вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"28" квітня 2025 р. Справа№910/9302/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2025
у справі №910/9302/24 (суддя Маринченко Я.В.)
за заявою ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали суду
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОМЕД 2007»
ОСОБА_2
ОСОБА_3
про визнання правочину недійсним та витребування майна із чужого володіння
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОМЕД 2007» (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), ОСОБА_3 (далі - відповідач 3) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого будинку від 27.07.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕОМЕД 2007», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОМЕД 2007» продало ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нежилий будинок - амбулаторний діагностично-лікувальний заклад, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Ю. Литвинського,54/15.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.10.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні 28.01.2025 Господарський суд міста Києва протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 11.03.2025 на 10:00 год.
04.02.2025 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 по справі №910/9302/24.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.02.2025 повернув без розгляду заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали суду у справі №910/9302/24.
Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції встановив невідповідність поданої позивачем заяви вимогам частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, а саме ОСОБА_1 до вищезазначеної заяви не подано доказів направлення відповідної заяви іншим учасникам справи.
Також в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 у справі №910/9302/24 скасувати, справу №910/9302/24 направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що заява від 04.02.2025 про роз'яснення ухвали суду у справі №910/9302/24 подана через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», у зв'язку з чим до спірних правовідносин мають застосовуватись норми ст. 172 Господарського процесуального кодексу України з обов'язковим урахуванням особливостей, встановлених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України. Щодо несплати судового збору, апелянт зазначає, що суду вказану заяву на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України правомірно було б залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 у справі №910/9302/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Євсіков О.О.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.02.2025 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9302/24. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 у справі №910/9302/24.
Матеріали справи №910/9302/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 13.03.2025.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 у справі №910/9302/24 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 у справі №910/9302/24.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.03.2025 задовольнив клопотання та поновив ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 у справі №910/9302/24. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 у справі №910/9302/24. Призначив до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідач 1 заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що позивач звертаючись до Господарського суду міста Києва із заявою про роз'яснення ухвали суду від 28.01.2025 у справі №910/9302/24 в електронній формі, зобов'язана була надіслати таку заяву іншим учасникам даної справи до зареєстрованих ними електронних кабінетів. Що стосується посилань позивача на той факт, що в силу не сплати ОСОБА_1 судового збору за подання до суду заяви про роз'яснення судового рішення, суд першої інстанції спочатку повинен був залишити відповідну заяву без руху, а не повертати її відразу без розгляду, то відповідні твердження є недоречними, з огляду на наявність прямих підстав для негайного повернення заявнику такої заяви.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву відповідача 1 на неї, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до статті 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом підпункту 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання заяви про роз'яснення судового рішення ставка судового збору становить 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у 3 028,00 грн, а тому 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 514,00 грн.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, звертаючись до суду із заявою про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №910/9302/24, заявнику необхідно було сплатити судовий збір в сумі 1 211, 20 грн.
Однак, всупереч зазначеним вимогам закону позивачем не додано до заяви про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №910/9302/24 документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Однак, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що, в такому випадку, суду першої інстанції необхідно було надати час ОСОБА_1 усунути недоліки заяви про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №910/9302/24, шляхом надання суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
У Господарському процесуальному кодексі України не визначений перелік підстав залишення без руху заяви про роз'яснення судового рішення, а тому при вирішенні спірного питання за аналогією закону необхідно керуватися положеннями статей 174 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо необхідності залишення без руху заяви про роз'яснення постанови Верховного суду у разі несплати заявником судового збору за її подання за аналогією закону викладені в ухвалі Верховного Суду від 16.08.2022 у справі №918/139/21, від 04.12.2023 у справі №910/9302/23.
Виходячи з положень статті 174 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням строку на усунення заявником недоліків заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Якщо ухвала про залишення заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Щодо обов'язку позивача надавати докази надсилання іншим учасникам справи, зокрема поданої у даній справі заяви про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №910/9302/24, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 170 ГПК України зазначено таке: "Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Згідно з частиною другою статті 170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Приписи статей 169, 170 ГПК України не містять обов'язку особи, яка звернулася з клопотанням у справі, надавати докази його надсилання іншим учасникам справи, за винятком абзацу 2 частини другої статті 170 ГПК України, а саме до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) (пункт 4.50. постанови Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №924/681/22).
Верховний Суд у постанові від 01.11.2023 у справі № 707/1372/21 сформував висновок, що законодавець зобов'язав учасника справи у разі звернення до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій із заявою, скаргою, клопотанням чи запереченням на стадії виконання судового рішення надати суду докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) (абзац другий частини другої статті 183 ЦПК України) (положення абзацу другого у статті 170 ГПК України і статті 183 ЦПК України, у відповідній редакції, однакові). Суд касаційної інстанції, з урахуванням того, що вимоги абзацу другого частини другої статті 183 ЦПК України учасник справи має виконувати лише на стадії виконання судового рішення, зазначив, що помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про повернення без розгляду клопотання про призначення судової експертизи, поданого до початку розгляду апеляційної скарги по суті, з тих підстав, що суду апеляційної інстанції не надано доказу надіслання такого клопотання іншим учасникам справи.
Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 у справі № 910/1834/19 сформував висновок, що норма абзацу другого частини другої статті 170 ГПК України урегульовує порядок подання заяв, клопотань та заперечень з встановленням обов'язку заявника надати докази їх надсилання іншим учасникам справи виключно на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Стадія судового розгляду, на якій подається клопотання, є ключовим у вирішенні питання щодо правильного застосування абзацу другого частини другої статті 170 ГПК України.
Позивач подала заяву про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №910/9302/24 не на стадії виконання судового рішення і не в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, а під час розгляду справи по суті, а тому висновок суду першої інстанції, що позивач мала надати докази надсилання заяви про роз'яснення ухвали іншим учасникам справи, є помилковим. Відповідно, необґрунтованим є висновок щодо наявності підстав для повернення заяви про роз'яснення ухвали на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, оскільки положення частини другої статті 170 ГПК не покладають на заявника обов'язок надати докази надсилання заяви про роз'яснення ухвали іншим учасникам справи під час розгляду справи по суті у суді першої інстанції.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про наявність підстав для повернення без розгляду заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали суду від 28.01.2025 у справі №910/9302/24.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини 1 статті 277 ГПК України).
У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (частина 3 статті 271 ГПК України).
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 у справі №910/9302/24 скасуванню з передачею на розгляд суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про роз'яснення ухвали суду.
За правилами процесуального закону, прийняття рішення про скасування ухвали суду із направленням справи для продовження розгляду унеможливлює вирішення питання про зміну розподілу судових витрат, сплачених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, так і про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 756/6141/16-а, від 07.09.2022 у справі №911/2130/21.
За таких обставин, судовий збір за подання апеляційної скарги розподілу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 у справі №910/9302/24 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 у справі №910/9302/24 скасувати.
3. Справу №910/9302/24 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду заяви про роз'яснення ухвали суду.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова