вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" квітня 2025 р. Справа№ 910/10468/23 (761/31051/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Сотнікова С.В.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
у присутності представника скаржника адвоката Дуднік М.А. за ордером
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 року
у справі №910/10468/23(761/31051/23) (суддя Чеберяк П.П.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - арбітражного керуючого Струця Миколи Петровича
про зарахування зайво сплачених коштів у рахунок майбутніх платежів
в межах справи № 910/10468/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"
до Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт"
про банкрутство
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 року у справі №910/10468/23(761/31051/23) у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 колегією суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Сітайло Л.Г., Пантелієнко В.О. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 року у справі №910/10468/23(761/31051/23) з доданими до неї документами не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику на підставі ст. 260 ГПК України.
05.02.2025 року, через систему "Електронний суд", ОСОБА_1 повторно звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Також, в апеляційній скарзі скаржник просив суд поновити йому строк на апеляційне оскарження.
Витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 05.02.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.
07.02.2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою суду від 07.02.2025 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі №910/10468/23(761/31051/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10468/23 (761/31051/23).
20.02.2025 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/10468/23(761/31051/23)/975/25 від 18.02.2025 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду 25.02.2025 року поновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі №910/10468/23(761/31051/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.04.2025 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданих письмових поясненнях на апеляційну скаргу Товариство співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Представник скаржника в судовому засіданні 17.04.2025 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи у справі в судове засідання 17.04.2025 року не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуалнього кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
17.04.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/10468/23 про банкрутство Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт", провадження в якій відкрито ухвалою суду від 27.07.2023 року за заявою ТОВ "Київенерго-Борг".
В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" про зарахування зайво сплачених коштів у рахунок майбутніх платежів.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04.09.2023 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі №761/31051/23; розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.04.2024, зокрема, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" про зарахування зайво сплачених коштів у рахунок майбутніх платежів передано до Господарського суду міста Києва на розгляді якого перебуває справа №910/10468/23 про банкрутство Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 року прийнято справу №758/15239/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" про зарахування зайво сплачених коштів у рахунок майбутніх платежів до розгляду в межах справи №910/10468/23 про банкрутство Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт"; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 19.08.2024 задоволено заяву арбітражного керуючого Струця М.П. та залучено його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 року у справі №910/10468/23 (761/31051/23) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що перерахування коштів на рахунок іншої юридичної особи не дає підстав вважати належною сплату позивачем заборгованості.
ОСОБА_1 з даним рішенням не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни такого рішення з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 загальною площею 130,70 м2 та гаражного боксу № НОМЕР_1 площею 21,2 м2 у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 , де створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Товариство співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт".
З метою належного утримання житлового будинку, між Товариством співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" та ПАТ "Київенерго" було укладено договір №1110120 від 30.10.2001 щодо надання послуг з постачання теплової енергії у будинку АДРЕСА_2 .
12.10.2018 між Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1110120, предметом якого є поставка теплової енергії споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, яким було по суті замінено договір №1110120 від 30.10.2001.
Як стверджує позивач, за період з квітня 2002 року по березень 2019 року нею здійснювалась оплата послуг щодо спожитої теплової енергії безпосередньо до ПАТ "Київенерго". Повернути сплачені кошти як безпідставно набуте майно позивач не має змоги, оскільки на день подачі позову ПАТ "Київенерго" ліквідовано. За таких обставин, ОСОБА_1 вважає належним захистом свого права зобов'язання відповідача зарахувати зайво сплачені кошти у розмірі 64 181,92 грн. у рахунок майбутніх платежів за постачання теплової енергії.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу приписів статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 509 Цивільного коедксу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу. України.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів, а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку, інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Згідно із ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
В силу приписів ч. 1 ст. 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об'єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об'єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно ст. 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" за рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Як вбачається з матеріалів справи, взаєморозрахунки між колективним споживачем послуг (відповідачем) та надавачем послуг (ПАТ "Київенерго") були врегульовані укладеним між сторонами договором №1110120 від 30.10.2001 року.
За умовами даного договору оплату за спожиті послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді вносить відповідач (п.п.2.3.1 п.2.3 договору №1110120 від 30.10.2001), а не кожен співвласник Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" окремо.
Натомість, грошові кошти за споживання теплової енергії сплачувались позивачем до ПАТ "Київенерго" безпосередньо, що не заперечується позивачем.
Вищевказані кошти жодним чином не враховувались даним надавачем послуг в рахунок зменшення загальної суми нарахувань відповідачу за спожиту теплову енергію.
Так, відповідачем на адресу ПАТ "Київенерго" направлено лист №92 від 01.08.2008 року, копія якого міститься в матеріалах справи, щодо надання оцінки діям позивача відносно сплати останнім рахунків безпосередньо ПАТ "Київенерго".
Листом №048-22-8233 від 05.09.2008 року Структурним відокремленим підрозділом "Енергозбут Київенерго" повідомлено відповідача, що ПАТ "Київенерго" постачає теплову енергію Товариству співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання будинку на вул. Герцена, 17-25 на підставі чинного договору від 30.01.2001 року №1110120, яким передбачені умови постачання теплової енергії та порядок розрахунків за її споживання.
Даним листом також повідомлено, що грошові кошти, які надійшли від позивача не були зараховані на договір Товариству співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" в рахунок зменшення заборгованості за теплову енергію. Згідно із заявою позивача на її власний рахунок ПАТ "Київенерго" повернуло сплачені грошові кошти в сумі 6 000,00 грн.
Крім того, зі змісту листа ПАТ "Київенерго" №050КЕК/14/3/20609 від 05.02.2017 року не вбачається, що сплачені позивачем кошти зараховані, як оплата заборгованості за спожиту теплову енергію відповідача за договором №1110120 від 30.10.2001 року.
Так, ПАТ "Київенерго" зазначає про факт отримання коштів через позивача, але водночас посилається на платіжні документи, в реквізитах яких не зазначено платником - позивача, внаслідок чого не вдається за можливе встановити які саме грошові надходження були зараховані ПАТ "Київенерго" за договором №1110120 від 30.10.2001 року.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що факт часткового зарахування ПАТ "Київенерго", як оплату заборгованості сплачену позивачем за спожиту теплову енергію за договором №1110120 від 30.10.2001 року не підтверджується ані матеріалами справи, ані доводами та доказами, які викладені в апеляційній скарзі.
Крім того, слід зазначити, що з 12.10.2018 року позивач отримує теплову енергію вже від іншого постачальника - КП Виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго", що підтверджується відповідним договором №1110120 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Згідно із п.1.1 вищевказаного договору постачальник (Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу (Товариству співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт") для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов договору.
Натомість, позивач безпідставно продовжував сплачувати грошові кошти на рахунок ПАТ "Київенерго". За таких обставин, здійснені після 12.10.2018 грошові перекази позивача не мають взагалі відношення до відповідача, оскільки не підтверджують факт оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, з огляду на те послуги надавались іншим постачальником.
Посилання скаржника про те, що йому не було відомо про наявність рішення ОСББ про обрання форми споживання комунальних послуг та зміну постачальника теплової енергії, не звільняє його від відповідальності та не є в даному випадку підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідач у письмових поясненнях зазначає, що Шевченківським районним судом міста Києва у рішенні від 29.03.2023 у справі №761/23817/20 були відхилені докази оплати комунальних послуг, наданих ОСОБА_1 , оскільки з даних квитанцій вбачається, що остання за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 сплачувала за комунальні послуги на рахунок ПАТ "Київенерго", що суперечить умовам договору, укладеного між ПАТ "Київенерго" та Товариством співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт".
Постановою Київського апеляційного суду від 29.03.2023 року у справі №761/23817/20 рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №761/23817/20 залишено без змін. У вищевказаній постанові щодо доводів апеляційної скарги в частині неврахування судом першої інстанції оплати ОСОБА_1 послуг, оскільки остання регулярно здійснювала оплати на рахунок теплопостачальної організації, де вказувала призначення платежу "через Товариство співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" і ці суми зараховувалися на рахунок постачальника, як оплата від споживача, колегія суддів зазначила, що Товариство співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" 30.10.2001 уклало договір з Акціонерною компанією "Київенерго", 12.10.2018 уклало договір з Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про постачання теплової енергії у гарячій воді. Відповідно стороною споживача у цих договорах виступає Товариство співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт". Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 у спірний період сплачувались грошові кошти за послуги з управління багатоквартирним будинком на рахунок Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" матеріали справи не містять. Перерахування грошових коштів на рахунок іншої юридичної особи не діє підстав уважати про сплату заборгованості за вимогами Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" у цій справі.
З огляду на викладене, всі інші грошові перекази позивача на рахунок ПАТ "Київенерго" здійснені ним "через Товариство співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" не вплинули на взаєморозрахунки між надавачами послуг з теплопостачання та відповідачем, тобто, суми нарахувань теплопостачальною організацією згідно договору, не були і не могли бути зменшені відповідачу на ті суми, які нібито були сплачені позивачем безпосередньо до ПАТ "Київенерго", оскільки здійснені у позадоговірний спосіб.
Враховуючи вищезазначене, перерахування грошових коштів на рахунок іншої юридичної особи не діє підстав вважати про сплату заборгованості за вимогами позивача у цій справі.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази (первинні документи, акти звірок), які підтверджують те, що ПАТ "Київенерго" (в подальшому - АТ "К.Енерго") зараховував платежі, здійснені позивачем, на рахунок відповідача та в результаті зменшував його борг за користування послугами з постачання теплової енергії.
Отже, претензії майнового характеру у позивача в даному випадку мають бути саме до ПАТ "Київенерго" (АТ "К.Енерго"), як до безпосереднього отримувача даних коштів, а не до відповідача, який не може нести тягар відповідальності за дії позивача, що були вчинені ним без достатньої правової підстави.
Крім того, позивач не був позбавлений можливості заявити вимоги до ПАТ "Київенерго" (в подальшому - АТ "К.Енерго") в тому числі шляхом подання позовної заяви або заяви з грошовими вимогами до боржника у межах справи про банкрутство АТ "К.Енерго".
Твердження апелянта про те, що ухвалою господарського суду Донецької області від 05.04.2023 року у справі №905/1965/19 було ліквідовано юридичну особу АТ "К.Енерго" у зв'язку із банкрутством, а тому позивач не може отримати відповідного правового захисту, окрім подання даного позову, судова колегія відхиляє, оскільки постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2024 року у справі №905/1965/19 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 року та ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.04.2023 року, а справу №905/1965/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції, що свідчить про наявність у позивача відповідного процесуального права, яким остання не скористалась.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.
Щодо заяви арбітражного керуючого про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до заявлених банком кредиторських вимог, то суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем. (Аналогічна правова позиція щодо вирішення питання позовної давності, яка є сталою, міститься у численних постановах Великої Палати Верховного суду, зокрема, від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17, від 06.09.2023 року у справі №910/18489/20.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав їх необґрунтованості, в даному випадку відсутні підстави для розгляду заяви про сплив строків позовної давності та можливого застосування відповідних наслідків.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 року у справі №910/10468/23(761/31051/23) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 року у справі №910/10468/23(761/31051/23) залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 29.04.2025 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.В. Сотніков
Б.В. Отрюх