вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.04.2025м. ДніпроСправа № 904/264/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" (50102, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Рудна, буд. 4-4Д; ідентифікаційний код 35601098)
до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Рудна, буд. 47; ідентифікаційний код 00190905)
про визнання актів укладеними та стягнення 12 338 180 грн. 00 коп.
Представники:
від позивача: Цюпа Ю.О. - адвокат;
Горбенко І.В. - адвокат;
від відповідача: Муходінов М.Л. - представник (адвокат) (в режимі відеоконференції).
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№247/25 від 21.01.2025) до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" з вимогами:
- визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" Акт № 28 від 09.09.2024 року на систематичне відновлення матеріальних цінностей у сумі 8 910 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 485 000 грн. 00 коп. з відновлення корпусу барабану б/в млина ММС70Х23 кр.3Бу660910И1-0СБВД по договору №71-35 за відомістю дефектів №07-2024-08 у кількості 1 штука;
- визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" Акт № 29 від 09.09.2024 року на систематичне відновлення матеріальних цінностей у сумі 2 750 400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 458 400 грн. 00 коп. з відновлення стінки торцевої (розвантаження) б/в млина МГР кр.140.3580/8-12655 по договору №71-35 відомістю дефектів № 07-2024-25 у кількості 1 штука;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" грошові кошти у сумі 12 060 400 грн. 00 коп., що складає, 11 660 400 грн. 00 коп. - основної заборгованості за роботи, виконані за договором від 08.01.2024 №71-35, 221 548 грн. 00 коп. - інфляційних нарахувань, 80 505 грн. 00 коп. - 3% річних та 97 947 грн. 00 коп. - пені.
Також просить стягнути з відповідача витрати на судовий збір у розмірі 149 569 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 40 000 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання, яке відбудеться 26.02.2025 о 16:40 год.
Відповідач у заяві (вх.№3670/25 від 27.01.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції просить надати представникові Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" можливість участі у судовому засіданні у справі №904/264/25, призначеному на 26.02.2025 о 16:40 год., а також у всіх наступних судових засіданнях у справі № 904/264/25, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2025 задоволено частково заяву Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (вх.№3670/25 від 27.01.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідач у заяві (вх.№5160/25 від 05.02.2025) про залишення позовної заяви без руху та продовження строку на подання відзиву просить позовну заяву залишити без руху на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, встановити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15-ти днів з дня вручення уточненої/виправленої позовної заяви та зазначає про те, що: - з аналізу наведених позивачем в позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, позовних вимог та наданих позивачем доказів вбачається, що найменування матеріальних цінностей, номери відомостей дефектів та акту приймання-передачі в ремонт є різними; - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме - передача матеріальних цінностей в ремонт, не підтверджено належними доказами, а зазначені позивачем в позові докази та додані до позовної заяви вказані обставини не підтверджують, оскільки містять інші відомості щодо найменування матеріальних цінностей, номерів актів тощо; - доказів на підтвердження саме тих обставин, які викладені в позовній заяві, позивачем не надано; - позовна заява є такою, що подана без додержання вимог, викладених у пункті 5 частини 3 статті 162, частині 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України; - враховуючи, що подана позивачем позовна заява була подана без додержання вимог, викладених у пункті 5 частини 3 статті 162, частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, відповідач наразі не має можливості надати обґрунтований відзив на позовну заяву.
Господарський суд Дніпропетровської області листом від 05.02.2025 №904/264/25/3812/25 повідомив відповідача, що заява про залишення позовної заяви без руху та продовження строку на подання відзиву буде розглянути після повернення судді Загинайко Т.В. з відрядження, про що буде повідомлено відповідною ухвалою.
Позивач у клопотанні (вх.№6023/25 від 10.02.2025) про залучення уточненої позовної заяви просить прийняти уточнену позовну заяву у зв'язку із зміною предмету позовної заяви та зазначає про те, що: - за первісною позовною заявою позивач при поданні позовної заяви здійснив розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат станом на 08.01.2025; - судовий розгляд триває, відповідач ухиляється від виконання зобов'язань по договору від 08.01.2024 №71-35, не сплачує заборгованість, а також опубліковано індекси споживчих цін в 2024, у тому числі за грудень 2024 року, який на дату подання позовної заяви був відсутній; - врахувавши зміни та час розгляду справи, позивач здійснив перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, в результаті здійснено збільшення предмету позову; - за первісною позовною заявою майнові вимоги складали всього 12 060 400 грн. 00 коп.; - судовий збір сплачений за майнові вимоги - 144 725 грн. 00 коп. та за 2 немайнові вимоги - 4 845 грн. 00 коп.; - після перерахунку майнова вимога складає 12 338 180 грн. 00 коп., судовий збір відповідно становить -148 058 грн. 00 коп. та 4 845 грн. 00 коп. - за немайнові вимоги.
До клопотання додано уточнену позовну заяву з наступними вимогами:
- визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" Акт №28 від 09.09.2024 на систематичне відновлення матеріальних цінностей у сумі 8 910 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 485 000 грн. 00 коп. з відновлення корпусу барабану б/в млина ММС70Х23 кр.3Бу660910И1-0СБ по договору №71-35 за відомістю дефектів №07-2024-08 у кількості 1 штука;
- визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" Акт №29 від 09.09.2024 на систематичне відновлення матеріальних цінностей в сумі 2 750 400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 458 400 грн. 00 коп. з відновлення стінки торцевої (розвантаження) б/в млина МГР кр.140.3580/1-126683СБ по договору №71-35 відомістю дефектів № 07-2024-25 у кількості 1 штука;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" грошові кошти у сумі 12 338 180 грн. 00 коп., у тому числі суму основного зобов'язання - 11 660 400 грн. 00 коп., інфляційні втрати - 387 894 грн. 00 коп. , 3% річних - 130 139 грн. 00 коп., пеня -159 747 грн. 00 коп.;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" витрати на судовий збір у сумі 152 902 грн. 00 коп.;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" витрати на правову допомогу у сумі 40 000 грн. 00 коп.
Відповідач у відзиві (вх.№6184/25 від 11.02.2025) на позовну заяву просить в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання актів укладеними та стягнення 12 338 180 грн. 00 коп. - відмовити в повному обсязі в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю; у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зменшити розмір стягнення пені, інфляційних втрат та 3% відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України на 99% та зазначає про те, що: - судом було запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; - ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2025 про відкриття провадження у справі №904/264/25 була отримана відповідачем 28.01.2025 через Електронний суд, що підтверджується Карткою руху документу (додається); - останнім днем для подання відзиву на позовну заяву є 11.02.2025; - між ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" та ПРАТ "ІНГЗК" укладено договір № 71-35 від 08.01.2024; - 09 вересня 2024 листом №546 від 09.09.24 надіслані Акти виконаних робіт, а саме - Акт №28 від 09.09.2024 на систематичне відновлення матеріальних цінностей у сумі 8 910 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 485 000,00 грн по відновленню корпусу барабану б/в млина ММС70Х23 кр.3Бу660910И1-0СБВД за відомістю дефектів № 07-2024-07 у кількості 1 штука та Акт №29 від 09.09.2024 на систематичне відновлення матеріальних цінностей у сумі 2 750 400,00 грн. 00 коп. по відновленню стінки торцевої (розвантаження) б/в млина МГР кр.140.3580/8-12655 за відомістю дефектів №07-2024-25; - позивач зазначає, що доказом вручення Актів №28, №29 від 09.09.2024 на систематичне відновлення матеріальних цінностей є лист 5009301475506 АТ "Укрпошта", який отримано 30.09.2024 відповідачем; - як доказ, позивач надає роздруківку із сайту АТ "Укрпошта" про дату отримання; - також позивач зазначає, що листом №557 від 20.09.2024 директору з інжинірингу повідомлено про завершення робіт по відновленню корпусу барабану б/в млина ММС70Х23 кр.3Бу660910И1-0СБВД у кількості 1 штука та по відновленню стінки торцевої (розвантаження) б/в млина МГР кр.140.3580/8-12655 у кількості 1 штука, запропоновано створити комісію з попередньої прийомки виконаних робіт; - 23.09.2024 утворена комісія у складі директора ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" Олійника В.М., механіка РЗФ-2 Трюхан В.О., головного інженера ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" Половинкін І.П.; - проведено огляд вказаних матеріальних цінностей, встановлено, що всі роботи з ремонту по обом одиницям ремонтного фонду виконані у повному обсязі згідно з технічним завданням та відомістю дефектів, зауважень до якості виконаних робіт не виявлено, але після прийняття і огляду відповідач так і не підписав та не повернув Акти №28, №29 від 09.09.2024, а також не повернув їх після отримання поштою 30 вересня 2024 (цінним листом з описом №5009301475506 АТ "Укрпошта"); - відповідач, на думку позивача, умисно порушує пункт 2.3 Договору і ухиляється від підписання Актів виконаних робіт, які є підставою для оплати; - станом на дату звернення до суду оплата заборгованості по Акту №28 від 09.09.2024 у сумі 8 910 000,00 грн. та по Акту №29 від 09.09.2024 у сумі 2 750 000,00 грн. відповідачем не здійснена, чим, на думку позивача, порушив чинний Договір №71-35 від 08.01.2024 та специфікацію №2 від 13.05.2024; - лист №546 від 09.09.2024, хоча і адресований на ім'я генерального директора ПРАТ "ІНГЗК", але наданий до вказаного листа опис вкладення містить адресу призначення - 50065, м. Кривий Ріг, вул. Степана Тільги, 17, в той час, як адресою ПРАТ "ІНГЗК" є - 50102, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47; - тобто, якщо вказаний лист і направлявся позивачем, то направлявся не на адресу ПРАТ "ІНГЗК"; - наданий позивачем опис вкладення, який нібито свідчить про факт направлення листа №546 від 09.09.2024 не містить таких реквізитів, як найменування об'єкта поштового зв'язку, номер поштового відправлення, оголошену цінність, прізвище працівника поштового зв'язку, відбиток календарного штемпеля; - наданий позивачем опис вкладення не може служити доказом направлення листа №546 від 09.09.2024 відповідачеві і направлення такого листа взагалі; - надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 5009301475506 не містить інформації про те, які саме документи відправлялись вказаним відправленням, відправником за вказаним відправленням є фізична особа - Салогуб Світлана; - надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 5009301475506 не може служити доказом направлення листа №546 від 09.09.2024 відповідачеві і направлення такого листа взагалі; - позивачем не надано належних доказів виконання умов пункту 8.5. Договору в частині надання замовнику Актів виконаних робіт №28, №29 від 09.09.2024, що унеможливило підписання актів відповідачем та здійснення оплати; - Специфікацією №2 передбачено, що місце проведення відновлених робіт - територія замовника, без вивозу ремонтного фонду з території ПРАТ "ІНГЗК"; - вказана умова означає, що ремонтна база ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" знаходиться безпосередньо на території ПРАТ "ІНГЗК", тобто роботи з відновлення дійсно виконуються на ремонтній базі ТОВ "Криворіжпромтехсервіс", але без вивозу з території ПРАТ "ІНГЗК"; - якби у разі потреби замовника роботи з відновлення обладнання виконувались безпосередньо на території цеху замовника, тоді це б було й відображено у Специфікації до Договору; - документами, що підтверджують передачу вказаного обладнання ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" на відновлювальні роботи, є акти приймання-передачі (копії надані позивачем); - позивачем в порушення пункту 8.3. відновлені за Специфікацією №2 матеріальні цінності відповідачу для їх остаточної прийомки по теперішній час не повернуті; - позивачем не доведено належними доказами обставини, з настанням яких у відповідача виникає обов'язок з оплати робіт по відновленню матеріальних цінностей, а саме не доведено факт повернення матеріальних цінностей замовнику з території підрядника для їх приймання та не доведено факт надання актів виконаних робіт; - якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог відповідач вважає, що є підстави для зменшення стягуваних пені, інфляційних та 3% річних; - відповідач вважає, що розмір стягуваних пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягають зменшенню на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України тому, що наявні обставини, які вказують на погіршення умов господарювання та фінансового стану підприємства - відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України, зменшення чисельності працівників (зокрема з причин призову до служби в ЗСУ та загибелі внаслідок військових дій), надання суттєвої матеріальної підтримки Збройним Силам України та Військовим адміністраціям; - у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації на початку 2022 року для відповідача були порушені традиційні логістичні ланцюги зі збуту продукції відповідача, через що відбулося зниження попиту на внутрішньому ринку, відсутність доступу до морських портів; - унаслідок чого відповідач був вимушений переорієнтувати майже всі експортні відвантаження продукції за допомогою залізничного транспорту через західні кордони України, що призвело до росту середнього часу доставки продукції до кордонів; - також у зв'язку із ворожими обстрілами енергетичної інфраструктури України внаслідок проведення воєнних дій підприємство відповідача постійно відключається від електроенергії; - внаслідок відключення відбулася неодноразова зупинка підприємства та порушення технологічного процесу у виробничих підрозділах; - така ситуація призвела до суттєвого погіршення економічного стану відповідача; - відповідач продовжує, як виконувати свої зобов'язання перед своїми контрагентами, зокрема, і перед позивачем, так і працювати, забезпечувати, підтримувати обороноздатність країни, допомагати ЗСУ, силам територіальної оборони, правоохоронним органам, лікарням, комунальним підприємствам, Товариству Червоного Хреста України, благодійним організаціям, зокрема у період з 2022 року відповідач придбав та безоплатно передав до Збройних сил України та Територіальних центрів комплектації та Соціальної підтримки товарно-матеріальних цінностей (стрічка та автомобільні шини б/в, спецодяг, масла, ліжка, подушки, їжаки, фундаменти залізобетоні, батареї акумуляторні б/в, кабель, ємності поліетиленові) на загальну суму 668 807 грн. 94 коп.; - паливо мастильних матеріалів на загальну суму 7 996 297 грн. 90 коп.; - у період з 2022 року відповідач безоплатно виготовив та передав для потреб Збройних Сил України та військових адміністрацій: - 57 одиниць модульних укриттів на загальну суму 13 270 593 грн. 44 коп.; - пічок буржуйка 207 шт. та умивальників польових 25 шт. на загальну суму 1 095 610 грн. 96 коп.; - всього відповідач передав запасів, ПММ, виробів на загальну суму 48 730 950 грн. 62 коп.; - у період з 24.02.2022 було мобілізовано до Збройних Силах України та Територіальної оборони 800 працівників відповідача (довідка щодо мобілізованих працівників додається); - позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили, що порушення відповідачем грошових зобов'язання завдало йому збитків.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" щодо продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання 26.02.2025 з'явились представники сторін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (вх.№5160/25 від 05.02.2025) про залишення позовної заяви без руху та продовження строку на подання відзиву щодо залишення позовної заяви без руху, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 26.03.2025 о 16:00 год.
Відповідач у заяві (вх.№8471/25 від 27.02.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції просить надати представникові Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" можливість участі у судовому засіданні у справі №904/264/25, призначеному на 26.03.2025 о 16:00 год., а також у всіх наступних судових засіданнях у справі № 904/264/25, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2025 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (вх.№8471/25 від 27.02.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції частково.
У судове засідання 26.02.2025 з'явились представники сторін.
У судовому засіданні оголошено перерву до 09.04.2025 о 15:00 год.
Відповідач у заяві (вх.№13086/25 від 27.03.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції просить надати представникові Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" можливість участі у судовому засіданні у справі №904/264/25, призначеному на 09.04.2025 о 15:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (вх.№13086/25 від 27.03.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 09.04.2025 з'явились представники позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2025 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті (загальне позовне провадження) на 16.04.2025 о 16:40 год.
Відповідач у заяві (вх.№15169/25 від 10.04.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції просить надати представникові Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" можливість участі у судовому засіданні у справі №904/264/25, призначеному на 16.04.2025 о 16:40 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2025 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (вх.№15169/25 від 10.04.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 16.04.2025 з'явилися представники позивача та представник відповідача в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс", як підрядником, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", як замовником, було укладено договір від 08.01.2024 №71-35 (надалі - Договір) (т.1, а.с. 11-22).
Пунктом 1.1 Договору визначено, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати у порядку та на умовах цього договору роботи з технічного обслуговування та ремонту обладнання ПРЛТ "ІНГЗК", перелік яких наведено у відповідних додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору. Роботи виконуються на території замовника.
Замовник зобов'язується надати підряднику об'єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи у порядку та у строки, передбачені цим договором (пункт 1.2 Договору).
Відповідно до пункту 2.1 Договору загальні строки виконання робіт за цим договором, а також їх окремих обсягів, визначаються у відповідних специфікаціях, додаткових угодах, додатках, які є невід'ємною частиною цього договору, та конкретизуються (мають уточнятися) на поточний місяць у "Графіках виконання робіт" (Додаток №7 до цього Договору) чи у "Графіках виходу персоналу для виконання робіт" (Додаток №8 до цього Договору). В межах строків виконання робіт, вказаних у специфікаціях, роботи виконуються на загальних умовах, без врахування вихідних, святкових та неробочих днів, якщо інше не вказано у специфікації. Особливі умови виконання робіт можуть бути визначені у додатках.
Фактичний термін закінчення окремих обсягів робіт визначається датою підписання замовником Акту виконаних робіт з Додатками (форма 01 "Акт на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядної організації", форма 02 "Акт на оприбуткування ТМЦ, отриманих при розробці (демонтажу) деталей, вузлів, агрегатів та т.п. під час ремонту (надання послуг)", форма 03 "Акт на витрачені при ремонті матеріали") - далі Акт виконаних робіт з додатками. На підставі згоди сторін у письмовій формі може бути визначено інший склад документів, які засвідчують фактичний термін закінчення робіт (пункт 2.3 Договору).
Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна робіт відповідає рівню звичайних цін, виходячи із специфіки та способу виконання робіт, визначається на підставі погоджених сторонами специфікацій.
Вартість робіт підрядника включає в себе відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням робіт за цим договором та платню за виконані роботи підрядником, за вирахуванням витрат замовника, зазнаних у зв'язку з наданням підряднику енергоносіїв, машин та механізмів для забезпечення виконання підрядником зобов'язань за цим договором (пункт 3.2 Договору).
Ціна робіт може бути змінена сторонами виключно шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, яким затверджуються зміни до специфікацій, нові редакції специфікацій або додаткові специфікації (пункт 3.3 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата замовником виконаних робіт відбувається поетапно, протягом строку, зазначеного в кожній специфікації до договору окремо, від дати підписання сторонами Актів виконаних робіт, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних у облік.
Оплата замовником виконаних підрядником робіт відбувається в національній валюті України шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок підрядника (пункт 4.2 Договору).
Пунктом 4.4 Договору визначено, що замовник має право не приймати документи, що оформлені неналежним чином від підрядника. В цьому випадку вся відповідальність за можливе порушення строків виконання робіт, невчасну їх оплату та інші негативні наслідки пов'язані з подальшим порушенням сторонами своїх зобов'язань та обов'язків за договором, покладається на підрядника.
Згідно з пунктом 4.5 Договору якщо під час приймання робіт або протягом гарантійного строку будуть виявлені недоліки, що виникли з вини підрядника (у т.ч. у частині кількості, якості), сторонами оформлюється Дефектний акт (Додаток №3 до цього Договору). Дефектний акт складається замовником, який вказує перелік недоліків у виконаних роботах та строки їх усунення. Строки усунення виявлених недоліків не повинні перевищувати строків виконання робіт, вказаного в відповідних специфікаціях або графіках виконання робіт (Додаток №7 до цього договору). Підрядник зобов'язується протягом трьох днів з моменту отримання Дефектного акту (у відповідності до пункту 16.3 договору) підписати його та направити замовнику. Сторони домовились, що непідписання, ненаправлення або несвоєчасне направлення замовнику Дефектного акту прирівнюється до безумовної згоди підрядника зі змістом Дефектного акту, складеного замовником. Замовник не підписує Акти виконаних робіт (за якими виявлені неякісно виконані роботи) підрядника до усунення дефектів. Усунення неякісно виконаних робіт проводиться підрядником за свій рахунок, у строках та на умовах, обумовлених сторонами у Дефектному акті.
Підпунктом 7.2.1 Договору визначено, що підрядник має право отримувати оплату за виконані роботи у розмірах та у строки, що обумовлені в цьому договорі та додатках до нього.
Підпунктом 7.3.3 Договору визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботи, виконані підрядником, провести огляд їх результатів; при виявленні відхилень від умов даного договору або інших недоліків - негайно повідомити про них підрядника.
Відповідно до пункту 8.1 Договору не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту закінчення виконання робіт за цим договором або за окремими об'єктами, підрядник направляє замовнику повідомлення у письмовій формі про закінчення робіт.
Пунктом 8.3 Договору визначено, що приймання виконаних робіт виконується на території замовника у наступному порядку:
- після закінчення робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання виконується обов'язкове випробування кожної одиниці обладнання, що полягає в експлуатації обладнання під навантаженням протягом 72 годин (підпункт 8.3.1 Договору).
- процес випробування контролюють уповноважені представники замовника та підрядника. У випадку зупинки (збою, відмови у роботі) роботи обладнання у період випробування, підрядник усуває причини зупинки (збою, відмови у роботі) обладнання без збільшення загальної вартості робіт. Після усунення причин зупинки (збою, відмови у роботі) обладнання, випробування починається спочатку (підпункт 8.3.2 Договору).
- у разі зупинки (збою, відмови у роботі) роботи обладнання у період випробування замовник має право застосувати знижувальний коефіцієнт 0,7 по кожній одиниці обладнання у Актах виконання робіт за звітній період (поточний місяць виконання робіт). Рішення про застосування коефіцієнту 0,7 приймає керівник цеху замовника або головний спеціаліст-куратор виконання робіт (підпункт 8.3.3 Договору).
Відповідно до пункту 8.4 Договору після закінчення робіт з ремонтів обладнання та успішному випробуванню кожної одиниці обладнання оформлюється та підписується сторонами "Акт приймання об'єкту з ремонту" (Додаток №4 до даного договору).
Пунктом 8.6 Договору визначено, що оригінали Актів виконаних робіт з Додатками, у відповідності до пункту 2.3 даного договору передаються замовнику у двох екземплярах після підписання та скріплення печаткою кожного екземпляру підрядником із зазначенням у частині реквізитів цього договору.
Замовник зобов'язаний після отримання Актів виконаних робіт з додатками у відповідності до пункту 2.3 даного договору провести огляд результатів виконання робіт підрядником та при відсутності недоліків прийняти їх, підписавши надані підрядником Акти виконаних робіт з додатками у відповідності до пункту 2.3 цього договору. Якщо під час приймання результатів виконання робіт будуть виявлені недоліки, сторони керуються пунктом 4.5 цього договору (пункт 8.7 Договору).
Відповідно до пункту 8.8 Договору у разі виникнення між замовником та підрядником спору щодо недоліків виконаних робіт або їх причин на вимогу будь-якої сторони повинна бути призначена експертиза. Експертна організація та умови проведення експертизи визначаються за згодою сторін. Витрати за проведення експертизи несе підрядник. У разі, коли експертизою встановлено відсутність порушень договору або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками, на яких наполягав замовник, понесені підрядником витрати за проведення експертизи компенсуються замовником.
Пунктом 16.4 Договору визначено, що договір діє до 31.12.2024. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.
Крім того, сторонами було підписано специфікацію від 13.05.2024 №2 до Договору, відповідно до якої замовник поручає, а підрядник зобов'язаний виконати в порядку та на умовах Договору роботи на загальну суму 22 662 000 грн. 00 коп., а саме:
- відновлення корпусу барабана б/в млина ММС 70x23, кр.ЗБу660910И1-0СБ ВД №07-2024-08 в кількості 1 штука на суму 7 425 000 грн. 00 коп.; строк виконання робіт - 90 робочих днів;
- відновлення стінки торцової (завантаження) б/в млина МГР, кр. 140.3579СБ/1-226681СБ ВД №07-2024-24 в кількості 2 штуки на загальну суму 4 584 000 грн. 00 коп.; строк виконання робіт - 40 робочих днів;
- відновлення стінки торцової (розвантаження) б/в млина МГР, кр.140.3580/1-226683СБ, кр. 140.3580/8-12655 ВД №№07-2024-25 в кількості 3 штуки на загальну суму 6 876 000 грн. 00 коп.; строк виконання робіт - 40 робочих днів (надалі - Специфікація) (т.1, а.с. 21).
Також у Специфікації сторонами погоджено порядок оплати виконаних робіт, так оплата виконаних робіт провадиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника протягом 15-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт обома сторонами.
В матеріалах справи містяться копії відомостей дефектів (т.1, а.с. 22-23).
В подальшому сторонами було складено акти приймання-передачі сировини, запасних частин та інших ТМЦ, за якими замовником було передано виконавцю у ремонт товарно-матеріальні цінності, а саме:
- від 20.06.2024 №4901927662, за яким замовником передано, а виконавцем прийнято корпус барабана к.ЗБу660910И1-0СБ б/в в кількості 1 штука; відповідно до умов підписаної сторонами Специфікації, строк виконання робіт - 90 робочих днів (т.1, а.с. 24);
- від 07.08.2024 № 4902429031, за яким замовником передано, а виконавцем прийнято стінку торцову (розвантаження) МГР, к.1-226683СБ б/в в кількості 1 штука; відповідно до умов підписаної сторонами Специфікації строк виконання робіт - 40 робочих днів(т.1, а.с.24 на звороті).
Позивач зазначає, що листом від 09.09.2024 №546 (т.1, а.с. 29-30) відповідачу були надіслані Акти виконаних робіт, а саме:
- Акт №28 від 09.09.2024 на систематичне відновлення матеріальних цінностей суму 8 910 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, по відновленню корпусу барабану б/в млина ММС 70х23 к.3Бу660910И1-0СБ за відомістю дефектів №07-2024-08 у кількості 1 штука (т.1, а.с. 34);
- Акт №29 від 09.09.2024 на систематичне відновлення матеріальних цінностей на суму 2 750 400 грн. 00 коп. по відновленню стінки торцевої (розвантаження) б/в млина МГР кр.140.3580/1-126683СБ за відомістю дефектів № 07-2024-25 (т.1, а.с. 35).
Позивач стверджує, що доказом вручення Актів від 09.09.2024 № 28, №29 на систематичне відновлення матеріальних цінностей є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №5009301475506 АТ "Укрпошта", з якого вбачається, що поштове відправлення отримано відповідачем 30.09.2024 та надає роздруківку із вебпорталу АТ "Укрпошта" про дату отримання (т.1, а.с. 31, 33).
Як вбачається, поштове відправлення №5009301475506 направлено відповідачу головним бухгалтером Салогуб С.М., яка відповідно до довіреності від 02.01.2024 має право від імені позивача отримувати, надсилати листи засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" (т.1, а.с. 32).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем листом від 20.09.2024 № 557 повідомлено відповідача про завершення робіт з відновлення корпусу барабану б/в млина ММС 70х23 кр.3Бу660910И1-0СБВД у кількості 1 штука та стінки торцевої (завантаження) б/в млина МГР кр.140.3579СБ/1-226681СБ у кількості 1 штука та запропоновано створити комісію з попередньої прийомки виконаних робіт (т.1, а.с. 28).
З наданого позивачем Акту огляду від 23.09.2024 вбачається, що комісією у складі директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" Олійника В.М., механіка РЗФ-2 Трюхан В.О. та головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" ОСОБА_1 проведено огляд барабану б/в млина ММС 70х23 кр.3Бу660910И1-0СБВД та стінки торцевої (завантаження) б/в млина МГР кр.140.3579СБ/1-226681СБ, по яким були проведені відновлювальні роботи на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс". Під час огляду встановлено, що всі роботи з ремонту по обом одиницям ремфонду виконані у повному обсязі, зауважень до якості виконаних робіт не виявлено (т.1, а.с. 36).
Позивач стверджує, що після прийняття і огляду відповідач так і не підписав та не повернув Акти від 09.09.2024 №28, №29 , а також не повернув їх після отримання поштою 30.09.2024 (цінним листом з описом № 5009301475506 АТ "Укрпошта"), чим умисно порушує пункт 2.3 Договору і ухиляється від підписання Актів виконаних робіт, які є підставою для оплати та зазначає, що вважає Акти від 09.09.2024 №28, №29 на систематичне відновлення матеріальних цінностей укладеними між позивачем та відповідачем з 30.09.2024; відповідач проти цього заперечує. що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як вбачається, між сторонами було укладено Договір від 08.01.2024 №71-35 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття (частина 1 статті 882 Цивільного кодексу України).
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Суд доходить висновку, що з урахуванням положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, строк оплати за виконані за Договором ремонті роботи є таким, що настав - 07.10.2024 (30.09.2024 + 7 календарних днів), та вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається, у Специфікації від 13.05.2024 №2 сторонами погоджено порядок оплати виконаних робіт, а саме оплата виконаних робіт провадиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника протягом 15 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт обома сторонами.
Позивачем на адресу відповідача скеровано лист від 09.09.2024 №546, яким позивач, зокрема, просить відповідача прийняти виконані роботи та здійснити їх бухгалтерське оформлення, підписати акти виконаних робіт, які додаються до цього листа в двох примірниках та погасити заборгованість згідно з умовами Договору протягом 15-ти календарних днів з моменту підписання актів (т.1, а.с. 29).
Матеріали справи містять копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що поштове відправлення №5009301475506, подане 10.09.2024 Салогуб Світланою, вручені представнику відповідача 30.09.2024, про що свідчить підпис представника на повідомленні.
При цьому, в матеріалах справи наявна також довіреність від 02.01.2024, якою позивач уповноважив головного бухгалтера Сологуб Світлану Миколаївну здійснювати всі дії, що пов'язані з отриманням / відправленням посилок, листів, будь-якої іншої поштової кореспонденції Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс".
Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що акти виконаних робіт та вимогу про сплату заборгованості в розмірі 11 660 400 грн. 00 коп. було отримано відповідачем 30.09.2024.
Відповідно до пункту 8.7 Договору замовник зобов'язаний після отримання Актів виконаних робіт з Додатками у відповідності до пункту 2.3 даного договору провести огляд результатів виконання робіт підрядником та при відсутності недоліків прийняти їх, підписавши надані підрядником Акти виконаних робіт з додатками, у відповідності до пункту 2.3 цього договору. Якщо під час приймання результатів виконання робіт будуть виявлені недоліки сторони керуються пунктом 4.5 цього договору.
У пункті 4.5 Договору сторони погодили, зокрема, право замовника не підписувати Акти виконаних робіт (за якими виявлені неякісно виконані роботи) підрядника до усунення дефектів. Усунення неякісно виконаних робіт проводиться підрядником за свій рахунок, у строках та на умовах, обумовлених сторонами у Дефектному акті.
Як вбачається, доказів виявлення недоліків у виконаних ремонтних роботах за Договором, зокрема, дефектного акту сторонами не надано, матеріали справи не містять.
Заперечення відповідача щодо того, позивачем не надано доказів щодо того, що поштове відправлення №5009301475506 містило саме акти №28, №29 від 09.09.2024 суд оцінює критично, оскільки доказів іншого відповідачем не надано, матеріали справи не містять.
Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи містять копії підписаних обома сторонами Договору від 08.01.2024 №71-35 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання, специфікації від 13.05.2024 №2, у якій, зокрема, сторонами погоджено виконання робіт за Договором на суму 22 662 000 грн. 00 коп., відомостей дефектів (додаток №1 до Специфікації №2), а також актів приймання-передачі сировини, запасних частин та інших ТМЦ від 20.06.2024 №4901927662 та від 07.08.2024 №4902429031, з яких вбачається, що сторонами було погоджено виконання ремонтних робіт за Договором, строки їх виконання, а також, що відповідачем було передано позивачеві корпус барабану та стінку торцеву (розвантажувальну).
Отже, суд вважає, що заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи за Договором складає 11 660 400 грн. 00 коп.
На момент розгляду справи доказів проведення оплати за виконані за Договором роботи відповідачем не надано, матеріали справи не містять.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту виконання ремонтних робіт за Договором на суму 11 660 400 грн. 00 коп. та направлення відповідачеві для підписання спірних Актів від 09.09.2024 №28, №29 є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо виконання позивачем ремонтних робіт за Договором на суму 11 660 400 грн. 00 коп. та направлення відповідачеві для підписання останнім спірних Актів від 09.09.2024 №28, №29 є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 11 660 400 грн. 00 коп. - суми основного зобов'язання є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо визнання укладеними Актів на систематичне відновлення матеріальних цінностей
Як вбачається, позовна заява (в редакції уточненої позовної заяви), містить, окрім іншого, вимоги про визнання укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" Акту №28 від 09.09.2024 на систематичне відновлення матеріальних цінностей у сумі 8 910 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 485 000 грн. 00 коп. з відновлення корпусу барабану б/в млина ММС70Х23 кр.3Бу660910И1-0СБ по договору №71-35 за відомістю дефектів №07-2024-08 у кількості 1 штука та Акту №29 від 09.09.2024 на систематичне відновлення матеріальних цінностей в сумі 2 750 400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 458 400 грн. 00 коп. з відновлення стінки торцевої (розвантаження) б/в млина МГР кр.140.3580/1-126683СБ по договору №71-35 відомістю дефектів № 07-2024-25 у кількості 1 штука.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/546/21 зауважила, що, залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.
Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.
З огляду на різні обставини справ суди доходять різних висновків щодо правової природи акта приймання-передачі. Такі висновки можуть відрізнятись один від одного, однак, зважаючи на різний контекст справ, у яких відповідні висновки зроблені, це не свідчить про їх суперечність один одному.
Згідно з частинами 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, частинами 1-3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
Враховуючи викладене, оцінюючи у цій справі спірні акти на систематичне відновлення матеріальних цінностей суд доходить висновку, що вказані акти є документами первинного бухгалтерського обліку, складеними в процесі виконання Договору від 08.01.2024 №71-35, які містять інформацію про господарські операції та не мають ознаки правочину.
Отже, позовні вимоги в частині визнання укладеними спірних актів на систематичне відновлення матеріальних цінностей є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 10.2 Договору у разі порушення строку оплати виконаних робіт, замовник виплачує підряднику пеню у розмірі 0,01% від невиплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка була дійсна у період, за який нараховується пеня.
Як вбачається, позивачем нараховано пеню з розрахунку 0,01% від невиплаченої суми, що є меншим ніж подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період нарахування, в розмірі 159 747 грн. 00 коп. за період з 16.10.2024 по 28.02.2025 включно.
При перевірці розрахунку судом встановлено, що попри те, що позивачем визначено період нарахування (з 16.10.2024 по 28.02.2025 включно), фактично нарахування пені здійснено за 137 днів, тоді як правильним буде нарахування за 136 днів.
Після перевірки розрахунку судом стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 16.10.2024 по 28.02.2025 включно (за 136 днів) в розмірі 158 581 грн. 44 коп.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 387 894 грн. 00 коп. за період з листопада 2024 по грудень 2024 включно, а також нараховано 3% річних в розмірі 130 139 грн. 00 коп. за період з 16.10.2024 по 28.02.2025 включно.
Суд зауважує, що попри те, що у позовній заяві позивачем зазначено період нарахування 3% річних з 16.10.2024 по 28.01.2025, фактично нарахування здійснено за період з 16.10.2024 по 28.02.2025 включно (за 136 днів).
Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.
Щодо клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних нарахувань
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто, укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Щодо зменшення розміру 3% річних судом врахована правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), щодо можливості зменшення (відмови у стягненні) судом загального розміру процентів річних, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, а саме:
- справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин (пункт 8.20);
- закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах (пункт 8.26);
- господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань (пункт 8.32);
- якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 8.33);
- звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру (пункт 8.36);
- з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у статті 233 Господарського кодексу України, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункти 8.37 -8.38).
Суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймаючи до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що прострочення відповідачем виконання зобов'язань за Договором триває вже більше 6 місяців та після звернення позивача з позовом до суду жодної сплати відповідачем проведено не було (доказів протилежного відповідачем не надано, матеріали справи не містять), не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем.
Зокрема, посилання відповідача на загальний негативний вплив російської агресії на результати господарської діяльності, ворожі обстріли енергетичної інфраструктури України стосуються позивача так само, як і відповідача.
Судом враховано також, що розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 11 660 400 грн. 00 коп., тоді як загальний розмір пені, 3% річних та інфляційних нарахувань складає 676 614 грн. 44 коп., що є значно меншим, ніж сума основної заборгованості.
Суд зауважує, що розмір нарахованої позивачем пені (0,01%) є значно меншим, ніж гранично допустимий розмір пені, встановлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
При цьому, судом враховано також, що відповідач неналежним чином ставився до своїх обов'язків щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, як на то вказано частині 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, відповідач тривалий час взагалі заперечував проти факту наявності у нього зобов'язання здійснити сплату за виконані за Договором роботи на суму 11 660 400 грн. 00 коп., про що відповідачем було зазначено, зокрема, у наданому відзиві на позовну заяву.
Враховуючи викладене, суд не приймає, відхиляє аргументи відповідача.
Щодо судового збору
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача підлягає стягненню 148 044 грн. 18 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" (50102, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Рудна, буд. 4-4Д; ідентифікаційний код 35601098) до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Рудна, буд. 47; ідентифікаційний код 00190905) про визнання актів укладеними та стягнення 12 338 180 грн. 00 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Рудна, буд. 47; ідентифікаційний код 00190905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" (50102, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Рудна, буд. 4-4Д; ідентифікаційний код 35601098) 11 660 400 (одинадцять мільйонів шістсот шістдесят тисяч чотириста) грн. 00 коп. - суму основного зобов'язання, 387 894 (триста вісімдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп. - інфляційних нарахувань, 130 139 (сто тридцять тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 00 коп. - 3% річних, 158 581 (сто п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят одна) грн. 44 коп. - пені та 148 044 (сто сорок вісім тисяч сорок чотири) грн. 18 коп. - витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
28.04.2025