Справа № 448/1942/24 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С. І.
Провадження № 33/811/254/25 Доповідач: Белена А. В.
25 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі
судді Белени А.В.,
з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Крутня І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 06 лютого 2025 року,
встановив :
Постановою судді Мостиського районного суду Львівської області від 06 лютого 2025 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1(один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він 20.10.2024 о 12 годині 50 хвилин по вул. Гайдамацька, 10 в м.Мостиська, Яворівського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 в стані сп'яніння під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Огляд на стан іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції проводився у медичному закладі у лікаря нарколога зі згоди водія у встановленому законом порядку. Стан перебування під впливом лікарських препаратів підтверджується висновком КНП ЛОР «Львівського обласного медичного центру превенції та терапії узалежнень» №002690 від 20.10.2024, в якому зазначено що водій перебуває під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чим порушив пункт 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді Кривчач Р.П. подав апеляційну скаргу у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження щодо нього на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив та не перевірив доводів сторони захисту щодо недоведеності його вини у інкримінованому йому порушенні через відсутність у матеріалах справи будь-яких посилань на назву тесту, з використанням якого проводився огляд, не додано сертифікат відповідності на тест, відсутня копія акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а наявний на відеозаписі тест та його результати не можливо ідентифікувати.
Звертає увагу на відсутність безперервного відеозапису, що ставить під сумнів законність проведених поліцейськими процесуальних дій.
Окрім цього зауважує,що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд.
Апелянт також вказує, що у матеріалах справи відсутні докази встановлення у нього ознак наркотичного сп'яніння, а тому були відсутні підстави для проведення огляду.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Крутня Р.П. на підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Постанова судді, згідно з ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Аналіз матеріалів цього провадження свідчить, що зазначених вимог закону суддя суду першої інстанції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у повній мірі не дотримався.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, у тому числі, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду постанови судді, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, заперечив. Пояснив, що був зупинений за порушення ПДР. Поліцейські сказали, що у нього ознаки наркотичного сп'яніння, при цьому не повідомивши які саме, та запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, на що він погодився, адже він взагалі не вживає алкоголю чи наркотичних речовин. Тестування у медичному закладі показало, що він перебуває під впливом лікарських препаратів, що викликало у нього здивування. Водночас повідомив, що напередодні (01.10.2024 та повторно 18.10.2024) він переніс оперативне втручання через зламану щелепу. Операція проходила під загальним наркозом, а після операції він приймав призначені лікарем обезболюючі препарати та крапельниці, вміст яких йому був невідомий. Оскільки операція була складна, можливо у крові залишилися залишки ліків, проте цей факт був йому невідомий.
Допитаний у суді апеляційної інстанції свідок - завідувач Центру голови і шиї ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» ОСОБА_2 повідомив, що ним 01.10.2024 під загальним знечуленням було проведено операційне втручання у зв'язку з переломом щелепи ОСОБА_1 . За час перебування у стаціонарі хворий отримав курс медикаментозної терапії, у тому числі знеболюючі препарати. Зазначив, що призначені ОСОБА_1 препарати можуть вливати на здатність керувати транспортними засобами.
Спеціаліст ОСОБА_3 у суді апеляційної інстанції повідомив, що деякі анальгетики та знеболювальні можуть впливати на здатність керувати автотранспортом, спричиняти запаморочення чи сонливість. При цьому такі препарати довший час виводяться з організму, а відтак можливо, що ліки, які він приймав раніше, залишалися у крові.
Також апеляційний суд звертає увагу на таке.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року №1103 (далі по тексту - Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі по тексту - Інструкція), затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У пункті 7-8 розділу ІІІ Інструкції зазначено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Обов'язковість лабораторних досліджень при проведенні освідування водія на стан наркотичного сп'яніння передбачено п. 10 Порядку, який регламентує, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.
Огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проводився у медичному закладі - КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень».
На запит Львівського апеляційного суду з КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» скеровано належно завірену копію Акта медичного огляду з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 002690 від 20.10.2024.
З вищевказаного акту, а також долученого до матеріалів справи відеозапису, вбчається, що ОСОБА_1 був оглянутий лікарем і за результатами огляду, який було проведено за допомогою швидкого імунохроматографічного тесту in vitro, було встановлено, що він перебуває під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зокрема, у графі 24 акту «Результат лабораторних тестів» вказано «позитивний на бензодіазепіни».
Бензодіазепіни могди міститися в препаратах, які вводилися ОСОБА_1 під час проведення операцій 01.10.2024 та 18.10.2024.
Разом з цим, на порушення вимог Інструкції та Порядку, у медичному закладі не проводилося лабораторне дослідження біологічного середовища ОСОБА_1 , що є обов'язковою умовою відповідно до п. 7 Інструкції.
Так, відповідно до даних ДУ «Український моніторинговий та медичний центр з наркотиків та алкоголю МОЗ України» залишки бензодіазепінів в сечі людини зберігаються від 3 днів до 6 тижнів.
Використаний під час огляду ОСОБА_1 імунохроматографічний метод лабораторного тестування розроблений для якісного визначення речовини в зразках сечі людини, водночас кількісний показник визначення речовини - відсутній, що не дає можливості визначити, чи перебувала людина під впливом лікарських препаратів на момент проведення огляду.
Таким чином, сам факт наявності лікарських препаратів у біоматеріалах ОСОБА_1 останнім не заперечується, проте неможливо стверджувати, що залишки діючих речовин в організмі могли впливати на увагу та реакцію водія під час керування транспортним засобом.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту ( рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування « поза розумним сумнівом » ( рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» ( Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на те, що огляд ОСОБА_1 було проведено із порушення вимог закону, апеляційний суд дійшов висновку, що його вина належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову судді скасувати, а справу закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 06 лютого 2025 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА