вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" квітня 2025 р. Справа№ 910/6141/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Г.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 10.04.2025:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021
у справі № 910/6141/21 (суддя - Марченко О.В.)
за позовом ОСОБА_2
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2021 №1215/5,
Короткий зміст заявлених вимог
ОСОБА_2 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство) про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2021 №1215/5 (далі - Наказ), яким скасовано в Єдиному державному реєстрі реєстраційну дію від 29.01.2021 №1001521070035000100 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".
Позовні вимоги мотивовано порушенням Міністерством норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон) у виданні оскаржуваного наказу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 01.04.2021 №1215/5.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що під час прийняття Наказу Міністерство діяло у відповідності до покладених на нього Законом обов'язків.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до ігнорування судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні документально доведеного факту відсутності порушень будь-яких прав ОСОБА_3 під час звернення останнього із скаргою до МЮ України, що у свою чергу, взагалі виключало можливість розгляду даної скарги.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та клопотання учасників апеляційного провадження
06.10.2021 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
14.12.2021 від представника ОСОБА_2 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про зупинення провадження у справі № 910/6141/21.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі № 910/6141/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2021 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі № 910/6141/21 та поновити ОСОБА_2 зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі № 910/6141/21. Зупининено дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі № 910/6141/21. Розгляд справи призначено на 12.10.2021
12.10.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.11.2021
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі № 910/6141/21. Оголошено перерву в розгляді справи на 14.12.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 зупинено провадження у справі № 910/6141/21 до набуття законної сили судовим рішенням у справі № 902/69/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсною з моменту вчинення довіреність від 18.11.2020р., яка складена від імені громадянина ОСОБА_2 , визнання і розміру статутного капіталу ТОВ "Іллінецький цукровий завод" та визначення розміру часток учасників ТОВ "Іллінецький цукровий завод" у їх попередньому розмір
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М., у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 прийнято справу №910/6141/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В. Поновлено апеляційне провадження по справі № 910/6141/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі № 910/6141/21.Розгляд справи №910/2322/20 призначено на 13.03.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Відкладено розгляд справи №910/6141/21 на 10.04.2025.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання
Учасники апеляційного провадження у судове засідання 10.04.2024 не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, у зв'язку із чим клопотання відповідача про відкладення задоволенню не підлягає.
Водночас судова колегія зазначає, що вирішуючи питання про необхідність відкладення розгляду справи №910/6141/21, судом враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також на те, що в господарському судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування процесу.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 02.02.2021 ОСОБА_3 звернувся до Міністерства зі скаргою на проведені державним реєстратором реєстраційні дії, в якій просив:
- скасувати відповідні внесені держані реєстраційні зміни - дію від 29.01.2021 №1001521070035000100, а саме зміни відомостей про юридичну особу, вчинені державним реєстратором Чабанівської селищної ради ОСОБА_5 , внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) щодо керівного та управлінського складу товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" (ідентифікаційний код 32456622; далі - Товариство);
- привести всі актуальні дані Товариства, що містяться в ЄДРПОУ, у відповідність належній інформації до внесення таких протиправних змін 28.01.2021;
- притягнути до відповідальності державного реєстратора Чабанівської селищної ради Коваленка Д.В. за явне перевищення своїх службових повноважень та неправомірне проведення реєстраційних дій з підстав, визначених у скарзі.
Скаргу мотивовано тим, що:
- ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.11.2020 у справі №902/1169/20 про забезпечення позову заборонено будь-яким суб'єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, вчиняти реєстраційні дії (вносити зміни) щодо відомостей, які містяться в ЄДРПОУ, про зміни складу учасників товариств, прийняття/виключення учасників, зміни розміру статутного капіталу, зміни розміру часток учасників, зміни керівників та місцезнаходження юридичних осіб - товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантінвест" (ідентифікаційний код 31325435) та Товариства;
- ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2020 у справі №127/26815/20 задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Ткаченка Дмитра Васильовича про арешт майна; накладено арешт майна на корпоративні права Товариства шляхом встановлення заборони на вчинення суб'єктами державної реєстрації будь-яких реєстраційних дій, щодо внесення змін до установчих документів Товариства, оскільки вони є предметом кримінального правопорушення;
- проте 29.01.2021 в ЄДРПОУ з'явилися оновлені дані відносно Товариства; ОСОБА_6 є керівником Товариства, яка незрозумілим чином витіснила ОСОБА_7 з посади керівника; також з управлінського складу вийшов ОСОБА_3 ;
- обов'язковим документом для здійснення такої реєстраційної дії, як внесення відомостей до ЄДРПОУ про органи управління юридичної особи, а саме керівника, у відповідності до підпункту "б" пункту 3 частини п'ятої статті 17 Закону, є рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначеної особи та/або про її призначення, однак такого документу не створювалося та не підписувалося існуючими учасниками Товариства;
- тобто у державного реєстратора були реальні правові підстави для залишення поданих документів для проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу" без розгляду з підстав подання документів не в поновному обсязі, однак цього зроблено не було;
- рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 15.12.2020 зі справи №131/1396/20 за позовом ОСОБА_6 до Товариства про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позов задоволено частково; визнано незаконним та скасовано наказ Товариства від 09.11.2020 №09/11/20 про звільнення ОСОБА_6 з посади директора Товариства на підставі пункту 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України; поновлено ОСОБА_6 на посаді директора Товариства; стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.11.2020 по 15.12.2020 у сумі 23 617,62 грн.; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді директора Товариства та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання;
- вказане рішення не містить жодних відомостей про необхідність проведення конкретних державних реєстраційних дій із внесення змін до ЄДРПОУ;
- крім того, державним реєстратором порушено принцип територіальності вчинення реєстраційних дій.
Представником ОСОБА_8 і ОСОБА_6 було подано Міністерству пояснення від 15.02.2021 на скаргу ОСОБА_3 , в яких зазначено про: розгляд господарським судом Вінницької області справи №902/69/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та Товариство, про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу корпоративних прав та витребування частки у статутному капіталі, та про вжиті в межах вказаної справи заходи забезпечення позову; відкрите 27.11.2020 кримінальне провадження №12020020000000408 щодо ОСОБА_3 .
Колегією Міністерства з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції 15.02.2021 складено висновок, в якому колегія рекомендувала відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що наявна інформація про судове провадження у зв'язку зі спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.
Міністр юстиції України дорученням від 19.03.2021 №114/1/48-21 повернув скаргу ОСОБА_3 для організації повторного розгляду на засіданні колегії з метою детальнішого вивчення обставин скарги.
Представник ОСОБА_8 , ОСОБА_6 і ОСОБА_2 подав Міністерству заяву від 24.03.2021 на скаргу ОСОБА_3 , в якій просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 з огляду на те, що: ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.01.2021 зі справи №902/69/21 забезпечено позов шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 36,24%, номінальна вартість якої становить 16 670 000 грн. та яка належить відповідачу громадянину ОСОБА_3 ; ОСОБА_3 на наступний день після прийняття зазначеної ухвали здійснив перереєстрацію частки на ОСОБА_10 ; ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.02.2021 зі справи №902/69/21 замінено заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 28.01.2021; накладено арешт на частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 36,24%, номінальна вартість якої становить 16 670 000 грн., яка належить громадянину ОСОБА_10 ; ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.03.2021 у справі №902/69/21, зокрема, залучено ОСОБА_10 до участі у справі як співвідповідача.
25.03.2021 колегією складено висновок, згідно з яким остання рекомендувала скаргу ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі з таких мотивів:
- відповідно до відомостей ЄДРПОУ 29.01.2021 державним реєстратором Коваленком Д.В. проведено реєстраційну дію №1001521070035000100 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", внаслідок якої змінено керівника, учасника та виключено відомості про представника Товариства;
- скаржник просить скасувати оскаржувану реєстраційну дію, в обґрунтування своїх вимог зазначає, що державна реєстрація проведена за наявності заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації проводити в ЄДРПОУ реєстраційні дії щодо Товариства та арешту на корпоративні права Товариства; крім того, скаржник повідомляє, що державному реєстратору не подано повний комплект документів, який передбачений частиною п'ятою статті 17 Закону, а також не дотримано принцип територіальності проведення державної реєстрації при проведенні оскаржуваної реєстраційної дії щодо Товариства;
- шляхом перевірки відомостей стосовно Товариства колегією встановлено, що підставою для проведення оскаржуваної реєстраційної дії слугували, зокрема, ухвала господарського суду Вінницької області від 27.11.2020 у справі №902/1169/20 про забезпечення позову, якою було заборонено будь-яким суб'єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам, вчиняти реєстраційні дії (вносити зміни) щодо відомостей, які містяться в ЄДРПОУ про зміни складу учасник товариств, прийняття/виключення учасників, зміни розміру статутного капіталу, зміни розміру часток учасників, зміни керівників та місцезнаходження Товариства та рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 15.12.2020 у справі №131/1396/20 про визнання незаконним та скасування наказу Товариства від 09.11.2020 №09/11/20 про звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_6 на підставі пункту 6 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України;
- так, частиною четвертою статті 17 Закону визначено, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДРПОУ, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються, зокрема, примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управлінню, юридичної особи про зміни, що вносяться до ЄДРПОУ, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою та примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи;
- враховуючи зазначене, колегія дійшла висновку, що для проведення оскаржуваної реєстраційної дії, пов'язаної із зміною керівника, учасника та виключення відомостей про представника Товариства, державному реєстратору Коваленко Д.В. було подано не повний комплект документів, в той час як подані державному реєстратору судові рішення не передбачали внесення змін щодо відомостей про учасника та представника Товариства;
- згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону державний реєстратор зупиняє розгляд документів, поданих для державної реєстрації у разі подання документів або відомостей, визначених цим Законом, не в повному обсязі;
- відповідно державний реєстратор Коваленко Д.В. повинен був зупинити розгляд документів, поданих йому для проведення оскаржуваної реєстраційної дії, на підставі пункту 1 частини першої статті 27 Закону;
- також колегія зазначає, що документи для проведення оскаржуваної реєстраційної дії щодо Товариства були подані ОСОБА_10 , який за відомостями з ЄДРПОУ, на момент проведення оскаржуваної реєстраційної дії, не був керівником або особою, уповноваженою діяти від імені юридичної особи без довіреності;
- пунктом 1 частини першої статті 28 Закону встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли документи подано особою, яка не має на це повноважень;
- тобто, державний реєстратор Коваленко Д.В. повинен був відмовити у проведенні оскаржуваної реєстраційної дії на підставі пункту 1 частини першої статті 28 Закону;
- крім цього, колегія зазначає, що місцезнаходженням Товариства станом на момент проведення оскаржуваної реєстраційної дії було: 22700, Вінницька обл., Іллінецький р-н, м. Іллінці, вул. Карла Маркса, буд. 3, а робоче місце державного реєстратора Коваленка Д.В. розташоване за адресою: 08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, емт Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 4-А;
- згідно з частиною другою статті 4 Закону державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих у паперовій формі, проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи;
- пунктом 3 частини першої статті 28 Закону передбачено, що підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли документи подані неналежному суб'єкту державної реєстрації;
- отже, державний реєстратор Коваленко Д.В. мав відмовити у проведенні державної реєстрації на підставі пункту 32 частини першої статті 28 Закону;
- додатково колегія звертає увагу на те, що доводи скаржника щодо наявності в ЄДРПОУ заборони на вчинення реєстраційної дії в частині зміни керівника, учасника та представника Товариства спростовуються відомостями ЄДРПОУ, тому не можуть бути взяті до увагу колегії, оскільки така заборона до ЄДРПОУ не була внесена;
- з огляду на викладене колегія дійшла висновку, що оскаржувана реєстраційна дія є протиправною та підлягає скасуванню.
01.04.2021 Міністерством прийнято Наказ про:
- задоволення скарги ОСОБА_3 у повному обсязі (пункт 1);
- скасування в ЄДРПОУ реєстраційної дії від 29.01.2021 №1001521070035000100 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведеної державним реєстратором Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленко Д.В. щодо Товариства (пункт 2);
- анулювання державному реєстратору Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленку Д.В. доступу до ЄДРПОУ (пункт 3);
- покладення виконання пункту 2 Наказу на Офіс протидії рейдерству (пункт 4);
- покладення виконання пункту 3 Наказу на державне підприємство "Національні інформаційні системи" (пункт 5).
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Колегія суддів зазначає, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV зі змінами та доповненнями.
У розумінні Закону (ст. 1) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Порядок проведення реєстрації врегульовано розділом IV Закону, і така реєстрація здійснюється на підставі документів, поданих у паперовій або електронній формі. Законом передбачений заявницький принцип державної реєстрації (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону) на підставі переліку документів, встановлених ст. 17 Закону (для юридичних осіб).
Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій є предметом регулювання ст. 25 Закону, який передбачає здійснення на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, послідовних дій, визначених частиною 2 цієї норми. В межах таких дій реєстратор здійснює перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації, і, за відсутності підстав для відмови в державній реєстрації, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.
Незважаючи на те, що за своїм статусом реєстраційна дія носить характер офіційного визнання шляхом засвідчення державою відомостей, які внесені до Єдиного реєстру, вона не є абсолютною і може бути оскаржена.
Порядок оскарження рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації врегульовано ст. 34 Закону. Ця норма передбачає, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (абз. 1 ч. 1), Міністерство юстиції України розглядає скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (п. 1 ч. 2), рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності (абз. 1 ч. 3), скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги (абз. 1 ч. 4).
За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи, відповідно до ч. 6 ст. 34 Закону, приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:
- про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);
- про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);
- про залишення скарги без розгляду по суті.
Пунктом 3 частини 1 статті 25 Закону передбачено, що рішення, прийняті Міністерством юстиції України, його територіальними органами відповідно до статті 34 цього Закону є підставою для проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій.
Отже, наслідком задоволення скарги і скасування Міністерством юстиції України в Єдиному реєстрі реєстраційної дії є позбавлення особи, якої ця дія стосується, офіційного визнання і підтвердження державою відомостей про юридичну особу. Тобто, за своїм характерам компетенція Міністерства юстиції України щодо розгляду скарги пов'язана з вирішенням спору, предметом якого є правомірність рішення реєстратора у контексті дотримання ним вимог реєстраційного законодавства.
Оскільки позбавлення особи офіційного визнання державою відомостей про неї, що повинні міститись в Єдиному реєстрі, тягне за собою обмеження у здійсненні прав, які формують правомочності корпоративного типу (ст. 96-1 Цивільного кодексу України), тобто носять приватноправовий характер, суб'єктом звернення, за результатами розгляду якого скарга може бути задоволена, є особа, права якої таким рішенням порушені. Закон покладає на особу, яка звертається зі скаргою, обов'язок навести обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника (абз. 1 ч. 4 ст. 34 Закону), і таке порушення повинно бути не абстрактним, а пов'язане з тими правами, інформація про які, їх суть та зміст є відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Принцип втручання в права однієї особи за заявою іншої особи є притаманний приватноправовим відносинам. Не залежно від обставин, що формують об'єктивну сторону поведінки порушника, таке втручання не може носити абсолютного характеру, а пов'язано тільки з однією умовою - захисту порушеного права особи, що подала заяву. Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Особа, яка подала скаргу, самостійно визначається з порушеним її права, яке потребує захисту шляхом скасування рішення, а обґрунтованість підстав звернення до зі скаргою оцінюються Міністерством за результатами розгляду скарги.
Частиною 6 статті 34 Закону визначає виключні випадки залишення Міністерством юстиції України скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, пунктом 4 абзацу 2 якої до таких віднесений випадок подання скарги особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено.
Отже, розгляд скарги по суті і, відповідно, прийняття рішення про задоволення або відмову у скарзі може мати місце тільки за умови наявності порушення прав особи, що подала заяву, і встановлення цих обставин (порушення прав) передує дослідженню правомірності рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації.
Відповідно до п. 4 частини 6 ст. 34 Закону про державну реєстрацію юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо скаргу подано особою, права якої у зв?язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено. Зазначена норма Закону про державну реєстрацію юридичних осіб спростовує твердження Міністерства юстиції України, що у нього була відсутня правова підстава для залишення скарги без розгляду, якщо зі скаргою звернулась особа, права якої не були порушені, про що суд першої інстанції вірно зазначив в Оскаржуваному рішенні суду.
При цьому колегія суддів відзначає, що у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 910/574/22 щодо наведених норм Закону про державну реєстрацію юридичних осіб вказано, що зазначені норми законодавства стосуються позасудового способу захисту та передбачають об'єктом захисту саме порушене право. Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, в порядку статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" до Міністерства юстиції України, його територіальних органів за захистом порушеного права може звернутися кожна особа, чиї права були порушені внаслідок вчинених суб'єктом державної реєстрації дій, бездіяльності або прийнятих рішень.
Також у Постанові від 23.04.2024 у справі № 910/713/23 Верховний Суд дійшов правових висновків, що Скаржник є особою, яка не набула статус учасника товариства. Реєстраційні дії, вчинені щодо Товариства, не можуть впливати на права і обов'язки Скаржника. Наявність будь-яких інших рішень загальних зборів чи невиключених записів у реєстрі, прийнятих та внесених Скаржником, не породжує будь-яких правових наслідків, оскільки він не набув статус учасника Товариства. Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, суди дійшли висновку, що Відповідач не дотримався вимог статті 34 Закону № 755, оскільки не врахував, що скарга подана особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушені, і не залишив подану скаргу без розгляду".
Отже, в порядку статті 34 Закону про державну реєстрацію юридичних осіб до Міністерства юстиції України, його територіальних органів за захистом порушеного права може звернутися кожна особа, проте такі права скаржника повинні бути порушеними внаслідок вчинених суб'єктом державної реєстрації дій, бездіяльності або прийнятих рішень. За відсутності обґрунтувань у скарзі чи встановлення під час розгляду скарги відсутності обставин порушення реєстраційними діями прав та законних інтересів скаржника подана скарга не підлягає задоволенню, а належним та законним рішенням Відповідача є виключно рішення про повернення скарги та/або залишення скарги без розгляду по суті.
У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу на таке.
25.01.2021 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про:
- визнання недійсною довіреності від 18.11.2020 року, що складена від імені громадянина ОСОБА_2 на ім'я громадянина ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною, зареєстрована в реєстрі за № 2551;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" від 23.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Яровою Я.М., який укладений між громадянином ОСОБА_2 , в інтересах якого, на підставі довіреності від 18.11.2020, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною діяв громадянин ОСОБА_4 , та громадянином ОСОБА_3 щодо відчуження належної громадянину ОСОБА_12 частки у розмірі 36,24% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод";
- витребування від відповідача громадянина ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь позивача - громадянина ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) 36,24% частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622; 22700, м. Іллінці, вул. Карла Маркса, буд. 3), вартість якої становить 16 670 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.07.2021 у справі №902/69/21, яке залишене постановою Північно-Західним апеляційний господарським судом від 21.12.2021 без змін, позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсною довіреність від 18.11.2020, що складена від імені громадянина ОСОБА_2 на ім'я громадянина ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною, зареєстрована в реєстрі за № 2551.
Визначено розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" (код - 32456622): 46 000 000,00 грн.
Визначено розмір частки, зокрема, але не виключно, ОСОБА_2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" ( код - 32456622) - 36,24% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 670 000,00 грн.
Даними судовими рішеннями встановлено, що використання недійсної довіреності спричинило вибуття поза волею власника належних корпоративних прав.
Також зазначено, що оспорюваний договір купівлі-продажу корпоративних прав № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" від 23.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Яровою Я.М., який укладений між громадянином ОСОБА_2 , в інтересах якого, на підставі довіреності від 18.11.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною діяв громадянин ОСОБА_4 , та громадянином ОСОБА_3 щодо відчуження належної громадянину ОСОБА_12 частки у розмірі 36,24% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод"є неукладеним внаслідок не досягнення сторонами у належній формі згоди щодо усіх істотних умов договору.
Також судами в межах провадження №902/69/21 встановлено, що до ОСОБА_3 не перейшло право власності на корпоративні права ТОВ "Іллінецький цукровий завод" у розмірі 36,24% частки у статутному капіталі, а відтак відповідач не набув як право на частку так і право з частки товариства.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законні силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів констатує, що здійснивши розгляд скарги по суті Міністерство юстиції України за відсутності порушеного права ОСОБА_3 , прийняло наказ, який не відповідає вимогам пункту 4 абзацу 2 частини 6 статті 34 Закону, оскільки подання скарги особою, право якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено, є підставою для залишення скарги без розгляду.
Ця обставина є самодостатньою для висновку про незаконність наказу Міністерства юстиції України від від 01.04.2021 №1215/5 незалежно від правомірності самих реєстраційних дій та дотримання процедури розгляду скарги.
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до цього рішення поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:
а) виходить за межі змісту суб'єктивного права;
б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;
в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;
г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;
д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;
є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".
Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.
Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, видатний органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавство і порушує і цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
З огляду на це наказ Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 01.04.2021 №1215/5 підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про повне задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі № 910/6141/21 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі № 910/6141/21 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 01.04.2021 №1215/5, яким скасовано в Єдиному державному реєстрі реєстраційну дію від 29.01.2021 №1001521070035000100 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленком Дмитром Вікторовичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллінецький цукровий завод» (ідентифікаційний код юридичної особи 32456622).
5. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 5675 (п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. судових витрат.
6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи №910/6141/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 28.04.2025. (після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з відпустки)
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк