28 квітня 2025 року Справа № 915/1897/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “РОШЕН АРТ ТРЕЙД» (54034, Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Миру, буд. 2А/12; ідентифікаційний код 42847648, представник позивача: адвокат Славова О.А., АДРЕСА_1 )
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про: стягнення 23111,49 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “РОШЕН АРТ ТРЕЙД» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 14.12.2023 (вх. №16770/23 від 22.12.2023), в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича заборгованість на загальну суму 23111,49 грн, яка складається з: 7048,20 грн - основного боргу за договором поставки та оренди/суборенди №2164/22 від 13.07.2022, 512,88 грн - пені, 520,41 грн - 35% річних, 15030,00 грн - вартості втраченого торгівельного обладнання, а також 2684,00 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на правову допомогу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1897/23 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.01.2024 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
На виконання вимог ухвали суду від 04.01.2024, до господарського суду від позивача надійшла заява, сформована в системі “Електронний суд» 10.01.2024 (вх. №309/24 від 10.01.2024), про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
01.02.2024 відповідач ознайомився з матеріалами даної справи та подав до суду заяву від 02.02.2024 (вх. № 1383/24 від 02.02.2024), в якій посилаючись на ст. 176, ч. 4-6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив призначити справу у порядку загального позовного провадження та визначити відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 07.03.2024 залишено без задоволення заяву відповідача Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича від 02.02.2024 (вх. №1383/24 від 02.02.2024).
Відповідач отримав копію ухвали суду від 15.01.2024 - 19.01.2024, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600243877960, проте правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.
Так, ухвалою суду від 15.01.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Від відповідача в указаний строк відзив на позовну заяву не надійшов; як вже зазначено, поштове відправлення з ухвалою від 15.01.2024 про відкриття провадження у справі отримане відповідачем 19.01.2024.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 05.02.2024 включно.
Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
13.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “РОШЕН АРТ ТРЕЙД» (постачальник), з однієї сторони, та Фізичною особою-підприємцем Герасимовичем Олегом Вікторовичем (покупець), з іншої сторони, було укладено Договір поставки та оренди/суборенди №2164/22 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та умовах, визначених даним договором, поставити та передати у власність покупця кондитерські вироби, спеції та інше (далі - товар), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити його на умовах, визначених у Договорі (п.1.2. Договору).
Відповідно до п. 1.3. Договору кількість, асортимент, ціна товару та адреса доставки визначаються у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною Договору.
Ціна на товар вказується у видаткових накладних і являється узгодженою сторонами за умови присутності печаток обох сторін Договору. В цьому випадку видаткові накладні виконують функції специфікації. Якщо покупець являється фізичною особою або підприємцем, що не має печатки - накладні посвідчуються їх підписом, або підписом уповноваженої особи з відміткою “Працюю без печатки» (п. 2.1. Договору).
Товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на розрахунковий рахунок постачальника та/або готівковим внесенням оплати у касу постачальника (п. 2.4.Договору).
Оплата товару здійснюється протягом 6 (шести) днів з моменту прийняття товару покупцем (п. 2.5. Договору).
Згідно п. 2.6. Договору оплата поставленого товару може здійснюватися у формі, зокрема, - безготівкового розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника; - готівкового розрахунку, шляхом внесення грошових коштів у касу Постачальника (або іншим способом не забороненим законодавством).
Відповідно до п. 2.10. Договору, сторони зобов'язані за вимогою однієї з них здійснювати звіряння розрахунків в телефонному режимі та документально поштою. постачальник направляє покупцю поштою з повідомленням про вручення або через свого представника акт звіряння розрахунків за відповідний період.
Відмова покупця від проведення звірки взаєморозрахунків без обґрунтованих підстав дає право постачальнику скласти такий акт в односторонньому порядку. Такий акт має юридичну силу для обох сторін, приймається сторонами як беззаперечний доказ заборгованості покупця та є підставою для постачальника вимагати від покупця погашення боргу за отриманий товар та нарахування штрафних санкцій згідно з умовами, передбаченими цим Договором та діючим законодавством України. У разі неповернення і не підписання протягом 10 календарних днів направлених на адресу покупця оригіналів акта звіряння взаємних розрахунків і інших первинних документів, і за відсутності з боку покупця обґрунтованих письмових претензій до цих документів, товар вважається поставленим вчасно в належній комплектації і прийнятим покупцем (п. 2.11. Договору).
Відповідно до п. 3.3. Договору, доставка товару до складу покупця або до торгової точки покупця здійснюється засобами постачальника. Адреса поставки вказується у видатковій накладній та у додатку №1 до Договору. У разі розбіжності в цих документах, перевагу має видаткова накладна.
Відповідно до п. 3.6. Договору перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару. Товар вважається поставленим з моменту його передачі від постачальника покупцю за видатковими накладними. Накладні оформлюються відповідно до умов чинного законодавства, підписуються уповноважними представниками сторін із зазначенням посади та П.І.Б., а також (за необхідності) з відповідною відміткою “Працюю без печатки». Покупець підтверджує повноваження осіб, що завіряють своїм підписом факт прийняття товару на накладних.
Згідно п. 3.9. Договору, зокрема, постачальник несе відповідальність виключно на товар, який ще знаходиться у його власності і на який накладна на відпуск цього товару не підписана покупцем.
Пунктом 3.10. Договору передбачено, що перелік обладнання, яке передається покупцю, його комплектність, заставна вартість, строк на який передається обладнання, адреси торгових точок, де встановлюється обладнання та інше, вказується в акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною вище зазначеного Договору.
Відповідно до п. 3.13 Договору покупець зобов'язаний, зокрема, повернути обладнання у стані, в якому воно передавалося покупцю, з урахуванням нормального зносу, не пізніше 3-х календарних днів з моменту припинення дії Договору або з дати відповідної вимоги постачальника.
Відповідно до п. 6.2. Договору у разі невиконання/неналежного виконання п. 2.5. даного Договору постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент порушення зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафні санкції застосовуються до покупця до повного погашення ним заборгованості. Також постачальник має право не здійснювати подальшу поставку товару за цим договором до моменту виконання покупцем своїх зобов'язань зазначених у п. 2.4. цього Договору або в односторонньому порядку змінити умови оплати товару передбачені п. 2.5. цього Договору.
За прострочення виконання грошового зобов'язання згідно умов даного Договору, покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 35% річних від простроченої суми за кожен день прострочення, за весь час прострочення, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 6.3. Договору).
Відповідно до п. 6.6. Договору сторонами погоджено, що постачальник на свій розсуд в праві у будь-який час вимагати повернення обладнання, якщо на думку постачальника воно використовується не ефективно (не призводить до збільшення обсягів продаж продукції).
Відповідно до п. 6.7. Договору за невиконання умов Договору сторони несуть відповідальність, встановлену цим Договором та чинним законодавством України, зокрема:
- у разі неповернення обладнання у встановлений строк або відсутності торгового обладнання в торговій точці за погодженою адресою, обладнання вважається втраченим покупцем. В такому випадку уповноважений представник постачальника складає акт про відсутність торгового обладнання;
- в разі втрати обладнання покупцем, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість втраченого обладнання, визначену згідно акту приймання-передачі до Договору, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту відповідної вимоги постачальника.
Відповідно до п. 9.1. Договору цей Договір вважається укладеним з моменту підписання повноважними представниками сторін, і діє протягом року. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про свій намір припинити договірні відносини або переукласти Договір на інших умовах, строк дії Договору автоматично продовжується на кожен наступний рік і на тих же умовах. Припинення дії Договору не звільняє жодну зі Сторін від відповідальності за його порушення або невиконання, що мало місце під час дії Договору.
В додатку № 1 до Договору зазначено додаткову інформацію про покупця: адресу ФОП Герасимовича Олега Вікторовича - АДРЕСА_3 ; назва торгової точки № 1 - Сільмаг; адресу торгової точки № 1: вул. Леніна, буд. 1, с.Себіне.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар (кондитерські вироби) на адресу поставки: Миколаївська обл., Новоодеський р-н, с. Себіне, вул. Леніна, 1 “Сільмаг», яка відповідно до п. 3.3 Договору, вказуються в видатковій накладній та у Додатку №1 до Договору.
Вказане підтверджується видатковою накладною №НК000159219 від 22.09.2023 на суму 7048,20 грн, у тому числі ПДВ.
За твердженням позивача, товар, поставлений відповідно до видаткової накладної №НК000159219 від 22.09.2023, відповідач повинен був оплатити до 28.09.2023. Проте, позивач зазначає, що відповідачем неодноразово порушувались строки оплати поставленого товару. По теперішній час товар, поставлений відповідно до вище вказаної накладної не оплачено.
Позивач зазначає, що станом на 14.12.2023 за відповідачем рахується загальна заборгованість за поставлений товар у сумі 7048,20 грн.
Крім того, відповідно до умов Договору позивачем відповідачу було поставлено торгівельне обладнання загальною вартістю 15030,00 грн, а саме:
- куби “26 SKU» (лофт.) - 1 шт., вартістю 1750,00 грн;
- Вітрина ШВК 30 SKU (лофт.) - 1 шт., вартістю 5830,00 грн;
- Касовий модуль Рошен (лофт.) - 1 шт., вартістю 3470,00 грн;
- Вітрина Шоколад 28 SKU (лофт.) - 1 шт., вартістю 3980,00 грн.
Факт поставки торгівельного обладнання підтверджується актом приймання-передачі обладнання в оренду № НК0004891 від 21.09.2023 за Договором.
14.11.2023 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №134 з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар за Договором в сумі 7048,20 грн протягом п'яти календарних днів з моменту отримання претензії та претензію №135 з вимогою у строк до 24.11.2023, у зв'язку з порушенням виконання умов Договору, повернути торгівельне обладнання позивачу.
До претензії №134 від 14.11.2023 позивачем додано два екземпляри акту звірки розрахунків за період з 01.01.2023 по 31.10.2023 з вимогою підписати та повернути позивачу один екземпляр акту.
Факт направлення претензій підтверджується копіями поштової накладної та опису вкладення у цінний лист №5403404744009 від 14.11.2023. Вказані претензії відповідачем не отримано та повернуто позивачу з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується доданою позивачем роздруківкою з сайту АТ “Укрпошта» щодо трекінгу поштового відправлення №5403404744009.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за Договором щодо оплати за поставлений товар та вартості втраченого торгівельного обладнання в порядку та строки, передбачені Договором, і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, суд дійшов наступних висновків.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки та оренди/суборенди №2164/22 від 13.07.2022, який за своєю правовою природою є змішаним договором та містить у собі елементи договорів поставки та оренди.
Згідно із частиною другою статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).
Відповідно до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (ч. 1, 2 ст. 763 ЦК України).
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України).
Наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (ст. 773 ЦК України).
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ст. 785 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
З урахуванням наведених вище обставин справи, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині оплати за поставлений позивачем товар за Договором поставки та оренди/суборенди №2164/22 від 13.07.2022, у зв'язку із чим вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 7048,20 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого торгівельного обладнання, суд приходить до такого.
На виконання умов Договору позивачем передано відповідачу торгівельне обладнання загальною вартістю 15030,00 грн, а саме: - куби “26 SKU» (лофт.) - 1 шт., вартістю 1750,00 грн; - Вітрина ШВК 30 SKU (лофт.) - 1 шт., вартістю 5830,00 грн; - Касовий модуль Рошен (лофт.) - 1 шт., вартістю 3470,00 грн; - Вітрина Шоколад 28 SKU (лофт.) - 1 шт., вартістю 3980,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання в оренду №НК0004891 від 21.09.2023 за Договором, який підписано сторонами без зауважень.
Судом встановлено, що умовами Договору на відповідача покладено обов'язок повернути обладнання у стані, в якому воно передавалося покупцю, з урахуванням нормального зносу, не пізніше 3-х календарних днів з моменту припинення дії Договору або з дати відповідної вимоги постачальника. Постачальник на свій розсуд в праві у будь-який час вимагати повернення обладнання, якщо на думку постачальника воно використовується не ефективно (не призводить до збільшення обсягів продаж продукції). У разі неповернення обладнання у встановлений строк або відсутності торгового обладнання в торговій точці за погодженою адресою, обладнання вважається втраченим покупцем. В такому випадку уповноважений представник постачальника складає акт про відсутність торгового обладнання. А в разі втрати обладнання покупцем, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість втраченого обладнання, визначену згідно акту приймання-передачі до Договору, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту відповідної вимоги постачальника (п. 3.13., 6.6., 6.7 Договору).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач направив відповідачу у письмовій формі засобами поштового зв'язку претензію №135 від 14.11.2023 з вимогою у строк до 24.11.2023, у зв'язку з порушенням виконання умов Договору, повернути торгівельне обладнання позивачу. Також позивач повідомив відповідача, що у випадку не повернення обладнання та не підписання відповідних актів повернення, буде вимушений звернутись до суду за захистом свої прав та інтересів. Вказану претензію відповідачем не отримано та повернуто позивачу з відміткою поштового відділення “за закінченням встановленого терміну зберігання».
Отже, відповідач не повернув обладнання позивачу, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Зокрема, матеріали справи не містять підписаного сторонами акту повернення орендованого обладнання.
З урахуванням викладеного вище, вартість обладнання, яке не було повернуто відповідачем за Договором та підлягає відшкодуванню, становить 15030,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, а також п. 3.13., 6.6., 6.7. Договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого торгівельного обладнання в сумі 15030,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 35% річних та пені, суд приходить до такого.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Законодавством передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до п. 6.2. Договору у разі невиконання/неналежного виконання п. 2.5. даного Договору постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент порушення зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафні санкції застосовуються до покупця до повного погашення ним заборгованості.
Водночас, згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач, згідно п. 6.3. Договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 512,88 грн за період з 29.09.2023 по 14.12.2023.
Судом перевірено розрахунок пені, заявленої до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6.3. Договору, за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно умов даного Договору, покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 35% річних від простроченої суми за кожен день прострочення, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Позивач згідно п. 6.3. Договору нарахував відповідачу 35% річних у сумі 520,41 грн за період з 29.09.2023 по 14.12.2023.
Судом перевірено розрахунок суми 35% річних, заявлених до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором поставки та оренди/суборенди, відповідач, в порушення приписів ст. 73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю “РОШЕН АРТ ТРЕЙД» також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 4000,00 грн - витрати на правничу допомогу.
Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України).
За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Позивачем на підтвердження понесення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги подано суду:
1. Договір про надання правової допомоги №11/12/23 від 11.12.2023 (далі - Договір №11/12/23), що укладений між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро “Ольги Славової» в особі керуючого бюро - адвоката Славової Ольги Анатоліївни (далі - адвокатське бюро); у відповідності до умов Договору №11/12/23 клієнт доручає, адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених в даному Договорі та за домовленістю сторін, а клієнт зобов'язується оплатити її. Правова допомога надається у справі щодо стягнення заборгованості з ФОП Герасимович О.В. за Договором поставки та оренди/суборенди №2164/22 від 13.07.2022 та невиконання ФОП Герасимович О.В. умов вище вказаного договору. За надання правової допомоги (послуг) клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар, розмір якого становить: - 4000,00 грн - ведення справи в суді першої інстанції (консультація, збір необхідних доказів, підготовка та подача до суду позовної заяви, підготовка відповідних процесуальних документів, ведення справи в суді - 1 судодень); - 2000 грн - другий і всі наступні судодні (п. 1.1., 1.2., 4.1. Договору №11/12/23).
2. Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ОД №003155 від 17.01.2018;
3. Ордер надання правничої допомоги серія ВН №1174611 від 14.12.2023;
4. Рахунок №14/12 від 14.12.2023 на суму 4000,00 грн, в якому платником зазначено ТОВ “РОШЕН АРТ ТРЕЙД», постачальником - Адвокатське бюро “Ольги Славової», найменування: надання правової допомоги за Договором від №11/12/23 від 11.12.2023. Консультація, підготовка та подача позовної заяви до Господарського суду Миколаївської області про стягнення заборгованості з ФОП Герасимович О.В.;
5. Платіжна інструкція №11299 від 14.12.2023 на суму 4000,00 грн з призначенням платежу: “Передплат за надання правової допомоги за Договором №11/12/23 від 11.12.2023 та рах. 14/12 від 14.12.2023 р. Без ПДВ».
Суд зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/9784/18.
Виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу відповідають встановленим критеріям.
З урахуванням викладеного, суд визнає, що позивачем доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.
У зв'язку з задоволенням позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Герасимовича Олега Вікторовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РОШЕН АРТ ТРЕЙД» (54034, Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Миру, буд. 2А/12; ідентифікаційний код 42847648) заборгованість в розмірі 23111,49 грн, яка складається з: 7048,20 грн - основного боргу, 512,88 грн - пені, 520,41 грн - 35% річних, 15030,00 грн - вартості втраченого торгівельного обладнання, а також судовий збір в розмірі 2684,00 грн та витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 4000,00 грн.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська