вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"28" квітня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/395/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши заяву представника позивача ТОВ «Приватна фірма «Камертон» - адвоката Сочки В.І. про забезпечення позову від 25.04.2025 (зареєстровану за вх. №02.3.1-02/3965/25 від 25.04.2025) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Камертон», код ЄДРПОУ - 44732579, місцезнаходження - 90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 1, 3Б,
до відповідача: Приватного підприємства «Приватна фірма «Камертон», код ЄДРПОУ - 22174433, місцезнаходження - Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вулиця Хмельницького Б., будинок, 1, приміщення 3Б,
про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги та 3% річних за порушення грошового зобов'язання,
без виклику сторін,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Камертон» (далі - позивач) від імені та в інтересах якого діє адвокат Сочка Віталій Іванович (згідно ордеру серії АО №1152678 від 01.04.2025) 02.04.2025 через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 02.04.2025 про стягнення з Приватного підприємства «Приватна фірма «Камертон» (далі - відповідач) 334181,13 грн, з яких: 92934,11 грн - заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги без номера від 23.12.2023, 1000,00 грн - заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги без номера від 23.12.2023, 240000,00 грн - заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги № 29-07-2024 від 29.07.2024 та 247,02 грн - 3% річних, нарахованих за неповернення поворотної фінансової допомоги .
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025.
2. Ухвалою суду від 07.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Камертон» до Приватного підприємства «Приватна фірма «Камертон» про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги та 3% річних за порушення грошового зобов'язання (зареєстровану за вх. №02.3.1-05/432/25 від 02.04.2025) - залишено без руху.
На виконання вимог ухвали суду від 07.04.2025 від представника позивача ТОВ «Приватна фірма «Камертон» - адвоката Сочки В.І. 09.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява від 09.04.2025 про усунення недоліків позовної заяви (зареєстрована за вх. № 02.3.1-02/3375/25), до якої долучені докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито провадження у справі №907/395/25. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14 травня 2025 року на 10:30 год.
Ухвалу суду від 14.04.2025, в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було доставлено до Електронного кабінету позивача, його представника та відповідача.
3. 25.04.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «Приватна фірма «Камертон» - адвоката Сочки В.І. надійшла заява про забезпечення позову від 25.04.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/3965/25), у якій останній просить вжити заходи забезпечення позову у справі про стягнення заборгованості у розмірі 334181,13 грн, у вигляді накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ПП «Приватна фірма «Камертон» (код ЄДРПОУ 22174433, місцезнаходження: Україна, 90400, Україна, Хустський р-н, Закарпатська обл., місто Хуст, вулиця Хмельницького Б., будинок, 1, інше, приміщення 3Б), що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми стягнення з врахуванням судових витрат - 334181,13 грн та 4010,84 грн витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.
Навівши положення статей 136 - 138 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та багаточисельну практику Верховного Суду; обгрунтовуючи прохання про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ПП «Приватна фірма «Камертон», у межах суми стягнення з врахуванням судових витрат, представник позивача зазначає, що такі заходи забезпечення позову пропонуються ним у межах заявлених позовних вимог.
У заяві представник позивача посилається на можливість відповідача в будь-який відчужити майно, яке знаходиться у його власності, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Представник позивача у заяві просив врахувати постанову від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, в якій Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду відступив від правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 05.08.2022 у справі №905/447/22 щодо можливості забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову та висловив наступну правову позицію: за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
При цьому, представник позивача зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів (у разі набрання останнім законної сили) безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості, що свідчить про наявність підстав для застосування запропонованих ним заходів забезпечення позову.
Такі заходи забезпечення позову, на думку представника позивача, будуть адекватними межам ціни позову та у подальшому забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
До заяви про забезпечення позову відповідно до частини 5 статті 139 ГПК України долучено квитанцію про сплату судового збору за подання заяви у встановлених порядку і розмірі, з врахуванням подачі заяви в електронному вигляді.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.04.2025 заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Сисину С.В.
4. Згідно з частиною 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з'ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову у справі №907/395/25, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з такого.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки, щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
5. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
У пункті 1 частини першої статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
У свою чергу, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Водночас частина четверта статті 137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
З огляду на викладене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому такі заходи забезпечення позову мають відповідати принципам розумності, обґрунтованості і адекватності їх застосування.
6. Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є заявлена позивачем вимога майнового характеру про стягнення 334181,13 грн, а саме: заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги у розмірі 333934,11 грн та трьох відсотків річних за прострочення сплати заборгованості - у розмірі 247,02 грн.
Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
Отже, виконання судового рішення у справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
7. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Водночас не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Згідно позовної заяви від 02.04.2025 ТОВ «Приватна фірма «Камертон» про стягнення з ПП «Приватна фірма «Камертон» 334181,13 грн, такі позовні вимоги обгрунтовані позивачем з посиланням на укладення сторонами договорів поворотної фінансової допомоги: без номера від 23.12.2023 (на суму 92934,11 грн), без номера від 23.12.2023 (на суму 1000,00 грн) та № 29-07-2024 від 29.07.2024 (на суму 240000,00 грн), на виконання яких ТОВ «Приватна фірма «Камертон» надало ПП «Приватна фірма «Камертон» 333934,11 грн поворотної фінансової допомоги на безоплатній основі. У позовній заяві позивач стверджує, що після отримання 17.03.2025 відповідачем вимог позивача від 13.03.2025 про повернення наданої поворотної фінансової допомоги згідно означених договорів, всупереч умов договорів ПП «Приватна фірма «Камертон» не повернула ТОВ «Приватна фірма «Камертон» 333934,11 грн поворотної фінансової допомоги у семиденний строк з дня отримання кожної з вимог, а тому позивач просить стягнути з відповідача 334181,13 грн заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги без номера від 23.12.2023, без номера від 23.12.2023 та №29-07-2024 від 29.07.2024 та 247,02 грн - 3% річних, нарахованих за неповернення поворотної фінансової допомоги.
Станом на 28.04.2025 від відповідача не надходив відзив на позовну заяву.
Представник позивача ТОВ «Приватна фірма «Камертон» - адвокат Сочка В.І. в межах означеної позовної заяви, просить вжити заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ПП «Приватна фірма «Камертон», що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми стягнення з врахуванням судових витрат - 334181,13 грн та 4010,84 грн витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.
Щодо цього, суд враховує, що звертаючись у суд з позовною заявою, позивач просить стягнути з відповідача 334181,13 грн, з яких - 333934,11 грн (більше 99 % відсотків ціни позову) є власні кошти ТОВ «Приватна фірма «Камертон», надані ПП «Приватна фірма «Камертон» у виді поворотної фінансової допомоги згідно договорів поворотної фінансової допомоги від 23.12.2023 (на суму 92934,11 грн), від 23.12.2023 (на суму 1000,00 грн) та №29-07-2024 від 29.07.2024 (на суму 240000,00 грн). Отже, з доводів позовної заяви вбачається, що після надання позивачем згідно означених договорів поворотної фінансової допомоги, ПП «Приватна фірма «Камертон» тривалий час користувалася цими коштами на безоплатній основі, однак, не повернула такі кошти в розмірі 333934,11 грн відповідно до умов договорів після отримання 17.03.2025 вимог позивача від 13.03.2025 про повернення наданої поворотної фінансової допомоги згідно означених договорів.
За таких обставин, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, враховуючи, що накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ПП «Приватна фірма «Камертон», що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми стягнення з врахуванням судових витрат, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленими позовними вимогами та пов'язаними з ними заходами забезпечення позову, адже попередить можливе подальше порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів). Такі заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо їх співмірності, розумності та обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги, адже враховують фактичні обставини, які є предметом розгляду справи, відповідно до яких відповідач (згідно доводів позовної заяви) не повертає позивачу грошові кошти в розмірі 333934,11 грн, які були надані йому згідно договорів у виді поворотної фінансової допомоги та якими він тривалий час користувалася на безоплатній основі.
8. При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
Суд наголошує, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Щодо цього, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сумі 334181,13 грн, суд зазначає, що у разі задоволення позовних вимог, подальше виконання рішення безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
9. Що стосується посилань представника позивача на необхідність накладення арешту на все майно, належне ПП «Приватна фірма «Камертон», суд зауважує наступне.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував (у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до правових висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те і на інше у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону (частина 4 статті 137 ГПК України) стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Щодо цього, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначено, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Отже, за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 334181,13 грн та 4010,84 грн витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви, доцільно, на переконання суду, накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
При цьому, можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є - за встановлених судом обставин справи - для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
10. Щодо заяви представника позивача ТОВ «Приватна фірма «Камертон» - адвоката Сочки В.І. про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно та грошові кошти у межах суми стягнення - 334181,13 грн та суми судових витрат - 4010,84 грн, суд зазначає, що позивачем згідно платіжної інструкції в національній валюті від 01.04.2025 №15054 сплачений судовий збір у розмірі 4010,84 грн.
У постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21 Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК. У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22). У справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, стала практика Верховного Суду, яка враховується судом під час постановлення ухвали, свідчить про наявність у суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову в межах ціни позову та судових витрат у справі, зокрема, розміру судового збору.
11. За таких обставин, суд дійшов висновку, що застосування обраних позивачем заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ПП «Приватна фірма «Камертон», що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми стягнення з врахуванням судових витрат, безпосередньо пов'язане із предметом позову у цій справі та є адекватним заходом забезпечення позову, оскільки такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення в майбутньому, у разі задоволення позову.
Таким чином, з огляду на обставини справи та доводи заяви про забезпечення позову, суд задовольняє заяву про забезпечення позову, враховуючи, що обранням таких належних, відповідно до предмета спору, заходів до забезпечення позову дотримано принцип співвіднесення видів заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Задовольнивши за вказаних мотивів заяву представника позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову фактично не підмінюють собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
12. При цьому, суд, з урахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.
Разом з тим, суд зауважує, що виходячи із приписів статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову.
Щодо цього судом враховано постанову від 14.01.2025 у справі № 915/559/24, у якій Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що стаття 141 ГПК України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до статті 146 ГПК України.
Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
На відміну від забезпечення позову, що застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Такі висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22, від 17.09.2024 у справі № 927/997/23.
Частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства. Зазначені висновки викладено Верховним Судом у постанові від 04.07.2024 у справі № 916/770/24.
Крім цього, зважаючи на положення частини четвертої статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19.
За таких обставин у постанові від 14.01.2025 у справі № 915/559/24 Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для скаржника негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, останній не позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застування зустрічного забезпечення.
13. Частиною шостою статті 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України
1. Заяву про забезпечення позову ТОВ «Приватна фірма «Камертон», подану представником - адвокатом Сочкою В.І. від 25.04.2025 (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/3965/25 від 25.04.2025) - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному підприємству «Приватна фірма «Камертон» (код ЄДРПОУ - 22174433, місцезнаходження - 90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вулиця Хмельницького Б., будинок, 1, приміщення 3Б), які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Приватному підприємству «Приватна фірма «Камертон», у межах суми позову в розмірі 334181,13 грн та витрат позивача з оплати судового збору в розмірі 4010,84 грн.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Камертон», код ЄДРПОУ - 44732579, місцезнаходження - 90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 1, 3Б.
Боржник: Приватне підприємство «Приватна фірма «Камертон», код ЄДРПОУ - 22174433, місцезнаходження - 90400, Закарпатська обл., Хустський район, місто Хуст, вулиця Хмельницького Б., будинок, 1, приміщення 3Б.
Ухвала набирає законної сили з 28.04.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 28.04.2028.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 28 квітня 2025 року.
Суддя С.В. Сисин