Справа № 461/2009/24 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Провадження № 22-ц/811/3908/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
28 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю секретаря Цьони С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Харчука Володимира Мироновича, представника ОСОБА_1 , на рішення Галицького районного суду міста Львова від 21 листопада 2024 року,
У березні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (в подальшому - «Банк»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що в жовтні 2017 року АТ «Універсла Банк» запустив проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
01 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 01 лютого 2018 року. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку зазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 80 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими втратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що вбачається з розрахунку заборгованості за договором. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» станом на 15.01.2024 року становить 178 153 грн. 79 коп., які і є предметом позовних вимог (т.1, а.с. 3-6).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 01.02.2018 року у розмірі 178 153 грн. 79 коп., а також 3 028 грн. сплаченого судового збору(том 2, а.с. 155-158).
Дане рішення оскаржив представник відповідача.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Стверджує, що «відповідача та його представника не було належним чином повідомлено про розгляд справи 21 листопада 2024 року».
В той же час, звертає увагу на те, що «представником відповідача 20.11.2024 року було подано клопотання про відкладення розгляду справи з підстав неможливості прибути 21.11.2024 до Галицького районного суду міста Львова для участі у розгляді вказаної справи у звязку з ознаками ГРЗ та підвищеною температурою».
Зазначає, що суд першої інстанції неправомірно долучив до матеріалів справи докази, подані Банком вже на стадії судового розгляду справи, а відтак вважає, що в задоволенні позовних вимог слід було відмовити у зв'язку з їх недоведеністю (том 2, а.с. 161-166).
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року апеляційний розгляд справи було призначено на 11-00 год. 28 квітня 2025 року (том 2, а.с. 209), про що своєчасно (12-13.03.2025 року) належним чином повідомлено відповідача (апелянта) та його представника (автора апеляційної скарги) ОСОБА_2 (том 2, а.с. 216-221), однак згадані учасники справи в судове засідання не з'явилися і про причини такої неявки суд не повідомили, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
Представником відповідача 23.07.2024 року до суду першої інстанції було подано Заяву про розгляд справи без участі відповідача та/або його представника, у якій сторона відповідача позовні вимоги Банку визнає «частково в розмірі суми кредитного ліміту наданого банком, який складає 80 000 грн. 00 коп.», а в іншій частині позовних вимог просить відмовити (том 1, а.с. 47-48).
Тобто, як вбачається з вищенаведеного, сторона відповідача визнає укладення відповідачем з Банком кредитного договору та отримання кредиту у розмірі 80 000 грн., а відтак ці обставини (у відповідності до частини 1 статті 82 ЦПК України) доказуванню не підлягають.
Як вбачається з Заяви відповідача про перегляд заочного рішення по даній справі від 01.04.2024 року, необхідність перегляду заочного рішення відповідач мотивує тим, що він не мав можливості «подати свої доводи та заперечення проти позовних вимог», а «представник позивача не надав суду виписки по банківському рахунку, зважаючи на це, суд був позбавлений можливості перевірити правильність розрахунку зробленого банком» (том 1, а.с. 49-52).
З урахуванням наведених доводів відповідача суд своєю ухвалою від 14 червня 2024 року скасував заочне рішення по справі від 01 квітня 2024 року і призначив справу до нового її розгляду (том 1, а.с. 76-77).
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач саме з урахуванням вищенаведених доводів відповідача 07.10.2024 року подав до суду рух коштів по картці відповідача на 311 аркушах (том 1, а.с. 78-250; том 2, а.с. 1-138).
Відтак, доводи апеляційної скарги про неправомірність долучення судом першої інстанції до матеріалів справи згаданих доказів вже на стадії судового розгляду справи (вже після скасування заочного рішення) аж ніяк не можуть прийматися до уваги, оскільки такі були поданими позивачем до суду у зв'язку з доводами самого відповідача про недоведеність позивачем заявлених ним позовних вимог.
Незважаючи на подання Банком до суду на вимогу відповідача нових доказів (після скасування заочного рішення), відповідач так і не подав до суду жодних своїх розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
В апеляційній скарзі не зазначено, в чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення (які саме обставини та (чи) докази, що мають значення для справи, судом встановлені та (чи) оцінені неповно та (або) неправильно); які саме нові обставини і (або) докази підлягають встановленню, дослідженню чи оцінці в ході апеляційного розгляду справи тощо; так само, як у ній не наведено заперечень проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог чи для задоволення їх лише частково) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 21 листопада 2024 року- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 28 квітня 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.