вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"22" квітня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/1157/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Агаєвій Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства "Деметра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (Болгарія)
про стягнення заборгованості в сумі 2 701 615,00 грн
у судове засідання представники сторін не з'явились;
Суть спору.
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов ПП "Деметра" до ТОВ "Органік Інвест Біо Захист" (Болгарія) про стягнення 70 000,00 євро, що еквівалентно 2 701 615,00 грн - заборгованість за договором купівлі-продажу №230523/03 від 23.05.2023.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.05.2023 ПП "Деметра" та ТОВ "Органік Інвест Біо Захист" уклали договір купівлі-продажу №090323/02, відповідно до умов якого (з урахуванням змін), продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти у власність товар, а саме - ентомофаг Trihogramma evanescens Westwood, кількістю 70 000,00 грам.
На виконання умов договору, покупець перерахував на користь продавця грошові кошти у розмірі 70 000 євро в якості попередньої оплати за товар.
Однак продавець не виконав свої зобов'язання стосовно передачі (поставки) товару покупцеві, та не повернув грошові кошти у зв'язку із непоставкою товару.
16.06.2023 покупець та продавець уклали угоду про розірвання договору купівлі-продажу №090323/02 від 23.05.2023. Цією угодою сторони передбачили обов'язок продавця повернути покупцеві всі сплачені грошові кошти.
А проте, свої зобов'язання з повернення коштів продавець не виконав.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на позов, передбаченим ст. 165 ГПК України, а відтак суд на підставі ч.2 ст. 178, ч.9 ст. 165 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі.
15.11.2023 позовна заява ПП "Деметра" надійшла до Господарського суду Рівненської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024, справу №918/1157/23 розподілено для розгляду судді Церковній Н.Ф.
Ухвалою суду від 27.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати її за правилами загального позовного провадження.
У ході розгляду справи, ухвалою від 19.03.2024 підготовче засідання відкладено на 25.09.2024, а провадження у справі - зупинено на підставі п.4 ч.1 ст. 228 ГПК України (до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів).
В той же час, у судовому засіданні 19.03.2024 встановлено відсутність доказів вручення ТОВ "Органік Інвест Біо Захист" (Organic Invest Bio Protection Ltd) копії позовної заяви та копії ухвали суду від 27.11.2023 (докази досі не повернулись).
Станом на 25.09.2024, справа №918/1157/23 зупинена та перебуває на стадії підготовчого провадження. При цьому, в матеріалах справи наявні докази вручення відповідачу виклику, а також інших матеріалів справи, які направлялись (надійшли від компетентного органу іноземної держави 14.06.2024 - під час перебування судді Церковної Н.Ф. на лікарняному).
Поряд з цим, суддя Церковна Н.Ф. перебуває у щорічній відпустці до 24.10.2024 року.
З метою дотримання передбаченого законодавством строку розгляду справи, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024, справу №918/1157/23 розподілено для розгляду судді Романюк Ю.Г.
Як вбачається із матеріалів заяви, відповідач є іноземною юридичною особою, зареєстрований в Республіці Болгарія за адресою: с. Дойренці, 5550, Область Ловеч; Муніципалітет Ловеч, вул. Местность Зад Баіра, № 2; має ідентифікаційний код юридичної особи 206399323).
Ухвалою від 30.09.2024 справу прийнято до свого провадження судом у новому складі, провадження у справі - поновлено, підготовче засідання у справі призначено на 25.03.2025, повідомлено сторін, що судове засідання для розгляду справи по суті буде призначено на 22.04.2025, зупинено провадження у справі до надходження відповіді від іншого суду або іншого компетентного органу Республіки Болгарія про виконання судового доручення щодо вручення відповідачу ухвали суду від 30.09.2024 року.
У відповідності до ч.14 ст. 32 ГПК України, розгляд справи розпочато спочатку.
30.09.2023, для належного повідомлення відповідача про призначення судових, відповідно до умов Договору між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах від 2004 року, судом було складено відповідне доручення для компетентного суду Республіки Болгарія (для вручення документів).Позивачем надано належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на українську мову копій вище перелічених документів.
07.10.2024, судом на адресу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції міста Львів, з метою подальшої передачі до Міністерства юстиції України, надіслано по 3 (три) нотаріально засвідчені примірники документів по справі № 918/1157/23 (належним чином засвідчений переклад на болгарську мову копії ухвали Господарського суду Рівненської області від 30.09.2024; належним чином засвідчений переклад на болгарську мову Доручення про вручення документів та Підтвердження про вручення від 07.10.2024) для вручення відповідачу.
27.11.2024 від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду надійшов лист про виконання доручення Господарського суду Рівненської області про вручення документів ТОВ "Органік Інвест Біо Захист". Як слідує з долучених документів - відповідачу вручено копії документів, які було надіслано Господарським судом Рівненської області.
Отож, на момент проведення підготовчого судового засідання 25.03.2025, справа №918/1157/23 була зупинена та перебувала на стадії підготовчого провадження. При цьому, в матеріалах справи наявні докази вручення відповідачу виклику, а також інших матеріалів справи, які направлялись.
Ухвалою від 18.03.2025 представнику позивача надано можливість приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 25.03.2025 провадження у справі - поновлено, підготовче провадження у справі - закрито, призначено справу до розгляду по суті на 22.04.2025. Також, зобов'язано позивача надати суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на українську мову копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, а саме: "разпореждане №583" від 14.06.2024, "сьобщение" від 21.05.2024, "разписка" від 06.06.2024.
09.04.2025 від позивача надійшло клопотання про надання документів, на виконання ухвали від 25.03.2025.
25.03.2025, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, сторони не забезпечили явку у судове засідання уповноважених представників, причин неявки не повідомили, що за умовами ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Так, позивач повідомлявся про хід розгляду справи через електронний кабінет, зареєстрований у системі "Електронний суд", що за умовами ч.11 ст. 242 ГПК України, вважається належним повідомленням сторони про час і дату судового засідання.
Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою: місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. п.1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").
Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
На переконання суду, сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
23.05.2023 ПП "Деметра" (позивач/покупець) та ТОВ "Органік Інвест Біо Захист" (відповідач/продавець) уклали договір купівлі-продажу №230523/03, відповідно до предмету якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти у власність товар, а саме - ентомофаг Trihogramma evanescens Westwood, кількістю 70 000,00 грам.
Згідно з п. 3.2. Договору покупець сплачує вартість товару передоплатою у розмірі 100%, згідно чинного Договору.
Покупець, або третя сторона, має право оплатити вартість товару у євро. (п.3.3. Договору).
Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №2 від 3005.2023 позивач сплатив на рахунок відповідача 70 000 євро.
Водночас як вбачається із матеріалів справи, товар в обумовлений строк відповідачем так і не було поставлено.
16.06.2023 ПП "Деметра" (позивач/покупець) та ТОВ "Органік Інвест Біо Захист" (відповідач/продавець) уклали угоду №1 про розірвання Договору купівлі-продажу №230523/03 від 23.05.2023, у п.1 якої узгодили, що у зв'язку із наявністю обставин, які зумовили подальшу відсутність потреби покупця у товарі, сторони дійшли до спільної згоди достроково припинити (розірвати) дію договору з 16.06.2023.
Пунктом 2 вказаної угоди сторони встановили, що у зв'язку з достроковим припиненням (розірванням) дії договору продавець зобов'язується невідкладно, але не пізніше 10 календарних днів з дня припинення (розірвання) дії договору, визначеного у пункті 1 цієї угоди про розірвання, повернути покупцеві всі сплачені покупцем грошові кошти на користь продавця у якості попередньої оплати за товар згідно п.3.1. договору, а саме 70 000,00 євро.
Відтак судом встановлено, що відповідач мав виконати свій обов'язок стосовно повернення грошових коштів не пізніше 26.06.2023 включно.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач не повернув грошові кошти в розмірі 70 000,00 євро, що еквівалентно 2 701 615,00 грн на день звернення з позовною заявою (38,5945 грн)
Стосовно права держави, яке застосовується до спірних правовідносин.
Як слідує з матеріалів заяви, відповідач є іноземною юридичною особою, зареєстрований в Республіці Болгарія за адресою: с. Дойренці 5550, Область Ловеч; Муніципалітет Ловеч, вул. Местность Зад Баіра, №2, має єдиний ідентифікаційний код 206399323.
01.06.2023 сторонами правочину укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін і доповнень до Договору купівлі - продажу №230523/03 від 23.05.2023, у пункті 2 якої сторони погодились внести зміни до п. 7.2. Договору, виклавши його у редакції наступного змісту: "7.2. сторони підписанням цього договору домовились, що у випадку неможливості врегулювання спірних питань за допомогою переговорів між сторонами, усі спори, розбіжності чи вимоги, котрі виникають з цього договору та/або у зв'язку з ним, у тому числі, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню в судах України за встановленою підвідомчістю та підсудністю таких спорів в державі Україна".
Тобто, сторонами правочину погоджено угоду, за умовами якої спори щодо вказаного правочину мають вирішуватися в судах України, мова судового розгляду українська (п.3 додаткової угоди № 1 від 20.03.2023).
Право, яке застосовується до цього договору є матеріальне та процесуальне право держави Україна (п.4 додаткової угоди №1 від 20.03.2023.).
Відповідно до п. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч.2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.
Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст 365 ГПК України).
Відповідно до ст. 366 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.
Конвенція про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах, укладена 02.07.2019 в м. Гаага, набрала чинності для України 01.09.2023. Учасником цієї Конвенції також є Республіка Болгарія.
Так, відповідно до положень ст. 5 цієї Конвенції, судове рішення може бути визнано та виконано у разі дотримання однієї з таких вимог (серед іншого) - судове рішення постановлено щодо договірних зобов'язань і ухвалено судом держави, в якій виконання таких зобов'язань відбулося або повинно було відбутися відповідно до угоди сторін, чи права, застосовуваного до договору, за відсутності погодженого місця виконання, за винятком випадку, коли діяльність відповідача стосовно операції очевидно не становить цілеспрямованого та істотного зв'язку з цією державою (підп. (i), (ii) п. g) ч.1 ст. 5 Конвенції).
Також Україна ратифікувала Конвенцію про угоди про вибір суду, яка набрала чинність для України 01.08.2023. Республіка Болгарія також є учасником цієї Конвенції.
Ця Конвенція застосовується у міжнародних справах до виключних угод про вибір суду, укладених у цивільних чи комерційних справах.
Відповідно до положень ст. 3 цієї Конвенції, для цілей цієї Конвенції "виключна угода про вибір суду" означає угоду, укладену двома або більше сторонами, яка укладена або підтверджена документально, та визначає - для цілей вирішення спорів, що виникли або можуть виникнути у зв'язку з конкретними правовідносинами - суди однієї договірної держави або один чи декілька визначених судів однієї договірної держави із виключенням юрисдикції будь-яких інших судів. Виключна угода про вибір суду, яка є частиною договору, повинна розглядатися як угода, що не залежить від інших умов договору. Дійсність виключної угоди про вибір суду не може бути оскаржена лише на тій підставі, що договір не є дійсним.
Стаття 5 цієї Конвенції визначає юрисдикцію обраного суду. Так, суд або суди договірної держави, визначені у виключній угоді про вибір суду, мають юрисдикцію для вирішення спору, до якого застосовується ця угода, за винятком випадків, коли угода є недійсною за законодавством цієї держави (пункт 1). Суд, що має юрисдикцію згідно з пунктом 1, не може відмовити (пункт 2).
Також, Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції про угоди про вибір суду".
Зокрема новою ст. 4-1 "Вибір суду" Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з такими правовими відносинами.
Відповідно до ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, окрім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Суд констатує, що угода про вибір суду, укладена сторонами цього спору, не містить найменування конкретного суду України, на розгляд якого може бути переданий спір. Водночас вказана угода містить формулювання такого суду як суд України за встановленою підвідомчістю та підсудністю таких спорів у державі Україна. Угода про вибір суду зокрема передбачає вирішення спорів пов'язаних із виконанням та припиненням договору купівлі-продажу Договору купівлі - продажу №230523/03 від 23.05.2023 в судах України.
Спір стосується виконання угоди укладеної між юридичними особами, а тому спір підвідомчий господарському судочинству.
Статтею 27 ГПК України передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч.5 ст. 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Суд ураховує, що предметом спору є стягнення на користь позивача коштів, сплачених як попередня оплата. Таке зобов'язання встановлено за домовленістю сторін угодою від 15.05.2023 про розірвання договору купівлі-продажу №230523/03 від 23.05.2023.
Відповідно до п. 4 ч.1, 2 ст. 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з нормами абз. 3 ч.2 ст. 197 ГК України у разі якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управнена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону.
З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що даний спір підсудний Господарському суду Рівненської області відповідно до положень ч.5 ст. 29 ГПК України, оскільки місцем виконання договору є місцезнаходження кредитора, тобто позивача.
Суд також зазначає, що у цьому конкретному випадку відсутні підстави для висновків про forum non conveniens (незручне місце розгляду справи). Forum non conveniens, як правова доктрина, передбачає можливість суду призупинити або відхилити розгляд справи, якщо він вважає, що інший суд буде більш прийнятним для розгляду справи.
Однак суд вважає, що можливість розгляду даної справи у Господарському суді Рівненської області ґрунтується на зобов'язаннях України набутих внаслідок ратифікації Конвенції про угоди про вибір суду та на погодженні судової юрисдикції сторонами цього спору. Суд також ураховує місцезнаходження особи, яка ініціювала судовий розгляд у спорі щодо виконання зобов'язання зі сплати грошових коштів на її користь. А тому Господарський суд Рівненської області не може вважатися незручним місцем розгляду справи.
Суд застосував роз'яснення Міністерства юстиції України про необхідність враховувати застереження запитуваної країни. Так зокрема Республіка Болгарія вимагає, щоб документ, який подається, був написаний або супроводжений перекладом на болгарську мову.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Як унормовано положеннями ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У силу вимог ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з нормами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з приписами ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За результатами розгляду спору суд встановив, що продавець не виконав зобов'язання з поставки товару, доказів поставки обумовленого товару сторони суду не надали.
Надалі, сторони уклали додаткову угоду про розірвання договору, якою сторони передбачили зобов'язання продавця повернути покупцю 70 000,00 євро, сплачених як попередня оплата. Повернення коштів мало відбутися протягом 10 календарних днів з дня припинення (розірвання) дії договору. Таким чином строк для повернення суми попередньої оплати встановлено по 26.06.2023 (включно).
Однак матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем суми попередньої оплати у розмірі 70 000,00 євро.
Грошовою одиницею України є гривня (ч.1 ст. 99 Конституції України). Але закони України не встановлюють заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст. 192 ЦК України). Тобто гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (ч.1 ст. 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію з цього приводу у постанові від 4 липня 2018 року в справі № 14-134цс18. Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц).
З урахуванням наведеного суд робить висновок, що позов про стягнення з відповідача 70 000,00 євро, що станом на час пред'явлення позову становить 2 701 615,00 грн, підлягає до задоволення в повному обсязі.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, за результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову і про стягнення з відповідача на користь позивача 70 000,00 євро боргу, що станом на час пред'явлення позову становить 2 701 615,00 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 40 524,23 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №258 від 14.11.2023, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (Organic Invest Bio Protection Ltd) (Республіка Болгарія, с. Дойренці, 5550, Область Ловеч; Муніципалітет Ловеч, вул. Местность Зад Баіра, № 2; ідентифікаційний код юридичної особи 206399323) на користь Приватного підприємства "Деметра" (Україна, 35162, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Бокійма, вул. Онуфрієнка ім., 1к; код ЄДРПОУ 32631554) 70 000 (сімдесят тисяч) євро, що еквівалентно 2 701 615 (два мільйони сімсот одна тисяча шістсот п'ятнадцять) грн 00 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Інвест Біо Захист" (Organic Invest Bio Protection Ltd) (Республіка Болгарія, с. Дойренці, 5550, Область Ловеч; Муніципалітет Ловеч, вул. Местность Зад Баіра, № 2; ідентифікаційний код юридичної особи 206399323) на користь Приватного підприємства "Деметра" (Україна, 35162, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Бокійма, вул. Онуфрієнка ім., 1к; код ЄДРПОУ 32631554) 40 524 (сорок тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн 23 коп. - судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 29 квітня 2025 року.
Суддя Ю.Г.РОМАНЮК