вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" квітня 2025 р. Справа № 911/1899/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Сітайло Л.Г.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи,
розглянувши апеляційну скаргу 77 комендатури охорони та обслуговування
на рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2024 (повне рішення складене 19.12.2024)
у справі №911/1899/24 (суддя - Рябцева О.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
до 77 комендатури охорони та обслуговування
про стягнення грошових коштів.
У липні 2024 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулося з позовом до 77 комендатури охорони та обслуговування про стягнення страхового відшкодування в сумі 24567,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів №УБ 1353280 від 16.02.2021 внаслідок настання 02.01.2022 дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) за участю транспортних засобів Toyota Highlander д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та Mitsubishi Pajero д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , якого визнано винним у даному ДТП, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику у сумі 24567,39 грн, у зв'язку з чим у позивача на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникло право зворотної вимоги до винної особи. Оскільки станом на момент ДТП транспортний засіб Mitsubishi Pajero д.р.н. НОМЕР_2 обліковувався у 77 комендатурі обслуговування та охорони, а винна у вчиненні ДТП особа - ОСОБА_2 станом на момент ДТП перебував на службі у відповідача, то саме відповідач несе відповідальність за шкоду, заподіяну з вини його працівника, в силу ст. 1172 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2024 відкрито провадження у справі №911/1899/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2024 (повне рішення складене 19.12.2024) у справі №911/1899/24 позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задоволено частково, стягнуто з 77 комендатури охорони та обслуговування на користь позивача 21481,24 грн страхового відшкодування, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, 77 комендатура охорони та обслуговування подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.
Доводи відповідача зводяться до того, що відповідно до Правил дорожнього руху відповідальність у випадках ДТП має нести особа, яка їх порушує, тобто водій автомобіля Mitsubishi Pajero д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , а тому 77 комендатура охорони та обслуговування є неналежним позивачем у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 апеляційну скаргу у справі №911/1899/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло С.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №911/1899/24 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.
29.01.2025 Господарський суд Київської області скерував матеріали справи №911/1899/24 до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
До суду 06.02.2025 у встановлений процесуальний строк від 77 комендатури охорони та обслуговування надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1899/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.
18.02.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
16.02.2021 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану» (страхувальник) укладений договір №УБ 1353280 добровільного страхування транспортного засобу.
Відповідно до п. 1.1 договору предметом страхування є транспортний засіб Toyota Highlander чорного кольору д.р.н. НОМЕР_1 , рік випуску - 2011, дійсна вартість транспортного засобу - 560000,00 грн.
Згідно з п. 1.4 договору виплата страхового відшкодування здійснюється з вирахуванням зносу.
Строк дії договору з 00 год. 00 хв. 18.02.2021 до 24 год. 00 хв. 17.02.2022 (п. 1.10 договору).
02.01.2022 о 10 год. 00 хв. у м. Васильків Київської області на вулиці Декабристів відбулася ДТП за участю транспортних засобів Mitsubishi Pajero д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 (власник - ВСП в м. Києві, відповідач) та Toyota Highlander д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (власник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану»).
В результаті ДТП, зокрема, було пошкоджено застрахований позивачем транспортний засіб Toyota Highlander д.р.н. НОМЕР_1 .
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.04.2022 у справі №362/67/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі стосовно нього у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
04.01.2022 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану» Задорожній І.П. звернувся до позивача із заявою про страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту.
01.02.2022 позивачем складено страховий акт №К-22-33-12/1 та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких виплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану» підлягає відшкодування у розмірі 24567,39 грн.
02.02.2022 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 24567,39 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5563 від 02.02.2022 з призначенням платежу: «Стр. відшк. ТОВ «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану» (32852274) по Дог. № УБ-1353280 від 18.02.2021 без ПДВ».
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулося до 77 комендатури охорони та обслуговування з заявою №3390-05-10/180 від 11.06.2024 про виплату страхового відшкодування.
У відповідь на вказаний лист 77 комендатура охорони та обслуговування листом №315 від 25.06.2024 повідомила, що ОСОБА_2 з 01.06.2024 переведений до нового місця служби, виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення, а також те, що транспортний засіб Mitsubishi д.р.н. НОМЕР_2 не належить 77 комендатурі охорони та обслуговування і переданий до військової частини НОМЕР_3 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв'язку зі здійсненням ним страхової виплати в сумі 24567,39 грн у позивача на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України виникло право зворотної вимоги до винної особи. Оскільки станом на момент ДТП транспортний засіб Mitsubishi Pajero д.р.н. НОМЕР_2 обліковувався у 77 комендатурі обслуговування та охорони, а винна у вчиненні ДТП особа - ОСОБА_2 станом на момент ДТП перебував на службі у відповідача, то саме відповідач несе відповідальність за шкоду, заподіяну з вини його працівника, в силу ст. 1172 ЦК України.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що відповідальність у випадках ДТП має нести особа, яка порушує Правила дорожнього руху, тобто водій автомобіля ОСОБА_2 , який керував ним 02.01.2022.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевим господарським судом встановлено, що оскільки станом на момент ДТП винний у її скоєнні водій транспортного засобу Mitsubishi Pajero д.р.н. НОМЕР_2 перебував у трудових відносинах з 77 комендатурою охорони та обслуговування, а транспортний засіб обліковувався за відповідачем, то відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому позивачем транспортному засобу Toyota Highlander д.р.н. НОМЕР_1 , має нести відповідач як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якої сталася ДТП.
Водночас, суд встановив наявність підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу Toyota Highlander при визначенні розміру страхового відшкодування. Так, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, як то передбачено умовами договору та чинним законодавством, із визначенням коефіцієнту 0,59. Однак, значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7, оскільки станом на момент ДТП строк експлуатації транспортного засобу становив 11 років. Тому, виходячи з вимог п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, та встановленого коефіцієнту фізичного зносу вартість матеріального збитку ставить 21481,24 грн.
З наведеними висновками Господарського суду Київської області погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 108 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки позивачем здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу №УБ 1353280 від 16.02.2021, то відповідно до положень ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. п. 1 та 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже за змістом вказаних норм у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як було зазначено вище, постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.04.2022 у справі №362/67/22 водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі стосовно нього у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з п. 69 ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Пунктом 54 ст. 1 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов'язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку.
Страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (п. 50 ст. 1 Закону України «Про страхування»).
06.01.2022 був здійснений огляд пошкодженого транспортного засобу Toyota Highlander д.р.н. НОМЕР_1 та зафіксовано перелік пошкоджень, зокрема деталей та складових транспортного засобу, які потребують заміни, ремонту або фарбування внаслідок ДТП, що підтверджується протоколом (актом) огляду транспортного засобу від 06.01.2022.
Згідно з ремонтною калькуляцією №12 від 24.01.2022, здійсненою за допомогою системи «Audatex» на основі даних з протоколу (акта) огляду транспортного засобу від 06.01.2022, вартість ремонту транспортного засобу Toyota Highlander д.р.н. НОМЕР_1 становить 41120,40 грн.
Позивачем здійснений розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого розмір матеріального збитку з врахуванням зносу деталей, що замінюються, становить 24567,39 грн.
На підставі вказаного розрахунку позивачем складений страховий акт №К-22-33-12/1 від 01.02.2022, відповідно до якого прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 24567,39 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр реабілітації ветеранів Афганістану».
02.02.2022 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 24567,39 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5563 від 02.02.2022.
Станом на час настання страхової події цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mitsubishi Pajero д.р.н. НОМЕР_2 не була застрахована, що вбачається з відповіді від Національної поліції України. Із вказаної відповіді також вбачається, що власником транспортного засобу, водій якого скоїв дорожньо-транспортну пригоду, є ВСП в м. Києві, тобто відповідач.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулося до військової частини НОМЕР_4 з заявою №3390-05-10/166 від 27.05.2024 про виплату страхового відшкодування.
У відповідь на вказаний лист військова частина НОМЕР_4 в листі №825/6113/пр від 07.06.2024 повідомила, що транспортний засіб Mitsubishi (військовий номерний знак НОМЕР_2 ) за військовою частиною НОМЕР_4 не облікований, та те, що станом на 02.01.2022 вказаний транспортний засіб був облікований у 77 комендатурі охорони та обслуговування.
Позивач звернувся до 77 комендатури охорони та обслуговування з заявою №390-05-10/180 від 11.06.2024 про виплату страхового відшкодування.
У відповідь на вказаний лист 77 комендатура охорони та обслуговування листом №315 від 25.06.2024 повідомила, що ОСОБА_2 з 01.06.2024 переведений до нового місця служби, виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення, а також те, що транспортний засіб Mitsubishi Pajero д.р.н. НОМЕР_2 не належить 77 комендатурі охорони та обслуговування і переданий до військової частини НОМЕР_3 .
З приводу аргументів відповідача, що відповідальність у випадках ДТП має нести особа, яка порушує Правила дорожнього руху, тобто водій автомобіля ОСОБА_2 , який керував ним 02.01.2022, судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки станом на момент ДТП винний у її скоєнні водій перебував у трудових відносинах з 77 комендатурою охорони та обслуговування, а сам транспортний засіб обліковувався за 77 комендатурою охорони та обслуговування, то відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому позивачем транспортному засобу Toyota Highlander д.р.н. НОМЕР_1 , має нести відповідач як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика).
Відповідно до п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
Згідно з п. 7.38 Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Також, п. 7.39 Методики встановлено, що винятками стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний), складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом, складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики.
Суд зазначає, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого позивачем автомобіля матеріали справи не містять.
Згідно з п. 1.6 Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
Як убачається зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Toyota Highlander д.р.н. НОМЕР_1 , рік випуску автомобіля - 2011. Отже, станом на дату ДТП (02.01.2022) строк експлуатації автомобіля перевищував 7 років.
Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом, наявні підстави для вирахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу Toyota Highlander при визначенні розміру страхового відшкодування.
Відповідно до п. 7.41 Методики значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ приймається рівним 0,7. Для КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років у випадку виконання капітального ремонту КТЗ впродовж двох років до дати оцінки ЕЗ підлягає розрахунку за формулою (13) і його значення приймають не менше 0,5.
Згідно з п. 8.2. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ.
Позивачем на підтвердження суми страхового відшкодування надано ремонтну калькуляцію №12 від 24.01.2022, виконану в системі «Audatex», зведену калькуляцію, розрахунок страхового відшкодування та страховий акт №К-22-33-12/1 від 01.02.2022.
Відповідно до вказаних документів вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування зносу становить 41120,40 грн, з яких: вартість виконаних робіт - 6600,00 грн, вартість використаних матеріалів - 6464,45 грн, вартість запчастин - 28055,95 грн.
Водночас, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, як то передбачено умовами договору та чинним законодавством, зі значенням 0,59.
Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо виплаченої суми страхового відшкодування. Заперечуючи проти позову, відповідач лише посилається на те, що він є неналежним відповідачем, а позивачу потрібно звертатися з позовною заявою до ОСОБА_2 .
Як було встановлено вище, станом на момент ДТП строк експлуатації застрахованого позивачем транспортного засобу становив 11 років. Тому, значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7.
Оскільки жодною зі сторін не наданий експертний висновок щодо оцінки коефіцієнту фізичного зносу, зокрема, щодо визначення позивачем коефіцієнту фізичного зносу саме 0,59, а судом встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу має бути застосований, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого позивачем автомобіля, то для правильного визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу слід застосовувати коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ, який складає 0,7.
Відповідно до п. 8.2 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою:
Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез) де:
Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (матеріальний збиток), грн;
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Ез - значення коефіцієнта фізичного зносу.
Отже виходячи з вимог п. 8.2 Методики та встановленого коефіцієнту фізичного зносу, вартість матеріального збитку ставить 21481,24 грн та розраховується наступним чином: 6600,00 грн + 6464,45 грн + 28055,95 грн х (1 - 0,7).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 21481,24 грн страхового відшкодування.
Як наслідок, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються встановленими обставинами справи.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2024 у справі №911/1899/24 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга 77 комендатури охорони та обслуговування не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому ухвалена постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу 77 комендатури охорони та обслуговування залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2024 у справі №911/1899/24 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на 77 комендатуру охорони та обслуговування.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді Л.Г. Сітайло
В.В. Андрієнко