ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.04.2025Справа № 910/15286/24
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (м. Київ)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (м. Київ)
про стягнення 35 037,64 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про стягнення 35 037,64 грн, з яких: 21 066,67 грн - пеня; 2 977,05 грн - 3 % річних; 10 993,92 грн - збитки від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
03.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та зазначає, що позивачем невірно нараховано суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки таке нарахування може здійснюватися після прийняття рішення про стягнення суми страхового відшкодування та визначення конкретного розміру такого відшкодування.
06.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
24.12.2023 о в місті Одеса ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Renault Dokker", державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки "Skoda Octavia", державний номерний знак: НОМЕР_2 , який рухався попереду, чим порушив пункти 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України. У результаті зіткнення обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Зазначені обставини були встановлені постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 24 січня 2024 року в справі № 521/633/24, якою водія автомобіля марки "Renault Dokker", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки "Skoda Octavia", державний номерний знак: НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є ТОВ з ІІ "Вортекс" (страхувальник).
Пошкоджений транспортний засіб на момент ДТП було застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 25 вересня 2023 року № 28-2820-23-00166.
Позивачем було складено страховий акт від 15.01.2024 № ОСКА-350 на суму 186 770,01 грн. Сума страхового відшкодування в розмірі186 770,01 грн була перерахована позивачем на рахунок суб'єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу.
На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль марки "Renault Dokker", державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) серії ЕР № 218513984 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 17.01.2024 вих. № 50275 про виплату страхового відшкодування на суму 186 770,01 грн, яка була отримана останнім 22.01.2024, проте зазначена вимога задоволена не була.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 у справі №910/4851/24, стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" 160 000 грн страхового відшкодування та судові витрати.
Наведені обставини встановлені Господарським судом міста Києва у справі №910/4851/24 та не потребують доказування при розгляді даної справи в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України.
05.12.2024 відповідачем було сплачено стягнуті рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі №910/4851/24 кошти в повному обсязі.
Позивачем у справі №910/15286/24 пред'явлено до стягнення з відповідача 21 066,67 грн пені, 2 977,05 грн 3 % річних та 10 993,92 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 22.04.2024 по 04.12.2024.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що сума страхового відшкодування визначена у рішенні Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі №910/4851/24, яке набрало законної вили після ухвалення постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024, тож датою виникнення прострочення виконання зобов'язання є дата набрання рішенням законної сили.
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
З огляду на дату отримання відповідачем вимоги (22.01.2024), суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язання з виплати страхового відшкодування позивачу є таким, що настав 21.04.2024, а з 22.04.2024 виникло прострочення виконання цього зобов'язання, що вірно визначено позивачем.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Крім того, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.
Заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні, оскільки його зобов'язання зі сплати страхового відшкодування позивачу виникло не з судових рішень у справі №910/4851/24, а з полісу та положень законодавства.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
08.12.2023 між позивачем та Адвокатським бюро "Гедз" було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №2-12/2023-Ю, за умовами якого останнє зобов'язалося надавати позивачу (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним правочином.
За умовами п. 5.1. цього договору за надання правової (правничої) допомоги адвокатським бюро у справах, де Клієнт виступає позивачем та в яких ціна позову складає від 10 000,00 грн до 50 000,00 грн, розмір гонорару складає 5 000,00 грн.
Актом виконаних робіт від 10.12.2024 підтверджується надання правової допомоги за договором в даній справі на суму 5 000,00 грн та прийняття наданих послуг позивачем.
Сума вартості правничої допомоги адвоката була сплачена позивачем платіжною інструкцією №5922 від 11.12.2024.
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю даної справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.
Відповідно до ст. 129 ГПК України означені судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А; ідентифікаційний код 30859524) 21 066 (двадцять одну тисячу шістдесят шість) грн 67 коп. пені, 10 993 (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн 92 коп. інфляційних втрат, 2 977 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн 05 коп. 3 % річних, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору, а також 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко