вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" квітня 2025 р. Справа№ 910/11931/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
на рішення Господарського суду м. Києва від 23.12.2024 р.
у справі № 910/11931/24 (суддя - Андреїшина І.О.)
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту)
до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
про стягнення 64734,89 грн,
У вересні 2024 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про стягнення 64734,89 грн, з яких: 51593,58 грн інфляційних втрат, 13141,31 грн 3% річних.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої грошові зобов'язання щодо своєчасної оплати корабельного та адміністративного збору, у зв'язку з чим йому нараховано 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2024 р. відкрито провадження у справі № 910/11931/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.12.2024 р. у справі № 910/11931/24 позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) задоволено.
Не погодившись з рішенням, Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що для оплати портових зборів необхідно здійснити розрахунок сум портових зборів, зазначити актуальні банківські реквізити для їх оплати, який відповідно до ч. 13 ст. 15 Закону України «Про морські порти України» повинна здійснювати Адміністрація морських портів України не пізніше дня виходу судна з морського порту. При цьому законом не покладено на особу платника портових зборів обов'язок з самостійного обчислення таких зборів та їх оплати, а відтак платник не може бути примушений до дій, вчинення яких не є обов'язковими для нього. Отже, моментом виникнення зобов'язання з оплати портових зборів є момент отримання відповідного рахунку з обчисленою сумою таких зборів позивачем не пізніше дня виходу судна з морського порту. Відповідач не одержував рахунків в день виходу суден з порту, а отримав їх з претензією лише 07.02.2024 р.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2025 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" у справі № 910/11931/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.
29.01.2025 р. від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали від 20.01.2025 р. про відкриття провадження у справі № 910/11931/24 сторонам доставлено до електронних кабінетів 20.01.2025 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 23.01.2025 р., що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 20.01.2025 р. у справі № 910/11931/24 оприлюднена у реєстрі 23.01.2025 р.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 р., на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
У період з березня по серпень 2019 року Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" перевантажило у морському порту Миколаїв (далі - порт) 9 морських іноземних суден з використанням майна Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - Рейдового портового пункту РПП № 2 в районі "Дідової хати" (далі - РПП-2), яке є гідротехнічною спорудою порту та оголошено якірною стоянкою.
З метою розвантаження судна SU річкові судна відповідача (буксири з баржами) здійснили 15 суднозаходів до РПП № 2, зокрема, баржами "УРФ-1" (10 заходи), "Славутич-Руда-1" (12 заходи), "Дніпровец-9" (12 заходи), а також 4 суднозаходи буксирами: "Ернст Кренкель" (2 заходи), "Володя Дубинин" (18 заходів), " БТ-431" (18 заходів) і "Саша Чекалин" (23 заходи).
Вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" є власником річкових суден, які заходили в порт, а саме барж та буксирів, що підтверджується документами Регістра судноплавства України.
За фактом кожного з суднозаходів річкових суден відповідача (буксири з баржами) позивачем було розраховано корабельний та адміністративний збори, складено акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму та виставлено відповідні рахунки на оплату, які в подальшому були направлені відповідачеві.
Однак, як зазначає позивач, заборгованість по суднозаходам у період з березня по серпень 2019 року була сплачена відповідачем лише у 2024 році.
Факт оплати відповідачем адміністративного та корабельного зборів підтверджується банківськими виписками від 17.04.2024 р., 18.04.2024 р., 19.04.2024 р. та 22.04.2024 р.
16.05.2024 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 636/18-01- 02/Вих з вимогою сплатити штрафні санкції у розмірі 64734,89 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, порушив свої грошові зобов'язання та своєчасно не здійснив оплату корабельного та адміністративного збору, у зв'язку з чим йому нараховано 13141,31 грн 3% річних та 51593,58 грн інфляційних втрат.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У частині 1 статті 1 Закону України "Про морські порти України" наведено визначення термінів, які вживаються у цьому Законі, а саме:
акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден;
гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден;
морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності;
морський термінал - розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів;
рейд - частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження (внутрішній рейд).
У відповідності до ст. 8 Закону України "Про морські порти України" межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про межі акваторії морського порту Миколаїв" від 22.10.2008 р. № 934 визначено, що акваторія порту включає:
- водний простір р. Південний Буг, обмежений береговою лінією, лінією кордонів причалів та лініями, що з'єднують точки з такими координатами...;
- водний простір тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першого коліна каналу акваторії порту Миколаїв;
- водний простір територіального моря в районі банки Трутаєва для відстою суден, що прямують у порт, та проведення вантажних робіт, обмежений лініями, що з'єднують точки за такими координатами;
- водний простір територіального моря (акваторія приписаного портового збору пункту Очаків), обмежений береговими гідротехнічними спорудами та лініями, що з'єднують точки з такими координатами;
- акваторію підхідного каналу портового пункту Очаків завширшки 200 метрів та охоронну зону 100 метрів від бровок каналу у напрямку 30*-210* між лініями, що з'єднують точки з такими координатами;
- акваторію портового пункту Очаківського каналу завширшки 100 метрів та охоронну зону 100 метрів від бровок каналу.
Згідно Лоції Чорного та Азовського морів на води України Миколаївський морський порт розташовано біля лівого берега річки східніше Каботажного молу. Акваторія порту поділена на зовнішній та внутрішній рейди. Акваторія порту охоплює водний простір річки Південний Буг, обмежений береговою лінією причалів, тринадцятим коліно Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першим коліном каналу акваторії порту Миколаїв, що є внутрішнім рейдом порту; акваторію приписаного портового пункту Очаків і підхідного каналу портового пункту Очаків; а також водний простір в районі банки Трутаєва, що є зовнішнім рейдом порту.
Зовнішній рейд порту використовується для відстою суден, що прямують у порт, та проведення вантажних робіт.
У пункті 3 Прикінцевих положень Закону України "Про морські порти України" зазначено, що підприємства морського транспорту, на які на день набрання чинності цим Законом поширюється визначення терміну "морський термінал", незалежно від їх місця знаходження в межах або за межами існуючих державних підприємств - морських портів, підлягають включенню до меж морського порту, акваторією якого вони користуються, або до меж найближчого морського порту. Територія таких морських терміналів, у тому числі територіально відокремлена від основної території морського порту, включається в межі відповідного морського порту.
Відповідно до п. п. 1.5, 1.6 Порядку ведення Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 18.02.2013 р. № 9, адміністратором вказаного Реєстру є адміністрація морських портів України, яка забезпечує технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення Реєстру, його ведення, збір відомостей, внесення їх до Реєстру, систематизацію, надання доступу до Реєстру, збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі, виключення даних з Реєстру, а також внесення змін до відомостей, що містяться в Реєстрі.
З Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України вбачається, що рейдовий портовий пункт РПП № 2 зареєстровано за № ГТС-2060; призначення ГТС - вантажний; місце розташування - розташований на південь другого коліна каналу акваторії порту Миколаїв та першого коліна Спаського каналу; власник (балансоутримувач) ГТС та організація, що експлуатує ГТС ? Державне підприємство "Адміністрація морських портів" в особі Миколаївської філії.
Згідно відомостей, наведених у додатках № 5 "Відомості про якірні стоянки морського порту Миколаїв" та № 6 "Схеми якірних стоянок" до Обов'язкових постанов по морському порту Миколаїв, затверджених наказом Державного підприємства "Адміністрація морських портів" від 13.12.2016 р. № 451, РПП-2 є якірною стоянкою морського порту Миколаїв.
Отже, на РПП № 2 поширюється вказане вище визначення гідротехнічної споруди морського порту.
З урахуванням викладеного, РПП № 2, як гідротехнічна споруда, входить до меж Миколаївського морського порту і здійснивши суднозахід на РПП № 2, судно SU та річкові судна відповідача (буксири з баржами) здійснили суднозахід саме до Миколаївського морського порту.
Крім цього, належність РПП № 2 до меж Миколаївського морського порту встановлена в рішенні Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2020 р. у справі № 915/1829/19, а також в рішеннях Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 р. у справі № 910/17897/20, від 06.07.2022 р. у справі № 910/1341/22, від 31.05.2022 р. у справі № 910/2274/22 та від 10.11.2022 р. у справі № 910/1925/21. Вказані судові рішення набрали законної сили.
До того ж, відомості про РПП № 2 внесені до Реєстру морських портів України та Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України як гідротехнічної споруди Миколаївського морського порту.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Порядку держателем Реєстру є Міністерство інфраструктури України. Держатель забезпечує функціонування та ведення Реєстру, здійснює керівництво та безпосередній контроль за створенням Реєстру та дотриманням цього Порядку.
Статтею 22 Закону "Про морські порти України" передбачено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 р. № 316 затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі - Порядок).
У відповідності до ч. ч. 3 - 5 ст. 22 Закону України "Про морські порти України" портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом, зокрема, корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності Законом України "Про морські порти України".
Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку (п. 1.3. Порядку).
Пунктом 1.4 Порядку передбачено, що сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту, а за транзитний прохід каналами - шляхом попередньої оплати або безпосередньо на вході у канал.
За документами Регістру судноплавства України судна відповідача, які заходили в порт, є річковими буксирами або річковими баржами. Такі судна згідно додатку № 1 до Порядку належать до групи В.
Відповідно до п. 2.7 Порядку із суден групи В корабельний збір справляється за кожне заходження в морський порт і вихід з нього у каботажному плаванні за такими ставками: 16 доларів США - із судна, буксира; 8 доларів США - з одиниці (баржа, ліхтер).
Згідно з пунктом 7.1 Порядку із суден груп А, Б, В і Г адміністративний збір справляється під час кожного заходження судна у порт за такими ставками: 0,022 долара США за 1 куб. м умовного об'єму судна - із суден у закордонному плаванні; 0,0022 долара США за 1 куб. м умовного об'єму судна - із суден у каботажному плаванні.
Отже, для справляння адміністративного збору значення має факт заходження судна в порт, а для справляння корабельного збору - вхід/вихід в/з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів).
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 р. у справі № 915/525/17.
Загальними деклараціями (GENERAL DECLARATION) про прихід/вихід буксирів та буксирів з баржами та листом обліку руху барж з вантажем при розвантаженні судна SU підтверджується факти входу та виходу конкретних суден відповідача з порту.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 03.03.2019 р. по 06.03.2019 р. Приватне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» здійснило 9 суднозаходів до РПП-2 для розвантаження нітрату амонія з морського судна SEVIL, у зв'язку із чим Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» було виставлено рахунки, а саме:
- рахунок № 25341324 від 03.03.2019 р.,
- рахунок № 25351324 від 04.03.2019 р.;
- рахунок № 25361324 від 04.03.2019 р;
- рахунок № 25371324 від 04.03.2019 р.;
- рахунок № 25381324 від 04.03.2019 р.;
- рахунок № 25391324 від 04.03.2019 р.;
- рахунок № 25401324 від 04.03.2019 р.;
- рахунок № 25411324 від 06.03.2019 р.;
- рахунок № 25421324 від 06.03.2019 р.
17.04.2024 р. Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" була сплачена заборгованість за вказаними рахунками.
У зв'язку з тим, що відповідач порушив свої грошові зобов'язання та своєчасно не здійснив оплату корабельного та адміністративного збору, позивач нарахував та просить стягнути 51593,58 грн інфляційних втрат та 13141,31 грн 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати корабельного та адміністративного збору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 51593,58 грн інфляційних втрат та 13141,31 грн 3% річних підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, їх розмір є арифметично правильним.
Стосовно доводів скаржника про те, що моментом виникнення зобов'язання з оплати портових зборів є момент отримання ним відповідного рахунку з обчисленою сумою таких зборів, колегія суддів зазначає наступне.
Як було встановлено вище, наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 р. № 316 затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі - Порядок).
Вказаним Порядком або іншим актом цивільного законодавства не передбачено обов'язку адміністрації морських портів виставлення рахунків.
Корабельний збір справляється відповідно до п. 2.7 Порядку із суден групи В за кожне заходження в морський порт і вихід з нього за такими ставками у каботажному плаванні: 16 доларів США - із судна, буксира; 8 доларів США - з одиниці (баржа, ліхтер).
Адміністративний збір справляється згідно з п. 7.1 Порядку із суден груп А, Б, В і Г у каботажному плаванні під час кожного заходження судна у порт за ставкою: 0,0022 долара США за 1 куб. м умовного об'єму судна.
Тому, для справляння адміністративного збору значення має факт заходження судна у порт, а для справляння корабельного збору - вхід/вихід в/з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів) (постанова Верховного Суду від 02.05.2018 р. у справі № 915/525/17).
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.12.2024 р. у справі № 910/11931/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.12.2024 р. у справі № 910/11931/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" .
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко