"17" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/79/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу №916/79/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця Грищенка Максима Олеговича
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеса Маркет Плюс»
про визнання факту неможливості користування майном, визнання відсутності права орендодавця на отримання орендної плати, стягнення 21 876,60 грн.
за участю представників:
від позивача: Грубник Д.Л. /ордер серія АІ №1599754 від 25.11.2024/
від відповідача: Бачинська А.Ю. /ордер серія АІ №1399755 від 24.05.2023/
Фізична особа-підприємець Грищенко Максим Олегович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеса Маркет Плюс», в якому просить суд:
- визнати факт неможливості користування орендарем Фізичною особою-підприємцем Грищенком Максимом Олеговичем через обставини, за які він не відповідає, нерухомим майном, загальною площею 391 кв.м, за договором оренди нерухомого майна №20/22 від 16.02.2022 сторонами якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Одеса Маркет Плюс» як орендодавець та Фізична особа-підприємець Грищенко Максим Олегович як орендар протягом всього строку дії договору з дати його підписання сторонами 16.02.2022 по дату його розірвання за рішенням суду 29.04.2024;
- визнати відсутність права орендодавця Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеса Маркет Плюс» за договором оренди нерухомого майна №20/22 від 16.02.2022 на отримання від орендаря за вказаним договором Фізичної особи-підприємця Грищенка Максима Олеговича орендної плати протягом всього строку дії договору з дати його підписання сторонами 16.02.2022 по дату його розірвання за рішенням суду 29.04.2024, на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК у зв'язку з неможливістю використання орендарем майна через обставини, за які він не відповідає;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеса Маркет Плюс» на користь Фізичної особи-підприємця Грищенка Максима Олеговича грошові кошти отримані та збережені орендодавцем без достатньої правової підстави в сумі 21876,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактичною не передачею орендованих приміщень після підписання акта приймання-передачі.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Грищенка Максима Олеговича прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.02.2025.
04.02.2025 за вх.№3914 господарським судом одержано відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 19.02.2025, за участю представників сторін, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою закрито підготовче провадження та судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 12.03.2025.
У судовому засіданні 12.03.2025, за участю представників сторін, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою оголошено перерву до 07.04.2025.
02.04.2025 за вх.№10594/25 господарським судом одержано клопотання відповідача про приєднання доказів.
У судовому засіданні 07.04.2025 судом постановлено ухвалу, без оформлення окремого документу, якою залишено без розгляду клопотання відповідача за вх.№10594/25 від 02.04.2025, оскільки відповідачем не доведено підстав неможливості подання вказаного доказу на стадії підготовчого провадження, із врахуванням того, що посилання позивача на те, що на другий поверх ведуть лише одні сходи наведені у позові та посилання відповідача на те, що до кожної групи приміщень на другому поверсі ведуть окремі сходи, що відображені на план-схемах наведені у відзиві на позов. Також у судовому засіданні 07.04.2025 судом було оголошено перерву до 17.04.2025.
У судовому засіданні 17.04.2025 за участю представників сторін судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Стислий виклад позиції позивача:
- 16.02.2022 позивачем ФОП Грищенком М.О. (орендар) та відповідачем ТОВ «Одеса Маркет Плюс» (орендодавець) було підписано договір оренди нерухомого майна №20/22. Проте після підписання акту приймання-передачі відповідач не надав позивачу фактичного доступу до приміщень з площею зазначеною в акті, як не надав доступ до будь-яких інших приміщень за адресою, вказаною в спірному договорі оренди.
- Факт відсутності доступу позивача до спірних приміщень, та перешкоджання доступу до них підтверджуються відеозаписами, на яких зафіксовано спробу позивача потрапити на другий поверх будівлі, та факт його недопуску; повідомленням судового експерта Чорної Ю.П. від 12.02.2024 про неможливість надання висновку; заявою Грищенка М.О. до ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області про злочин від 09.02.2024, додаток 15, 16, 17, 18, 19 до позову.
- Загальна площа нежитлових приміщень в об'єкті нерухомості з реєстраційним номером 2502101251100 за адресою пр. Добровольського 122/1А у м. Одеса, що належать відповідачу становить 2087,2 кв.м. Площа підвалу за технічним паспортом становить 141,1 кв.м. Площа першого поверху становить 1047,3 кв.м., другого поверху 898,8 кв.м.
На момент подачі цього позову, ТОВ «Омега» використовує під супермаркет «Varus» приміщення наступних площ: 500 кв. м. на першому поверсі за договором оренди (орендодавець - ТОВ «Одеса Маркет Плюс»); 891 кв.м. на першому та другому поверсі за договором суборенди (орендодавець ФОП Грищенко О.В.); 555,10 кв.м. на другому поверсі за договором суборенди (орендодавець Мельник О.В.).
Тобто загальна площа приміщень першого та другого поверху, які перебувають в оренді ТОВ «Омега» становить 1946,1 кв.м. що дорівнює площам першого та другого поверху за технічним паспортом.
Вказані обставини підтверджуються копіями відповідних договорів оренди та суборенди, а також копією технічного паспорта об'єкта нерухомості з реєстраційним номером 2502101251100 за адресою пр. Добровольського 122/1А у м. Одеса.
- Є очевидним, що позивач не може використовувати та фізично повернути відповідачу об'єкт, який не перебував та не перебуває в його володінні та користуванні, та яким володіє та користується ТОВ «Омега» за іншими договорами, що укладені із відповідачем напряму (договір оренди) та через фізичних осіб-підприємців (договори суборенди).
- Позивачем було сплачено на користь відповідача з прив'язкою до спірного договору грошові кошти, 21876,60 грн., з призначенням платежу «оплата згідно договору №20/22 від 16.02.22р. від ФОП Грищенко М.О.».
Обставини за яких здійснювалась ця оплата безпосередньо пов'язані з Грищенко О.В., яка діяла від імені відповідача та вела з позивачем діалог щодо припинення спірного договору.
Грищенко О.В. переконала позивача що необхідною умовою розірвання є сплата вищезазначених сум, та підписання актів надання послуг, про які зазначалось вище.
Але після здійснення оплат та підписання актів, додаткову угоду про розірвання договору йому відповідач йому не повернув. Тобто було вчинено обман, який на цей час має наслідком тривалі судові спори.
Таким чином, Грищенко О.В, як особою, що фактично контролює товариство, та номінальним директором ТОВ «Одеса Маркет Плюс», фактично було створено умови для неможливості визнання спірного договору неукладеним, та штучно створено умови для висунення до Грищенко О.В. грошових вимог за спірним договором.
- Внаслідок непередачі йому майна, впродовж всього строку дій спірного договору, позивач був позбавлений можливості використання орендованих площ через обставини за які він не відповідає.
- Після розірвання спірного договору оренди судом, позивач зобов'язаний повернути спірне майно за актом, але зробити цього не може у зв'язку з тим, що таке майно ніколи йому фактично не передавалось і ним не використовувалось з причин, що від позивача не залежать.
При цьому, фактичний стан речей, тобто неможливість використання спірного майна, не відповідає обставинам, зафіксованим в акті приймання-передачі, оскільки акт підписувався у м. Києві, а доступ до приміщень мав бути наданий у м. Одеса, і наданий позивачу відповідачем не був. В свою чергу, це зумовлює можливість пред'явлення відповідачем до позивача необґрунтованих грошових вимог, що випливають зі спірного договору, включаючи плату орендну плату, штрафні санкції, включаючи неустойку згідно ст. 785 ЦК.
- Наявна матеріально-правова заінтересованість позивача в усуненні правової невизначеності між сторонами, що обумовлена недоліками самого договору та недобросовісними діями відповідача, у визнанні факті відсутності у позивача можливості користування майном з причин, які не залежали від нього; визнанні відсутності права відповідача на отримання орендної плати за весь час дії спірного договору.
- На підставі положень ст. 1212 ЦК підлягають стягненню з відповідача грошові кошти, що сплачені за спірним договором внаслідок введення позивача в оману і на отримання яких відповідач не мав права.
Стислий виклад позиції відповідача:
- На виконання договору оренди 16.02.2022 року сторонами підписаний Акт приймання-передачі до договору оренди нерухомого майна № 20/22 від 16.02.2022 року, відповідно до якого Відповідач передав, а Позивач прийняв у користування (оренду) за плату на строк зазначений в Договорі окреме визначене нерухоме майно - частину нежитлових приміщень площею 391,00 кв.м (загальна площа будівлі 2087,2 кв.м), яке розташоване за адресою: Одеська область, м.Одеса, пр.Добровольського, 122/1А. В Акті приймання-передачі від 16.02.2022 року сторони підтвердили, що об'єкт оренди знаходиться у задовільному стані та потребує проведення ремонтно-будівельних (опоряджувальних) робіт, необхідних орендарю для використання об'єкту оренди у відповідності до мети орендного користування, визначеної Договором оренди. Зазначене свідчить про те, що об'єкт оренди був визначений сторонами та оглянутий орендарем ФОП Грищенком М.О.
- Сторони в процесі укладання договору вибрали та погодили, площу, поверх та які саме конкретні приміщення зі складу всієї будівлі передаються в оренду.
Сама по собі подальша передача приміщень в суборенду свідчить про те, що на момент підписання Договору суборенди у Позивача було абсолютно чітке розуміння, які саме приміщення, передані йому в користування і які він передає в користування за договором суборенди.
Протягом всього терміну дії Договору оренди (більше 2-х років), ФОП Грищенко М.О. жодного разу не звертався до Відповідача з приводу того, що йому не зрозуміло, які саме приміщення йому передані в оренду.
- Протягом всього терміну дії Договору оренди ФОП Грищенко М.О. не звертався до Відповідача з проханням надати доступ до приміщення, заявами щодо неможливості користуватися предметом оренди чи з позовом про усунення перешкоди в користуванні орендованим майном до суду.
- Єдиним доказом, який Позивач подав на підтвердження неможливості доступу до приміщень є відеоролики, зняті Позивачем, які на думку Відповідача не є належним доказом неможливості доступу Позивача до об'єкту оренди.
- Станом на момент проведення відеозйомки Позивачем були укладені наступні договори оренди: Договір 20/22 від 16.02.2022, укладений з ФОП Грищенко М.О., згідно якого передано у строкове платне користування частину нежитлових приміщень, які знаходяться на другому поверсі, площею 391кв.м. (кінцевий суборендар ТОВ «ОМЕГА»), Договір № 701/2404-2 від 10.05.2023 року, укладений з ТОВ «ОМЕГА», згідно якого передано у строкове платне користування частину нежитлових приміщень, які знаходяться на першому поверсі, площею 500кв.м., Договір №10/05/23-1 від 10.05.2023 року, укладений з ФОП Грищенко О.В., згідно якого передано у строкове платне користування частину нежитлових приміщень, які знаходяться на першому поверсі, площею 547,3кв.м. та другому поверсі 343,7 кв.м., всього -891 кв.м. (кінцевий суборендар ТОВ «ОМЕГА»). Вільна площа, що не передана в оренду складала 305,2 кв.м., з них на ІІ поверсі вільна площа складала 164,1 кв.
Отже, площі на другому поверсі були передані в оренду ФОП Грищенко М.О. (391 кв.м) та ФОП Грищенко О.В. (343,7 кв.м).
Площі, що перебували в оренді ФОП Грищенко М.О., на план-схемі знаходяться ліворуч (на план-схемі позначені косою лінією), а площі, що перебувають в оренді ФОП Грищенко Ольги Володимирівни знаходяться праворуч.
При цьому до кожної групи приміщень на другому поверсі ведуть окремі сходи, що відображені на план-схемах.
- Зміст наданих Позивачем відеофайлів може підтверджувати лише обставини, які існували на дату відеозйомки, яка відбулась як сам Позивач зазначає 09.02.2024 році, після ухвалення господарським судом Одеської області рішення про розірвання договору оренди № 20/22 від 16.02.2022 року. Тобто, в будь-якому випадку надані відеофайли не підтверджують ту обставину, що Позивач не міг користуватися об'єктом оренди з моменту укладення договору оренди і до ухвалення рішення у справі.
- Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які Позивач просить стягнути як безпідставно набуті, набуті Відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
- Орендодавцем ТОВ «ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС» не заявлялись вимоги про стягнення орендної плати за період після розірвання договору. В зв'язку з тим, що після набрання законної сили рішенням господарського суду Одеської області від 17.01.2024 року про розірвання Договору оренди, ФОП Грищенко М.О. не повертав об'єкт оренди, Відповідач самостійно здійснив огляд приміщень, що передані в оренду. За результатами огляду було встановлено, що приміщення знаходиться у задовільному стані, речей орендаря ФОП Грищенка Максима Олеговича в приміщенні не виявлено, про що складено Акт огляду об'єкта оренди від 04.06.2024. Після набрання законної сили рішенням господарського суду Одеської області від 17.01.2024 року про розірвання Договору оренди (29.04.2024 року) та фактичного повернення приміщення, ТОВ «ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС» уклало Договір оренди №250724-01 від 25.07.2024 року з ФОП Мельник О.В. щодо частини нежилого приміщення площею 555,10 кв.м, яке розташоване за адресою: Одеська область, м.Одеса, пр.Добровольського, 122/1А.
Тобто, новий договір оренди щодо приміщень, які орендував ФОП Грищенко М.О., був укладений майже через 3 місяці після набрання законної сили рішенням суду про розірвання Договору оренди № 20/22 від 16.02.2022 року.
- Вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.
- У правовідносинах сторін відсутня правова невизначеність та відсутні обов'язкові умови для заявлення позову про відсутність права на стягнення оренди, оскільки в провадженні господарського суду Одеської області перебуває справа №916/4244/24 за позовом ТОВ «ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС» до ФОП Грищенка М.О. про стягнення орендної плати за Договором оренди нерухомого майна № 20/22 від 16.02.2022 року. У справі №916/4244/24 ФОП Грищенко М.О. заперечує проти вимог про стягнення орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, стверджуючи, що використання об'єкта оренди було неможливим. Отже, питання, чи має право ТОВ «ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС» вимагати сплати орендарем ФОП Грищенко М.О. орендної плати за весь строк дії Договору оренди, уже вирішується в процесі розгляду справи № 916/4244/24.
Обставини справи встановлені судом.
16.02.2022 між ТОВ «Одеса Маркет Плюс» (Орендодавець, відповідач) і ФОП Грищенко М.О. (Орендар, позивач) укладений договір оренди нерухомого майна №20/22, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстровано в реєстрі за №573, та згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування чистину нежитлових приміщень, площею 391 кв.м., (загальна площа 2087,2 кв.м.) яке розташоване за адресою Одеська обл., м. Одеса, проспект Добровольського 122/1А (далі за тестом - майно, що передається у Оренду).
Орендодавець є власником Об'єкта оренди на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 листопада 2021 року, посвідченого Ревою Н.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №1572. Право власності зареєстроване на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2502101251100, номер запису про право власності 44960664 (п.1.2. договору)
Відповідно до п.2.1. договору майно, що передається у оренду, буде використовуватися Орендарем для передачі в суборенду.
Згідно з п.п.3.1,3.2. договору Орендар сплачує орендну плату за користування майном, що передається в оренду. Розмір орендної плати за місяць оренди становить 54 740 грн. за місяць.
Відповідно до п.4.2.1 договору Орендодавець зобовязаний передати Орендарю в оренду майно, що передається в оренду, згідно з розділом 1 даного Договору за актом прийому-передачі майна.
Згідно з п.8.1. договору цей договір оренди набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.02.2029. Термін оренди обчислюється з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
В матеріалах справи наявний Акт приймання-передачі від 16.02.2022 до договору оренди нерухомого майна №20/22, підписаний ТОВ «Одеса Маркет Плюс» (Орендодавець) і ФОП Грищенко М.О. (Орендар), в якому зазначено, що:
- за цим Актом прийому-передачі Орендодавець передає, а Орендар приймає у користування (оренду) за плату та на строк зазначений у Договорі, окреме визначене нерухоме майно - частину нежитлових приміщень, площею 391,00 кв.м., (загальна площею 2087,2 кв.м.), яке розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Добровольського 122/1А (в подальшому - «Об'єкт Оренди»);
- Об'єкт Оренди знаходиться у задовільному стані та потребує проведення ремонтно- будівельних (опоряджувальних) робіт, необхідних Орендарю для використання Об'єкту оренди у відповідності до мети орендного користування, визначеної Договором оренди нерухомого майна № 20/22 від 16.02.2022 року. Підписанням цього Акту Орендодавець надає згоду Орендарю на проведення ремонтно-будівельних (опоряджувальних) робіт в Об'єкті оренди.
Тією ж датою, 16.02.2022 між ТОВ «Одеса Маркет Плюс» (Орендодавець, відповідач), ФОП Грищенко М.О. (Орендар, позивач ) та ТОВ «Омега» (Суборендар) укладений договір суборенди нерухомого майна №211299, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстровано в реєстрі за №536, та згідно з яким Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування Об'єкт суборенди: нежитлові приміщення, розміщені на другому поверсі Нежитлової будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського 122/1 А.
Згідно з п.1.2., п.1.3. договору площа об'єкта суборенди становить 391 кв.м. План-схема та межі Об'єкта суборенди відповідно до технічного паспорту на будівлю наведені в Додатку №1 до договору.
Відповідно до п.1.5 договору право користування об'єктом суборенди належить Орендарю на підставі Договору оренди нерухомого майнам №20/22 від 16.02.2022, укладеного між Орендодавцем - ТОВ «Одеса Маркет Плюс» та Орендарем ФОП Грищенко М.О., у якому передбачено право Орендаря передавати Об'єкт нерухомості в суборенду.
У п.2.1. договору встановлено, що цільове призначення Об'єкта суборенди - є організація та здійснення Суборендарем роздрібної торгівлі продовольчими товарами, непродовольчими товарами повсякденного вжитку, а також для складування товарів, для здійснення діяльності з переробки продовольчих товарів у фабрикати та напівфабрикати, виготовлення продовольчих товарів, для розміщення офісу Суборендаря.
Додатком №1 до договору суборенди є План -схема «Об'єкта суборенди» Графічне відображення план-схеми приміщення (з Технічного паспорту) Суборендної площі виділене червоною лінією - Другий поверх, яка підписана сторонами договору суборенди.
Додатком №2 до договору суборенди є форма акту приймання-передачі приміщення Об'єкту суборенди в суборендне користування /Зразок/.
Додатком №3 до договору суборенди є Розподільча відомість та перелік робіт Суборендаря і Орендаря.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі №916/2218/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС» до Фізичної особи - підприємця Грищенко Максима Олеговича, Товариства з обмеженою відповідальністю “ОМЕГА» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Грищенко Ольги Володимирівни у справі №916/2218/23 задоволено частково.
Розірвано Договір оренди нерухомого майна № 20/22 від 16.02.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС» та Фізичною особою - підприємцем Грищенко Максимом Олеговичем, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Погребняком О.А, зареєстрований в реєстрі за № 537.
Розірвано Договір суборенди нерухомого майна № 211299 від 16.02.2022 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС», Фізичною особою - підприємцем Грищенко Максимом Олеговичем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Погребняком О.А, зареєстрований в реєстрі за № 536.
Припинено в Державному реєстрі речових прав право оренди нерухомого майна - частини нежитлових приміщень площею 391,00 кв.м (загальна площа 2087,2 кв.м), яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Одеса, пр.Добровольського, 122/1А за Фізичною особою - підприємцем Грищенко Максимом Олеговичем.
Припинено в Державному реєстрі речових прав право суборенди нерухомого майна - частини нежитлових приміщень площею 391,00 кв.м (загальна площа 2087,2 кв.м), яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Одеса, пр. Добровольського, 122/1А за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА».
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Грищенко Максима Олеговича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСА МАРКЕТ ПЛЮС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 736 грн.
В матеріалах справи також наявні:
- Договір оренди нерухомого майна №160222 від 16.02.2021 укладений між ТОВ «Одеса Маркет Плюс» (Орендодавець) і ТОВ «Омега» (Орендар), який 16.02.2022 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстровано в реєстрі за №535, та згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування Об'єкт оренди нежитлові приміщення, розміщені на першому та другому поверхах нежитлової будівлі, що розташована на адресою м. Одеса, проспект Добровольського, 22/1 А, площею 1000 кв.м. План -схема та межі Об'єкта оренди відповідно до технічного паспорту на будівлю наведено у Додатку №1 до договору.
- Додаток №1 до договору оренди нерухомого майна №160222 від 16.02.2021 - План -схема «Об'єкта оренди» Графічне відображення план-схеми приміщення (з Технічного паспорту) Орендної площі виділене червоною лінією - Перший поверх та Другий поверх.
- Угода від 10.05.2023 про розірвання до договору оренди нерухомого майна №160222 від 16.02.2022, яка укладена між ТОВ «Одеса Маркет Плюс» та ТОВ «Омега», та яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А., та зареєстрована в реєстрі за №1197.
- Договір оренди нерухомого майна №10/05/23-1 від 10.05.2023 укладений між ТОВ «Одеса Маркет Плюс» (Орендодавець) і ФОП «Грищенко О.В. (Орендар), який 10.05.2022 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстровано в реєстрі за №1199, та згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового будинку, маазину, загальною площею 891 кв.м., яке розташоване на адресою м. Одеса, проспект Добровольського, 22/1 А, нежитлові приміщення загальною площею 2087,2 кв.м.
- Акт приймання-передачі від 10.05.2023 до договору оренди нерухомого майна №10/05/23-1.
- Договір оренди нерухомого майна №701/2404-2 від 10.05.2023 укладений між ТОВ «Одеса Маркет Плюс» (Орендодавець) і ТОВ «Омега» (Орендар), який 10.05.2023 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстровано в реєстрі за №1198, та згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування Об'єкт оренди: нежитлові приміщення, розміщені на першому поверсі нежитлової будівлі, що розташована на адресою м. Одеса, проспект Добровольського, 22/1 А, площею 500 кв.м. План -схема та межі Об'єкта оренди відповідно до технічного паспорту на будівлю наведено у Додатку №1 до договору.
- Додаток №1 до договору оренди нерухомого майна №701/2404-2 від 10.05.2023 - План -схема «Об'єкта оренди» Графічне відображення план-схеми приміщення (з Технічного паспорту) Орендної - Перший поверх.
- Договір суборенди нерухомого майна №701/2404-1 від 10.05.2023 укладений між ТОВ «Одеса Маркет Плюс» (Власник/Орендодавець, ФОП Грищенко О.В. (Орендар) та ТОВ «Омега» (Суборендар), який 10.05.2023 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстровано в реєстрі за №1200, та згідно з яким Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування Об'єкт суборенди: нежитлові приміщення, розміщені на першому та другому поверхах нежитлової будівлі, що розташована за адресою м. Одеса, проспект Добровольского,122/1А, площею 891 кв.м. План -схема та межі Об'єкта суборенди відповідно до технічного паспорту на будівлю наведено у Додатку №1 до договору.
- Додаток №1 до договору суборенди нерухомого майна №701/2404-1 від 10.05.2023 - План -схема «Об'єкта суборенди» Графічне відображення план-схеми приміщення (з Технічного паспорту) суборендної площі - Перший поверх та Другий поверх.
- Договір оренди нерухомого майна №250724-01 від 25.07.2024 укладений між ТОВ «Одеса Маркет Плюс» (Орендодавець) та ФОП Мельник О.В. (Орендар), який 25.07.2024 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстровано в реєстрі за №2167, та згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове користування чистину нежилого будинку, магазину, загальною площею 555,10 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення загальною площею 2087,2 кв.м.
- Додаток №1 до договору №250724-01 від 25.07.2024 - План приміщення.
- Договір суборенди нерухомого майна від 25.07.2024 укладений між ТОВ «Одеса Маркет Плюс» (Власник/Орендодавець), ФОП Мельник О.В. (Орендар) та ТОВ «Омега» (Суборендар), який 25.07.2024 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. та зареєстровано в реєстрі за №2168, та згідно з яким Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування Об'єкт суборенди: нежитлові приміщення, розміщені на другому поверсі нежитлової будівлі, що розташована за адресою м. Одеса, проспект Добровольского,122/1А, площею 555,1кв.м. План -схема та межі Об'єкта суборенди відповідно до технічного паспорту на будівлю наведено у Додатку №1 до договору.
- Додаток №1 до договору суборенди від 25.07.2024 - План -схема «Об'єкта суборенди» Графічне відображення план-схеми приміщення (з Технічного паспорту) суборендної площі -Другий поверх.
- Скріншот месенджеру щодо листування між Грищенко М.О. та Грищенко О.В.
- Пояснення, надані ФОП Грищенко О.В. в межах справи №916/2218/23.
- Повідомлення судового експерта Чорної Ю.П. про неможливість надання висновку згідно заяви від 07.02.2024.
- Заява про злочин, зареєстрована Відділом поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області №171 від 09.02.2024.
- Скріншоти з Інтернет-ресурсів.
- Лист від 26.12.2022 за вих.№2301/23 «Щодо договору оренди нерухомого майна №20/22 від 16.02.2022», який підписаний директором ТОВ «Одеса Маркет Плюс» підтверджено відсутність заборгованості та фінансових зобов'язань ФОП Грищенко М.О. перед ТОВ «Одеса Маркет Плюс» за договором оренди нерухомого майна №20/22 від 16.02.2022 станом на 23.01.2022.
- Акти надання послуг №32 від 31.12.2022, « 30 від 30.11.2022, №27 від 31.10.2022, №25 від 30.09.2022, №23 від 31.08.2022, №21 від 31.07.2022, №19 від 30.06.2022, №17 від 31.05.2022, №15 від 30.04.2022, №11 від 31.03.2022, №6 від 28.02.2022.
- Платіжна інструкція №0.0.2809520263.1 від 10.01.2023 про оплату ФОП Грищенко М.О. на користь ТОВ «Одеса Маркет Плюс» 21 876,60 грн.
- Технічний паспорт нежитлових приміщень площею 2087,2 кв.м., в житловому будинку №122/1А по пр. Добровольського, виготовлений КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості станом на 22.12.2008.
- Позовна заява у справі №916/4244/24, подана до Господарського суду Одеської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Маркет Плюс» до Фізичної особи-підприємця Грищенка Максима Олеговича про стягнення 1711772,10 грн заборгованості, з якої: сума основного боргу у розмірі 1420415,33 грн, сума пені у розмірі 47857,11 грн, сума 3 % річних у розмірі 65858,54 грн та сума інфляційних втрат розмірі 177641,17 грн.
Період заявленого ТОВ «Одеса Маркет Плюс» у справі №916/4244/24 основного боргу з орендної плати за договором оренди нерухомого майна №20/22 від 16.02.2022 - з 16.02.2022 по 29.04.2024.
05.02.2025 Господарським судом Одеської області ухвалено рішення у справі №916/4244/24, яким позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Грищенка Максима Олеговича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Маркет Плюс» суму основного боргу у розмірі 1420415,33 грн, суму пені у розмірі 47608,70 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 177641,17 грн, суму 3% річних у розмірі 65818,05 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 25672,25 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Згідно з усними поясненнями учасників справи, рішення Господарського суду Одеської області на даний час не набрало законної сили та переглядається в апеляційному порядку Південно-західним апеляційним господарським судом.
Висновки суду.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (п.5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (п.6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (п.48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (п.91), від 19.05.2020 у справі №922/4206/19 (п.43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п.88), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (п.55)).
У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив'язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.
Інше тлумачення відповідних норм призвело б до висновку, що законодавець свідомо встановив та допустив використання особою для захисту свого права "конкуруючих" способів захисту, що (на відміну від альтернативних способів захисту у випадках, визначених законодавчо) створює нічим не обмежену можливість послідовного неодноразового звернення за судовим захистом, ставлячи під сумнів остаточність судового рішення у конкретній справі та порушуючи принцип правової визначеності як складову верховенства права.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom) (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма (стаття 13 Конвенції) гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов'язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року, заява № 38722/02).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
Предметом спору у даній справі є:
- визнання факту неможливості користування орендарем - позивачем через обставини, за які він не відповідає, нерухомим майном, загальною площею 391 кв.м, за договором оренди нерухомого майна №20/22 від 16.02.2022 сторонами якого є відповідач як орендодавець та позивач як орендар протягом всього строку дії договору з дати його підписання сторонами 16.02.2022 по дату його розірвання за рішенням суду 29.04.2024;
- визнання відсутності права орендодавця відповідача за договором оренди нерухомого майна №20/22 від 16.02.2022 на отримання від орендаря за вказаним договором - позивача орендної плати протягом всього строку дії договору з дати його підписання сторонами 16.02.2022 по дату його розірвання за рішенням суду 29.04.2024, на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК у зв'язку з неможливістю використання орендарем майна через обставини, за які він не відповідає;
- стягнення з відповідача грошових коштів отриманих та збережених орендодавцем без достатньої правової підстави в сумі 21876,60 грн.
При цьому позивач посилається на те, що йому як орендарю фактично не передавались орендовані приміщення після підписання акта приймання-передачі.
Водночас як вище встановлено господарським судом, між сторонами існує спір у справі №916/4244/24 про стягнення орендної плати за договором оренди нерухомого майна №20/22 від 16.02.2022 за позовом ТОВ «Одеса Маркет Плюс» до ФОП Грищенко М.О.
При цьому сума основного боргу з орендної плати у справі №916/4244/24 заявлена за весь період дії договору оренди нерухомого майна №20/22 від 16.02.2022, з моменту його укладання сторонами -16.02.2022 до моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі №916/2218/23 про розірвання спірного договору оренди - 29.04.2024
В свою чергу, звертаючись з до господарського суду у даній справі з позовними вимогами про визнання факту неможливості користування позивачем через обставини, за які він не відповідає, спірним орендованим нерухомим майном протягом всього строку дії договору з дати його підписання сторонами 16.02.2022 по дату його розірвання за рішенням суду 29.04.2024 та про визнання відсутності права відповідача на отримання від позивача орендної плати протягом всього строку дії спірного договору, позивач обґрунтовує ці позовні вимоги прагненням усунути правову невизначеність між сторонами, що обумовлена недоліками самого договору та недобросовісними діями відповідача, у визнанні факті відсутності у позивача можливості користування майном з причин, які не залежали від нього; визнанні відсутності права відповідача на отримання орендної плати за весь час дії спірного договору, про що позивачем самостійно зазначено у позові.
Отже, у даному випадку йдеться про ефективність вимоги про визнання відсутнім права відповідача на одержання орендної плати, тобто не речового права, а права у зобов'язальних правовідносинах за спірним договором оренди.
Водночас, заявлений у цій справі позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом обставин, які мають юридичне значення (факту неможливості користування позивачем орендованим майном протягом всього строку дії договору) та не стосуються захисту цивільного права у спосіб, обраний позивачем, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав орендаря.
Більш того, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, який порушує провадження у справі за позовом, в основі якого правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.
Щодо позовних вимог в частині визнання відсутності права відповідача на отримання від позивача орендної плати протягом всього строку дії спірного договору, позивач також обґрунтовує ці позовні вимоги прагненням усунути правову невизначеність між сторонами, тобто прагне підтвердження судом певного факту - неможливості користування позивачем через обставини, за які він не відповідає, спірним орендованим нерухомим майном протягом всього строку дії договору з дати його підписання сторонами 16.02.2022 по дату його розірвання за рішенням суду 29.04.2024.
Обраний позивачем спосіб захисту інтересу у правовій визначеності при виконані договірних зобов'язань буде належним лише у разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Зокрема, у таких випадках: кредитор у правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право в межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
У разі якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора або кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №910/14224/20.
Як вище встановлено господарським судом, 05.02.2025 Господарським судом Одеської області ухвалено рішення у справі №916/4244/24, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Маркет Плюс» до фізичної особи-підприємця Грищенка Максима Олеговича задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Грищенка Максима Олеговича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Маркет Плюс» суму основного боргу у розмірі 1420415,33 грн, суму пені у розмірі 47608,70 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 177641,17 грн, суму 3% річних у розмірі 65818,05 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 25672,25 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Зі змісту рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 у справі №916/4244/24 вбачається, що період, за який позивач просить визнати факт неможливості користування спірним орендованим нерухомим майном та відповідно визнати відсутнім право відповідача на отримання від позивача орендної плати, повністю співпадає з періодом заявленого до стягнення у справі №916/4244/24 основного боргу з орендної плати.
Також зі змісту рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 у справі №916/4244/24 вбачається, що ФОП Грищенко М.О. у запереченнях на позовні вимоги про стягнення орендної плати посилається на ті ж обставини, що і у даній справі. Більш того, таким посиланням ФОП Грищенко М.О. вже надано оцінку господарським судом Одеської області у рішенні, яке зараз переглядається в апеляційному порядку Південно-західним апеляційним господарським судом.
Отже, враховуючи, що встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, та за наявності при цьому судового спору між сторонами про стягнення орендної плати, вимоги про визнання факту неможливості користування спірним орендованим нерухомим майном та відповідно визнання відсутності права на отримання орендної плати підлягають розгляду у справі про стягнення такої орендної плати.
При цьому господарський суд також виходить з того, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18.
За таких обставин, враховуючи наявність окремого спору про стягнення заборгованості з орендної плати у справі №916/4244/24 за такий самий період, як і у даній справі, під час розгляду якого мали місце посилання ФОП Грищенко М.О. на такі ж самі обставини неможливості користування як і в даній справі, господарський суд вважає, що вимоги про визнання факту неможливості користування спірним орендованим нерухомим майном та визнання відсутності права на отримання орендної плати фактично не направлені на усунення правової невизначеності між сторонами та є неналежним способом захисту прав позивача.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством/договором, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 43) та постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц).
Посилання позивача на те, що задоволення позову у даній справі дозволить усунути правову невизначеність щодо повернення орендованого майна відповідачу після його розірвання, господарський суд до уваги не приймає, оскільки такі посилання, не співпадають із предметом заявленого позивачем позову позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання факту неможливості користування позивачем через обставини, за які він не відповідає, орендованим нерухомим майном та визнання відсутності права відповідача на отримання орендної плати.
Щодо решти позовних вимог про стягнення грошових коштів отриманих та збережених орендодавцем без достатньої правової підстави в сумі 21876,60 грн., господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З аналізу наведеної норми для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи. Тобто обов'язковими передумовами є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №910/9742/21 (пункти 38-40).
Отже, враховуючи, що підставою набуття відповідачем коштів у розмірі 21876,60 грн., сплачених позивачем в якості орендної плати за період з 16.02.2022 по 05.01.2023 є договір оренди нерухомого майна №20/22 від 16.02.2022, який не визнано судом недійсним, та який розірваний рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2024 у справі №916/2218/23, правові підстави для застосування положень ст.1212 ЦК України у даному випадку відсутні.
З огляду на вищевикладене, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 21876,60 грн., а отже і про відмову у їх задоволенні.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити Фізичній особі-підприємцю Грищенку Максиму Олеговичу у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеса Маркет Плюс» про визнання факту неможливості користування майном, визнання відсутності права орендодавця на отримання орендної плати, стягнення 21 876,60 грн. у справі №916/79/25.
2.Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Фізичну особу-підприємця Грищенка Максима Олеговича.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 28.04.2025.
Суддя Г.Є. Смелянець