ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.04.2025Справа № 910/2065/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготех-Сервіс»
про стягнення 195.769,09 грн
Представники сторін: не викликались
20.02.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготех-Сервіс» про стягнення 195.769,09 грн.
Позов обґрунтований тим, що 29.01.2024 між сторонами укладено договір про закупівлю № 13/347-МТР від 29.01.2024. Згідно додатку № 1 до договору кінцевим строком поставки товару є 27.06.2024. Відповідачем поставлено товар на загальну суму 2.266.799,96 грн, що підтверджується видатковими накладними № 31 від 26.06.2024, № 33 від 01.07.2024, № 34 від 01.07.2024 та № 36 від 08.07.2024, тобто з порушенням встановленого строку. Відповідно до п. 7.1. договору сторони погодили, що при недотриманні строків поставки постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% вартості несвоєчасного поставленого товару за прострочення до 30 днів та 10% товару за прострочення більше 30 днів. Враховуючи несвоєчасну поставку товару, позивач звернувся до відповідача з листом-претензією № 01/01/13/10/28/02-02/01/12195 від 11.12.2024 про сплату штрафу за договором, яка відповідачем залишена без відповіді. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 195.769,09 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/2065/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.02.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 27.02.2025 о 18:55 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 17.03.2025 включно.
17.03.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі посилаючись на наступне. Відповідач не оспорює факту, що відповідно до умов договору кінцевим строком поставки товару є дата яка припадала на 27.06.2024. У зв'язку з викладеним дійсно мала місце часткова прострочка поставки товару за видатковими накладними № 33 від 01.07.2024, № 34 від 01.07.2024 та № 36 від 08.07.2024. Відповідач вважає, що поставка товару за видатковою накладною № 31 від 26.06.2024 була здійснена у строки передбаченим договором. Тобто, не мало місце порушення строків поставки. Після отримання позовної заяви відповідач визнав позовні вимоги частково та сплатив згідно платіжної інструкції № 678 від 14.03.2025 на користь позивача штраф в сумі 175.161,82 грн. Відповідач не визнає вимоги позивача сплатити штраф 5% від вартості поставки товару за видатковою накладною № 31 від 26.06.2024 в сумі 20.607,27 грн, так як прострочки поставки не було. Відповідач заявляє, що товар поставлений (прибув) 26.06.2024, тобто у перед останній день кінцевого строку поставки за договором, що підтверджується Товарно-транспортною накладною № Р31 від 26.06.2024, за якою відповідальна особа вантажоодержувача прийняла товар 26.06.2024.
18.03.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, що за умовами п. 5.4 договору датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами видаткових накладних та акту приймання-передачі товару за кількістю та якістю згідно з умовами договору. За умовами п. 5.7 договору сторони погодили, що товарно-транспортні накладні про приймання товару не є документами, що свідчать про прийом товару. Тому доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають умовам договору. Звертає увагу на те, що відповідач маючи видаткову накладну № 31 від 26.06.2024, яка підписана представником покупця 04.07.2024 не надсилав жодних зауважень чи заперечень до позивача щодо дати її підписання та не заперечував щодо порушення строків поставки за відповідною видатковою накладною як з моменту отримання видаткової накладної, так і з моменту отримання від позивача претензії з вимогою про сплату штрафу. Також позивач підтвердив факт надходження коштів в сумі 175.161,82 грн відповідно до платіжної інструкції № 678 від 14.03.2025. З огляду на викладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
29.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготех-Сервіс» (постачальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (покупець, позивач) було укладено договір про закупівлю № 13/347-МТР (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки «Лот 1 43130000-3 Бурове обладнання (гідравлічні ключі)» відповідно до коду ДК 021:2015: (СРV): 43130000-3 (далі - товар), а зобов'язується прийняти та оплатити такий товар умовах цього договору.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставку товару у визначений строк не здійснив, у зв'язку з чим позивачем нараховано 195.769,09 грн штрафу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно п. 11.1 цей договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання.
Відповідно до п. 1.2. договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а а також строк та умови поставки товару визначені у Специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 3.1 договору ціна товару в договорі визначається в національній валюті України та вказується у Специфікації до цього договору.
Відповідно до п. 3.2 договору загальна сума договору становить 2.266.799,96 грн.
15.04.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, згідно якої сторони дійшли згоди викласти додаток № 1 до договору в новій редакції.
Згідно Специфікації (додаток № 1 до договору в новій редакцій) поставці підлягав гідравлічний ключ модель XQ89/3C, виробник Yancheng teda drilling and production equipment Co.,LTD, Китайська Народна Республіка, у кількості 11 штук, загальною вартістю 2.266.799,96 грн.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно Специфікації (додаток № 1 до договору в новій редакцій) строк поставки товару 140-150 календарних днів з моменту підписання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на викладене, кінцевим строком поставки товару за договором є 27.06.2024.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з п. 5.2 договору постачальник зобов'язаний щоразу за 3 (три) календарні дні до дати поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару), письмово сповістити покупця про дату та час надходження товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника, та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття товару.
Листом № 759 від 27.05.2024 відповідач повідомив позивача про готовність до відвантаження товару відповідно до умов договору № 13/347-МРТ від 29.01.2024; орієнтовна дата відвантаження/доставки товару 03.06.2024.
Відповідно до п. 5.3 договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень),
За умовами п. 5.4 договору датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Відповідно до п. 5.7 договору право власності та ризики на товар переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якісно (після зняття усіх зауважень) згідно з умовами даного договору.
При цьому, товарно-транспортні накладні про приймання товару не є документами, що свідчать про прийом товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 2.266.799,96 грн, що підтверджується наступними підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними:
№ 31 від 26.06.2024 (підписана відповідачем 04.07.2024) на суму 412.145,45 грн;
№ 33 від 01.07.2024 (підписана відповідачем 15.08.2024) на суму 1.030.363,62 грн;
№ 34 від 01.07.2024 (підписана відповідачем 23.08.2024) на суму 618.218,17 грн;
№ 36 від 08.07.2024 (підписана відповідачем 25.07.2024) на суму 206.072,72 грн.
Також в матеріалах справи наявні наступні складені відповідачем акти приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання):
№ 6453 від 28.06.2024 (щодо поставки товару за видатковою накладною № 31 від 26.06.2024), згідно якого вказано час початку приймання продукції (товарів) 28.06.2024, час закінчення приймання 04.07.2024;
№ 6623 від 01.07.2024 (щодо поставки товару за видатковою накладною № 33 від 01.07.2024), згідно якого вказано час початку приймання продукції (товарів) 01.07.2024, час закінчення приймання 15.08.2024;
№ 6547 від 01.07.2024 (щодо поставки товару за видатковою накладною № 34 від 01.07.2024), згідно якого вказано час початку приймання продукції (товарів) 01.07.2024, час закінчення приймання не вказано; вказано про зняття зауважень 23.08.2024;
№ 7215 від 09.07.2024 (щодо поставки товару за видатковою накладною № 36 від 08.07.2024), згідно якого вказано час початку приймання продукції (товарів) 08.07.2024, час закінчення приймання 09.07.2024.
Отже, з викладеного вбачається, що фактично відповідачем видаткові накладні № 31 від 26.06.2024, № 33 від 01.07.2024 та № 34 від 01.07.2024 підписувались датами закінчення приймання продукції та зняття зауважень, вказаними у актах, окрім видаткової накладної № 36 від 08.07.2024.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо поставки товару не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.1 договору передбачено, що при недотриманні постачальником строків поставки товару, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% вартості несвоєчасно поставленого товару за прострочення до 30 днів та 10% вартості несвоєчасно поставленого товару - за прострочення 30 днів і більше. У випадку не поставки товару постачальник сплачує покупцю 10% вартості непоставленого товару.
З позовної заяви вбачається, що позивачем нараховано штраф у наступних розмірах
за накладною № 31 від 26.06.2024 на суму 412.145,45 грн 5% у розмірі 20.607,27 грн;
за накладною № 33 від 01.07.2024 на суму 1.030.363,62 грн 10% у розмірі 103.036,36 грн;
за накладною № 34 від 01.07.2024 на суму 618.218,17 грн 10% у розмірі 61.821,82 грн;
за накладною № 36 від 08.07.2024 на суму 206.072,72 грн 5% у розмірі 10.303,64 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач погодився із нарахуванням позивачем штрафу за видатковими накладними № 33 від 01.07.2024, № 34 від 01.07.2024 та № 36 від 08.07.2024 в загальному розмірі 175.161,82 грн та подав платіжну інструкцію № 678 від 14.03.2025, яка свідчить, що відповідач перерахував позивачу штрафні санкції за договором № 13/347-МТР від 29.01.2024 в сумі 175.161,82 грн.
Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Тобто, суд, закриваючи провадження у справі не здійснює судовий розгляд позовних вимог по суті спору та не встановлює обставини справи з наданням ним юридичної оцінки, що, відповідно, виключає встановлення фактів відносно будь-якої з позовних вимог, що могло потягти за собою висновки щодо наявності підстав визнати обґрунтованими або необґрунтованими позовні вимоги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 175.161,82 грн штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Посилання відповідача на те, що поставка товару за видатковою накладною № 31 від 26.06.2024 відбулась без порушення строку не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.
За умовами п. 5.4 договору датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Крім цього, пунктом 5.7 договору сторони відзначили, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує приймання товару.
Відповідно до абзацу 27 статті 1 Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
З наданого Правилами визначення суд приходить до висновку, що ТТН є основним документом на перевезення вантажу, тобто відповідною документацією підтверджується операція з надання послуг саме з перевезення вантажів.
Отже, транспортна документація підтверджує операцію саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, оскільки ТТН призначено для обліку руху товарно-матеріальних цінностей і розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Враховуючи викладене та те, що ТТН може підтверджувати тільки факт та витрати щодо перевезення товарів, суд не приймає до уваги надану позивачем в якості належного доказу своєчасної поставки товару за договором товарно-транспортну накладну № Р31 від 26.06.2024.
Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу за видатковою накладною № 31 від 26.06.2024 в сумі 20.607,27 грн вважає його обґрунтованим, тому позовній вимог в цій частині підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору судом прийнято до увагу ту обставину, що відповідач частково сплати штрафні санкції після відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 175.161,82 грн штрафу закрити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготех-Сервіс» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, кв. 54; код ЄДРПОУ 39299344) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) 20.607 (двадцять тисяч шістсот сім) грн 27 коп. штрафу, 2.422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова