ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2025Справа № 910/2624/25
за позовом Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТЕЛС"
про стягнення 51 427,20 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Представники: без виклику представників сторін.
Комунальне підприємство "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТЕЛС" про стягнення 51 427,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за договором про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/466 від 01.01.2014 р. (з урахуванням укладених до нього додаткових угод № 1 від 23.06.2014 р., № 2 від 01.11.2014 р., № 3 від 11.03.2015 р., № 4 від 01.07.2015 р.) останній надав відповідачу право користування будівлями комунальної власності для розміщення телекомунікаційних мереж та комплексу технічних засобів телекомунікацій, однак, відповідач, всупереч взятих на себе зобов'язань, не здійснив в обумовлений договором строк своєчасну оплату за право користування об'єктом сервітуту у період з вересня 2023 р. по грудень 2024 р., у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість у розмірі 51 427,20 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2624/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що:
- 31.12.2016 р. договір про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/466 від 01.01.2014 р. припинив свою дію, відтак у позивача відсутні підстави нараховувати відповідачу плату за право користування об'єктом сервітуту;
- оскільки об'єкти розміщення, щодо яких укладався спірний договір сервітуту, вибули з комунальної власності, позивач позбавлений права вимагати оплати за їх використання;
- у зв'язку зі зміною власників об'єктів розміщення, ТОВ «УТЕЛС» поступово укладено договори про надання доступу до елементів інфраструктури будинкової розподільчої мережі житлових будинків з новими власниками, а саме: ОСББ, керуючими компаніями та комунальними підприємствами, на балансі яких перебувають відповідні приміщення.
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначає, що:
- відповідачем не підписано акт закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, не направлено на адресу позивача будь-яких листів, повідомлень про припинення договору сервітуту;
- впродовж спірного періоду відповідач не звертався до позивача з питань виключення будь-яких з об'єктів розміщення з адресного переліку, відтак відповідач продовжує використовувати чуже майно для задоволення певних потреб, що полягає у знаходженні на об'єкті розміщення телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів телекомунікацій відповідача;
- сама по собі реєстрація ОСББ не є підставою для припинення зобов'язань відповідача за договором, тим більше, що ОСББ, не будучи власником жилого будинку, не наділене правом розпорядження ним без відповідного рішення власників;
- оскільки сторони не вчиняли жодних дій, спрямованих на припинення дії договору протягом спірного періоду, він є чинним, та є підставою для виникнення у відповідача зобов'язання з оплати за користування об'єктом розміщення.
26.03.2025 р. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "УТЕЛС" надійшло клопотання про надання відповідачу додаткового строку для подання доказів до відзиву на позовну заяву.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про надання додаткового часу для подання доказів до відзиву, зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Суд вважає обґрунтованим клопотання відповідача про надання додаткового часу для подання доказів до відзиву, якими обґрунтовані обставини спору, внаслідок чого суд визнає поважними причини їх неподання разом із відзивом на позовну заяву, відповідно приймає до розгляду надані відповідачем 02.04.2025 р. та 03.04.2025 р. до матеріалів справи докази.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
01.01.2014 р. між Комунальним підприємством "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УТЕЛС" (сервітуарій) укладено договір 01-С/466 про встановлення сервітуту, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є обмежене право користування сервітуарієм житловими та нежитловими будівлями комунальної власності (об'єкти розміщення) для розміщення сервітуарієм своїх телекомунікаційних мереж, що знаходяться за адресами, зазначеними у додатку № 1 до цього договору.
Об'єкти розміщення використовуються виключно для розміщення комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, крім радіотехнічних, між кінцевим обладнанням у визначеному сторонами місці (п. 1.2 договору).
У додатку № 1 до вищевказаного договору сторони погодили адресний перелік розміщення телекомунікаційних мереж (78 адресних позицій, 5 357 квартир).
В подальшому між сторонами укладені додаткові угоди, зокрема додаткова угода № 1 від 23.06.2014 р., додаткова угода № 2 від 01.11.2014 р., додаткова угода № 3 від 11.03.2015 р., додаткова угода № 4 від 01.07.2015 р.
Так, додатковою угодою № 43 від 11.03.2015 сторони дійшли згоди викласти договір в новій редакції та змінено номер договору - ТМ-01-С/466.
Відповідно до п. 1.1 договору предметом є обмежене право користування сервітуарієм будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами, зазначеними у додатку № 1 до даного договору (об'єкт розміщення).
Згідно з п. 2.1 договору встановлення сервітуту підприємством сервітуарію для розміщення обладнання в місцях, вказаних в додатку № 1 до даного договору, розпочинається моменту укладення договору.
За умовами п.п. 3.1, 3.2 договору сервітуарій зобов'язується вносити підприємству щомісячну плату за користування об'єктом розміщення відповідно до умов договору. Розрахунок щомісячної плати за кожен об'єкт розміщення та в цілому за договором наводиться в додатку № 1 до даного Договору.
Відповідно до пункту 3.3 договору (в редакції додаткової угоди № 4) щомісячний розмір плати за даним договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється підприємством сервітуріарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця. Рахунок надається підприємством сервітуріарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв'язку відповідно до реквізитів сервітуарія, вказаних в даному договорі. На момент підписання даного договору щомісячна плата становить 3 214,20 грн., у тому числі ПДВ 535,70 грн.
Пунктами 3.4-3.6 договору встановлено, що плата сплачується сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від підприємства. Нарахування плати починається з дати укладення договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до даного договору. Плата перераховується на розрахунковий рахунок підприємства, вказаний в договорі, прямим банківським переказом. Датою здійснення оплати відповідно до умов цього договору вважається дата зарахування відповідних коштів банком на рахунок підприємства, визначений даним договором.
Пунктом 4.1.1 договору на сервітуарія покладено обов'язок своєчасно та у повному обсязі вносити плату за цим договором, у тому числі у разі внесення змін в складові розрахунків плати.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015 р. (п.п. 9.1 договору).
Судом встановлено, що підставою для оплати, відповідно до п.п. 3.3, 3.4 договору, є рахунки.
Так, позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків на оплату № КЖ000002705 від 01.09.2023 р., № КЖ000003026 від 01.10.2023 р., № 119 від 01.11.2023 р., № 410 від 01.12.2023 р., № 124 від 01.01.2024 р., № 426 від 01.02.2024 р., № 889 від 01.03.2024 р., № 1026 від 01.04.2024 р., № 1333 від 01.05.2024 р., № 1643 від 01.06.2024 р., № 1939 від 01.07.2024 р., № 2240 від 01.08.2024 р., № 2710 від 01.09.2024 р., № 2828 від 01.10.2024 р., № 3117 від 01.11.2024 р., № 3406 від 01.12.2024 р.
Також позивачем долучено акти надання послуг № КЖ000002866 від 30.09.2023 р., № 114 від 31.10.2023 р., № 401 від 30.11.2023 р., № 717 від 31.12.2023 р., № 122 від 31.01.2024 р., № 410 від 29.02.2024 р., № 847 від 31.03.2024 р., № 1002 від 30.04.2024 р., № 1298 від 31.05.2024 р., № 1583 від 30.06.2024 р., № 1861 від 31.07.2024 р., № 2145 від 31.08.2024 р., № 2426 від 30.09.2024 р., № 2703 від 31.10.2024 р., № 2981 від 30.11.2024 р., № 3260 від 31.12.2024 р., однак, останні підписані лише зі сторони позивача.
На підтвердження направлення вказаних рахунків на оплату відповідачу, позивачем долучено до матеріалів справи копії фіскальних чеків та списків згрупованих поштових відправлень.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідач, погоджену сторонами плату за надане йому обмежене право користування будівлями комунальної власності (сервітут) у період з вересня 2023 р. по грудень 2024 р. включно, у повному обсязі не вніс, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 51 427,20 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з матеріалами справи правові відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору №ТМ-01-С/466 про встановлення сервітуту.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).
За змістом ч. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Із пояснень відповідача вбачається, що оскільки строк дії договору закінчився, то у позивача відсутнє право на нарахування плати за користування об'єктом сервітуту.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що у разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на 1 (один) календарний рік на тих же умовах.
Відповідно до п. 9.3 договору припинення користування об'єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (додаток № 3 до договору).
Умовами укладеного між сторонами договору, зокрема, п.п. 3.5, 4.1.8, узгоджено, що нарахування плати починається з дати укладення договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до цього договору. Сервітуарій зобов'язується демонтувати обладнання, яке йому належить, у разі закінчення строку дії договору.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній підписаний сторонами акт закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту відповідно до п. 9.3 договору, а також повідомлення сторін за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору відповідно до п. 9.2 договору про його припинення.
Враховуючи зазначені умови договору та за відсутності повідомлення про закінчення дії договору, за висновком суду, починаючи з 31.12.2015 р. договір про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/466 від 01.01.2014 р. неодноразово продовжувався. Доказів звернення відповідача до позивача з листом про припинення дії договору, як і доказів його розірвання чи визнання недійсним в судовому порядку, матеріали справи не містять та сторонами не надано. Між тим, матеріали справи також не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про демонтаж обладнання у відповідності до умов договору про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/466 від 01.01.2014 р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що строк дії договору про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/466 від 01.01.2014 р., в редакції додаткової угоди № 3 від 11.03.2015 р., з урахуванням додатковї угоди № 4 від 01.07.2015 р., на час вирішення спору не є припиненим.
Водночас, договір сервітуту укладається між особою, яка потребує встановлення сервітуту, і належним власником (володільцем) майна.
Так, із пояснень відповідача слідує, що оскільки об'єкти розміщення, щодо яких укладався спірний договір сервітуту, вибули з комунальної власності, то позивач позбавлений права вимагати оплати за їх використання.
За змістом ч. 1 ст. 406 Цивільного кодексу України сервітут припиняється, зокрема, у разі: відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут, спливу строку, на який було встановлено сервітут, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
04.06.2017 р. набув чинності Закон України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж", частиною 1 ст. 16 якого встановлено, що доступ до інфраструктури об'єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об'єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Відповідно до п. 1 ст. 1 вказаного Закону, власник (володілець) інфраструктури об'єкта доступу - фізична або юридична особа, у власності (володінні) якої перебуває інфраструктура об'єкта доступу або окремі її елементи; об'єкт доступу - об'єкти будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельна каналізація електрозв'язку, будинкова розподільна мережа.
Отже, з моменту набуття чинності Законом України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж" право укладати нові договори про доступ щодо об'єктів комунальної власності наділено підприємство комунальної власності, на балансі якого знаходиться відповідний об'єкт доступу.
12.03.2020 р. Київською міською радою прийнято рішення № 236/8406 "Про встановлення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності територіальної громади міста Києва", згідно з яким на балансоутримувачів покладений обов'язок забезпечувати на договірній основі безперешкодний та недискримінаційний доступ операторів та провайдерів телекомунікацій, уповноважених ними осіб до об'єктів, які закріплені на праві господарського відання або оперативного управління, в тому числі, перебувають на балансі, а також визначати у договорах з доступу розмір плати за доступ до об'єктів згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади.
Таким чином, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» та прийняттям Київською міською радою рішення № 236/8406 від 12.03.2020 р. позивач втратив право укладати відповідні договори про встановлення сервітуту.
Згідно з розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 р. № 80 «Про закріплення майна за КП «Керуюча дирекція» (в редакції розпорядження від 30.12.2016 р. № 801) житлові будинки № 5, 7, 18, 20А на вул. Мала Житомирська закріплені на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».
Відповідачем надано до матеріалів справи договір про надання доступу до інфраструктури будинкової розподільчої мережі № 01/12 від 01.12.2022 р., укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та ТОВ «УТЕЛС»; договір про надання доступу до елементів інфраструктури будинкової розподільчої мережі житлових будинків (гуртожитків) № 121/1 від 01.03.2021 р., укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та ТОВ «УТЕЛС»; договір з доступу до інфраструктури 2021 р. та додаткову угоду № 1 від 01.04.2021 р. до вказаного договору, укладені між КП «Спецжитлофонд» та ТОВ «УТЕЛС»; договір № 869-15 від 02.11.2015 р. та додаткову угоду № 4 від 30.09.2021 р. до вказаного договору, укладені між КП «Житло-сервіс» та ТОВ «УТЕЛС»; договір сервітуту № 01/11/21 від 01.11.2021 р. та додаткову угоду № 1 від 01.01.2022 р., укладені між ОСББ «Моторний 9 та 9-А» та ТОВ «УТЕЛС».
Судом встановлено, що вказані договори стосуються переліку об'єктів розміщення 1, 3, 5-6, 13-14, 19-22, 29-64 та 78, які зазначені в додатку № 1 до договору про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/466 від 01.01.2014 р. (в редакції додаткової угоди № 4).
Таким чином, протягом спірного періоду (вересень 2023 р. - грудень 2024 р.) відповідач користувався вказаними вище об'єктами розміщення на підставі договорів з надання доступу до інфраструктури об'єктів, укладених з належними власниками (володільцями) цього майна.
Разом з тим, доказів не використання об'єктів розміщення за іншими адресами, наведеними в додатку № 1, як і доказів укладення відповідних договорів із особами, за якими такі об'єкти закріплені на праві господарського відання чи оперативного управління, в тому числі, перебувають на балансі, відповідач до матеріалів справи не надав.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ".
За висновком суду, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за користування об'єктами розміщення 2, 4, 7-12, 15-18, 23-28, 65-77 (1 559 квартир) за період з вересня 2023 р. по грудень 2024 р. у сумі 14 966,40 грн. (0,60 (вартість за одну квартиру, що знаходиться у житловій будівлі комунальної власності)*1559*16 (кількість місяців)).
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТЕЛС" (03158, м. Київ, вул. Доманицького Василя, буд. 4, кв. 106, код 38590278) на користь Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, код 03366500) 15 120 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. заборгованості, 704 (сімсот чотири) грн. 97 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.
Суддя Людмила ШКУРДОВА