Постанова від 16.04.2025 по справі 920/857/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2025 р. Справа№ 920/857/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Доманської М.Л.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від АТ «Банк Кредит Дніпро» : Сухая М.В.- за довіреністю № 227 від 22.12.2022.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 (головуючий суддя - Джепа Ю.А., судді: Заєць С.В., Яковенко В.В., повний текст рішення складено та підписано - 22.06.2023)

за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

до 1) Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»

про стягнення 19 311 535,30 дол. США та 43 794 094,96 грн

за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»

до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»

про визнання договорів недійсними

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»

до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»

про визнання договору недійсним та визнання зобов'язання припиненим

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

До господарського суду звернулось Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» із позовною заявою, в якій просило стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 081010-КВЛ від 08.10.2020 у сумі 19 311 535, 30 дол. США (у т.ч. прострочений кредит - 17 605 286,90 дол. США та прострочені відсотки - 1 706 248,40 дол. США) та прострочену комісію у сумі 43 794 094,96 грн, а також солідарно стягнути з відповідачів судові витрати у сумі 735 700 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що діями відповідачів порушені законні права позивача, зокрема, на повернення основної суми кредиту, наданої першому відповідачу відповідно до умов Кредитного договору.

Разом із відзивом представником першого відповідача до суду подано зустрічний позов від 21.09.2020 № 18-7/818 (вх. № 2922зп від 24.09.2020) про визнання договору недійсним та визнання зобов'язання припиним, відповідно до якого просив суд визнати недійсним договір № 310816 від 31.08.2016 про зміну кредитного договору № 081010-КЛВ від 08.10.2010, укладеного між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Акціонерним товариством «Сумське НВО»; визнати недійсним договір № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну кредитного договору № 081010-КЛВ від 08.10.2010, укладеного між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Акціонерним товариством «Сумське НВО»; визнати відсутнім права Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на стягнення з Акціонерного товариства «Сумське НВО» заборгованості за кредитом, яка виникла за умовами договорів № 310816 від 31.08.2016 та № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну кредитного договору № 081010-КЛВ від 08.10.2010, укладеного між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Акціонерним товариством «Сумське НВО».

24.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське НВО» подало зустрічний позов від 21.09.2020 б/н (вх. № 2921зп від 24.09.2020) про визнання недійсним договору поруки та визнання поруки припиненою, відповідно до якого просив визнати недійсним договір поруки № 310816-П/1 від 31.08.2016, укладеного між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське НВО»; визнати припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське НВО» за договором поруки № 310816-П/1 від 31.08.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське НВО» у зв'язку з закінченням строку поруки; визнати припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське НВО» за договором поруки № 310816-П/1 від 31.08.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське НВО» у зв'язку зі зміною основного зобов'язання без згоди поручителя, в наслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 (головуючий суддя - Джепа Ю.А., судді: Заєць С.В., Яковенко В.В., повний текст рішення складено та підписано - 22.06.2023) задоволено частково первісний позов Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення заборгованості за кредитом; закрито провадження у справі в частині стягнення 2 885 135,40 доларів США за відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України; стягнуто з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та солідарного з ним боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» 14 720 151,50 доларів США заборгованості за основною сумою кредиту за кредитним договором № 081010-КВЛ від 08.10.2020; 1 706 248,40 доларів США заборгованості за простроченими процентами та 43 794 094,96 грн заборгованості за простроченою комісією; стягнуто з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» 735 700,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору; відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання договорів недійсними; відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання договору недійсним та визнання зобов'язання припиненим.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов наступних висновків:

- суд дійшов висновку про закриття провадження у цій справі в частині стягнення основної заборгованості за кредитним договором № 081010-КВЛ від 08.10.2020 в сумі 2 885 135,40 доларів США на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору;

- надані Банком роздруківки меморіальних валютних ордерів є належними і допустимими доказами видачі кредитором і отримання позичальником кредитних коштів;

- Наглядова рада прийняла рішення про надання згоди на вчинення значного правочину у межах компетенції, а протокол № 29/07-2016 засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» від 29.07.2016 по формі і змісту відповідає вимогам Закону України «Про акціонерні товариства» та внутрішніх актів Товариства;

- матеріалами справи підтверджується, що після підписання Договорів про зміну позивач за первісним позовом надав першому відповідачу за первісним позовом кредит в розмірі 2 605 286,90 доларів США, які ним направлені на погашення прострочених процентів за Кредитним договором. Тобто, між сторонами була проведена реструктуризація заборгованості першого відповідача за первісним позовом шляхом капіталізації несплачених у встановлений строк процентів і збільшення кредиту на їх розмір. Саме така умова збільшення розміру кредиту і була визначена протоколом № 29/07-2016 засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» від 29.07.2016;

- матеріалами справи підтверджується, що Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» здійснило часткове погашення заборгованості за Кредитним договором після укладення Договорів про зміну, що свідчить про прийняття Товариством цих правочинів до виконання;

- звернувшись із зустрічним позовом, Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» фактично діє всупереч своїй попередній поведінці, що є недопустимим при здійсненні господарської діяльності;

- першим відповідачем за первісним позовом здійснено часткове погашення заборгованості за Кредитним договором після укладення Договору №310816 від 31.08.2016 та Договору № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору, що свідчить про схвалення першим відповідачем за первісним позовом цих правочинів;

- підписуючи Договір № 310816 від 31.08.2016 та Договір №310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору сторони були вільними в його укладенні, визначенні його умов, які не суперечать чинному законодавству України, моральним засадам суспільства, а особи, які його вчиняли, мали необхідний обсяг дієздатності, волевиявлення учасників було вільним, правочин був вчинений у належній формі і був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені;

- заява першого відповідача за первісним позовом про застосування строків позовної давності не відповідає обставинам справи в частині суми процентів, заявлених до стягнення. При цьому альтернативного розрахунку розміру процентів першим відповідачем за первісним позовом суду не надано;

- позов Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», в тому числі в частині прострочених процентів, подано в межах позовної давності, а доводи Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про пропуск позивачем цього строку є необгрунтованими і спростовуються наявними у справі доказами;

- вимоги стосовно стягнення основної заборгованості за кредитним договором в сумі 14 720 151,50 доларів США та заборгованості за простроченими процентами в сумі 1 706 248,40 доларів США, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (в частині відмови у задоволенні зустрічного Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання») та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» та ухвалити нове судове рішення, яким зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» є незаконним, необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм процесуального права, без застосування норм матеріального права, що підлягали застосуванню, cудом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в обґрунтування апеляційної скарги, в якій судове рішення суду першої інстанції оскаржувається в частині відмови у задоволенні його зустрічної позовної заяви, зазначило наступне:

- договір поруки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що є підставою для визнання Договору поруки недійсним;

- у Договорі поруки строк дії поруки сторонами не встановлено, тому порука на момент звернення кредитора з позово до господарського суду фактично припинилась;

- за умовами п. 6.2. Договору поруки, порука поручителя припинилась у зв'язку з закінченням строку поруки встановленого в Договорі поруки та зміною Основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (в частині задоволення первісного позову про стягнення 100 000,00 грн заборгованості за простроченою комісією) та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вищивказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 в частині задоволення первісного позову про стягнення 100 000,00 грн заборгованості за простроченою комісією, та ухвалити нове судове рішення, яким у позові у відповідній частині відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції, яке оскаржується останнім в частині задоволення первісного позову, є незаконним, необгрутованим, оскільки ухвалене з порушенням норм процесуального права, без застосування норм матеріального права, що підлягали застосування, з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справ, що призвело до неправильного вирішення спору по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в обґрунтування апеляційної скраги, в якій рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення первісного позову, зазначило наступне:

- в матеріалах справи №920/857/20 наявні два звіти про оцінку нерухомого майна, що виконані різними суб'єктами оціночної діяльності, зміст яких протирічить один одному, що недає можливість встановити реальну ринкову вартість нерухомого майна, на яке було звернено стягнення як на предмет іпотеки, а отже не дозволяє встановити, яка частина вимог банку за Кредитним договором була фактично погашена шляхом звернення стягнення на відповідне майно;

- Договір № 310816 від 31.08.2016 та Договір №310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, а отже не створюють, не змінюють та не припиняють цивільні права та обов'язки позичальника, а отже є недійсними;

- оскільки позивач звернувся до суду з позовом 18.08.2020, вимоги банку щодо стягнення нарахованих відсотків за період з 01.01.2015 по 31.07.2017 є такими, що заявленгі поза межами строку позовної давності, про що було заявлено Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» у відзиві на позовну заяву по справі, що згідно ст. 267 ЦК України є самостійною підставою для відмови у задоволенні відповідної частини позовних вимог;

- Товариство з обмеженою відповідальності «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» вважає, що додані до позовної заяви копії меморіальних валютних ордерів не містять в собі обов'язкових реквізитів - підписів осіб відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення, як то передбачено п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 4.8. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2004 № 254;

- комісія за обслуговування рахунків Акціонерного товариста «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» не є послугою в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки сплата комісії нараховується та стягується за дії які банк на власну користь, а також за дії які позичальник здійснював на користь банку, таким чином вимоги банку про стягнення 43 794 094,96 грн простроченої комісії є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в апеляційній скарзі заявляло наступні клопотання:

- клопотання про призначення у справі судову оціночно-будівельну експертизу;

- клопотання про зупинення провадження у справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та узальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першщої інстанції, Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» 5 000 дол. США заборгованості за кредитом, 5 000 дол. США процентів за користуванням кредитом та ухвалити нове рішення, яким у позові у відповідній частині відмовити.

Товариство не погоджується з оскаржуваним рішенням суду щодо часткового задоволення первісного позову Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро», вважає його незаконним та необгрунтованим, оскільки судом при його винесенні було порушено норми процесуального права, не застосовано норми матеріалного права, що підлягали застосуванню, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправльного вирішення спору по справі.

Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в апеляційній скарзі зазначило, що в матеріалах справи наявні два звіти про оцінку нерухомого майна, що виконані різними суб'єктами оціночної діяльності, зміст яких протирічить один одному, що не дає можливості встановити реальну ринкову вартість нерухомого майна, яке було звернуто стягнення як на предмет іпотека, а отже, не дозволяє встановити яка частина вимог банку за Кредитним договором була фактично погашена шляхом звернення стягнення на відповідне майно.

Крім того, скаржник зазначив, що умови договорів №310816 від 31.08.2016 та № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору вчинені з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, а отже не створюють, не змінюють, та не припиняють цивільні права та обов'язки позичальника, а отже є недійсними..

До того ж, товариство зазначило, що. оскільки позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовною заявою , виомги банку щодо стягнення нарахованих відсотків за період з 01.01.2015 по 31.07.2017 є такими, що заявлені поза межами строку позовної давності, про що було заявлено Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» у відзиві на позовну заяву по справі, що згідно статті 267 ЦПК України є самостійною підставою для відмови у задоволенні відповідної частини позовних вимог.

Товариство вважає, що додані до позовної заяви копії меморіальних валютних ордерів не містять в собі обов'язкових реквізитів - підписів осіб відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення, як то передбачено п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 4.8. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2004 № 254.

Скаржник вказує, що комісія за обслуговування рахунків Акціонерного товариста «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» не є послугою в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки сплата комісії нараховується та стягується за дії які банк на власну користь, а також за дії які позичальник здійснював на користь банку, таким чином вимоги банку про стягнення 43 794 094,96 грн простроченої комісії є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в апеляційній скарзі заявляло наступні клопотання:

- клопотання про призначення у справі судову оціночно-будівельну експертизу;

- клопотання про зупинення провадження у справі.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

01.12.2023 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», в якому просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» у задоволенні апеляційної скарги; залишити рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 в частині задоволення первісного позову Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» без змін.

Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» у відзиві на апеляційну скаргу Товариствпа з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» зазначив, що всі доводи апелянта є необгрунтованими, спростовуються матеріалами справи і висновками суду першої інстанції. Апелянтом не вказано, у чому саме виявилася неповнота встановлення обставин справи, адже всі наведені в апеляційній скарзі аргументи були розглянуті судом першої інстанції і оцінені ним.

Апеляційна скарга Відповідача-2 не містить підтверджень незаконності або необгрунтованості рішення суду першої інстанції, а також безпідставності вимог Позивача за первісним позовом. Також в апеляційній скарзі не наведені конкретні факти порушення судом норм процесуального права, хоча апелянт і посилається на наявність таких порушень.

12.02.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» надійшло клопотання, зокрема в якому просило залучити арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 21.07.2023 апеляційну скаргу у справі № 920/857/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий, суддя-доповідач), Ткаченко Б.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 920/857/20 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/857/20; відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.07.2023 у справі № 920/857/20.

31.07.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/857/20.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2814/23 від 07.08.2023 у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 07.08.2023 справу № 920/857/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі № 920/857/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.07.2023 у справі № 920/857/20 залишено без руху.

19.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3788/23 від 20.09.2023 у зв'язку із перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2023 справу № 920/857/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 920/857/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.07.2023 у справі № 920/857/20 повернуто без розгляду.

Також не погоджуючись з вищевказаним рішенням, Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» 5 000 дол США заборгованості за кредитом, 5 000 дол США процентів за користуванням кредитом та ухвалити нове рішення, яким у позові у відповідній частині відмовити.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2023 апеляційну скаргу у справі № 920/857/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 в частині задоволення первісного позову про стягнення 100 000,00 грн заборгованості за простроченою комісією, та ухвалити нове рішення, яким у позові у відповідній частині відмовити.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 06.10.2023 апеляційну скаргу у справі № 920/857/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити повністю.

У відповідності до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 06.10.2023 апеляційну скаргу у справі № 920/857/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 920/857/20 апеляційну скаргу скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 залишено без руху, надавши скаржникові строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку.

Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 920/857/20 апеляційну скаргу скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 залишено без руху, надавши скаржникові строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 920/857/20 апеляційну скаргу скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 залишено без руху, надавши скаржникові строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку.

02.11.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

02.11.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

02.11.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» надійшла ще одна заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 у справі № 920/857/20 задоволено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 та поновлено Акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20; зупинено дію рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20.

Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 у справі № 920/857/20 задоволено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20; об'єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 у справі № 920/857/20 задоволено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20; об'єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

04.12.2023 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», залишити рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 в частині задоволення первісного позову Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» без змін.

04.12.2023 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», залишити рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 в частині задоволення первісного позову Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» без змін.

04.12.2023 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» надійшло клопотання про поновлення дії рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 920/857/20 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 920/857/20 до 19.12.2023 до 13:20 год. Засідання відбудеться в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, зал судових засідань № 15 (ІІ поверх).

12.12.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 920/857/20, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023, вирішено здійснювати перегляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та витребувано з Господарського суду Сумської області та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 920/857/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 920/857/20 зупинено апеляційне провадження у справі № 920/857/20 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 до перегляду Верховним Судом касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023; матеріали справи № 920/857/20 направлено до Верховного суду.

14.12.2023 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» надійшла заява про відвід колегії суддів у справі № 920/857/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі № 920/857/20 поновлено провадження у справі № 920/857/20 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023.

Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі № 920/857/20 визнано необґрунтованим заявлений Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» відвід суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В. та Андрієнка В.В. у розгляді справи № 920/857/20; матеріали справи № 920/857/20 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України з метою розгляду заяви про відвід.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023 заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про відвід у справі № 920/857/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий, суддя-доповідач), Кравчук Г.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 920/857/20 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про відвід колегії суддів у складі: Буравльова С.І., Андрієнка В.В., Шапрана В.В. від розгляду справи № 920/857/20; справу № 920/857/20 повернуто на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Буравльова С.І., суддів: Андрієнка В.В., Шапрана В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 у справі № 920/857/20 зупинено апеляційне провадження у справі № 920/857/20 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 до перегляду Верховним Судом касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023; матеріали справи № 920/857/20 направлено до Верховного Суду.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 17.06.2024 у справі № 920/857/20 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» задоволено; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 920/857/20 скасовано; справу № 920/857/20 передано до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у цій справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі № 920/857/20 поновлено провадження у справі № 920/857/20 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023; розгляд апеляційних скарг у справі № 920/857/20 призначено на 13.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 у справі № 920/857/20 відкладено розгляд справи № 920/857/20 до 17.09.2024 до 15:20 год. Засідання відбудеться в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, зал судових засідань № 15 (ІІ поверх).

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 13.08.2024 апеляційну скаргу у справі № 920/857/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 920/857/20 задоволено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20; об'єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

17.09.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» надійшли додаткові пояснення у справі № 920/857/20.

17.09.2024 від суддів Північного апеляційного господарського суду Буравльова С.І., Андрієнка В.В. та Шапрана В.В. надійшла заява про самовідвід у розгляді справи № 920/857/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі № 920/857/20 заяву суддів Буравльова С.І., Андрієнка В.В. та Шапрана В.В. про самовідвід у справі № 920/857/20 задоволено; справу № 920/857/20 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

18.09.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» надійшла заява про долучення документів у справі № 920/857/20.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/562/24 від 26.09.2024 у зв'язку із задоволення заяви колегії суддів Буравльова С.І., Андрієнка В.В. та Шапрана В.В. про самовідвід, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/857/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024 апеляційні скарги у справі № 920/857/20передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді: Доманська М.Л., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 920/857/20 прийнято апеляційні скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Доманська М.Л., Отрюх Б.В.; здійснено розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 по суті спочатку; розгляд апеляційної скарги відбудеться 25.11.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/864/24 від 25.11.2024 у зв'язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 про звільнення у відставку судді Полякова Б.М., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/857/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.11.2024 апеляційні скарги у справі № 920/857/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у справі № 920/857/20 апеляційні скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.; розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 призначено на 12.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 у справі № 920/857/20 в задоволені клопотання Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про залучення арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 у справі № 920/857/20 оголошено перерву у справі до 16.04.2025.

Явка представників учасників справи

16.04.2025 у судове засідання зявився представник АТ «Банк Кредит Дніпро».

Інші представники учасників справи до суду не з'явились, про час і дату судового засідання повідомлялись належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представника АТ «Банк Кредит Дніпро».

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 16.04.2025 представник АТ «Банк Кредит Дніпро» заперечував проти доводів апеляційних скарг та просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08.10.2010 між Публічним акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», укладено кредитний договір № 081010-КЛВ (далі - Кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених договором № 310816 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору) Банк (позивач за первісним позовом), на умовах цього договору, відкриває позичальнику (першому відповідачу за первісним позовом) відновлювальну кредитну лінію в доларах США з лімітом кредитування у сумі 17 605 286,90 доларів США.

Згідно із умовами Кредитного договору, позичальник зобов'язувався повернути грошові кошти, отримані в межах кредитної лінії, не пізніше 30.08.2017 та сплатити проценти за користування грошовими коштами, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.4 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених договором № 310816 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору), процентна ставка за користування кредитом з 01.05.2015 встановлюється в розмірі 11,5 % річних, а з 31.08.2016 у розмірі 10 % процентів річних.

Сторони домовились, що з 01.05.2015 у разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється в розмірі 16,5 % процентів річних за користування кредитними ресурсами до кінця дії договору, що надані в доларах США.

Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником у визначений цим договором термін, наступного робочого дня вважається простроченою.

Відповідно до пункту 5.1 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених Договором № 270612 від 27.06.2012 про зміну Кредитного договору) цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до закінчення строку зазначеного в пункті 1.1 цього договору, а в невиконаній частині - до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

Згідно із пунктом 5.2 Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених договором № 270612 від 27.06.2012 про зміну Кредитного договору) закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього договору.

З метою виконання зобов'язань позичальника (першого відповідача за первісним позовом) за Кредитним договором 31.08.2016 між ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання» (другим відповідачем за первісним позовом) укладено договір поруки № 310816-П/1 (далі - Договір поруки).

Відповідно до пункту 1.1 Договору поруки, поручитель (другий відповідач за первісним позовом) солідарно відповідає перед позивачем за первісним позовом за виконання першим відповідачем за первісним позовом, зобов'язань у повному обсязі за Кредитним договором, який укладено між позивачем за первісним позовом та першим відповідачем за первісним позовом та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому за умови надання поручителем згоди на їх укладення одним із способів передбачених цим договором, згідно з яким першому відповідачу за первісним позовом надано кредит у сумі 17 605 286,90 дол. США зі сплатою процентів за ставкою 11,5 % процентів річних, а з 31.08.2016 за ставкою 10 % процентів річних з можливістю збільшення розміру процентної ставки до 16,5 процентів річних у випадку порушення неналежного виконання умов Кредитного договору, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових виплат, передбачених в кредитному договорі, строком повернення до 30.08.2017 в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, та/або цим договором і надалі іменується «Основне зобов'язання».

Згідно із пунктом 1.2 Договору поруки вказані зобов'язання поручителя (другого відповідача за первісним позовом) перед кредитором (позивачем за первісним позовом) є безумовними і ніяких умов, крім передбачених цим договором не потребують. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, у тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, за сплату штрафних санкцій (зокрема, але не обмежуючись сплату пені/штрафів та/або підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами на 6,5 % процентів річних), передбачених в вищеназваному кредитному договорі, та зобов'язань щодо страхування.

Відповідно до пункту 6.2 Договору поруки, сторони домовились про встановлення наступного строку дії поруки:

- ця порука діє з дати підписання цього договору і до повного виконання Основного зобов'язання;

- у разі невиконання або неповного/неналежного виконання основного зобов'язання у строки, визначені кредитним договором, ця порука діє додатково 5 календарних років з моменту настання строку виконання Основного зобов'язання;

- у разі повного виконання основного зобов'язання, яке забезпечене цією порукою, така порука припиняється.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач за первісним позовом зазначає, що він виконав свої зобов'язання перед першим відповідачем за первісним позовом за кредитним договором у повному обсязі, натомість позичальник не виконав свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Унаслідок невиконання першим відповідачем за первісним позовом умов Кредитного договору, у останнього виникла заборгованість перед Банком, що складається із:

- простроченого кредиту в сумі 17 605 286,90 дол. США;

- прострочених відсотків в сумі 1 706 248,40 дол. США;

- простроченої комісії в сумі 43 794 094,96 грн.

Таким чином сума заборгованості становить 19 311 535,30 доларів США та 43 794 094,96 грн.

Позивачем за первісним позовом за вих. № 17-4785 від 16.07.2020 на адреси відповідачів надіслано вимогу про погашення заборгованості за Кредитним договором, проте, станом на дату подачі цього позову до суду, вимоги банку щодо повернення суми заборгованості за Кредитним договором відповідачами виконанні не були.

Зобов'язання за вказаним кредитним договором були забезпечені, у відповідності до договорів Іпотеки № 150413-І від 15.04.2013 та № 160211-І від 16.02.2011.

При цьому, 02.02.2021 позивач за первісним позовом на підставі договору Іпотеки № 150413-І від 15.04.2013 реалізував своє право на позасудове врегулювання та здійснив реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ціною 6 233 425,00 грн, що станом на день завершення процедури досудового врегулювання становить 222 143,92 долара США.

Також 02.02.2021 позивач за первісним позовом на підставі договору Іпотеки № 160211-І від 16.02.2011 реалізував своє право на позасудове врегулювання та здійснив реєстрацію права власності на предмет іпотеки.

Позивач 02.02.2021 (тобто після відкриття провадження у цій справі) звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Путивльської міської ради Анохіна С.В. з заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим 02.02.2021 останнім були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Піщанська, буд. 72-1; м. Суми. вул. Комарова, буд. 2а, та становили предмет іпотеки за договорами іпотеки, укладеними позивачем з іпотекодателями з забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2010.

Однак, постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі № 920/581/21 визнано недійсним іпотечний договір № 150413-1, серія та номер: 2812 від 15.04.2013, укладений між Приватним акціонерним товаиством «Банк Кредит Дніпро» та Приватним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», посвідчений 15.04.2013 приватним нотаріусом Нагорною Н.В. Сумського міського нотаріального округу Сумської області та скасовано рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень індексний номер: 56410510 від 02.02.2021 11:18:42 державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Путивльської міської ради Анохіна С.В.

В серпні 2020 року Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про солідарне стягнення з відповідачів на користь Банку заборгованості за Кредитним договором № 081010-КВЛ від 08.10.2010 у сумі 19 311 535, 30 доларів США (у т.ч. прострочений кредит - 17 605 286,90 доларів США та прострочені відсотки - 1 706 248,40 доларів США) та простроченої комісії у сумі 43 794 094,96 грн.

В свою чергу, Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» подало зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору № 310816 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору № 081010-КЛВ від 08.10.2010, укладеного між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»; визнання недійсним Договору № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору № 081010-КЛВ від 08.10.2010, укладеного між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»; визнання відсутнім права Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» заборгованості за кредитом, яка виникла за умовами договорів № 310816 від 31.08.2016 та № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну кредитного договору № 081010-КЛВ від 08.10.2010, укладеного між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» також подало в межах справи № 920/857/20 зустрічну позовну заяву, у якій просило визнати недійсним Договір поруки № 310816-П/1 від 31.08.2016, укладений між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» визнати припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» за Договором поруки № 310816-П/1 від 31.08.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», у зв'язку з закінченням строку поруки; визнати припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» за Договором поруки № 310816- П/1 від 31.08.2016, укладеним між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», у зв'язку зі зміною основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

За наслідками розгляду вищевказаних позовних заяв, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Північний апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті судового рішення, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до статті 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною першою статті 1054 ЦК України установлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За своєю правовою природою кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, що позивач за первісним позовом виконав свої договірні зобов'язання за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі надав у користування першого відповідача за первісним позовом кредитні кошти. Зазначений факт підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачами за первісним позовом.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Усупереч умов Кредитного договору та приписів законодавства перший відповідач за первісним позовом не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом у встановлений Кредитним договором строк.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання та сплата неустойки.

Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до доданого позивачем за первісним позовом до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог прострочена заборгованість першого відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за Кредитним договором станом на 30.08.2017 становила 17 605 286,90 доларів США.

Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об'єкт спірних відносин, щодо якого виник спір між позивачем та відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 905/1688/15 предмет спору визначено як матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 905/1587/15 припинення (закриття) провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, відносно якого виникає спір між позивачем і відповідачем. Прикладом відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 02.02.2021 (тобто після відкриття провадження у цій справі) звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Путивльської міської ради Анохіна С.В. з заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим 02.02.2021 останнім були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Піщанська, буд. 72-1; м. Суми. вул. Комарова, буд. 2а, та становили предмет іпотеки за договорами іпотеки, укладеними позивачем з іпотекодателями з забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2010.

Однак, постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі № 920/581/21 визнано недійсним іпотечний договір № 150413-1, серія та номер: 2812 від 15.04.2013, укладений між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», посвідчений 15.04.2013 приватним нотаріусом Нагорною Н.В. Сумського міського нотаріального округу Сумської області та скасовано рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень індексний номер: 56410510 від 02.02.2021 11:18:42 державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Путивльської міської ради Анохіна С.В.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що нерухоме майно за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Піщанська, буд. 72-1, вже не забезпечує виконання першим відповідачем за первісним позовом зобов'язань за кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2010, а позивач за первісним позовом, відповідно, не є власником цього майна.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За результатами проведених 19.08.2022 та 29.08.2022 реєстраційних дій щодо нерухомого майна за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Піщанська, буд. 72-1, власником цього нерухомого майна знову є Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», право власності Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на майно припинено, іпотеку Банку та пов'язане з нею обтяження майна припинено. Це підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка 308550792 від 30.08.2022).

Частиною першої статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на це вартість майна, щодо якого договір іпотеки визнано судом недійсним, судом не враховується для корегування розміру або припинення зобов'язань першого відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом в даній справі.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 цього Закону).

Стосовно припинення зобов'язання Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» по кредитному договору № 081010-КЛВ від 08.10.2010 на суму вартості нерухомого майна за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Комарова, буд. 2а, на яке Банком звернено стягнення у позасудовому порядку, суд першої інстанції зазначив наступне.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 590 ЦК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Зазначене положення узгоджується з приписами частини п'ятої статті 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), згідно з якою, якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд ершої інстанції зазначив, що норми ЦК України та Закону України «Про іпотеку», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, передбачали можливість забезпечення виконання зобов'язання шляхом передачі в іпотеку декількома іпотекодателями декількох об'єктів нерухомого майна і кредитор мав право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об'єктів або їх усіх, якщо їхня сукупна вартість була необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

Тобто законодавець пов'язав задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов'язання, що не означає, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку має наслідком припинення основного зобов'язання в повному обсязі.

Законом № 2478-VIII від 03 липня 2018 року частину четверту статті 36 Закону України «Про іпотеку» було доповнено. Зокрема, передбачено, що у разі якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов'язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.

Чинне законодавство не обмежує право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов'язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов'язання є додатковим (акцесорним), а не альтернативним основному. Реалізація особою права на захист певним способом не може залежати від застосування нею інших способів правового захисту.

Системний аналіз змісту наведених правових норм дає підстави для висновку, що їхнє обмежене тлумачення у вигляді припинення основного зобов'язання внаслідок звернення стягнення на один із предметів забезпечення за наявності інших забезпечень та, при цьому, неповному задоволенні вимог кредитора є несумісним з призначенням інституту забезпечення виконання зобов'язань, його правовою природою і сутністю та суперечить принципам розумності, пропорційності і рівності сторін, адже фактично позбавляє юридичного сенсу законодавчі приписи, якими передбачено право кредитора забезпечити виконання основного зобов'язання за рахунок кількох предметів іпотеки та інших способів забезпечення зобов'язання відповідно до умов кредитних договорів у разі, якщо можливість реалізації таких способів забезпечення не вичерпана.

Отже у випадку забезпечення виконання основного зобов'язання декількома способами, основне зобов'язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог.

Наведеної правої позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

Судом першої інстанції вставновлено, що відповідно до довідки від 04.10.2022 № 17-4975 Банком 02.02.2021, відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку», набуте право власності на нерухоме майно за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Комарова, буд. 2а, що становило предмет іпотеки за Договором іпотеки № 160211-1 від 16.02.2011.

Зазначене нерухоме майно поставлено на баланс Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» за ціною 80 957 765,00 грн, що відповідає висновку про вартість об'єкта оцінки, викладеному у Звіті про оцінку нерухомого майна під літ. З, К-1, В-1, Р, С, Д, Л, Н, И-1, М, Г-І, A-IV, О, А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, У, Т, № 1, Б-І, Е-1, шо належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково- виробниче об'єднання» та знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Комарова, будинок 2а, станом на 10 грудня 2020 р., затвердженому директором ПП «Бюро Маркуса» Маркусом В.В. 28.12.2020.

Таким чином, суд першої інстнації дійшов до правомірного всиновку, що у результаті набуття Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» права власності на предмет іпотеки відбулося часткове погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту за Кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2010, укладеним між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», код ЄДРПОУ 05747991), на суму 2 885 135,40 доларів США (еквівалент 80 957 765,00 грн. по курсу Національного банку України на 02.02.2021 - дату переходу права власності на нерухоме майно).

Як встановлено вище, позивачем за первісним позовом за частково задоволено вимоги за кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2010 шляхом набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Комарова, буд. 2а в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, у випадку забезпечення виконання основного зобов'язання декількома способами, основне зобов'язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог (вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17).

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у цій справі в частині стягнення основної заборгованості за кредитним договором № 081010-КВЛ від 08.10.2020 в сумі 2 885 135,40 доларів США на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Щодо іншої частини основного боргу, нарахованих комісії та відсотків, суд першої інстанції зазначив наступне.

Не заперечуючи проти того, що кредитні кошти були ним отримані і використані у господарській діяльності, Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» зазначило, що додані Банком до позовної заяви меморіальні валютні ордери не містять підписів осіб, відповідальних за здійснення операцій та правильність їх оформлення, як то передбачено п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 4.8 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2004 № 254.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Пунктом 22.1 статті 22 указаного Закону установлено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції на час оформлення меморіальних ордерів), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 4.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2004 № 254 і чинного на час оформлення меморіальних ордерів, меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (п. 4.7 Положення про організацію операційної діяльності в банках України).

Отже меморіальний валютний ордер є первинним розрахунковим документом, що містить відомості про внутрішньобанківську операцію і може бути оформлений в електронній формі.

Вимоги до складання та реквізитів первинних розрахункових документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 4.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2004 № 254, п. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (в редакціях на час оформлення меморіальних ордерів). З комплексного аналізу наведених норм вбачається, що до первинних документів, оформлених в електронному вигляді, не ставиться вимога про наявність підписів осіб, відповідальних за здійснення операцій та правильність їх оформлення.

Меморіальні ордери були оформлені в електронній формі, тому підтвердження підпису здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису, який зберігається в електронному вигляді.

Оскільки додані до позовної заяви меморіальні валютні ордери є роздруківками документів, які існують в електронній формі і підтверджують здійснення операцій всередині Банку, відсутність на них підпису працівника, який здійснив таку внутрішньобанківську операцію, не є порушенням закону і не є підставою вважати, що Кредитний договір не був укладений.

Таким чином, за наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані Банком роздруківки меморіальних валютних ордерів є належними і допустимими доказами видачі кредитором і отримання позичальником кредитних коштів.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду належним доказом заборгованості відповідача за кредитом може бути виписка з особового рахунку, яка також належить до первинних документів і повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами (постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 06.11.2018 у справі № 910/1580/18 тощо).

На підтвердження факту перерахування на рахунок першого відповідача за первісним позовом грошових коштів за Кредитним договором, позивачем за первісним позовом додано до позовної заяви копії виписок по рахунках Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» щодо Кредитного договору № 081010-КЛВ від 08.10.2010, з яких вбачається, що грошові кошти за Кредитним договором були перераховані на поточний рахунок першого відповідача за первісним позовом. Заперечень щодо належності рахунку саме Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» і щодо отримання кредитних коштів першим відповідачем за первісним позовом до суду не надано.

Крім того перший відповідач за первісним позовом, під час розгляду справи в суді першої інстанції, не заперечував того, що Кредитний договір між сторонами був оформлений, до нього неодноразово вносились зміни, кредитні кошти були ним отримані, виплати по Кредитному договору позичальником частково здійснювались, відтак доводи першого відповідача за первісним позовом про неправильність оформлення меморіальних ордерів спростовуються наведеним.

До того ж, недоліки в оформленні меморіальних ордерів (навіть якщо припустити, що такі існують) стосуються питання виконання договору, але жодним чином не можуть свідчити про відсутність (неукладенність) самого договору, як це зазначають скаржники в своїх апеляційних скаргах.

Кредитний договір № 081010-КЛВ між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» укладено 08.10.2010.

У подальшому між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Приватним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» укладені договір № 310816 від 31.08.016 та договір № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору (далі - Договори про зміну).

Акцінерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» зазначають, що договори про зміну укладені з порушенням закону, оскільки проекти Договорів про зміну не надавались до Наглядової ради та не були нею погоджені; прийняття Наглядовою радою рішення №29/07-2016 від 29.07.2016 про погодження укладення між позичальником і Банком Договорів про зміну на умовах, викладених у рішенні, не може вважатися наданням Наглядовою радою згоди на вчинення значного правочину в розумінні статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства»; рішенням № 29/07-2016 від 29.07.2016 було надано згоду на укладення одного правочину про внесення змін до Кредитного договору, а між Банком і позичальником було укладено два правочини; умови укладених правочинів (Договорів про зміни) не відповідають змісту прийнятого Наглядовою радою рішення № 29/07-2016 від 29.07.2016.

На підставі наведеного скаржники стверджують, що за викладених обставин Договори про зміну укладені з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на їх вчинення, а отже не створюють, не змінюють та не припиняють цивільні права та обов'язки позичальника і не дають Банку права на стягнення заборгованості.

Значним правочином є правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» у редакції на дату протоколу № 29/07-2016 засідання Наглядової ради АТ «Сумське НВО»).

Пунктом 18 частини другої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» до компетенції Наглядової ради віднесено прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону.

Частиною першою статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Пунктом 13.1.1 Статуту ПАТ «Сумське НВО» (в редакції на дату протоколу №29/07- 2016 засідання Наглядової ради ПАТ «Сумське НВО») передбачено, що значним правочином Товариства є будь-які договори, правочини чи операції, якщо ціна/вартість майна, робіт або послуг, що є їх предметом, перевищує 80 000 000 грн.

Суд першої інстанції вказав, що Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» під час розгляду справи неодноразово вказувалось, що надання згоди на вчинення оспорюваних Договорів про зміну належало до компетенції саме Наглядової ради.

Акціонерне товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» обгрунтовувало свою позицію лише неналежністю наданої Наглядовою радою згоди та невідповідністю укладених Договорів про зміну узгодженим Наглядовою радою умовам.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що такі підстави є взаємовиключними, оскільки Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» одночасно стверджує про те, що надана Наглядовою радою згода на вчинення значного правочину не відповідала вимогам Закону України «Про акціонерні товариства», а тому не породжувала правових наслідків, і в той же час - що укладені Договори про зміну не відповідають умовам наданої згоди, оформленої протоколом №29/07-2016 засідання Наглядової ради.

Згода на внесення змін до Кредитного договору мала надаватися Наглядовою радою Товариства. Правомочність засідання Наглядової ради та відповідність законодавству інших рішень, прийнятих на цьому засіданні і оформлених протоколом від 29.07.2016 відповідачами за первісним позовом у цій справі не оскаржуються.

Пунктом 13.2 Статуту ПАТ «Сумське НВО» та пунктом 4.1.15 Положення про Наглядову раду ПАТ «Сумьске НВО» (в редакції на дату протоколу № 29/07-2016 засідання Наглядової ради ПАТ «Сумське НВО») передбачено, що Наглядова рада приймає рішення про вчинення значного правочину.

Це відповідає змісту пункту 18 частини другої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства», яким до компетенції Наглядової ради віднесено прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону.

Частина перша статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» імперативно визначає, що рішення Наглядової ради приймається у вигляді надання згоди на вчинення значного правочину.

Разом з тим, ні Закон, ні Статут чи Положення про Наглядову раду ПАТ «Сумське НВО» не містять вимог або форми, яким має відповідати надана згода. У зв'язку з цим будь-які посилання Акціонерного товариста «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на те, що надана Наглядовою радою згода на внесення змін до Кредитного договору не відповідала ч. 1 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» і що така згода повинна надаватися шляхом узгодження проекту правочину, не будуються на законі, внутрішніх актах Товариства та є виключно намаганням уникнути сплати заборгованості.

За викладених обставин Наглядова рада прийняла рішення про надання згоди на вчинення значного правочину у межах компетенції, а протокол № 29/07-2016 засідання Наглядової ради ПАТ «Сумське НВО» від 29.07.2016 по формі і змісту відповідає вимогам Закону України «Про акціонерні товариства» та внутрішніх актів Товариства.

Крім того протокол № 29/07-2016 засідання Наглядової ради ПАТ «Сумське НВО» від 29.07.2016 містить істотні умови майбутнього правочину, яким мають відповідати зміни до Кредитного договору, отже у першого відповідача за первісним позовом немає підстав стверджувати, що умови майбутнього правочину не були узгоджені Наглядовою радою.

Перед укладенням Кредитного договору у 2010 році Наглядова рада ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» протоколом засідання № 05/10- 2010 від 05.10.2010 надала згоду на вчинення значного правочину (Кредитного договору) у такій самій формі і з таким же формулюванням згоди, як і стосовно оспорюваних Договорів про зміну. Але за весь час дії Кредитного договору АТ «Сумське НВО» жодного разу не порушувало питання неналежності наданої Наглядовою радою згоди на укладення Кредитного договору, перевищення повноважень Наглядовою радою або Генеральним директором в ході оформлення Кредитного договору, необхідності подальшого схвалення укладеного Кредитного договору, недійсності Кредитного договору тощо.

Наведені факти підтверджують, що оспорювані Договори про зміну укладені ПАТ «Сумське НВО» в межах необхідного обсягу цивільної дієздатності, відповідають вимогам частини другої статті 203 ЦК України та є дійсними.

За таких обставин ці Договори про зміну не потребували подальшого схвалення з боку Наглядової ради в порядку, визначеному статтею 72 Закону України «Про акціонерні товариства».

Рішенням Наглядової ради Товариства, оформленим протоколом № 29/07-2016 засідання Наглядової ради ПАТ «Сумське НВО» від 29.07.2016, надано згоду на укладення між Банком та ПАТ «Сумське НВО» договору про зміну Кредитного договору на наступних умовах:

- збільшення суми кредиту за рахунок капіталізації відсотків та встановлення суми кредиту в розмірі не більше 18 000 000 доларів США;

- продовження строку дії Кредитного договору на 365 днів з дати укладення Договору про зміну (проведення реструктуризації заборгованості);

- сплата ПАТ «Сумське НВО» щоквартально 25 % нарахованих процентів за користування кредитними коштами, залишок нарахованих процентів Товариство сплачує в кінці дії Кредитного договору;

- встановлення відсоткової ставки за користування кредитом за поточною заборгованістю в розмірі 11,5 % з 01.05.2015;

- встановлення відсоткової ставки за користування кредитом в разі прострочення повернення кредиту в розмірі 16,5 % річних з 01.05.2015;

- встановлення відсоткової ставки за користування кредитом з дати укладення Договору про зміну в розмірі 10 % річних;

- встановлення комісії за обслуговування рахунків Товариства за відкритою кредитною лінією з 01.05.2015 в розмірі 0,33 % від ліміту кредитування;

- оплата щомісячної комісії за обслуговування рахунків Товариства за відкритою кредитною лінією, заборгованості по оплаті щомісячної комісії, яка буде існувати на дату проведення реструктуризацій, комісії, яка буде донарахована за період з місяця, наступного за місяцем останнього нарахування, до місяця, в якому буде проведена реструктуризація, - в кінці терміну кредитування;

- внесення інших додаткових умов кредитування.

Відповідно до пункту 5.4 Кредитного договору зміни до тексту цього Договору оформлюються сторонами Договорами про зміну договору (у випадку внесення змін та/або доповнень до цього Договору), а в разі розірвання цього Договору - Договором про розірвання договору, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Оскільки Кредитний договір вчинено у простій письмовій формі, то до Договорів про зміну застосовується норми частини першої статті 207 ЦК України, за змістом якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частина друга статті 207 ЦК України).

Пунктом 3 резолютивної частини протоколу № 29/07-2016 засідання Наглядової ради ПАТ «Сумське НВО» від 29.07.2016 надано повноваження Генеральному директору першого відповідача за первісним позовом Цимбалу О.Ю. (уповноваженій ним особі) на підписання договору про зміну Кредитного договору, договору про зміну Договору застави, договору про зміну Договору іпотеки на вказаних вище умовах з правом визначення інших умов вищевказаних договорів на власний розсуд Генерального директора Цимбала О.Ю., а також на підписання інших необхідних у зв'язку з цим документів.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частини перша, друга статті 509 ЦК України).

Згідно із статтею 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Укладення Договорів про зміну було направлено на виконання домовленостей, які були досягнути між позивачем та першим відповідачем за первісним позовом щодо проведення реструктуризації заборгованості останнього за Кредитним договором. При цьому ініціатором реструктуризації заборгованості виступало саме ПАТ «Сумське НВО», надіславши на адресу Банку лист від 10.06.2016 № 35-2/595.

Матеріалами справи підтверджується, що після підписання Договорів про зміну позивач за первісним позовом надав першому відповідачу за первісним позовом кредит в розмірі 2 605 286,90 доларів США, які ним направлені на погашення прострочених процентів за Кредитним договором. Тобто, між сторонами була проведена реструктуризація заборгованості першого відповідача за первісним позовом шляхом капіталізації несплачених у встановлений строк процентів і збільшення кредиту на їх розмір. Саме така умова збільшення розміру кредиту і була визначена протоколом № 29/07-2016 засідання Наглядової ради ПАТ «Сумське НЕЮ» від 29.07.2016.

Також матеріалами справи підтверджується, що АТ «Сумське НВО» здійснило часткове погашення заборгованості за Кредитним договором після укладення Договорів про зміну, що свідчить про прийняття Товариством цих правочинів до виконання.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Протокол Наглядової ради є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання господарських відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80,91,92 ЦК України). Особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

При цьому необхідно враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Протоколом № 29/07-2016 засідання Наглядової ради ПАТ «Сумське НЕЮ» від 29.07.2016 було не лише надано згоду на зміну Кредитного договору, а й надано повноваження Генеральному директору Товариства (уповноваженій ним особі) на підписання договору про зміну Кредитного договору, договору про зміну Договору застави, договору про зміну Договору іпотеки, а також на підписання інших необхідних у зв'язку з цим документів. В цій частині зустрічний позивач зазначений протокол не оспорює.

Відповідно до п. 11.4.2, п. 11.4.4 Статуту ПАТ «Сумське НВО» (в редакції на дату укладення оспорюваних Договорів про зміну) Генеральний директор Товариства зобов'язаний виконувати рішення Наглядової ради, прийняті в межах її компетенції, та звітувати перед Наглядовою радою про свою діяльність.

Якщо Товариство або його органи управління вважали надану Наглядовою радою згоду неналежною (про що не могло бути невідомо посадовим особам Товариства), а укладені Договори про зміну недійсними, то вони повинні були вчасно вжити необхідні заходи. Натомість, Товариство користувалося кредитними коштами, утворювало заборгованість, а після відкриття провадження у справі про стягнення цієї заборгованості заявило про нібито невідповідність протоколу Наглядової ради вимогам Закону.

Заявивши зустрічний позов про визнання Договорів про зміну недійсними, АТ «Сумське НВО» не просило суд першої інстанції застосувати наслідки недійсності правочину.

В основі доктрини заборони суперечливої поведінки лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд при розгляді справ про визнання договорів недійсними неодноразово звертав увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність, а дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Матеріали справи свідчать, що звернувшись із зустрічним позовом, Акціонере товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» фактично діяло всупереч своїй попередній поведінці, що є недопустимим при здійсненні господарської діяльності.

Ураховуючи наведені обставини та норми ЦК України, внесення змін до Кредитного договору шляхом укладення двох Договорів про зміну (з внесенням змін у розмір кредиту, розмір і порядок сплати процентів, термін дії договору в один Договір про зміну, а внесення змін щодо комісії - в інший) не є порушенням вимог закону та/або виходом за межі наданої Наглядовою радою Товариства згоди на вчинення правочину.

Таким чином доводи першого відповідача за первісним позовом про невідповідність Договорів про зміну за формою укладення наданій Наглядовою радою згоді на вчинення значного правочину суперечать нормами статті 207 ЦК України, пункту 5.4 Кредитного договору та спростовуються наведеними обставинами справи.

Наведене вище свідчить про відповідність протоколу № 29/07-2016 засідання Наглядової ради ПАТ «Сумське НВО» від 29.07.2016 вимогам статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства», узгодженість умов Договору № 310816 від 31.08.016 та Договору № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору з умовами, на яких Наглядовою радою першого відповідача за первісним позовом була надана згода на вчинення значного правочину, прийняття позичальником наданого кредиту і часткове виконання ним своїх зобов'язань. Підписуючи Договори про зміну, сторони були вільними в їх укладенні та визначенні їх умов, які не суперечать чинному законодавству України та протоколу Наглядової ради, моральним засадам суспільства, а особи, які їх вчиняли, мали необхідний обсяг дієздатності, правочини були вчинені у належній формі і спрямовані на реальне настання правових наслідків, які ними обумовлені, відтак правових підстав для визнання цих Договорів про зміну недійсними немає.

Таким чином Кредитний договір і всі договори про зміну до нього є чинними, відповідають законодавству і були прийняті сторонами до виконання. Позивач за первісним позовом надав першому відповідачу за первісним позовом кредитні кошти у повному обсязі, але перший відповідач за первісним позовом взяті на себе зобов'язання не виконав, отриманий кредит не повернув, проценти і комісію не сплатив.

Підписавши Кредитний договір, перший відповідач за первісним позовом погодився з усіма його умовами, зобов'язався своєчасно повернути одержаний кредит, сплатити нараховані проценти, комісії, тощо, на умовах, встановлених кредитним договором та є обізнаним щодо наслідків порушення своїх зобов'язань.

Щодо нарахування банком відсотків та комісійної винагороди суд першої інстанції зазначив наступне.

Статтею 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що даний закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

У відповідності до частин другої, третьої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовим установам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом. Фінансовим установам забороняється вимагати дострокового погашення несплаченої частини боргу за кредитом та розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори у разі незгоди позичальника із пропозицією фінансової установи збільшити процентну ставку або інший платіж, передбачений кредитним договором або погашення боргу.

Статтею 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» визначено, що виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринку фінансових послуг. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичним особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законом та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Ураховуючи вищенаведені положення, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг при наданні фінансових послуг фінансовими установами, а положення статті 6 цього Закону щодо змісту договору про фінансові послуги, зміни процентної ставки та дострокового погашення кредиту не поширюється на відносини за кредитним договором укладеним між позивачем та першим відповідачем за первісним позовом, оскільки обов'язкові умови, які повинні міститись у такому Кредитному договорі та правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Крім того частиною першою статті 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджено сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору. Як передбачено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 України).

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди. Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку. Банку забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції.

Згідно із ч. 12 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Отже Законом України «Про банки і банківську діяльність» прямо передбачена можливість одночасного застосування процентів та комісійних винагород.

Правомірність нарахування одночасно процентів за користування кредитом та винагороди (комісії) визначена Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 у справі №917/2033/16 у подібних правовідносинах.

Таким чином плата за управління кредитом, а також погодження розміру комісії за обслуговування рахунків першого відповідача за первісним позовом за відкритою кредитною лінією, що включає проведення розрахунків позичальника зі списання та зарахування безготівкових коштів, надання виписок з рахунку рахунків) позичальника в паперовій формі з додатками до них («щомісячна комісія»), та встановлення у кредитному договорі такої комісії відповідає положенням законодавства.

Стягнення такої комісії передбачено договором, не було прихованим і є платою за управління кредитом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що наданий першим відповідачем за первісним позовом протокол №29/07-2016 року Наглядової ради, є доказом того, що першим відповідачем за первісним позовом погоджена оплата комісії за обслуговування його рахунків за відкритою кредитною лінією та оплату щомісячної комісії.

Після підписання Договорів № 310816 від 31.08.2016 та № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору, Банк надав першому відповідачу за первісним позовом кредит в розмірі 2 605 286,90 дол. США, які останній 31.08.2016 направив на погашення прострочених процентів за Кредитним договором. Це підтверджується заявою-зобов'язання першого відповідача за первісним позовом від 31.08.2016.

Отже першим відповідачем за первісним позовом здійснено часткове погашення заборгованості за Кредитним договором після укладення Договору №310816 від 31.08.2016 та Договору № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору, що свідчить про схвалення першим відповідачем за первісним позовом цих правочинів.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було у подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17.

У той же час самим першим відповідачем за первісним позовом зазначено, що відповідно до статті 72 Закону України «Про акціонерні товариства» значний правочин, правочин, щодо якого є заінтересованість, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки акціонерного товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки акціонерного товариства з моменту вчинення цього правочину.

Суд першої інстанції вірно вказав, що доказами такого схвалення також є листи першого відповідача за первісним позовом, направлені ним на адресу позивача за первісним позовом, а саме:

- лист від 14.08.2017 № 35-2/580, у якому перший відповідач за первісним позовом скаржився на анулювання тендерів, за виконання умов яких він планував отримати кошти і направити їх на погашення кредитної заборгованості, та просив подовжити строк дії кредиту до 31.08.2018 та перенести погашення накопиченої різниці між процентами до сплати і фактично сплаченими процентами за попередні періоди, сплатою поточних відсотків, а також погашення основного боргу за кредитами перенести на 2018 рік;

- лист від 26.06.2018 № 35-2/452, яким перший відповідач за первісним позовом просив надати виписки по кредитним рахункам, нарахованим процентам по кредиту та виписки по комісіям за обслуговування кредитного договору за період з 01.06.2018 по 30.06.2018;

- лист від 26.06.2018 № 35-2/447, яким перший відповідач за первісним позовом просив надати довідку про заборгованість по кредитам і процентам станом на 30.06.2018;

- лист від 03.07.2018 № 35-2/464, яким перший відповідач за первісним позовом інформує про заставу, яка забезпечує виконання кредитних його зобов'язань за Кредитним договором.

Указане свідчить про вчинення першим відповідачем за первісним позовом дій щодо схвалення Договорів № 310816 від 31.08.2016 та № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору, тобто про схвалення правочину у розумінні положень статті 241 ЦК України та статті 72 Закону України «Про акціонерні товариства».

Таким чином, підписуючи Договір № 310816 від 31.08.2016 та Договір №310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору сторони були вільними в його укладенні, визначенні його умов, які не суперечать чинному законодавству України, моральним засадам суспільства, а особи, які його вчиняли, мали необхідний обсяг дієздатності, волевиявлення учасників було вільним, правочин був вчинений у належній формі і був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені.

Щодо заяви першого відповідача за первісним позовом про застосування позовної давності до вимог про сплату процентів, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, яка звертається з позовом. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право позивача (скаржника), за захистом якого той звернувся. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушено, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншої стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку із спливом позовної давності - за відсутністю поважних причин її пропуску.

Згідно із частиною першою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу, або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання позовної давності, до нового строку не зараховується (абзац 2 частини третьої статті 264 ЦК України).

При цьому при дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах позовної давності, а не після її спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17.

Судом першоії інстанції вірно встановлено, що перший відповідач за первісним позовом вчинив дії, які свідчать про визнання ним боргу за основним зобов'язанням, а саме, направив на адресу позивача за первісним позовом листа від 14.08.2017 № 35-2/580, у якому скаржився на анулювання тендерів, за виконання умов яких він планував отримати кошти і направити їх на погашення кредитної заборгованості, просив подовжити строк дії кредиту до 31.08.2018 та перенести погашення накопиченої різниці між процентами до сплати і фактично сплаченими процентами за попередні періоди, сплатою поточних відсотків, а також погашення основного боргу за кредитами перенести на 2018 рік.

Перший відповідач за первісним позовом обґрунтовує свою позицію про сплив позовної давності по стягненню процентів тим, що за умовами Кредитного договору проценти підлягають сплаті кожного місяця, а тому для кожного щомісячного платежу має обраховуватися окремий строк звернення до суду. З огляду на це перший відповідач за первісним позовом вважає, що на момент звернення позивача за первісним позовом до суду у серпні 2020 року строк позовної давності за вимогами по стягненню процентів, які підлягали сплаті з січня 2015 року по липень 2017 року, сплив.

Перший відповідач за первісним позовом просив суд застосувати строк позовної давності до первісних позовних вимог АТ «Банк Кредит Дніпро» про сплату процентів за період з 01.01.2015 по 31.07.2017 у сумі 1 757 349,25 доларів США. Проте, як вбачається з позовної заяви АТ «Банк Кредит Дніпро» і доданого до неї розрахунку заборгованості по Кредитному договору, заборгованість Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» по сплаті процентів становить лише 1 706 248,40 доларів США.

Суд першої інстанції зазначив, що заява першого відповідача за первісним позовом про застосування строків позовної давності, не відповідає обставинам справи в частині суми процентів, заявлених до стягнення. При цьому, альтернативного розрахунку розміру процентів першим відповідачем за первісним позовом суду не надано.

Перший відповідач за первісним позовом зазначало, що Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» заявив до стягнення проценти за період січень 2015 - серпень 2017 років, і просив суд першої інстанції застосувати позовну давність до вимог про стягнення процентів за період січень 2015 - липень 2017 років. Суд першої інстанції зазначив, що доводи першого відповідача за первісним позовом спростовуються доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості по Кредитному договору.

Так, розрахунок заборгованості в частині несплачених відсотків за користування кредитом охоплює період з січня 2015 року до серпня 2017 року, але з цього розрахунку вбачається, що 31.08.2016 перший відповідач за первісним позовом здійснив погашення заборгованості за простроченими відсотками на суму 2 605 286,90 доларів США, після чого у нього була відсутня заборгованість до січня 2017 року. З розрахунку заборгованості вбачається, що з січня по серпень 2017 року у першого відповідача за первісним позовом утворилася заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 1 706 248,40 доларів США, які позивач за первісним позовом у позовній заяві і просив стягнути.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення прострочені проценти за період січень-серпень 2017 року, а не січень 2015 - серпень 2017 років, як це стверджує перший відповідач за первісним позовом.

Умовами Кредитного договору передбачено щомісячне нарахування процентів, проте договір містить окрему умову щодо строку їх сплати. Так, п. 2.3.2 Кредитного договору (в редакції Договору № 310816 від 31.08.016 про зміну Кредитного договору) визначено, що проценти за користування кредитними коштами нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього Договору (достроково або при настанні строку погашення), та сплачуються позичальником в розмірі 25 % нарахованих процентів в строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним кварталом нарахування, а в місяці повного погашення заборгованості за кредитами для закриття Кредитного договору (достроково або при настанні строку погашення) - в день їх нарахування у повному розмірі з урахуванням нарахованих та несплачених процентів за попередні періоди, але в будь-якому випадку не пізніше дати погашення кредитів, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що не відповідають дійсності твердження першого відповідача за первісним позовом про те, що проценти сплачуються до 10 числа кожного календарного місяця впродовж строку кредитування.

З викладеного вище вбачається, що Кредитним договором встановлено умову про поквартальну сплату частини процентів (25 % від нарахованих за кожний місяць користування кредитними коштами), але також встановлено обов'язок першого відповідача за первісним позовом в місяці повного погашення заборгованості за кредитами для закриття Кредитного договору (достроково або при настанні строку погашення) сплатити у повному розмірі всі нараховані та несплачені проценти за попередні періоди.

Отже всі нараховані, але не сплачені впродовж дії Кредитного договору проценти за користування кредитними коштами підлягали сплаті не пізніше дати погашення кредитів, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору (в редакції Договору № 310816 від 31.08.016 про зміну Кредитного договору) позичальник зобов'язується повернути кредити, отримані в межах кредитної лінії, не пізніше 30 серпня 2017 року та сплатити проценти за користування кредитами на умовах, передбачених цим Договором.

Таким чином останнім днем строку виконання першим відповідачем за первісним позовом обов'язку по сплаті процентів, які не були сплачені за час дії Кредитного договору, було 30 серпня 2017 року.

Позов про стягнення заборгованості, в тому числі і прострочених процентів у сумі 1 706 248,40 доларів США, подано позивачем за первісним позовом до суду 18 серпня 2020 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», в тому числі в частині прострочених процентів, подано в межах позовної давності, а доводи Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про пропуск позивачем цього строку є необгрунтованими і спростовуються наявними у справі доказами.

Ураховуючи встановлений судом першої інстанції факт неналежного виконання першим відповідачем свого зобов'язання за Кредитним договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з ячким погоджується і суд апеляційної інстанції, що вимоги стосовно стягнення основної заборгованості за кредитним договором в сумі 14 720 151,50 доларів США та заборгованості за простроченими процентами в сумі 1 706 248,40 доларів США, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З вищевказаних обґрунтувань суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання договорів недійсними.

Крім наведеного позивачем за первісним позовом заявлено вимоги щодо стягнення 43 794 094,96 грн заборгованості за простроченою комісією.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають, і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно із ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Отже, Законом України «Про банки і банківську діяльність» прямо передбачена можливість одночасного застосування процентів та комісійних винагород.

Стосовно посилань першого відповідача за первісним позовом на положення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» суд першої інстанції зауважив, що цей закон не містить заборони включення умов про комісійну винагороду у кредитні договори.

Разом з тим, підписавши Кредитний договір, перший відповідач за первісним позовом погодився з усіма його умовами, зобов'язався своєчасно повернути одержаний кредит, сплатити нараховані проценти, комісії тощо на умовах, встановлених Кредитним договором, та є обізнаним щодо наслідків порушення своїх зобов'язань. Крім того перший відповідач за первісним позовом не заперечував проти умови про сплату щомісячної комісії протягом часу дії Кредитного договору, в тому числі під час внесення до Кредитного договору змін в частині розміру і порядку сплати цієї комісії.

Умова про сплату щомісячної комісії була включена до Кредитного договору на підставі Договору № 011214/1 від 01.12.2014 про зміну Кредитного договору № 081010-КЛВ від 08.10.2010, а Договором № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору були лише внесені зміни до цієї умови.

Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» до подання Банком позову про стягнення заборгованості не оспорювало чинність Кредитного договору в цілому або умови про щомісячну комісію.

Отже, сторони (банк та позичальник) погодили умови договору щодо сплати комісійної винагороди та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.

За приписами ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Стягнення з позичальника комісії (винагороди) за обслуговування за кредитним договором є усталеною судовою практикою (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.03.2021 у справі 904/2073/19, постанова Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 917/2033/16 тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Незгода позичальника з умовою договору про нарахування та сплату комісії (винагороди), на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання додаткових угод до договору, не є підставою для визначення умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за дим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Такий підхід викладено у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.03.2021 у справі 904/2073/19, постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 910/15211/20.

Виходячи з викладеного, умова Кредитного договору про сплату щомісячної комісії, яка є платою за управління кредитом, відповідає положенням законодавства і була включена до Кредитного договору за взаємною згодою сторін. Доводи першого відповідача за первісним позовом щодо незаконності такої комісії не ґрунтуються на законі.

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги стосовно стягнення заборгованості за простроченою комісією в сумі 43 794 094,96 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову другого відповідача за первісним позовом суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

В якості забезпечення виконання зобов'язань першого відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом щодо повернення кредиту за кредитним договором № 081010-КВЛ від 08.10.2020 між 31.08.2016 між ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання» (другим відповідачем за первісним позовом) укладено договір поруки № 310816-П/1.

Згідно із пунктом 1.2 Договору поруки вказані зобов'язання поручителя (другого відповідача за первісним позовом) перед кредитором (позивачем за первісним позовом) є безумовними і ніяких умов, крім передбачених цим договором не потребують. Поручитель повідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, у тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, за сплату штрафних санкцій (зокрема, але не обмежуючись сплату пені/штрафів та/або підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами на 6,5 % процентів річних) передбачених в вищеназваному кредитному договорі, та зобов'язань щодо страхування.

Відповідно до пункту 6.2 Договору поруки, сторони домовились про встановлення наступного строку дії поруки:

- ця порука діє з дати підписання цього договору і до повного виконання Основного зобов'язання;

- у разі повного виконання основного зобов'язання, яке забезпечене цією порукою, така порука припиняється.

Згідно із статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частина перша статті 554 ЦК України передбачають, що в разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право банку вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» подало зустрічний позов про визнання недійсним договору поруки та визнання поруки припиненою, відповідно до якого просило суд першої інстанції визнати недійсним договір поруки № 310816-П/1 від 31.08.2016, укладений між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (надалі - Договір поруки); визнати припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» за договором поруки у зв'язку із закінченням строку поруки; визнати припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» за договором поруки у зв'язку зі зміною основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Оспорюваним Договором поруки визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» є поручителем і солідарно відповідає перед Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» за виконання Приватного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» зобов'язань за Кредитним договором у повному обсязі. При цьому обсяг відповідальності поручителя визначено відповідно до редакції Кредитного договору після внесення до нього змін згідно з Договорами про зміну.

Зустрічний позивач просив суд першої інстанції одночасно:

- визнати недійсним договір поруки № 310816-П/1 від 31.08.2016;

- визнати припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» за договором поруки у зв'язку із закінченням строку поруки;

- визнати припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» за договором поруки у зв'язку зі зміною основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Суд першої інстанції вірно встановив, що у тексті зустрічної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» наводило мотиви, за яких вважає Договір поруки недійсним і в той же час припиненим з двох різних підстав.

Викладені зустрічним позивачем вимоги не є залежними одна від іншої (основною і похідною), а задоволення будь-якої з них не має наслідком задоволення й інших. Кожна з цих позовних вимог грунтується на різних фактичних і правових підставах.

За будь-яких обставин Договір поруки не може бути визнаний недійсним з моменту укладення, а порука - припиненою з різних підстав в процесі виконання такого договору.

Частиною першою статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, у разі визнання судом Договору поруки недійсним, він буде недійсним з моменту укладення, тобто з 31.08.2016, і таким, що з цього моменту не створив жодних юридичних наслідків. У тому числі і наслідків, з якими зустрічний позивач пов'язує припинення поруки.

Своєю чергою, ч. ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України передбачають, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зустрічний позивач стверджує, що порука підлягає визнанню судом припиненою у зв'язку із закінченням строку поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції на момент укладення Договору поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як зазначає зустрічний позивач, на його думку, порука припинилась через шість місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, оскільки кредитор протягом цього строку не пред'явив вимогу до поручителя. Таким чином, порука мала припинитися 28.02.2018.

Одночасно зустрічний позивач просить визнати поруку припиненою у зв'язку зі зміною основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Згідно із ч. 1 ст. 559 ЦК України (в редакції на момент укладення Договору поруки) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зустрічний позивач стверджує, що обсяг його відповідальності був збільшений в результаті укладення між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Приватним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» Договору № 310816/1 про зміну Кредитного договору, яким внесено зміни в частині сплати щомісячної комісії, на що поручитель не давав згоди. У такому випадку порука мала припинитися 31.08.2016, у день укладення договору.

Отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» просить визнати поруку припиненою одночасно з двох різних підстав, які мають різне нормативно-правове регулювання. При цьому, в одному випадку датою припинення поруки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» є 28.02.2018, а в іншому - 31.08.2016.

Виходячи з того, що припиненим може бути лише дійсне зобов'язання, необхідно враховувати, що підстава і дата припинення такого зобов'язання створюють різні правові наслідки для учасників спірних правовідносин, в тому числі і для самого поручителя.

Згідно із ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Але при зверненні до суду особа повинна визначитися із змістом порушення та обрати відповідний йому спосіб захисту свого права.

Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, компенсація витрат, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, необхідно зважати і на його ефективність. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні, а саме - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За викладених обставин одночасне пред'явлення позову про визнання правочину недійсним і про визнання зобов'язання за цим правочином припиненим (до того ж з різних підстав припинення), тобто одночасне застосування ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 та ч. 4 ст. 559 ЦК України є неефективним, адже позовні вимоги про визнання договору недійсним і зобов'язання за ним припиненим є взаємовиключними, так само як взаємовиключними є вимоги про визнання зобов'язання припиненим у зв'язку із закінченням строку поруки і у зв'язку зі зміною основного зобов'язання без згоди поручителя.

Крім того Верховний Суд неодноразово вказував на те, що подання позову про визнання поруки припиненою за наявності позову кредитора про стягнення боргу є неналежним способом захисту.

Так, у пунктах 61-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) викладено наступну правову позицію:

- якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання;

- наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений;

- у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту;

- отже ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.

Також Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові від 26.01.2021 звернула увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-6, провадження № 12-143гс19; пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19), відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим.

Аналогічні висновки щодо неналежності такого способу захисту, як подання окремого або зустрічного позову про визнання поруки припиненою, за наявності судового процесу за позовом кредитора про стягнення боргу викладені Верховним Судом у постановах від 12.01.2022 у справі № 199/2378/19, від 14.06.2021 у справі №924/181/20, від 07.04.2021 у справі № 924/199/20 тощо.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що зустрічним позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання поруки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» припиненою як у зв'язку із закінченням строку поруки, так і у зв'язку зі зміною основного зобов'язання без згоди поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому7 Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, якщо сторона правочину оспорює його дійсність, вона повинна довести недодержання стороною/сторонами цього правочину необхідних вимог, визначених ст. 203 ЦК України. Таке недодержання вимог закону має бути вчинено стороною/сторонами правочину і стосуватися саме умов оспорюваного правочину.

Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» стверджує, що Договір поруки є недійсним з підстав, які заявлені Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» у його зустрічному позові і стосуються виключно оспорювання Договору № 310816 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» підстави недійсності Договору поруки жодним чином не стосуються невідповідності закону самого Договору поруки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» обгрунтовує недійсність Договору поруки лише тим, що інший учасник справи № 920/857/20 оспорює чинність Договору № 310816 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору, це є підставою для відмови у зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в цій частині.

У розумінні ст. 546, ст. 553 ЦК України порука є забезпечувальним зобов'язанням.

Згідно із ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відтак у разі визнання Кредитного договору недійсним оспорюваний Договір поруки теж стане недійсним в силу закону, але для цього не потрібно подавати окремий позов.

Оскільки порука Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» забезпечує виконання зобов'язання Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» повністю, то в силу ч. 2 ст. 553 ЦК України Договір поруки збереже свою чинність навіть у разі визнання недійсними окремих Договорів про зміну до Кредитного договору.

Таким чином, Договір поруки є дійсним, спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, і він забезпечує виконання зобов'язань у повному обсязі за Кредитним договором з усіма додатковими договорами до нього, а не лише за Договором № 310816 від 31.08.2016, як про це зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».

Наведені вище факти свідчать, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» щодо недійсності Договору поруки не мають відношення до невідповідності закону саме цього Договору і спростовуються дійсними обставинами справи, а тому зустрічний позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання'стверджує, що його порука є припиненою у зв'язку із закінченням строку поруки.

В обґрунтування своєї позиції Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» посилається на те, що оспорюваний Договір поруки містить умову про його дію до повного припинення зобов'язань боржника, що не може вважатися встановленням строку припинення поруки. У зв'язку з цим зустрічний позивач вважає, що Договір поруки не містить строку дії поруки, а тому до спірних правовідносин слід застосувати норми ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції на дату укладення Договору поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» вважає, що Договір поруки не встановлює строк дії поруки, тому порука припинилася через шість місяців після настання строку виконання основного зобов'язання за Кредитним договором.

З цим твердженням неможливо погодитись, оскільки воно суперечить умовам Договору поруки.

Пунктом 1.1 Договору поруки визначено, що порука Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» забезпечує виконання основного зобов'язання у строк до 30.08.2017.

Пунктом 6.2 Договору поруки встановлено наступний строк дії поруки:

- порука діє з дати підписання Договору поруки і до повного виконання основного зобов'язання;

- в разі невиконання або неповного/неналежного виконання основного зобов'язання у строки, визначені кредитним договором, ця порука діє додатково 5 (п'ять) календарних років з моменту настання строку виконання основаного зобов'язання;

- в разі повного виконання основного зобов'язання, яке забезпечене порукою, така порука припиняється.

Отже оскільки основне зобов'язання станом на 30.08.2017 не було виконано, то в силу п. 6.2 Договору поруки ця порука діє до 30.08.2022.

Таким чином припущення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про припинення поруки через шість місяців після настання строку виконання основного зобов'язання спростовується наведеними вище положеннями Договору поруки.

З огляду на викладене зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в частині визнання поруки припиненою у зв'язку із закінчення строку дії поруки суд вважає необгрунтованими.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» також стверджує, що його порука є припиненою у зв'язку зі зміною основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

В обґрунтування цього зустрічний позивач посилається на те, що між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» і Приватним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» було укладено Договір № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору, яким сторони передбачили умову щодо сплати позичальником щомісячної комісії у розмірі 0,33 % від суми ліміту кредитування з 01.05.2015, а також домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.05.2015.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» зазначає, що не давало своєї згоди на укладення Договору №310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору, хоча наслідком його укладення є збільшення обсягу відповідальності поручителя, а саме - сплата комісії в розмірі 0,33 % від суми ліміту кредитування з 01.05.2015, незважаючи на те, що період кредитування закінчився 01.05.2015 і фактично мав бути поновлений лише з 31.08.2016.

З доводами зустрічного позивача неможливо погодитись, оскільки п. 1.1 Договору поруки визначає, що поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконанім боржником зобов'язань у повному обсязі за Кредитним договором № 081010-КЛВ від 08.10.2010, який було укладено між Банком і ПАТ «Сумське НВО», та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому, згідно з яким боржнику надано кредит у сумі 17 605 286,90 доларів США, зі сплатою процентів за ставкою 11,5% річних, а з 31.08.2016 за ставкою 10 % річних з можливістю збільшення розміру процентної ставки до 16,5 % річних у випадку порушення/неналежного виконання умов Кредитного договору, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових виплат, передбачених в Кредитному договорі, строком повернення до 30.08.2017 в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором та/або цим Договором.

Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» взяло на себе зобов'язання в обсязі, який діє після внесення 31.08.2016 змін до Кредитного договору. Додатковим свідченням того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання «стало поручителем Приватного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» з обсягом зобов'язань з урахуванням внесених до Кредитного договору змін, є те, що оспорюваний Договір поруки укладено також 31.08.2016.

Згідно із п. 1.2 Договору поруки вказані зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких умов, крім передбачених даним Договором не потребують; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

У пункті 1.4 Договору поруки поручитель засвідчив, що він ознайомлений зі змістом Кредитного договору і заперечень щодо нього не має.

Також поручитель погодився з тим, що при зміні змісту та обсягу (зміни суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісії, штрафних санкцій та інших плат згідно з Кредитним договором забезпеченого цією порукою основного зобов'язання (в тому числі новація зобов'язання за Кредитним договором), цей Договір буде діяти до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором (п. 1.3 Договору поруки).

Зустрічний позивач зазначив, що не давав згоди на укладення Договору №310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору, яким сторони передбачили умову щодо сплати позичальником щомісячної комісії у розмірі 0,33 % від суми ліміту кредитування з 01.05.2015, а також домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.05.2015.

Разом з тим, зустрічний позивач не заперечував проти того, що у п. 6 Договору №310816 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору кредитор і позичальник, керуючись ч. З ст. 631 ЦК України, погодили, що умови п. 1.1 Кредитного договору в редакції Договору про зміну в частині строку повернення кредиту та пунктів 1.4 та 6.4 Договору в редакції Договору про зміну застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.05.2015.

Тобто зустрічний позивач погодився з тим, що взяв на себе зобов'язання в редакції Кредитного договору, яким збільшено розмір кредиту, продовжено строк повернення кредиту до 30.08.2017, встановлено інший розмір процентів за користування кредитними коштами і визначено, що сторони поширюють змінені положення, зокрема в частині строку повернення кредиту, на відносини, що виникли з 01.05.2015.

Згідно із п. 5.1 Кредитного договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до закінчення строку, зазначеного в п. 1.1 цього Договору, а в невиконаній частині - до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.

Ураховуючи внесені до п. 1.1 Кредитного договору зміни щодо строку дії цього Договору до 30.08.2017 і поширення цього строку дії на відносини сторін Кредитного договору, що виникли з 01.05.2015, Кредитний договір до 31.08.2016 діяв на умовах, які існували станом на 01.05.2015. Після укладення між кредитором і позичальником Договорів про зміни окремі умови Кредитного договору були змінені, в тому числі Договором № 310816/1 від 31.08.2016 змінені умови Кредитного договору в частині сплати щомісячної комісії.

Зустрічний позивач стверджував, що цим Договором № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору було збільшено обсяг його відповідальності в результаті встановлення щомісячної комісії у розмірі 0,33 % від суми ліміту кредитування з 01.05.2015, а також застосування цих нових умов до відносин між сторонами, які виникли з 01.05.2015.

За приписом ч. 1 ст. 74 ГПК України зустрічний позивач повинен довести, що Договір № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору було укладено після укладення Договору поруки, але матеріали справи таких доказів не містять.

Навіть якщо припустити, що Договір № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору було укладено після укладення в цей же день Договору поруки (що зустрічним позивачем не доведено), позиція TOB «СМНВО» про збільшення обсягу його відповідальності є хибною і свідчить про нерозуміння ним дійсних обставин справи.

Якби кредитор і позичальник не уклали Договір № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну, то умови Кредитного договору в частині щомісячної комісії діяли б до кінця строку Кредитного договору (30.08.2017) в тій редакції, яка існувала до внесення цих змін.

Так, відповідно до Договору № 011214/1 від 01.12.2014 про зміну Кредитного договору № 081010-КЛВ від 08.10.2010 щомісячна комісія сплачується у розмірі 0,36 % від суми ліміту кредитування.

Отже якби кредитор і позичальник не уклали Договір № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну, то на момент укладення Договору поруки розмір щомісячної комісії становив би 0,36 % від суми ліміту кредитування, що більше, ніж розмір комісії, з якою не погоджується Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».

Зважаючи на те, що Договором № 310816/1 від 31.08.2016 про зміну Кредитного договору розмір щомісячної комісії було зменшено, посилання зустрічного позивача на збільшення розміру його відповідальності без надання відповідної згоди є абсолютно безпідставними. За таких обставин, суд першої інстанції зазначив, що зустрічний позов в частині визнання поруки припиненою у зв'язку зі зміною основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, не підлягає задоволенню.

Все викладене вище у сукупності свідчить про дійсність як самого Договору поруки, так і зобов'язань поручителя, що випливають з цього Договору. Відтак, правових підстав для визнання Договору поруки недійсним, а самої поруки - припиненою з підстав, викладених у зустрічному позові, немає.

Тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро про визнання договору недійсним та визнання зобов'язання припиненим.

Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічних позовів відповідачів у справі по суті - за їх необгрунтованістю, суд правомірно не розглядав заяви представника позивача за первісним позовом про застосування позовної давності до зустрічних позовних вимог.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, належним чином з'ясував обставини, що мають значення для справи, а відтак належить відмовити у задоволенні апеляційних скарг Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційних скарг Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» аналогічні до заперечень останніх наданих під час розгляду справи в суді першої інстанції, яким суд надав належну оцінку.

При цьому, твердження апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, а отже, у даному випадку скаржниками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх правових позицій, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційних скарг колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно з пунктом 1частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним, обґрунтованим і підстав для його скасування або зміни не вбачається, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційних скарг, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2023 у справі № 920/857/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 920/857/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2025.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

М.Л. Доманська

Попередній документ

126944650

Наступний документ

126944652

Інформація про рішення:

№ рішення:	126944651
№ справи:	920/857/20
Дата рішення:	16.04.2025
Дата публікації:	01.05.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.06.2023)
Дата надходження:	21.08.2020
Предмет позову:	19311535,30 дол. США та 43794094,96 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (34)

08.10.2020 11:50	Північний апеляційний господарський суд
13.10.2020 11:30	Господарський суд Сумської області
21.10.2020 10:20	Північний апеляційний господарський суд
26.10.2020 11:25	Північний апеляційний господарський суд
28.10.2020 14:30	Північний апеляційний господарський суд
04.11.2020 10:30	Північний апеляційний господарський суд
12.11.2020 12:00	Господарський суд Сумської області
01.12.2020 13:00	Північний апеляційний господарський суд
09.12.2020 10:00	Північний апеляційний господарський суд
09.12.2020 10:30	Господарський суд Сумської області
14.12.2020 12:30	Північний апеляційний господарський суд
27.01.2021 12:30	Господарський суд Сумської області
06.04.2021 11:00	Північний апеляційний господарський суд
20.04.2021 10:00	Північний апеляційний господарський суд
11.05.2021 11:40	Північний апеляційний господарський суд
05.07.2021 15:00	Господарський суд Сумської області
03.08.2021 14:00	Господарський суд Сумської області
13.09.2021 11:00	Господарський суд Сумської області
13.12.2021 13:00	Північний апеляційний господарський суд
24.08.2022 11:00	Господарський суд Сумської області
21.09.2022 11:00	Господарський суд Сумської області
13.10.2022 14:30	Господарський суд Сумської області
23.11.2022 11:00	Господарський суд Сумської області
26.12.2022 11:00	Господарський суд Сумської області
30.01.2023 12:00	Господарський суд Сумської області
22.05.2023 11:00	Господарський суд Сумської області
12.06.2023 11:00	Господарський суд Сумської області
05.12.2023 13:40	Північний апеляційний господарський суд
19.12.2023 13:20	Північний апеляційний господарський суд
13.08.2024 12:20	Північний апеляційний господарський суд
17.09.2024 15:20	Північний апеляційний господарський суд
25.11.2024 11:00	Північний апеляційний господарський суд
12.02.2025 14:20	Північний апеляційний господарський суд
16.04.2025 13:30	Північний апеляційний господарський суд