про відмову у видачі судового наказу
29.04.2025м. СумиСправа № 920/582/25
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув матеріали заяви № б/н від 28.04.2025 (вх. № 2442 від 28.04.2025)
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги»,
до боржника: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України,
про видачу судового наказу
Суть питання, що вирішується ухвалою суду.
28.04.2025 заявник звернувся до суду та просить видати судовий наказ про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України заборгованості по договору №08803773/2024/14-КЕС про закупівлю товарів від 19.01.2024 в розмірі 135720,38 грн з яких: 122 584,54 грн - заборгованість за спожиту електроенергію за серпень 2024 року, 2213,79 грн - 3% річних від простроченої суми, 10 922,05 грн - інфляційне збільшення суми боргу, а також 242,24 грн витрат зі сплати судового збору.
Після дослідження матеріалів заяви, суд дійшов висновку, що заявнику необхідно відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Порядок та форма звернення з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України (надалі - ГПК України), зокрема, розділом II «Наказне провадження».
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.
Згідно з п.п. 4, 5 ч.2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, зазначена вимога заявника не є безспірною вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором у розумінні частини першої статті 148 ГПК України, тому також стосовно неї судом не може бути видано судовий наказ.
Безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати обґрунтованого сумніву у наявності спору про право та факту належності права вимоги. Отже, вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів, ні те, що ці вимоги випливають саме з умов договору.
В обґрунтування своїх вимог заявник, зокрема, посилається на п. 5.10 договору №08803773/2024/14-КЕС про закупівлю товарів від 19.01.2024 , відповідно до якого Споживач зобов'язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, на підставі Акту та виставленого Постачальником рахунку на оплату, у строк, що не перевищує 5 (п'ять) робочих днів з моменту підписання Акту приймання-передачі, але в будь якому випадку не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після закінчення розрахункового періоду.
Надання рахунку за електричну енергію та Акту приймання-передачі електричної енергії здійснюється відповідно шляхом відправлення зазначених документів на поштову адресу, що зазначена у договорі.
У той же час, серед додатків до заяви про видачу судового наказу Акти приймання-передачі не вказані та до заяви не додані.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, коли заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Дослідивши подані в обґрунтування заяви докази, суд встановив, що заяву подано з порушенням вимог ст. 150 ГПК України, а саме - заявником до заяви не додано документи, які відповідно до п. 5.10 Договору №08803773/2024/14-КЕС про закупівлю товарів від 19.01.2024, укладеного між заявником та боржником, підтверджують факт постачання електричної енергії - актів приймання-передачі.
Таким чином, суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Суд також роз'яснює заявнику, що відповідно до ч. 1. ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 21, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 148, 152, 153, 154, 234, 235 ГПК України, суд
1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою № б/н від 28.04.2025 (вх. №2442 від 28.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до боржника: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про видачу судового наказу.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 29.04.2025.
Суддя О.Ю. Резніченко