ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2025Справа № 910/21715/21
Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вишняківська-9"
про стягнення 526 012,38 грн,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вишняківська-9" (далі - відповідач, ОСББ) 526 012,38 грн, з яких 517 321,05 грн складає заборгованість за спожиту відповідачем теплову енергію, 6 365,89 грн - інфляційна складова боргу, 1 976,62 грн - пеня та 348,82 грн - три проценти річних, нараховані за зазначене прострочення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов'язків за договором № 1310540 від 19.06.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/21715/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників учасників справи, встановлено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.
14.02.2022 до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва відповідачем був поданий відзив на позовну заяву разом із заявою про продовження процесуального строку для подачі відзиву.
Відповідно до частини 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Керуючись вказаним та принципами господарського процесу, суд дійшов висновку про продовження строку на подання відзиву.
18.02.2022 позивачем до суду була подана заява, в якій підприємство просило суду закрити провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Розпорядженням київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
19.06.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (Постачальник) та ОСББ «ВИШНЯКІВСЬКА-9» (Споживач) укладено договір № 1310540 на постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до якого Підприємство зобов'язалось виробити та поставити теплову енергію у гарячій воді Товариству, а відповідач зобов'язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із Сторін про його припинення (пункти 4.1, 4.4. договору).
Відповідно до пункту 1.1. договору позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Відповідно до пункту 2.2.1. договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із відповідачем (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону згідно із заявленими Відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1, до будинку за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, буд. 9.
Згідно з пунктом 2.3.1. договору відповідач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.
Відповідач зобов'язується забезпечувати своєчасне надходження коштів на рахунки Позивача. Прийняття всіх заходів (в тому числі примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України (пункт 2.3.5. договору).
Згідно з пунктом 3.1. договору Сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього Договору.
Відповідно до пункту 4.11. договору припинення дії договору не звільніє відповідача від обов'язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.
Згідно з приписами пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
За твердженнями позивача через неналежне виконання умов договору в частині своєчасної оплати, станом на 01.10.2021 у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі - 707 321,05 грн.
30.09.2021 між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та ОСББ "ВИШНЯКІВСЬКА-9" було проведено звіряння розрахунків за теплову енергію, відповідно до якого сальдо розрахунків за теплову енергію з урахуванням ПДВ на 01.10.2021 склало 707 321,05 грн.
27.10.2021 між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та ОСББ "ВИШНЯКІВСЬКА-9" було укладено Угоду №Р-1310540/2021/10 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 19.06.2018 №1310540 (далі - Угода про реструктуризацію).
Відповідно до пункту 1 Угоди про реструктуризацію ОСББ визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 19.06.2018 №1310540 станом на 01.10.2021 загальною сумою 707 321,05 грн з врахуванням ПДВ.
Згідно з пунктом 2 Угоди про реструктуризацію відповідач зобов'язався сплатити зазначену у пункті 1 цієї Угоди суму заборгованості протягом жовтня 2021 - грудня 2021 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця.
Відповідно до пункту 8 Угоди про реструктуризацію у разі порушення Відповідачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) Угоди остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а Підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які Відповідач зобов'язується оплатити.
Позивач стверджує, що порушуючи умови Угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідач своєчасно не вносив плату у повному обсязі, здійснивши платіж на загальну суму - 190 000,00 грн, решта ж суми залишилась ним не сплаченою (довідка від 15.12.2021 №30/вих. додається).
Отже, оскільки відповідач умови Угоди про реструктуризацію вчасно не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви складається із заборгованості за Угодою про реструктуризацію у розмірі 517 321,05 грн. Крім суми основного боргу позивач також просить суд стягнути з ОСББ 6 365,89 грн інфляційних втрат, 1 976,62 грн пені та 348,82 грн три проценти річних за період з 26.10.2021 по 31.10.2021.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що станом на лютий 2022 року заборгованість за Угодою повністю погашена. Також ОСББ зауважувало, що ним не було допущено прострочення виконання Угоди, оскільки підписавши Угоду 27.10.2021, не можливо було виконати перший платіж 31.10.2021, як то передбачено додатком до договору.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з частиною 6 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 7 статті 276 ГК України).
Як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, ОСББ, у порушення умов договору №1310540 на постачання теплової енергії від 19.06.2018, не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 707 321,05 грн. Наявність вказаної заборгованості також підтверджується долученою до матеріалів справи копією акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2021.
Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, сторонами 27.10.2021 була укладена Угода про реструктуризацію, якою у свою чергу був визначений графік погашення наявної заборгованості, а саме жовтень 2021 року у розмірі 235 773,69 грн до 31.10.2021, листопад 2021 року у розмірі 235 773,68 грн до 25 числа кожного місяця та грудень 2021 року у розмірі 235 773,68 грн до 25 числа кожного місяця.
Звертаючись із позовом до суду, Підприємство до стягнення заявило 517 321,05 грн заборгованості, як залишок не погашеної, оскільки відповідачем до подачі позову було сплачено на користь позивача 190 000,00 грн.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами частини 1 статті 193 ГК України.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як стверджує відповідач, що також підтверджено позивачем, ОСББ сплатило суму основної заборгованості в повному обсязі протягом грудня 2021 року-лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.
За наведених обставин, провадження у цій частині підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України в частині вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 517 321,05 грн.
За змістом частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням оплати спожитої теплової енергії Підприємством заявлено до стягнення з відповідача 6 365,89 грн інфляційних втрат, 1 976,62 грн пені та 348,82 грн три проценти річних за період з 26.10.2021 по 31.10.2021.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Дослідивши представлений суду розрахунок штрафних санкцій та компенсаційних платежів, суд дійшов висновку про те, що Підприємство припустилось помилкового визначення періоду прострочення зобов'язання. Так, позивач стверджує, що прострочення мало місце з 26.10.2021 по 31.10.2021, однак Підприємством залишено поза увагою, що 27.10.2021 була укладена Угода про реструктуризацію, якою був визначений порядок та строк внесення платежів в рахунок погашення заборгованості. При цьому, зауваження відповідача щодо зміни дат чергових платежів через неможливість виконання першого платежу 31.10.2021, оскільки Угода підписана лише 27.10.2021, не переконання суду є помилковими. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що умови угоди є чіткими, визначеними не містять альтернативності та не потребують додаткового тлумачення, до того є в односторонньому порядку, а силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України є чинними. З системного аналізу викладеного, суд зазначає, що розрахунок штрафних санкцій та компенсаційних платежів слід здійснювати лише за 26.10.2021.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 3.3 договору сторони погодили, що ОСББ сплачує Підприємству пеню в розмірі 0,5% від суми боргу, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством.
Водночас, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов, що до стягнення з відповідача підлягає 329,44 грн пені.
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Аналогічна правова позиція міститься у пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то Підприємством правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
З огляду на вказане за перерахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 58,14 грн трьох процентів річних.
Приписами статті 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Підприємства.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, Підприємство не позбавлено права звернення до суду із клопотанням про повернення судового збору в розмірі 7 759,82 грн з державного бюджету України.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вишняківська-9" закрити в частині вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 517 321,05 грн.
2. Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вишняківська-9" про стягнення 6 365,89 грн інфляційних втрат, 1 976,62 грн пені та 348,82 грн три проценти річних задовольнити частково.
3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вишняківська-9" (02140, місто Київ, вулиця Вишняківська, будинок 9; ідентифікаційний код 34183322) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, м.Київ, Печерський район, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 329,44 грн (триста двадцять дев'ять гривень 44 копійки) пені, 58,14 грн (п'ятдесят вісім гривень 14 копійок) три проценти річних та 5,81 грн (п'ять гривень 81 копійку) судового збору.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
5. У іншій частині в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.