79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.04.2025 Справа № 914/449/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, розглянув в порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Барана Олега Стапановича,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайна Буд»,
про стягнення заборгованості,
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Барана Олега Стапановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайна Буд про стягнення заборгованості в розмірі 138 825,00 грн.
Ухвалою від 26.02.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
29.04.2025 прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
Позив обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору №14.11.2019-2 від 14.11.2019 у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 138 825,00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не спростував, належним чином повідомлений про розгляд справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МК ГАРАНТ» (Замовником) та Позивачем - Фізичною особою-підприємцем Бараном Олегом Степановичем (Виконавцем) укладено Договір надання послуг № 14.11.2019-02 від 14.11.2019 (надалі за текстом - Договір № 14.11.2019-02 від 14.11.2019 та/або Договір), відповідно до умов якого Виконавець надає послуги за завданням Замовника, використовуючи спецтехніку, яка є об'єктом власності Виконавця та (або) орендованою (п. 1.1 Договору).
Вказаний правочин з додатками підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.
Відповідно до умов Договору № 14.11.2019-02 від 14.11.2019 Виконавець зобов'язується якісно та вчасно надавати передбачені у п. 1.1 Договору послуги Замовнику на умовах, визначених у договорі (п. 2.1 Договору), а Замовник зобов'язується приймати від Виконавця послуги, що надаються ним за цим Договором, підписувати і передавати Виконавцю акти про надані послуги (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна за надані послуги погоджується Сторонами та зазначається в Актах виконаних робіт.
Відповідно до п. 4.2 Договору, оплата за надані послуги проводиться на підставі рахунків та актів виконаних робіт у безготівковій формі у національній валюті України, шляхом перерахування коштів Замовником на поточний рахунок Виконавця, протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання рахунку та закриття Акту виконаних робіт.
За результатами виконаних робіт та на виконання умов Договору № 14.11.2019-02 від 14.11.2019 між сторонами були складені та підписані Акти виконаних робіт, згідно з якими Виконавець виконав роботи, а саме надав Замовнику наступні послуги, які Замовником не оплачені на загальну суму 138 825,00 гривень:
- акт виконаних робіт № 10 від 23.12.2019 (послуги екскаватора - навантажувача за адресою: м. Львів, вул. Малоголосківська) на суму 5 200,00 грн;
- акт виконаних робіт № 11 від 03.01.2020 (послуги крана автомобільного за адресою: м. Львів, вул. Малоголосківська) на суму 18 600,00 грн;
- акт виконаних робіт № 12 від 15.01.2020 (послуги крана автомобільного за адресою: м. Львів, вул. Малоголосківська) на суму 12 000,00 грн;
- акт виконаних робіт № 13 від 20.01.2020 (послуги екскаватора - навантажувача за адресою: м. Львів, вул. Малоголосківська) на суму 26 650,00 грн;
- акт виконаних робіт № 15 від 31.01.2020 (послуги екскаватора - навантажувача за адресою: м. Львів, вул. Малоголосківська) на суму 29 250,00 грн;
- акт виконаних робіт № 16 від 03.02.2020 (послуги екскаватора - навантажувача за адресою: м. Львів, вул. Малоголосківська) на суму 4 550,00 грн;
- акт виконаних робіт № 17 від 21.02.2020 (послуги екскаватора - навантажувача за адресою: м. Львів, вул. Малоголосківська) на суму 13 650,00 грн;
- акт виконаних робіт № 18 від 26.02.2020 (послуги екскаватора - навантажувача за адресою: м. Львів, вул. Малоголосківська) на суму 18 200,00 грн;
- акт виконаних робіт № 19 від 28.02.2020. (послуги екскаватора - навантажувача за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 90а) на суму 10 725,00 грн.
Загальна вартість виконаних позивачем робіт за цими актами склала 138 825,00 грн (сто тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень 00 копійок).
Замовником без жодних зауважень були погоджені та підписані вищезазначені Акти виконаних робіт. Будь-яких претензій Замовника щодо видів, обсягу, якості, вартості виконаних робіт зазначені Акти не містять.
Відповідно до підписаного сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 23.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МК ГАРАНТ» та ФОП Баран Олег Степанович, наявна заборгованість ТОВ «МК ГАРАНТ» на користь ФОП Баран О.С. станом на день проведення звірки взаєморозрахунків становить 138 825,00 грн.
24.12.2022 о 17:34:27, 1004151070006042985 здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу та змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «МК ГАРАНТ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЙНА БУД» (Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на дату 22.12.2022 та на дату 24.10.2024 долучено до матеріалів справи).
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу для виникнення у його сторін (протягом строку його дії) взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положення статті 193 ГК України є аналогічні до положень стаття 526 ЦК України.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Частинами 1, 3 статті 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до підписаного сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 23.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МК ГАРАНТ» та ФОП Баран Олег Степанович, наявна заборгованість ТОВ «МК ГАРАНТ» на користь ФОП Баран О.С. станом на день проведення звірки взаєморозрахунків становить 138 825,00 грн.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Таким чином, суд приходить до висновку, що акт звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженою особою відповідача (боржника), є доказом, що вказує на фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу у відповідному розмірі станом на день проведення звірки взаєморозрахунків.
Підсумовуючи вищевикладене, позивач на підтвердження позовних вимог надано:
- докази виникнення договірних зобов'язань сторін щодо виконання послуг (робіт), а саме Договір надання послуг № 14.11.2019-02 від 14.11.2019;
- докази фактичного виконання позивачем робіт згідно Договору, а саме Акти виконаних робіт на підставі Договору, Рахунки на оплату та Акти звіряння взаємних розрахунків.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. ANOTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Крім того, згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.
Враховуючи усе вищевикладене, Замовник порушив умови Договору № 14.11.2019-02 від 14.11.2019, а також положення ст. 526 ЦК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення основної суми заборгованості за вказаним договором.
Відтак, належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності доказами у справі підтверджується існування основної суми заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи по Договору № 14.11.2019-02 від 14.11.2019 в сумі 138 825,00 грн.
Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача по справі.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙНА БУД» (код ЄДРПОУ 41732272; місцезнаходження: 79021, м. Львів, вул. Садова, 2а) на користь Фізичної особи - підприємця Барана Олега Степановича (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: 80462, Львівська область, Кам'янко-Бузький район, село Дідилів) основну суму заборгованості у розмірі 138 825,00 грн та 2 422,40 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2025.
Суддя Горецька З.В.