договором поставки.
Факт перебування у розпорядженні Позивача достатнього об'єму сільськогосподарського виробництва кукурудзи на дату здійснення поставок товару Відповідачу також підтверджується долученими до матеріалів справи журналами вагової (75-а), відомостями руху зерна та іншої продукції (СГ ф.80), СГ ф.87.
В сукупності наведеного вбачається, що господарські операції з поставки товару в межах Договору поставки №К0610 від 06 жовтня 2020 року є реальними, відбулися насправді, та знаходять своє відображення в бухгалтерському і податковому обліку, адже підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.
В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми заборгованості за Договором поставки №К0610 від 06.10.2020 року або спростували суму заявлену до стягнення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми основної заборгованості, судом встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично не вірно.
Судом здійснено власний розрахунок та встановлено, що до стягнення підлягає сума основної заборгованості за Договором поставки №КО610 від 06.10.2020 у розмірі 2 375 925,12 грн., в решті нарахованої суми основної заборгованості у розмірі 0,30 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 253 635,25 грн. - суми 3% річних та 1 198 938,98 грн. - суми інфляційних збитків , суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 253 635,25 грн. - суми 3% річних та 1 198 938,98 грн. - суми інфляційних збитків.
Так, приписами ст. 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд враховує, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.
Враховуючи передбачені умовами Договору поставки №КО610 від 06.10.2020 строки розрахунків за товар, перевіривши надані позивачем розрахунки, з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 253 635,25 грн. - суми 3% річних та 1 198 938,98 грн. - суми інфляційних збитків.
Щодо вимог про стягнення 2 295 311,50 грн. пені, суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст. ст.549,611,625 ЦК України.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.4.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору Покупець сплачує Постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який вона нараховувалась , від загальної вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання Покупцем свого зобов'язання за цим Договором.
Згідно з п. 4.10 Договору Сторони домовились встановити строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у 3 (три) роки.
Відповідно до п.4.11 Договору сторони домовились, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України збільшити строк нарахування штрафних санкцій до 3 (трьох) років від дня коли зобов'язання мало бути виконаним.
Перевіривши надані позивачем розрахунок суми пені у розмірі 2 295 311,50 грн., з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 2 295 311,50 грн. - суми пені.
Щодо усного клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 257 Цивільного кодексу України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ст.258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як вже було встановлено судом вище, порушення права позивача виникло з 22.10.2020, що і вважається початком перебігу строку позовної давності.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 від 11.03.2020 на усій території України було введено карантин та запроваджено відповідні обмежувальні заходи.
Постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236, від 17.21.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423 та від 25.04.2023 № 383 дія карантину продовжувалася по 30.06.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до Закону України від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Так, розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п.12, відповідно до якого - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України доповнено п.7, в якому визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Також, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Відповідно до п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.
Враховуючи вищевикладене, строки позовної давності щодо стягнення заборгованості по зобов'язанням відповідача є такими, що не сплинули.
Враховуючи викладене, суд вважає доводи відповідача про сплив строку позовної давності безпідставними та необґрунтованими, а строки позовної заяви такими, що не підлягають застосуванню, у зв'язку з чим в задоволенні усного клопотання відповідача про застосування строків позовної давності суд вважає за необхідне відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача у розмірі 91 857,16 грн., в решті у розмірі 0,01 грн. залишає за позивачем.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" ( 61024, м. Харків, вул. Пушкінська. буд. 80, офіс 13, код ЄДРПОУ 24272981) на користь Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" ( 64508, Харківська обл., Сахновщинський р-н., с. Сугарівське, код ЄДРПОУ 00851198) 6 123 810,85 грн. з яких: сума основної заборгованості - 2 375 925,12 грн., 3% річних - 253 635,25 грн., інфляційні нарахування - 1 198 938,98 грн., пеня - 2 295 311,50 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н" ( 61024, м. Харків, вул. Пушкінська. буд. 80, офіс 13, код ЄДРПОУ 24272981) на користь Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О. Ключки" ( 64508, Харківська обл., Сахновщинський р-н., с. Сугарівське, код ЄДРПОУ 00851198) судовий збір у розмірі 91 857,16 грн.
В решті вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Сахновщинське імені М.О. Ключки" (64508, Харківська обл., Сахновщинський р-н., с. Сугарівське).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Восток-Н"( 61024, м. Харків, вул. Пушкінська. буд. 80, офіс 13).
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано 25.04.2025.
Суддя В.О. Усатий