28 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/4244/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.,
без виклику учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ (вх. № 380 Х/2),
на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 (повний текст складено 31.01.2025) у справі № 922/4244/24 (суддя Рильова В.В.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,
до Релігійної громади Свято - Миколаївська Харківської Єпархії Української Православної Церкви, м.Харків,
про стягнення 64830,34грн,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Релігійної громади Свято - Миколаївська Харківської Єпархії Української Православної Церкви про стягнення заборгованості за договором про постачання природного газу №6409/21-РО-Т від 03.12.2021 у загальному розмірі 64830,34грн, з яких: сума основного боргу 19900,04грн, пеня в розмірі 24276,82грн, 3% річних в розмірі 4096,54грн, інфляційні втрати в розмірі 16556,94грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №6409/21-РО-Т від 03.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу у період з грудня 2021 року по грудень 2022 року.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/4244/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Релігійної громади Свято - Миколаївська Харківської Єпархії Української Православної Церкви на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 41267,36грн з яких: 19400,04грн (основна заборгованість), 1213,84грн (пеня), 4096,54грн (3% річних), 16556,94грн (інфляційні втрати), а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40грн.
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 23062,98грн - відмовлено.
Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу у розмірі 500,00грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:
- матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов?язань зі своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ у період з грудня 2021 року по грудень 2022 року на суму на загальну суму 211713,41грн, які відповідачем було оплачено частково на суму 191813,37грн, внаслідок чого наявні підстави для стягнення залишку основного боргу в сумі 19400,04грн;
- в частині стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу у розмірі 500,00грн суд закрив провадження у зв'язку із відсутністю предмету спору внаслідок сплати відповідачем зазначеної заборгованості після відкриття провадження у справі;
- здійснені позивачем розрахунки 3% річних в розмірі 4096,54грн та інфляційні втрати в розмірі 16556,94грн є обґрунтованим та арифметично правильними, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню;
- щодо заявленою позивачем до стягнення суми пені в розмірі 24276,82грн (розмір якої складає 121% від заявленої суми основного боргу) суд врахував доводи відзиву відповідача, загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України та необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, у зв'язку з чим дійшов висновку про необхідність зменшення на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України розміру суми пені на 95%, у зв'язку з чим суд стягнув з відповідача 1213,84грн пені, а в іншій частині (23062,98грн) у задоволенні позовних вимог відмовлено внаслідок зменшення пені.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/4244/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 23062,98грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:
- місцевим господарським судом, застосовуючи дискреційні повноваження щодо можливості зменшення розміру нарахованої до стягнення неустойки, було враховано місцезнаходження відповідача у зоні активних бойових дій, часткове погашення ним заборгованості, відсутність завданих позивачеві збитків, водночас не було забезпечено дотримання балансу інтересів сторін правовідносин, а також залишено поза увагою те, що до відповідач взагалі не надав до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження свого майнового стану;
- при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін;
- місцевим господарським судом не враховано тієї обставини, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом; тобто, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави; відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України;
- несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
- з урахуванням наведеного, позивач вважає, що у даному випадку відсутні підстави для зменшення нарахованого розміру неустойки, натомість відповідач не обмежений у способах виконання своїх зобов'язань.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.02.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/4244/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження - 15 днів з дня вручення даної ухвали; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/4244/24 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без повідомлення учасників справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025, у зв'язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
До початку розгляду апеляційної скарги відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Згідно ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.
За ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі (64830,34грн) є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.12.2021 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальником) та Релігійної громади Свято - Миколаївська Харківської Єпархії Української Православної Церкви (споживачем) укладено договір постачання природного газу № 6409/21-РО-Т, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити, на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п. п. 1.1 - 1.2 договору).
За умовами п. 2.1.1 договору загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.
Пунктом 2.3. договору встановлено, що підписанням цього договору споживач дас згоду постачальнику на включення його до Рестру споживачів постачальника (надалі - Рестр або Реєстр споживачв) розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС
Згідно з п. 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ.
Умовами п. 3.2. договору визначено, що постачання газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Пунктом 3.5. договору погоджено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірника акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (п.п. 3.5.2. п. 3.5. договору).
Відповідно до п.п. 3.5.3 п. 3.5. договору споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Умовами п.п. 3.5.4. п. 3.5. договору передбачено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. пункту та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору.
Згідно з п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужностей на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ - 20, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужностей на добу за договором становить 16554,00 грн.
Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов пп. 3.5.4. п. 3.5. договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1. договору).
Відповідно до п. 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
За змістом п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з п. 13.1. договору він набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору у період грудень 2021 - грудень 2022 позивач передав у власність відповідача природний газ загальним обсягом 12790,33 м3, що підтверджується даними інформаційної платформи оператора ГТС та не заперечується відповідачем.
Згідно наявних у справі Актів приймання-передачі природного газу за період з грудня 2021 по грудень 2022 року постачальник передав, а споживач прийняв природний газ згідно договору №6409/21-РО-Т від 03.12.2021 на загальну суму 211713,41грн.
3 відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 26.07.2024 № ТОВВИХ-24-11435 вбачається, що відповідачем (EIS-код 56XS0000X5Q6X00F) спожито природний газ з ресурсу позивача із грудня 2021 по грудень 2022 в обсягах, які визначені в актах приймання-передачі природного газу із грудня 2021 по грудень 2022 та які не були підписані відповідачем.
Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у даній справі, позивач посилається на те, що відповідач здійснив оплату за переданий газ лише частково у розмірі 191813,37грн, а залишок заборгованість у розмірі 19900,04грн не був погашення у встановлений договором строк.
У зв'язку з порушенням відповідачем встановлених у договорі №6409/21-РО-Т строків оплати прийнятого природного газу, позивачем також нараховано на суму основного боргу пеню у розмірі 24276,82грн, 3% річних в розмірі 4096,54грн та інфляційні втрати в розмірі 16556,94грн. грн.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природний газ та нарахування на суму заборгованості пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 31.01.2025 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/4244/24, яким позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 19400,04грн - основної заборгованості, 1213,84грн - пені, 4096,54грн - 3% річних та 16556,94грн - інфляційних втрат; в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 23062,98грн - відмовлено; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 500,00грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру стягуваної суми неустойки на 95% та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 23062,98грн.
Отже, виходячи з приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України, судом апеляційної здійснюється перегляд оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині зменшення розміру неустойки та відмови у задоволенні позовних вимог про стягненні вищевказаної суми пені.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно положень ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічні положення закріплено у ст. 173 ГК України.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання природного газу № 6409/21-РО-Т від 03.12.2021 щодо своєчасного і у повному обсязі розрахунку за поставлений позивачем природний газ.
Відповідно до ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Місцевим господарським судом встановлено і не спростовується відповідачем, що останнім розрахунок за поставлений газ був здійснений не в повному обсязі та з порушенням встановлених договором строків, що стало підставою для нарахування позивачем, зокрема, неустойки у вигляді пені.
За змістом п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивачем на підставі п. 7.2. договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 24276,82грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом апеляційної інстанції встановлено, що останній здійснено методологічно та арифметично правильно.
Водночас, в силу приписів ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначив, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст.ст. 86, 236 - 238 ГПК України). Такий висновок викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 24276,82грн, в той час як сума основної заборгованості дорівнює 19400,04грн.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
Натомість, місцевим господарським судом встановлено, що заявлена до стягнення сума пені у розмірі 24276,82грн перевищує суму основного боргу (19900,04грн) та становить 121 % від суми основної заборгованості.
Колегія суддів враховує, що порушення виконання відповідачем зобов'язань за договором мало місце у період з лютого 2022 до грудня 2022 року. Тобто, саме у період збройної агресії проти України, введення воєнного стану та активних бойових дій на території міста Харкова, що є загальновідомими обставинами.
За змістом відзиву на позовну заяву відповідач звертав увагу на те, що ним вживалися всіх можливі заходи з погашення суми основної заборгованості у розмірі 65900,04грн, внаслідок чого більшу частину боргу було погашено.
Крім того, відповідач стверджує, що Миколаївський Храм Харківської єпархії знаходиться в одному з найкризовіших районів міста Харкова, багато сімей знайшли порятунок у цьому храмі, члени громади збирають необхідні речі, готують гарячі обіди, надають медичну допомогу, забезпечують місця для зігрівання.
При цьому, відповідач акцентував увагу суду на тому, що незважаючи на скрутне матеріальне становище, після відкриття провадження у справі він продовжує добровільно погашати основний борг, а саме 10.01.2025 сплачено 500,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4121980246.1 та не оспорюється позивачем.
Судом встановлено, що відповідачем здійснено оплату за переданий позивачем газ частково (більша частина боргу сплачена відповідачем) та не виконано зобов'язання у встановлений договором строк.
Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано враховано ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання, а саме погашення її більшої частини.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, де, зокрема, вказано, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи із принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.
При вирішенні питання щодо зменшення штрафних санкцій у даній справі суд першої інстанції, з висновком якого погоджується суд апеляційної інстанції, виходив з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу, а саме:
1) ступінь виконання зобов'язання відповідачем, а саме, погашення більшої частини заборгованості в сумі 191813,37грн;
2) характер діяльності позивача та відповідача (який є неприбутковою релігійною органіцацією);
3) відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань у спірних правовідносинах;
4) розмір нарахованої пені перевищує суму основного боргу.
Колегія суддів враховує, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Необхідним є також дотримання того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції.
Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
В свою чергу, стягнення інфляційних втрат та 3% річних компенсують негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.
При цьому, в конексті доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає, що сам факт підписання договору, в якому сторони, зокрема, погодилися про стягнення пені у разі порушення виконання грошового зобов'язання, ще не є безумовною підставою для відмови у зменшенні розміру пені.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було досліджено усі обставини справи та враховано як ступень вини відповідача, так і співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.
З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов'язання, ступінь виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та поведінку останнього, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, беручи до уваги кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії проти України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми пені на 95 % (з 24276,82грн до 1213,84грн), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у спірних правовідносинах підстав для зменшення розміру пені на 95% та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 23062,98грн.
Доводи апеляційної скарги позивача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/4244/24 слід залишити без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі № 922/4244/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2025 у справі №922/4244/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза