ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
28.04.2025 м. КиївСправа № 910/5229/25
Суддя Сергій Балац, розглянувши
заяву: приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ";
до: товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА "ЖИТЛОЕКСПЛУАТАЦІЯ";
про: видачу наказу про стягнення заборгованості.
Приватне акціонерне товариство "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (далі - Заявник) звернулося до господарського суду із заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА "ЖИТЛОЕКСПЛУАТАЦІЯ" (далі - Боржник) про видачу наказу про стягнення заборгованості.
Так, Заявником заявлені вимоги про стягнення з боржника заборгованості за публічним договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, до умов якого боржника приєднано згідно з п. 4 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, на умовах договору про постачання електричної енергії від 20.10.2005 № 40279, відповідно до рахунків та актів надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, а саме:
- від 28.02.2020 № 40279019/2/2 (акт від 29.02.2020 № 40279019/2/2);
- від 20.03.2020 № 40279019/3/2 (акт від 31.03.2020 № 40279019/3/2);
- від 27.04.2020 № 40279019/4/2 (акт від 30.04.2020 № 40279019/4/2);
- від 15.05.2020 № 40279019/5/2 (акт від 31.05.2020 № 40279019/5/2);
- від 17.06.2020 № 40279019/6/2 (акт від 30.06.2020 № 40279019/6/2);
- від 21.07.2020 № 40279019/7/2 (акт від 31.07.2020 № 40279019/7/2);
- від 13.08.2020 № 40279019/8/2 (акт від 31.08.2020 № 40279019/8/2);
- від 18.09.2020 № 40279019/9/2 (акт від 30.09.2020 № 40279019/9/2);
- від 20.10.2020 № 40279019/10/2 (акт від 31.10.2020 № 40279019/10/2);
- від 30.11.2020 № 40279019/11/2 (акт від 30.11.2020 № 40279019/11/2);
- від 03.02.2021 № 40279019/1/2 (акт від 31.01.2021 № 40279019/1/2);
- від 05.03.2021 № 40279019/2/2 (акт від 28.02.2021 № 40279019/2/2);
- від 06.04.2021 № 40279019/3/2 (акт від 31.03.2021 № 40279019/3/2);
- від 26.04.2021 № 40279019/4/2 (акт від 30.04.2021 № 40279019/4/2);
- від 26.08.2021 № 30256000871936 (акт від 31.08.2021 № 30256000871936-3);
- від 26.08.2021 № 711000000116;
- від 26.09.2021 № 40250140030240 (акт від 30.09.2021 № 40250140030240-1);
- від 26.09.2021 № 710000038482;
- від 26.10.2021 № 30250000618613 (акт від 31.10.2021 № 30250000618613-3);
- від 26.10.2021 № 710000040267;
- від 26.11.2021 № 30250120047599 (акт від 30.11.2021 № 30250120047599-3);
- від 26.11.2021 № 710000042634.
Приписами пункту 5 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.
За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 Господарського процесуального кодексу України). Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Положеннями статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Заявник звернувся до суду із заявою про видачу наказу про стягнення заборгованості засобами системи "Електронний суд" 25.04.2025.
Приймаючи до уваги дати виникнення у боржника грошового зобов'язання з оплати наданих Заявником послуг за вказаними вище рахунками та актами надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії та дату звернення заявника до суду із заявою про видачу наказу, з моменту виникнення права вказаної вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.
Оскільки процесуальним законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та видачі судового наказу в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.
Керуючись ст. 257 Цивільного кодексу України, п. 5 ч. 1 ст. 152, ч. 3 ст. 152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України,
У видачі наказу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Cуддя Сергій Балац