ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4048/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2025, ухвалене суддею Сулімовською М.Б., м. Одеса
у справі № 916/4048/24
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення 113168,72 грн,
У вересні 2024 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі Залізниця) звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ), в якому просило суд стягнути з останньої загалом 113168,72 грн, з яких: 63358,91 грн основного боргу, 40579,25 грн пені, 3173,28 грн 3% річних та 6057,28 грн інфляційних втрат.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про компенсацію сплати земельного податку сторонніми особами за фактичне використання земельної ділянки Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів, від 14.06.2021 №ОД/НКМ-21-369д-НЮ (далі договір) в частині повної та своєчасної оплати (відшкодування) позивачу земельного податку, сплаченого позивачем у 2022 році.
Заперечуючи проти задоволення позову ФОП ОСОБА_1 зазначала, що сума компенсації земельного податку за кожен рік використання земельної ділянки направлялась відповідачці у вигляді рахунків, у зв'язку з чим неможливо вести мову про погодження сторонами конкретного розміру відповідного за договором платежу.
Також відповідачка зазначала, що вона здійснювала господарську діяльність із надання в оренду власного чи орендованого майна, діяльність засобів тимчасового розміщення, а саме майна ТОВ «Заря» за адресою АДРЕСА_1 . Проте, 26.07.2022 представниками збройних сил Російської Федерації було здійснено ракетний обстріл території, на якій веде свою діяльність ФОП ОСОБА_1 , та завдано їй майнової шкоди. У зв'язку із триваючим характером збройної агресії Російської Федерації та постійними обстрілами території розташування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », подальше здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є неможливим, земельна ділянка за договором не використовується, а відповідачка не здійснює жодної господарської діяльності, що підтверджується банківськими довідками. Про ці обставини ФОП ОСОБА_1 повідомила Залізницю у листі від 08.12.2022 №01-22, надавши до нього також копію постанови про залучення представника потерпілого від 04.08.2022 та копію Витягу з ЄРДР від 26.07.2022.
Окрім того, відповідач наполягає, що позивачем безпідставно виставлено рахунок на оплату компенсації сплати земельного податку з урахуванням ПДВ, оскільки правові підстави для включення сум компенсації земельного податку до бази оподаткування ПДВ відсутні.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2025 у справі № 916/4048/24 позов Залізниці задоволено частково, а саме: стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на її користь 63358,91 грн основної заборгованості, 15883,12 грн пені, 6057,28 грн інфляційних втрат, 3173,28 грн 3% річних, а також 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості та доведеності. Також суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшив розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Не погодившись з рішенням суду, відповідачка подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідачка посилається на те, що судом першої не було враховано настання форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії Російської Федерації. Відповідачка вважає, що суд формально спирався на відсутність сертифіката ТПП, не надавши оцінки наданим документам про воєнний обстріл і реальний вплив на можливість виконання договору. Це порушує принцип повної та об'єктивної оцінки доказів. Також відповідачка звертає увагу, що наведений розрахунок позовних вимог не може відповідати реальній сумі боргу, через включення у нього сум ПДВ.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали цієї справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів до суду апеляційної інстанції.
14.02.2025 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2025 у справі № 916/4048/24 відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено Залізниці строк до 14.03.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення відповідачці) та роз'яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
04.03.2025 від Залізниці надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність, необґрунтованість, а також про те, що скаржником жодним чином не спростовані висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.
Справа розглянута у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, з метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, Затоківською селищною радою Ради народних депутатів Одеської області Одеській залізниці, правонаступником якої є позивач, видано Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою площею 50,68 га, розташованої в АДРЕСА_1 в межах Затоківської селищної ради.
14.06.2021 між Залізницею (товариство) та ФОП ОСОБА_1 (платник) укладено договір про компенсацію сплати земельного податку сторонніми особами за користування землею Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів (далі договір), за умовами п. 1.1. якого платник зобов'язується на умовах та на підставі цього договору компенсувати (відшкодувати) товариству витрати, пов'язані зі сплатою товариством земельного податку за земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні АТ «Укрзалізниця» на підставі Державного акту, та яку платник використовує з метою проходу та проїзду, а також тимчасового відстою транспортних засобів для технічних потреб без права забудови.
За умовами пунктів 2.1. - 2.3. договору розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України. Розмір плати, яку сплачує платник на користь товариства, складає 57599,14 грн (з ПДВ) за 2021 рік. Оплата здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування 100% річної передоплати на поточний рахунок товариства, що вказаний у розділі договору «Місцезнаходження та реквізити Сторін», протягом 30-ти днів з моменту виставлення платнику рахунку-фактури товариством в особі його виробничого підрозділу.
Відповідно до п. 5.1. договору усі зміни та доповнення до цього договору вносяться сторонами шляхом підписання додаткових угод, які є його невід'ємною частиною та мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін.
Пунктами 8.2., 8.3. договору визначено, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце такі обставини.
Пунктом 11.5. договору сторони передбачили, що листування між ними здійснюється шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень (кореспонденції) іншій стороні на її адресу, що визначена у розділі договору «Місцезнаходження та реквізити Сторін». Підтвердженням факту відправлення або отримання повідомлення (кореспонденції) є поштова квитанція або інший поштовий документ, який підтверджує факт відправки або вручення (отримання) такого повідомлення. Листування між сторонами цього договору також може здійснюватися засобами електронної пошти, яка зазначена у розділі договору «Місцезнаходження та реквізити Сторін». При цьому сторони керуються вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто сторона - адресат повідомлення має в обов'язковому порядку надати підтвердження факту одержання нею такого повідомлення. Таке підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до сторони - відправника підтвердження про факт одержання цього електронного документа, вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.
27.12.2022 між позивачем та відповідачкою укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій сторони, зокрема, доповнили п. 2.2. договору абзацом наступного змісту: «Розмір плати, яку сплачує платник на користь товариства складає 63358,91 грн (в т.ч. ПДВ 10559,82 грн) за 2022 рік».
06.03.2023 між позивачем та відповідачкою укладено додаткову угоду № 2, в якій сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.3. договору, виклавши його в наступній редакції: « 2.3. Сума плати, яку сплачує платник на користь товариства, дорівнює сумі земельного податку за зазначену земельну ділянку (з урахуванням податку на додану вартість) і обчислюється відповідно до вимог Податкового кодексу України на підставі: нормативної грошової оцінки земельної ділянки; коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки; ставки плати за землю, яка встановлюється органами місцевого самоврядування. Кожного наступного року товариство обчислює суму компенсації, яка підлягає сплаті у розрахунковому році, та у разі зміни суми земельного податку виставляє платнику рахунок-фактуру протягом 30-ти календарних днів з моменту настання таких змін. Оплата здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування 100% річної плати на поточний рахунок товариства, що вказаний у розділі договору "Місцезнаходження та реквізити Сторін" протягом тридцяти календарних днів з дати виставлення платнику рахунку- фактури. У разі, якщо рахунок-фактуру не було виставлено через відсутність зміни суми компенсації, платник зобов'язаний здійснити оплату не пізніше 1 листопада розрахункового року. У разі, якщо платник не отримав рахунок-фактуру протягом 9 (дев'яти) місяців розрахункового року, він зобов'язаний у будь-який спосіб (засобами поштового, телефонного, електронного зв'язку тощо) повідомити про це товариство в особі служби з управління майновими і земельними ресурсами та вжити всіх можливих заходів для отримання інформації щодо суми грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті у розрахунковому році".
Додаткові угоди № 1 та № 2 також підписані сторонами без будь-яких зауважень, є невід'ємними частинами договору.
В матеріалах цієї справи відсутні докази сплати (відшкодування) відповідачкою позивачу суми компенсації сплати земельного податку за 2022 рік в розмірі 63358,91 грн, що і стало підставою для звернення Залізниці до суду з даним позовом про стягнення з відповідачки вказаної сумиё а також нарахованих на суму боргу пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідачкою не заперечується факт укладення між сторонами договору, а також несплату позивачу суми компенсації сплати земельного податку за 2022 рік.
Фактично, доводи скаржника зводяться лише до того, що позивачем безпідставно включено до суми компенсації ПДВ, а також те, що судом першої не було враховано настання форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії Російської Федерації.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи приписи вищевказаної норми, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2025 у справі № 916/4048/24 лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 .
Щодо ПДВ.
Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Колегія суддів звертає увагу, що як договором, підписаним сторонами без жодних зауважень, заперечень чи застережень, так і укладеною між сторонами додатковою угодо № 1 до нього, яка є його невід'ємною частиною, чітко передбачено, що розмір плати, яку сплачує платник (відповідач) на користь товариства (позивач), включає в себе суму ПДВ.
Така умова договору щодо включення до суми компенсації ПДВ була вільно, самостійно, на власний розсуд погоджена сторонами.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З огляду на те, що договір в частині включення до суми компенсації ПДВ в судовому порядку недійсним не визнавався, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він є обов'язковим до виконання обома сторонами.
Крім того, в матеріалах справи міститься платіжне доручення від 02.09.2021 №36 про сплату відповідачем на рахунок позивача 57599,14 грн (у т.ч. ПДВ 9599,86 грн) плати за користування землею за 2021 рік.
Тобто відповідачка у 2021 році сплачувала суму компенсації з урахуванням ПДВ.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Якщо особа, яка має право на оспорення документа чи юридичного факту, висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом.
Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц).
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду в цій частині.
Щодо непереборної сили.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).
При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Насамперед колегія суддів зазначає, що розділом 8 договору «обставини непереборної сили» передбачено звільнення сторін лише від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, а не звільнення від виконання зобов'язання в цілому.
По-друге, як вже зазначалось, пунктами 8.2., 8.3. договору визначено, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце такі обставини.
Отже відповідачка, зазначаючи про ракетний обстріл території, на якій вона вела свою діяльність, який відбувся 26.07.2022, мала повідомити позивача про ці обставини до 05.08.2022 включно і в подальшому надати позивачу відповідні підтверджуючі документи, які видаються ТПП України.
Відповідно до ч. 4 ст. 79 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 встановлений принцип щодо повідомлення іншої сторони у разі порушення зобов'язання, відповідно до якої сторона, яка не виконує свого зобов'язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо це повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо не виконуючій свого зобов'язання стороні, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.
Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права.
Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА, UPICC в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов'язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов'язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права у ст. 8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов'язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
Таким чином, можна зробити висновок, що чинне законодавство та звичаї ділового обороту звільняють від відповідальності за порушення зобов'язання лише в тому випадку, коли сторона порушник завчасно, в розумний строк повідомила іншу сторону про обставини, що впливають на неможливість виконання зобов'язання.
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх зобов'язань.
Натомість, такий порядок відповідачкою додержаний не був. Як встановлено судом, відповідачка звернулася до позивача з відповідним листом лише 08.12.2022 і ні до цього листа, ні в подальшому, відповідачкою не було представлено позивачу відповідний документ, виданий ТПП України.
По-третє, колегія суддів враховує, що сталою та послідовною є позиція Верховного Суду про те, що сам по собі сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Верховний Суд неодноразово зауважував, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Водночас, колегія суддів зазначає, що у даному випадку скаржником жодним чином не доведено суду наявності причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю своєчасного виконання зобов'язання саме за укладеним між сторонами договором та форс мажорними обставинам.
Крім того, на що також обґрунтовано звернув увагу місцевий господарський суд, відповідно до п. 8.4 договору у разі, якщо обставини непереборної сили будуть тривати понад три місяці, кожна сторона має право в односторонньому порядку розірвати цей договір без відшкодування іншій стороні збитків, але за умови здійснення взаємних розрахунків на дату розірвання цього договору.
Натомість, доказів того, що відповідачка ініціювала питання розірвання договору у зв'язку із триваючими обставинами непереборної сили суду не надано.
Більш того, судом встановлено, що 27.12.2022 та 06.03.2024 (тобто вже після обстрілу території відповідача, який мав місце 26.07.2022) відповідачка продовжувала договірні відносини з позивачем, про що свідчить укладення між ними відповідних додаткових угод.
Також місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив посилання відповідачки на те, що нею не здійснюється господарська діяльність з огляду на те, що така діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховуючи при цьому ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та прийняття рішень про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідачки стосується діяльності самої відповідачки, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2025 у справі № 916/4048/24 - без змін.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська